Постанова

від 26.11.2019 по справі 826/10377/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10377/17 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бєлової Л.В. та Беспалова О.О.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Ващук Ю.С.,

представника відповідача: - Івахненка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кір-Автотранс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кір-Автотранс звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 29.06.2017 року №1138140303 та №1139140303;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.06.2017 року №1142140303;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 29.06.2017 року №1142140303.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

21 листопада 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 42378, Товариством з обмеженою відповідальністю Кір-Автотранс подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вражає її необгрутованою.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не мав права приймати податкові повідомлення-рішення, не дослідивши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків, які зберігались у правоохоронного органу, які, в силу обставин (вилучення первинних документів на підставі ухвали суду) не могли бути надані суб`єктом господарювання під час проведення перевірки, крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що відповідачем ідентифіковано кожного працівника, який працював у позивач протягом 01.01.2014 року по 31.12.2016 року по оплаті якого, в який період, в який спосіб і в якій сумі відповідачем виявлено розбіжності встановлені при перевірці.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Кір-автотранс (код 37922434) з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.06.2017 року №180/1-26-15-14-03-03-37922434.

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення суб`єктом перевірки :

- п.44.1, п.44.6 ст. 44, пп.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого не надано документів за перевіряємий період;

- пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 пп.164.2.19 п. 164.2 ст. 164, абз. 1-3 пп.167.1 ст. 167, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п 168.1, абз. 1 пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, абз. б пп.170.9.1 ст. 170.9 ст. 170, пп. а г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб всього в сумі 364 611,37 грн.;

- пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України ; п. 3 Порядку заповнення та подання податковим агентам Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49 та Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, щодо подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за І - IV квартал 2016 року;

- п. 1ч.1 ст. 4, абз. 1 п.1 ч. 1 ст. 7, абз. 1 п.5 ст. 8, абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування , в результаті чого встановлено заниження суми нарахованого єдиного внеску з доходу у вигляді заробітної плати ( яка не перевищувала розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата нарахованої на користь найманих працівників на загальну суму 52 857,47 грн.;

- п.4 ч.2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за липень 2014 року, липень-грудень 2015 року, травень 2016 року та вересень 2016 року.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято наступні рішення від 29.06.2017 року:

- податкове повідомлення-рішення №1138140303, яким товариству визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 553 239,79 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 323 642,78 грн., за штрафними санкціями - 229 597,01 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №1139140303, яким до товариства застосовано штрафні санкції а платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1142140303, якою визначено, що станом на 12.06.2017 року заборгованість зі сплати єдиного внеску товариства становить 53 576,79 грн.;

- рішення №1143140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким товариству визначено штрафну санкцію в сумі 26 788,40 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у ТОВ Кір - Автотранс було вилучено документи під час проведення обшуку 11.05.2017 року, у зв`язку з чим було зупинено проведення перевірки останнього та, в подальшому, поновлено проведення перевірки.

Даний факт підтверджується, окрім іншого, наступними обставинами.

01.12.2016 року з метою проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ Кір-Автотранс за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року між Кір-Автотранс та ТОВ АФ Аудит-Сервіс було укладено договір на проведення аудиту №1.

У зв`язку з укладеним договором, позивачем було передано ТОВ АФ Аудит-Сервіс ряд бухгалтерських документів.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем, під час перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року відбулась виплата грошових коштів на користь найманих працівників під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок товариства в загальній сумі 1 781 636,25 грн.

Листом від 15.05.2017 року №15/05/2017-0001 ТОВ Кір-Автотранс повідомило Державну фіскальну службу про передачу документів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року укладених на підставі договору на проведення аудиту №1 від 01.12.2016 року працівнику ТОВ АФ Аудит-Сервіс . При цьому зазначило про перебування даних первинних документів та документів інших підприємств у правоохоронних органах.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог та обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що з листа Генеральної прокуратури України та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18.04.2017 року в справі №757/21898/17-к не вбачається будь-якої персоніфікації щодо вилучених документів.

Разом з тим, відповідно до вищевказаного листа, складеного старшим слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України вбачається, що слідчим повідомлено, що в теперішній час проводиться огляд документів у тому числі авансових звітів ТОВ Кір - Автотранс за 2014 рік, вилучених під час обшуку, проведеного 11.05.2017 року за адресою: м. Київ, вул.. Заливна 5-б, у кримінальному провадженні № 420170000000009296 від 24.03.20174 року.

В силу абз.1 п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому передбачені ст.85 ПК України заходи для одержання вилучених у платника оригіналів первинних документів контролюючим не вчинялися; термін перевірки до отримання відповідних документів не переносився, що виключає правомірність покладення на платника відповідальності за незабезпечення ним зберігання та подання на вимогу контролюючого органу витребуваної інформації.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлено Вищий адміністративним судом України (постанова від 19.08.2015 № 826/14942/13-а; постанова від 25.06.2015 № 826/16162/13-а).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не доведено правомірності своїх дій, обґрунтованості прийнятих рішень, адже відповідачем не було враховано вищевказані об`єктивні обставини та норми ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в редакції за період до 01.01.2016 року:

- у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування.

та в редакції з 01.01.2016 року:

- у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідачем, всупереч ст.. 77 КАС України, не перевірено скільки осіб, хто саме та протягом якого часу і в який спосіб (місячному розмірі чи у погодинному розмірі) отримували заробітну плату, відповідно в справі відсутні належні та допустимі докази про порушення позивачем ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів чому саме лише по кількості працівників було заниження і яким чином виведена сума такого щомісячного заниження.

Варто також наголосити, що відповідно до наказів про прийом на роботу та про звільнення, копій трудових книжок, багато працівників працювали у позивача за сумісництвом, крім того приймались на роботу та звільнялись не з 1 і останнім числом місяця, що на переконання суду свідчить проте, що відповідачем оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.06.2017 року №1142140303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 29.06.2017 року №1142140303 винесені необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Л.В.Бєлова

О.О.Беспалов

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2019 року.