Ухвала

від 27.11.2019 по справі 500/1807/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зупинення апеляційного провадження

27 листопада 2019 року№ 857/10927/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

суддя-доповідач -Качмара В. Я. суддів -Курильця А. Р. Мікули О. І. при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бумеранг на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі №500/1807/19 за його позовом до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Бумеранг (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Міський відділ, ДВС відповідно) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.141), просив визнати дії державного виконавця Міського відділу Гайди А.Б. з винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.07.2019 ВП №20745951 неправомірними (далі - Постанова-1, Постанова-2 відповідно); скасувати Постанову-1 та Постанову-2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним виконавцем з боржника не було стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.06.2010 №2-1818 (далі - Виконавчий лист), протягом 9 років жодні дії не виконувалися, тому станом на 12.07.2019 відсутні правові підстави для винесення Постанови-1, якою з ТОВ стягнуто виконавчий збір у розмірі 1752143,69 грн. Крім того, наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, проте стягувачем такої заяви не подавалось.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги посилаючись на обставини наведені у позові вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки викладеним у ньому доводам.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином у порядку визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Крім того, відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяла на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимоги позивача про визнання незаконними та скасування Постанови-1 та Постанови-2 є безпідставними.

Статтею 236 КАС визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Так, предметом спору у справі, що розглядається є правомірність постанов про стягнення виконавчого збору та постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.

13 травня 2019 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу №2540/3203/18 прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду та призначено до касаційного розгляду на 28 серпня 2019 року.

Постановляючи ухвалу про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду послався на те, що при вивченні судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах було виявлено їх різне застосування й тлумачення судами касаційної інстанції різної юрисдикції.

Так, зокрема Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі №808/3791/16 дійшов висновку, що частини перша та друга статті 27 Закону №1404-VIII установлює загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Частина третя статті 40 Закону №1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила, встановлені частинами першою та другою статті 27 цього Закону, застосовуватися не можуть. До того ж суд касаційної інстанції зауважив, що стягувач звернувся із заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, у зв`язку з чим настають наслідки, які передбачені частиною третьою статті 40 цього Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто, то державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому норми статті 27 Закону України № 1404-VIII містять вичерпний перелік підстав та умов, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13 дійшов висновку, що відповідно до статті 27 Закону № 1404-VIII та розділу ІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802), виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження відповідно до статті 39 Закону № 1404-VIII, у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута боржнику. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум, а також визнав помилковими доводи скаржника про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції частин першої та другої статті 27, частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, дійшов до висновку, що законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми. При стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

З огляду на зазначене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що неоднакове тлумачення частини другої статті 27, частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII судами касаційної інстанції різної юрисдикції потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Дослідивши матеріали справи та ухвалу Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі №2540/3203/18, колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини та підстави позову у вказаній адміністративній справі №2540/3203/18 є подібними за змістом тим, що мають місце у розглядуваній адміністративній справі №500/1807/19, спір виник з подібних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права.

З огляду на положення пункту 5 частини другої статті 236 КАС, враховуючи, що правовідносини у справі №2540/3203/18 та даній справі стосуються винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а встановлення правильності правозастосування під час розгляду справи №2540/3203/18 може вплинути на наслідки розгляду даної справи, на підставі аналізу матеріалів справ, враховуючи вимоги статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності зупинення провадження у справі №500/1807/19 (апеляційне провадження №857/10927/19) до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №2540/3203/18.

Керуючись статтями 236, 243, 321, 325, 328, 329 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити апеляційне провадження у справі №500/1807/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бумеранг до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №2540/3203/18 (провадження №11-445апп19).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 27 листопада 2019 року.