Рішення

від 09.07.2019 по справі 905/803/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2019 Справа №905/803/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Любиченко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Донецької області, м.Маріуполь Донецької області

в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський лікеро-горілчаний завод , м.Маріуполь Донецької області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Телекомс , м.Маріуполь Донецької області

про визнання недійсним договору №1-СП від 01.01.2017

за участю представників:

від прокурора: Хряк О.О., посвідчення №028256 від 15.08.2014,

від позивача: Мамедова Н.Т. - за довіреністю №51 від 28.12.2018,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

09.07.2019 з 12:42год до 12:55год.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - Фонд, позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним договору №1-СП від 01.01.2017 на виконання платних робіт (послуг), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Маріупольський лікеро-горілчаний завод (далі - ТОВ МЛГЗ , відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Телекомс (далі - ТОВ НВП Телекомс , відповідач-2).

Позов обґрунтовано наявністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді з огляду на незаконне використання відповідачем-2 державного нерухомого майна шляхом вчинення оспорюваного удаваного правочину, під яким відповідачі приховали договір суборенди частини нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу Державного підприємства Маріупольський лікеро-горілчаний завод , який є об`єктом оренди за договором оренди №951/2002 від 23.05.2002, укладеним між Фондом та відповідачем-1, і невжиття уповноваженим органом заходів щодо припинення такого порушення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі №905/803/18 позов прокурора залишений без розгляду (на стадії підготовчого провадження).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 ухвалу господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі №905/803/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.02.2019 ухвалу господарського суду Донецької області від 04.07.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі №905/803/18 скасовано, справу передано до господарського суду Донецької області для продовження розгляду.

У п.п.59, 60, 63 зазначеної постанови Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про незазначення прокурором обставин, які б свідчили про нездійснення чи неналежне здійснення уповноваженим органом відповідних повноважень, а відповідно, і про необґрунтованість прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави. У цій справі прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави Україна, а не конкретного органу державної влади, яким є позивач. У листі №10-07-00710 від 09.02.2018 РВ ФДМУ по Донецькій області фактично визнало неможливість самостійного належного захисту майнових інтересів держави через недостатність коштів для сплати судового збору. Прокурором у цій справі вірно зазначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних орендних правовідносинах, який набув статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу.

За приписом ч.5 ст.310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019 для розгляду справи №905/803/18 обрано суддю Шилову О.М.

Після прийняття справи до провадження новим складом суду сторони надали суду:

позивач - пояснення б/н б/д (вх.№8648/19 від 03.05.2019, т.2, а.с.218-225), в яких просить залишити позов прокурора без розгляду, посилаючись на те, що Фонд є самостійною юридичною особою з процесуальною дієздатністю;

відповідач-2 - заяву №9 від 25.04.2019 (вх.№8659/19, т.2, а.с.226), в якій підтримав поданий ним раніше відзив на позов та розгляд справи просив провести без участі свого представника.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.7, 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши присутніх учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2002 між Фондом (далі також Орендодавець) та відповідачем-1 (далі також Орендар) укладений договір оренди №951/2002 (далі - Договір оренди, т.1, а.с.24-27), відповідно до п.1.1 якого згідно чинного законодавства Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства Маріупольський лікеро-горілчаний завод (далі - Підприємство) за адресою: 87532, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 28. Склад і вартість майна визначено відповідно до наведених у додатках №1, 2, 3 акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного станом на 01.03.2002 і становить 551102грн (первісна вартість - 1662321,01грн, знос - 1111218,54грн).

Згідно з п.п.1.5 та 1.6. Договору оренди Орендар виступає правонаступником усіх прав та обов`язків реорганізованого Підприємства згідно з передавальним балансом; майно обліковується окремо від іншого майна Орендаря на балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим.

Орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі Підприємства (п.2.1 Договору оренди).

За умовою п.2.2 Договору оренди передача Підприємства в оренду не тягне за собою виникнення права власності в Орендаря на це майно, власником залишається держава , а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п.2.4 Договору оренди).

За п.5.1 Договору оренди Орендар, зокрема, зобов`язався використовувати орендоване майно Підприємства відповідно до його призначення та умов Договору.

Згідно з п.6.2. Договору оренди Орендар має право за згодою Орендодавця передавати окремі інвентарні об`єкти із складу орендованого майна Підприємства у суборенду і передавати свої права та обов`язки за цим договором щодо цих цінностей іншим особам за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень Договору.

За п.7.1 Договору оренди Орендодавець, зокрема, зобов`язався передати Орендарю в оренду цілісний майновий комплекс згідно з Договором та актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з Договором.

Згідно з п.8.1. Договору оренди Орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання державного майна, переданого в оренду за Договором.

Відповідно до п.10.1. Договору оренди він укладений строком на два роки, що діє з 23.05.2002 до 23.05.2004.

За складеним 23.05.2002 актом приймання-передачі державного майна - цілісного майнового комплексу Маріупольський лікеро-горілчаний завод (далі - ЦМК МЛГЗ ) Фонд передав, а відповідач-1 прийняв державне майно - ЦМК МЛГЗ (т.1, а.с.28).

Додатковими угодами №2 від 17.05.2004 (т.1, а.с.30-31) та №3 від 15.08.2008 (т.1, а.с.32) строк дії Договору оренди продовжувався до 23.05.2012 та до 23.05.2033 відповідно.

Договір оренди, акт приймання-передачі державного майна та додаткові угоди підписані представниками обох сторін без зауважень та скріплені печатками сторін.

Докази повернення об`єкта оренди із строкового платного користування у матеріалах справи відсутні.

У суду під час розгляду справи не виникло сумнівів в тому, що мета і предмет Договору оренди відповідають дійсним намірам сторін, Договір оренди є укладеним і на момент винесення даного рішення є чинним. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

На виконання наказу Фонду №00379 від 05.05.2016 Про проведення періодичного комплексного контролю представниками Фонду з 23.05.2016 по 23.06.2016 проводився комплексний контрольний огляд ЦМК МЛГЗ за період 01.01.2013 - 31.03.2016.

За результатами огляду складений Звіт від 08.09.2016 з комплексного контрольного огляду ЦМК МЛГЗ , переданого в оренду ТОВ МЛГЗ за договором оренди від 23.05.2002 №951/2002 (далі - Звіт, т.1, а.с.36-49). Відповідно до Звіту вибірковим фактичним оглядом орендованого державного майна встановлено, що в будівлі заводоуправління окремі приміщення використовуються для здійснення підприємницької діяльності суб`єктами господарювання, дозволу на розміщення яких Фонд не надавав; вказане є порушенням п.6.2 Договору оренди (т.1, а.с.45-47). Згідно з п.6 розділу Звіту Висновки комплексного контрольного огляду Орендар без дозволу Орендодавця передав приміщення будівлі заводоуправління, яке входить до складу орендованого ЦМК ДП МЛГЗ , у користування іншим особам. Пунктом 1 розділу Звіту Пропозиції ТОВ "МЛГЗ" Орендарю запропоновано вжити вичерпних заходів щодо звільнення приміщень, які без дозволу Фонду передані Орендарем у користування іншим особам; акти приймання-передавання приміщень із незаконного користування в тижневий термін надати на адресу Фонду (т.1, а.с.48-49).

Доказів виконання Орендарем (відповідачем-1) викладених у Звіті пропозицій Орендодавця матеріали справи не містять.

Натомість 01.01.2017 між ТОВ МЛГЗ (Виконавець) та ТОВ НВП Телекомс (Замовник) укладений договір №1-СП на виконання платних робіт (послуг) (далі - Договір №1-СП, т.1, а.с.54-55), відповідно до п.1.1 якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе виконання робіт (послуг), пов`язаних із забезпеченням нормального функціонування Приміщення, розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул.Енгельса, 28 в будівлі заводоуправління ТОВ МЛГЗ (2-й поверх, каб.№4, №5), а саме: забезпечення пропускного режиму для працівників та відвідувачів Приміщення, які користуються прохідною Виконавця; забезпечення пропускного режиму на території ТОВ МЛГЗ для транспорту, який використовує Замовник для здійснення своєї господарської діяльності; забезпечення функціонування підвідних мереж тепло-, водо-, електропостачання, мереж каналізації та зв`язку; забезпечення дератизації та дезінфекції Приміщення, забезпечення вивозу побутових відходів.

Згідно з п.п.2.1-2.3 Договору №1-СП всі роботи (послуги) за договором надаються платно і Замовник зобов`язується їх оплачувати в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором; вартість послуг встановлена у фіксованій сумі, що сплачується щомісячно і складає 2835,00грн за один місяць обслуговування, в тому числі ПДВ 472,50грн; до вартості послуг, що надаються за договором, не входять: вартість спожитої Замовником електроенергії, вартість послуг, наданих комунальними підприємствами міста, операторами телефонного зв`язку.

Відповідно до п.2.6 Договору №1-СП експлуатаційні витрати Замовника, перелічені в п.2.3, сплачуються ним додатково до суми, вказаної в п.2.2, на підставі рахунків на відшкодування експлуатаційних витрат, що надаються Виконавцем.

Складання акту здачі-приймання наданих послуг не є обов`язковим (п.3.1 Договору №1-СП).

Пунктом 5.5 Договору №1-СП встановлено, що він вступає в силу з 01.01.2017 та діє до 31.12.2017.

Договір №1-СП підписаний представниками обох сторін без зауважень і скріплений їхніми печатками.

28.02.2017 Прокуратурою Донецької області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості №42017050000000196 за ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, з вказаного досудового розслідування у подальшому виділені матеріали досудового розслідування №42017050000001020 від 06.09.2017 за ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України за фактами незаконної передачі в суборенду ЦМК МЛГЗ (т.1, а.с.50-51, 52-53).

Під час досудового розслідування названих кримінальних проваджень встановлено, що сторонні суб`єкти господарювання використовували нежитлові приміщення ЦМК МЛГЗ для здійснення підприємницької діяльності, за що сплачували кошти Орендарю.

Зокрема, використання приміщення будівлі заводоуправління ЦМК МЛГЗ іншими суб`єктами господарювання встановлене під час проведення огляду місцевості та приміщень 14.07.2017, про що складено відповідний протокол в рамках кримінального провадження №42017050000000196 від 28.02.2017 (т.1, а.с.56-61).

Згідно з протоколом від 16.11.2017 допиту свідка ОСОБА_1 (місце роботи ТОВ НВП Телекомс , директор), проведеного в рамках кримінального провадження №42017050000000196 від 28.02.2017, по суті поставлених запитань свідок ОСОБА_1 дав наступні показання: з січня 2017 року його підприємство орендує площі за адресою АДРЕСА_1 №4, №5 в приміщенні Маріупольського лікеро-горілчаного заводу; на вказаній території підприємство надає послуги у сфері телекомунікаційних систем; вказане приміщення площею 36кв.м використовується ТОВ НВП Телекомс з 01.01.2017 на підставі договору №1-СП від 01.01.2017 на виконання платних робіт (послуг), укладеного з директором ТОВ МЛГЗ ; підприємство фактично орендує приміщення для ведення своєї діяльності; оплата за використання приміщення заводу складає 2835грн за рахунком і додатково комунальні послуги, грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок ТОВ МЛГЗ (т.1, а.с.62-64).

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017050000000196 проведена судово-економічна експертиза, якою встановлене фактичне надходження у період з 01.10.2011 по 30.06.2017 на особові рахунки ТОВ МЛГЗ за надання в суборенду державного майна коштів за наступними призначеннями платежів: оплата за оренду приміщення , виручка від продажу послуг по утриманню приміщення , оплата рахунку за суборенду згідно договору , оплата за послуги по утриманню орендованого приміщення, плата за послуги суборенди приміщення , відшкодування оплати за послуги , оплата за послуги суборенди приміщення згідно рахунку , виручка від продажу послуг по утриманню приміщення , комунальні послуги ГК , оплата за послуги згідно договору на виконання платних робіт (послуг) , виручка від продажу послуг по суборенді ГК , за оренду та комунальні платежі згідно рахунків , за суборенду, комунальні платежі , оплата за комунальні послуги, послуги суборенди згідно рахунку , оплата за виконані послуги за договором (т.1, а.с.65-80).

Згідно з висновком №307 від 13.11.2017 експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України матеріальна шкода (збитки), завдана державному бюджету внаслідок неперерахування ТОВ МЛГЗ до державного бюджету різниці між нарахованою платою, здійсненою суборендарями за передане їм в суборенду нерухоме майно, що отримував Орендар (ТОВ МЛГЗ ), над сумою орендної плати, нарахованою Орендодавцем (Фондом), за період часу з 01.10.2011 по 30.06.2017 документально підтверджується у розмірі 2690037,09грн, у тому числі за період часу з 01.01.2017 по 30.06.2017 у розмірі 279359,20грн (т.1, а.с.80).

Прокуратурою Донецької області Фонду як уповноваженому органу, що контролює використання державного майна, спрямований лист №17/2-15-399-17 від 23.01.2018 (отриманий Фондом 30.01.2018 за вх.№10/00441) з пропозицією у межах компетенції вжити заходів з приводу порушень, встановлених Прокуратурою в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017050000001020 від 06.09.2017. Так, Фонд повідомлений про те, що Орендар шляхом укладення угод, що мають назву договір зберігання , договір на виконання послуг , фактично передав у суборенду без погодження з Фондом нерухоме майно зі складу ЦМК МЛГЗ іншим суб`єктам господарювання - зокрема, кімнати №4, №5 на 2 поверсі будівлі заводоуправління передані ТОВ НВП Телекомс в особі директора Алімова ОСОБА_2 ; грошові кошти, що отримує ТОВ МЛГЗ від передачі в суборенду нерухомого майна, до державного бюджету (у частині різниці плат) не надходять, відтак, порушуються умови Договору оренди і Закону України Про оренду державного та комунального майна (т.1, а.с.81-82).

У квітні 2018 року прокурор звернувся до суду з позовом, що розглядається, в якому зазначив, що передача Товариству з обмеженою відповідальністю НВП Телекомс державного майна - нежитлових приміщень заводоуправління ЦМК МЛГЗ - відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду та без його дозволу, а отже, Договір №1-СП укладений з порушенням вимог чинного законодавства (приписів ст.ст.759 (ч.1), 901 (ч.1) Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, ст.287 Господарського кодексу (далі - ГК) України, ст.5 Закону України Про оренду державного та комунального майна ) . На думку прокурора, оспорюваний правочин є удаваним відповідно до ст.235 ЦК України, оскільки вчинений з метою приховання іншого правочину - договору суборенди державного майна, що насправді вчинений сторонами, та підлягає визнанню недійсним в силу ст.ст.203, 215 ЦК України.

Представник прокуратури під час розгляду справи повідомив, що метою визнання недійсним Договору №1-СП є захист економічних інтересів держави шляхом стягнення у подальшому в дохід держави упущеної вигоди (протокол судового засідання від 30.05.2019; т.2, а.с.240, зворотній бік).

Наведена позиція прокуратури має правове підґрунтя: відповідно до абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; за змістом ч.2 ст.216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину третій особі (у даному випадку - державі) завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Під час вирішення питання про визнання недійсним Договору №1-СП суд виходить з такого.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення . Отже, наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Велика Палата Верховного Суду у п.55 постанови від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 зазначила: розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову .

Отже, подання позову у даній справі про визнання недійсним Договору №1-СП після закінчення строку його дії не свідчить про відсутність предмету спору.

Згідно зі ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правовий аналіз приписів ч.1 ст.759 і ч.1 ст.901 ЦК України свідчить, що послуга споживається безпосередньо в процесі її надання, при цьому надання майна у користування не є послугою, а є самостійним видом правовідносин - зобов`язанням найму (оренди).

Договір №1-СП має ознаки договору оренди (суборенди), а не надання послуг, оскільки відповідач-1 хоча і без підписання акту приймання-передачі, але фактично передав частину орендованого ним державного майна у користування відповідачу-2 за плату строком на один рік. Так, факт користування відповідачем-2 приміщенням на другому поверсі будівлі заводоуправління ЦМК МЛГЗ (кім.№4, №5) підтверджується протоколом від 14.07.2017 огляду місцевості та приміщень ЦМК МЛГЗ (т.1, а.с.59-60), протоколом від 16.11.2017 допиту свідка ОСОБА_1 (директор ТОВ НВП Телекомс ) (т.1, а.с.63). Тими самими доказами спростовується, що Договір №1-СП укладений відповідачами лише для забезпечення пропускного режиму через прохідну відповідача-1 для працівників, відвідувачів Приміщення та транспорту відповідача-2. До того ж Договір №1-СП (п.2.3., п.2.6) передбачає обов`язок відповідача-2 окремо сплачувати вартість спожитих ним комунальних послуг відповідачу-1. Факт одержання відповідачем-1 від відповідача-2 плати за користування кімнатами №4, №5 і додатково ще вартості комунальних послуг підтверджується свідченнями директора ТОВ НВП Телекомс (т.1, а.с.63).

Отже, Договір №1-СП на виконання платних робіт (послуг) є удаваним правочином, який приховує зобов`язання, що випливають із надання державного майна в суборенду.

Норма ст.235 ЦК України прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, пропонуючи застосувати до правовідносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. У разі ж встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не узгоджується з їх внутрішньою волею.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3).

Приписами ч.1 ст.287 ГК України та ст.5 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абз.2 ч.3 ст.6 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем-1 згоди Фонду на передання частини орендованого ним державного майна відповідачу-2. Оскільки передача державного майна (нежитлових приміщень кімнат №4, №5 на другому поверсі будівлі заводоуправління ЦМК МЛГЗ ) за Договором №1-СП відбулась без участі та без дозволу Фонду як Орендодавця та органу, що здійснює державну політику у сфері оренди за визначенням ч.2 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , то оспорюваний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства і умов п.6.2 Договору оренди. Отже, відповідач-1 уклав оспорюваний Договір №1-СП без наявності необхідного на то обсягу цивільної дієздатності, що є підставою визнання такого договору недійсним.

В п.п.53-54 постанови від 26.02.2019 у даній справі Верховний Суд зазначив: скаржник [прокурор] вірно зауважує, що саме подання позову про визнання недійсним договору від 01.01.2017 надасть можливість у подальшому стягнути в дохід держави різницю між нарахованою платою за суборенду та тією її частиною, яку отримував орендар, як того вимагає частина 3 статті 22 Закону України Про оренду державного та комунального майна , тобто в даному випадку вбачається заподіяння державі шкоди у вигляді упущеної вигоди .

Прокурор довів порушення державних інтересів, удаваність Договору №1-СП, а також обов`язковість участі у правовідносинах відповідачів з приводу укладення і виконання Договору №1-СП, який за своєю правовою природою є договором (суб)оренди, третьої особи - Фонду.

Наведені у відзивах (т.1, а.с.114-118, 162-164) аргументи відповідачів не спростовують встановлених судом обставин справи і, відповідно, не вплинули на їх оцінку, здійснену судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський лікеро-горілчаний завод та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Телекомс про визнання недійсним укладеного відповідачами договору №1-СП від 01.01.2017 на виконання платних робіт (послуг) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню на підставі приписів ст.ст.203, 215, 235 та 236 ЦК України.

Щодо наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Врахувавши п.55 постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у даній справі, а також правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/21265/17 та від 05.04.2018 у справі №927/544/17, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області. Матеріали справи свідчать, що звертаючись із позовною заявою в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор вірно визначив підстави для представництва ним інтересів держави в суді з огляду на незаконне використання державного нерухомого майна шляхом вчинення оспорюваного удаваного правочину. У даному випадку звернення прокурора відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави та направлене на їх належний захист.

Понесені прокуратурою судові витрати відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст.7, 13, 14, 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 310, 316 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський лікеро-горілчаний завод та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Телекомс про визнання недійсним договору №1-СП від 01.01.2017 на виконання платних робіт (послуг), укладеного між відповідачами - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту його укладення договір №1-СП від 01.01.2017 на виконання платних робіт (послуг), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Маріупольський лікеро-горілчаний завод та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Телекомс .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольський лікеро-горілчаний завод (87515, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Архітектора Нільсена, б.28; ідентифікаційний код 31191021) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Університетська, б.6; ідентифікаційний код 25707002) 881,00грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Телекомс (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, проспект Леніна (Миру), б.74; ідентифікаційний код 19377517) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Університетська, б.6; ідентифікаційний код 25707002) 881,00грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.07.2019 оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складений 19.07.2019.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 6 прим.: 1 - до справи,

2 - прокуратурі, 3 - сторонам у справі