Постанова

від 26.11.2019 по справі 317/4412/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.11.2019 Справа № 317/4412/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний №317/4412/18

Провадження №22-ц/807/2976/19

Запорізькій апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гончар М.С., Кочеткової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 липня 2019 року в складі судді Мінгазова Р.В. в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю Приміські сполучення , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Приміські сполучення про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У лютому 2019 року звернулась до суду із уточненою позовною заявою та клопотанням про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 13 березня 2019 року у справі замінено первісного відповідача ТОВ Приміські сполучення належним відповідачем ПАТ СК Країна , ТОВ Приміські сполучення залучено до справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Уточнені позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 21 квітня 2017 року приблизно о 04 годині 50 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи пасажирським мікроавтобусом Мерседес Спринтер (маршрутне таксі №81), реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині пр. Соборного з боку вул. Української в напрямку вул. Гагаріна в м. Запоріжжі, по мокрому дорожньому покриттю зі швидкістю не менше 70 км/год., яка перевищує максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті - 60 км/год. ОСОБА_2 , діючи на порушення пп. 12.1, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, не врахувавши дорожньої обстановки та погодних умов, продовжуючи рух по вказаному проспекту із перевищенням швидкості руху, в районі повороту на вул. Першотравневу, на заокругленні дороги праворуч, допустив занос транспортного засобу та подальше перекидання автомобіля на ліву частину кузова. В результаті необережних дій водія сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажири автобуса отримали, в тому числі, середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Зокрема, висновком експерта №1330 М від 25 травня 2017 року встановлено, що позивач внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала перелом тіла 11-го грудного хребця в області краніальної пластини з відривом переднє-верхнього краю та набряком кісткової речовини, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли бути спричинені в результаті ударів о виступаючі предмети всередині салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2018 року, який набрав законної сили 18.06.2018 року, в справі №335/7796/17 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 було звільнено від відбування покарання у вигляді 2 років обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Внаслідок спричинених травм, ОСОБА_3 була змушена провести декілька дорогих обстежень, а саме: магнітно-резонансну томографію попереково-крижового відділу (24.04.2017) вартістю 480 грн, магнітно-резонансу томографію грудного відділу хребта (26.04.2017) вартістю 480 грн та ще одну магнітно-резонансну томографію грудного відділу хребта (23.08.2017) вартістю 480 грн. Даний факт та вартість підтверджують фіскальні чеки, додані до первісної позовної заяви.

Також після дорожньо-транспортної пригоди позивач потребувала госпіталізації з 24.04.2017 року по 28.04.2017 року, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. У даній виписці лікарем були рекомендовані: постільний режим 1,5 - 2 місяці, зниження навантаження на хребет на 4 місяці, не сидіти до 6 місяців, ходити з костилем до 4 місяців, контроль МРТ 4 місяці, а також приймати наступні лікарські препарати: серрата, супракал, картиджен.

Після травми, постільного режиму та обмеження рухової активності задля відновлення стану м`язів лікарем було рекомендовано 3 курси масажу (кожен курс складався з 10 сеансів вартістю по 100 грн).

Отже, вартість планових обстежень, лікування, реабілітації становила 16 024,94грн.

Між ТОВ Приміські сполучення та ПАТ СК Країна був укладений договір страхування АК №3010289 від 14.03.2017 року, відповідно до якого ліміт страхового відшкодування становить за шкоду заподіяну життю та здоров`ю - 200 000 грн, майну - 100 000 грн, франшиза - 1 000 грн.

За результатами розгляду матеріалів страхової справи ПАТ СК Країна прийнято рішення про виплату страхового відшкодування позивачці в розмірі 3 358,62 грн.

Позивач вважає, що з ПАТ СК Країна слід стягнути на її користь 12 666,32 грн (з урахуванням виплати 3 358,62 грн) матеріальної шкоди у вигляді витрат на обстеження, лікування, реабілітації після дорожньо-транспортної пригоди.

Окремо зазначала, що на підставі акту огляду МСЕК №1272 їй була видана Довідка до акту огляду медично-соціальною експертною комісією серії АВ №1006042 від 20.12.2017 року, відповідно до якої внаслідок отриманих травм під час дорожньо-транспортної пригоди вона отримала третю групу інвалідності.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить, у разі встановлення ІІІ групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Станом на 21.04.2017 року відповідно до ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік було встановлено мінімальну заробітну плату 3200 гривень.

Тому, на думку позивача, з ПАТ СК Країна слід стягнути на її користь 38 400 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у разі встановлення ІІІ групи інвалідності.

Крім того, позивач зазначала, що їй було завдано значної моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 100 000 грн, та яка полягає в тому, що вона відчула сильний страх у момент настання дорожньо-транспортної пригоди. Лікування та реабілітація були тяжкими. Позивач не могла працювати, вести звичний спосіб життя для себе та взагалі відчувати себе повноцінною людиною. Будучи молодою жінкою, вона стала прикута до ліжка. По теперішній час, позивач змушена обмежувати свою рухову активність через біль, а також через необхідність берегти від пошкоджень хрящ, який ще продовжує утворюватись.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягнути з ПАТ СК Країна на її користь заподіяну матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 12 666,32 грн, страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у разі встановлення ІІІ групи інвалідності в розмірі 38 400 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 11 липня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ СК Країна на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 9 826,25 грн.

Стягнуто з ПАТ СК Країна на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за шкоду, пов`язану зі стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 38 400 грн.

Стягнуто з ПАТ СК Країна на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 491,32 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ПАТ СК Країна на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ СК Країна подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було порушено правила підсудності, суд вийшов за межі предмету позовної заяви, не доведено наявність повноважень у особи, яка подала позов.

Також зазначено, що позивач в ході досудового вирішення питання про відшкодування витрат на лікування подала до страхової компанії копії квитанцій на суму 13 024,94 грн, до відшкодування було зараховано суму в розмірі 3 198,69 грн. які були сплачені позивачу. Сума в розмірі 9 826,25 грн не була взята страховиком до уваги, оскільки вказані у чеках ліки є біологічними добавками та не відносяться до препаратів, пов`язаних з лікуванням травми отриманої під час дорожньо-транспортної пригоди, а саме: картиджен, супракал, процитракал та ін. На момент звернення позивача до ПАТ СК Країна позивачем не надано документів про призначення лікарем вищенаведених препаратів, а також не надавався в досудовому порядку документ на підтвердження виникнення інвалідності внаслідок травми, отриманої під час дорожньо-транспортної пригоди.

Від ОСОБА_1 в особі адвоката Яковлевої Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що: належним відповідачем в справі є саме ПАТ СК Країна , що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.07.2018 року в справі №755/18006/15-ц; в матеріалах справи містяться належні документи, що посвідчують її повноваження як представника позивача; з відповідача правомірно стягнуто 9826,25 грн матеріальної шкоди та 38 400 грн відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Позивач ОСОБА_1 приймає участь в судовому засіданні через свого представника.

Представник ПАТ Страхова компанія Країна до суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлений про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України ( а.с. 225; 226).

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено судом, що 21 квітня 2017 року приблизно о 04 годині 50 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи пасажирським мікроавтобусом Мерседес Спринтер , державний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині пр. Соборного з боку вул. Української в напрямку вул. Гагаріна в м. Запоріжжі, по мокрому дорожньому покриттю зі швидкістю не менше 70 км/год., яка перевищує максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті - 60 км/год. В салоні автобусу в якості пасажира знаходилася, в тому числі ОСОБА_1 ОСОБА_2 , діючи на порушення пп. 12.1, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, не врахувавши дорожньої обстановки та погодних умов, продовжуючи рух по вказаному проспекту із перевищенням швидкості руху, в районі повороту на вул. Першотравневу, на заокругленні дороги праворуч, допустив занос транспортного засобу та подальше перекидання автомобіля на ліву частину кузова. В результаті необережних дій водія сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажири автобуса, в тому числі ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Так, ОСОБА_1 спричинено закритий імпресійно-уламковий перелом тіла 11-го грудного хребця в області краніальної пластини з відривом переднє-верхнього краю та набряком кісткової речовини, що кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день.

Вказані обставини визнано учасниками справи, а отже у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вони не підлягають доказуванню.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2018 року в справі №335/7796/17 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 було звільнено від відбування покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки (а.с.36-38).

Вказаним вироком цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без задоволення, оскільки на час дорожньо-транспортної події ОСОБА_2 працював в ТОВ Приміські сполучення на посаді водія, а мікроавтобус Мерседес Спринтер перебував у володінні ТОВ Приміські сполучення .

Між ПАТ СК Країна та ТОВ Приміські сполучення було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу від 13 березня 2017 року №15/АК/3010289, за яким забезпеченим транспортним засобом був автомобіль MERCEDES-BENZ , державний номерний знак НОМЕР_1 . Ліміт страхового відшкодування вказаним договором встановлено: за шкоду заподіяну життю та здоров`ю - 200 000 грн., майну - 100 000 грн., франшиза - 1000 грн (а.с.59).

Відповідно до страхового акту №15/44541/Ж/3.2.29 від 09.10.2018 року ОСОБА_1 було виплачено 3 358,62 грн страхового відшкодування, з яких: 3 198,69 грн - шкода, пов`язана з лікуванням, 159,93 грн - моральна шкода (а.с.86-87).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно із випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що ОСОБА_1 перебувала в лікарні з 24.04.2017 року по 28.04.2017 року з діагнозом: компресійний перелом тіла Д11 на фоні ДДПП грудей та поперекової відділу хребта. Забій м`яких тканин лівого плеча. Забій грудної клітини зліва. Вказані травми ОСОБА_1 отримала в результаті дорожньо-транспортної пригоди 21.04.2017 року. ОСОБА_1 надано, в тому числі, лікувальні рекомендації: серрата по 1 таб. х 3 р. 2 місяці, супрокал 1таб. х 2 р. 3 місяці, картиджен 1таб. х 6 день 3 місяці (а.с.22).

В обґрунтування понесених витрат на лікування ОСОБА_1 надала копії квитанцій та чеків на придбання ліків, оплату МРТ, УЗД та рентген, договору про надання медичних послуг та акт виконаних робіт до нього на загальну суму 13 024,94 грн (а.с.14-21).

Отже, позивачкою надано документи, які достеменно підтверджують її витрати на лікування, необхідність здійснення таких витрат обґрунтовано належними медичними документами, з яких вбачається причинно-наслідковий зв`язок понесення таких витрат в зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ПАТ СК Країна на користь позивачки 9 826,25 шкоди (з урахуванням виплати 3198,69 грн), пов`язаної з її лікуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У п.26 ст. 26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у тому числі передбачено, що шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до ЦК України.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

У матеріалах справи міститься належним чином посвідчена копія акту №1272 від 20.12.2017 року огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 , яким підтверджується, що ІІІ група інвалідності була встановлена позивачці саме внаслідок травми, отриманої під час дорожньо-транспортної пригоди (а.с.135-136).

Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення зі страховика на користь позивачки страхове відшкодування за шкоду, пов`язану зі стійкою втратою нею працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у разі встановлення ІІІ групи інвалідності в розмірі 38 400 грн, який визначений станом на 21 квітня 2017 року, що відповідає положенням вищевказаного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка в досудовому порядку не надала документів на підтвердження призначення лікарем медичних препаратів, акту №1272 від 20.12.2017 року на підтвердження виникнення інвалідності , безпідставні, оскільки спростовуються даною позовною заявою, отримавши яку страховик у добровільному порядку мав можливість відшкодувати їй спірне страхове відшкодування.

Окрім того, і після пред`явлення позову страховик вимоги позивачки не визнав.

Вирішуючи питання додержання судом першої інстанції правил підсудності колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовними вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до ТОВ Приміські сполучення , юридичною адресою якого є: 70450, Запорізька обл., Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Колгоспна, 15-А, що належить до територіальної юрисдикції Запорізького районного суду Запорізької області.

У відповідності до процесуальних норм закону ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання на 20 лютого 2019 року (а.с.45).

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 13 березня 2019 року у справі за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача ТОВ Приміські сполучення належним відповідачем ПАТ СК Країна , ТОВ Приміські сполучення залучено до справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду (ч. 2 ст. 31 ЦПК України).

Оскільки внаслідок заміни відповідача справа не набула виключної підсудності, судом першої інстанції дотримано вимоги процесуального закону та розглянуто справу з дотриманням правил підсудності.

Твердження апеляційної скарги щодо відсутності повноважень представника позивача - адвоката Яковлевої Т.В. є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи копіями договору про надання правової допомоги №14/21012019 від 21.01.2019 року та ордеру на надання правової допомоги серії ЗП №74084 від 21.01.2019 року (а.с.40-42).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права судом першої інстанції застосовано правильно.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 липня 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2019 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: М.С. Гончар

І.В. Кочеткова