Ухвала

від 27.11.2019 по справі 908/3268/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.11.2019 Справа № 908/3268/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Наталія Анатоліївна, розглянувши заяву Концерну «Міські теплові мережі» за вих. б/н від 20.11.2019 про видачу судового наказу

Стягувач: Концерн «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137, адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а, код ЄДРПОУ 32121458)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок ВІА (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 5, код ЄДРПОУ 32895779)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в гарячій воді за договором № 102094 від 01.02.2009 за період з листопада 2018 року - по квітень 2019 року в розмірі 2205,88 грн., пені в розмірі 2010,59грн., інфляційних втрат в розмірі 39,89 грн., 3% річних в розмірі 46,64 грн., судового збору в розмірі 192,10 грн.

Без повідомлення (виклику) заявника і боржника.

ВСТАНОВИВ:

25.11.2019 до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн «Міські теплові мережі» із заявою за вих. б/н від 20.11.2019 про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок ВІА основного боргу в сумі 2010,59грн., інфляційних втрат в розмірі 39,89 грн., 3% річних в розмірі 46,64 грн., судового збору в розмірі 192,10 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 25.11.2019 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3268/19 та визначено до розгляду судді Колодій Н.А.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 32 ГПК України, є судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами ст. 150 ГПК України:

1. Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

2. У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

3. До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

4. Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник в подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.

5. Заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначає заявник у заяві, в період злистопада 2018 року по квітень 2019 року, Концерн МТМ відпустив Боржнику теплову енергію на загальну суму 2205,88грн ., з яких сплачено 0,00грн.

Споживач (боржник) відповідно до п. 6.4 Договору, зобов`язався до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перераховувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно з п.6.3 Договору, підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є розрахунок та акт приймання-передачі.

Згідно з п.6.7 Договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації рахунок-фактуру, акт приймання-передачі, податкову накладну (платникам ПДВ).

Судом встановлено, що до заяви Концерн МТМ додав копію зазначеного договору, рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії підписані зі сторони концерну без доказів отримання чи направлення даних документів Боржнику. Інших доказів на підтвердження надання Виконавцем за договором послуг у спірний період та виникнення заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.

Тобто, із вищенаведеного вбачається, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються належним чином доданими до заяви документами.

Із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права заявленої заявником грошової вимоги, за якою подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п.п.1, 8 частини першої статті 152 ГПК України.

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 147, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Концерну «Міські теплові мережі» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок ВІА заборгованості за відпущену теплову енергію в гарячій воді за договором № 102094 від 01.02.2009 за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року в розмірі 2205,88 грн., пені в розмірі 2010,59грн., інфляційних втрат в розмірі 39,89 грн., 3% річних в розмірі 46,64 грн., судового збору в розмірі 192,10 грн.

2. Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади: http://court.gov.ua/fair/sud5009/. Електронна адреса господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.

3. Копію ухвали направити заявнику та боржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 27.11.2019 та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Ухвала підписана 27.11.2019.

Суддя Н.А. Колодій