Рішення від 27.11.2019 по справі 910/13702/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2019Справа № 910/13702/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації 50 576, 76 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації в розмірі 50 576,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, ПрАТ Страхова компанія Уніка на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №015107/4600/0000098 від 20.01.2016, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Hyundai , державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ Страхова компанія Вусо , позивач просить стягнути з останнього витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 50 576,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 .

10.10.2019 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

17.10.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором страхування було визначено та виплачено без врахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 , який в даному випадку підлягає врахуванню в силу п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів з огляду на те, що складові частини автомобіля відновлювалися від попередніх ДТП, про що свідчить інформація в програмі Audatex та фотокопії огляду автомобіля Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 . Також за допомогою програми AudaHistory працівника ПрАТ СК Вусо було виявлено, що автомобіль Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 вже піддавався ремонтним роботам.

07.11.2019 представником позивача подано відповідь на відзив.

14.11.2019 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив до яких додано клопотання про витребування доказів.

За наслідками розгляду клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд залишив вказане клопотання без задоволення, оскільки згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, яке повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу, а отже, оскільки відповідач не подав клопотання про витребування доказів разом з відзивом, поданим до суду 17.10.2019, клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, в зв`язку з чим, суд залишає його без задоволення. При цьому, суд враховує, що будь-яких клопотань про продовження процесуальних строків, означене клопотання, із обґрунтуванням неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, не містить. Суд також враховує, що доказів вчинення будь-яких дій з метою самостійного отримання заявлених до витребування доказів відповідачем не надано.

Третя особа правом на подання пояснення по суті спору не скористалась, про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052605567, відповідно до якого ухвала суду від 03.10.2019 отримана третьою особою 10.10.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

20.01.2019 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Уніка (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_2 (страхувальник), укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного КАСКО № 015107/4600/0000098, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані, зокрема з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 .

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено в ст. 8 Закону України Про страхування страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

07.10.2016 близько 16:00 год., в м. Миколаєві по вул. Пушкінська, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Hyundai , державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення п. 2.3 б , 8.7.3 е Правил дорожнього руху України, не слідкував за дорожньою обстановкою та особливостями її змін, при виїзді на регульоване перехрестя з вул. Адмірала Макарова на забороняючий червоний сигнал світлофору, допустив зіткнення з транспортним засобом марки Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.11.2016 у справі №490/10043/16-п встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу марки Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 , розмір збитків складає 91 033,52 грн.

Згідно з Рахунком № С000028803 від 26.10.2016, виставленим власнику застрахованого транспортного засобу станцією технічного обслуговування ТОВ Автогранд Миколаїв , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 91 021,50 грн.

Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 00205005 від 03.11.2016, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 91 021,50 грн.

На підставі складеного страхового акту № 00205005 від 03.11.2016 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка , виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 91 021,50 грн. на рахунок СТО - ТОВ Автогранд Миколаїв (платіжне доручення № 039407 від 07.11.2016 на суму 91 021,50 грн.).

В подальшому, було виявлено приховані дефекти транспортного засобу, в зв`язку з чим, страховій компанії станцією технічного обслуговування ТОВ Автогранд Миколаїв було виставлено рахунок № С000029200 від 07.11.2016 на суму 16 602,80 грн.

Відповідно до Актуалізованого звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу марки Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 , розмір збитків складає 108 192,23 грн.

03.02.2017 позивачем був складений та підписаний страховий акт № 00205005, згідно з яким призначено доплату в розмірі 16 602,80 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 00205005 від 03.02.2017 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 16 602,80 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №004492 від 07.02.2017.

За результатами відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 , станцією технічного обслуговування ТОВ Автогранд Миколаїв та ОСОБА_2 складено Акти виконаних робіт № ОФ-00005682 від 08.11.2016 на суму 91 021,50 грн. та № ОФ-00000478 від 31.01.2017 на суму 16 602,80 грн.

Цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки Hyundai , державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Вусо (далі - відповідач), згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7882077 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000,00 грн. та договором добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № 2692785-33-30-01 від 09.03.2016 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50 000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з Претензією № 18436, вих. № 7621 від 17.11.2016, у якій вимагав відшкодувати шкоду, яка задоволена відповідачем частково, на суму 57 047,54 грн., згідно платіжного доручення № 3918 від 27.02.2017 на суму 48 834,84 грн. та платіжного доручення № 9888 від 13.05.2017 на суму 8 212,70 грн.

02.05.2018 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка звернулося до Доманівського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації у сумі 50 576,76 грн.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 08.05.2019 у справі №475/407/18 у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Вусо про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації в розмірі 50 576,76 грн. відмовлено у повному обсязі .

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19.06.2019 у справі № 475/407/18 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка залишено без задоволення, а рішення Доманівського районного суду від 08.05.2019 року - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі № 475/407/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка - адвоката Бєліка Володимира Валерійовича, на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 08.05.2019 та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19.06.2018 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Вусо про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування , відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Hyundai , д.н.з. НОМЕР_1 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля Hyundai , державний номерний знак НОМЕР_1 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки Hyundai , державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Вусо (далі - відповідач), згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7882077 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000,00 грн. та договором добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № 2692785-33-30-01 від 09.03.2016 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50 000,00 грн.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував автомобіль марки Hyundai , державний номерний знак НОМЕР_1 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом, фактичний розмір завданої шкоди складає 107 624,30 грн., що підтверджується складеними за результатами відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 , станцією технічного обслуговування ТОВ Автогранд Миколаїв та ОСОБА_2 . Актами виконаних робіт № ОФ-00005682 від 08.11.2016 на суму 91 021,50 грн. та № ОФ-00000478 від 31.01.2017 на суму 16 602,80 грн. та платіжними дорученнями № 039407 від 07.11.2016 на суму 91 021,50 грн. та № 004492 від 07.02.2017 на суму 16 602,80 грн.

В свою чергу, відповідачем відшкодовано позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 57 047,54 грн., згідно платіжного доручення № 3918 від 27.02.2017 на суму 48 834,84 грн. та платіжного доручення № 9888 від 13.05.2017 на суму 8 212,70 грн.

За доводами відповідача, розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором страхування було визначено та виплачено без врахувань коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 , який в даному випадку підлягає врахуванню в силу п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів з огляду на те, що складові частини автомобіля відновлювалися від попередніх ДТП, про що свідчить інформація в програмі Audatex та фотокопії огляду автомобіля Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 . Також за допомогою програми AudaHistory працівника ПрАТ СК Вусо було виявлено, що автомобіль Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 вже підлягав ремонтним роботам.

Спеціальні норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому, як передбачено в п. 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ПрАТ Страхова компанія Вусо ) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором страхування було визначено та виплачено без врахувань коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 , який в даному випадку підлягає врахуванню в силу п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів з огляду на те, що складові частини автомобіля відновлювалися від попередніх ДТП, про що свідчить інформація в програмі Audatex та фотокопії огляду автомобіля Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 . Також за допомогою програми AudaHistory працівника ПрАТ СК Вусо було виявлено, що автомобіль Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 вже підлягав ремонтним роботам.

Зокрема, до матеріалів справи відповідачем додано фотографії пошкодженого транспортного засобу, застрахованого позивачем, з пошкодженнями відмінними від пошкоджень, які наявні на фотографіях, наданих позивачем, та які датовані 09.03.2016, тобто до дати ДТП, що сталась 07.10.2016.

Позивачем в свою чергу, означених обставин не заперечено, будь-яких доказів які б свідчили про відмінні від наведених позивачем обставин перебування застрахованого ним автомобіля у ДТП не надав.

Частиною 1 ст. 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема у справі № 489/1233/16-п, вбачається, що транспортний засіб Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 був учасником ДТП до настання страхового випадку та відновлювався ремонтом.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

З наявного в матеріалах справи Розрахунку коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу від 23.01.2017, виконаного ТОВ Експерт вбачається, що значення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 07.10.2016, становить 0,52.

Позивачем в свою чергу, власного розрахунку/звіту в підтвердження необхідності застосування іншого коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу не надано, а отже суд приймає наданий відповідачем розрахунок як належний.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість матеріального збитку в межах суми відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює 0,52.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість робіт склала 5 147,96 грн., вартість лакофарбних матеріалів склала 5 202,25 грн., вартість запчастин 97 286,11 грн., коефіцієнт фізичного зносу 0,52, а отже розмір вартості відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу та порядку його встановлення визначеного в Методиці склав: 5 147,96 грн. + 5 202,25 грн. + 97 286,11 грн. х (1-0,52) = 57 047,54 грн., який і сплачений відповідачем згідно платіжного доручення № 3918 від 27.02.2017 на суму 48 834,84 грн. та платіжного доручення № 9888 від 13.05.2017 на суму 8 212,70 грн.

Таким чином, позивачем не доведено наявності у відповідача обов`язку з відшкодування різниці між фактичними витратами та страховим відшкодуванням з урахування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 50 576,76 грн. та відсутності підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні належної до сплати на користь позивача суми страхового відшкодування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 27.11.2019

Суддя О.А. Грєхова