Постанова

від 23.07.2021 по справі 910/13702/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2021 р. Справа№ 910/13702/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 (повний текст складено 27.11.2019)

у справі №910/13702/19 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації 50 576, 76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації в розмірі 50 576, 76 грн.

Позов обґрунтований тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №015107/4600/0000098 від 20.01.2016, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія автомобіля "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Вусо", позивач просить стягнути з останнього витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 50 576,76 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з не доведеності позивачем наявності у відповідача обов`язку з відшкодування різниці між фактичними витратами та страховим відшкодуванням з урахування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 50 576,76 грн. та відсутності підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні належної до сплати на користь позивача суми страхового відшкодування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.

- судом не встановлено та не взято до уваги те, що укладені між відповідачем та ОСОБА_1 договори страхування цивільно - правової відповідальності відносяться до різних форм страхування, а саме обов`язкове страхування (договір №АЕ/7882077 з лімітом відповідальності 100 000,00 грн.), та добровільне страхування (договір №2692785-33-30-01 з лімітом відповідальності 50 000,00 грн.), як регулюються різними нормами права;

- вирішуючи питання про загальний розмір страхового відшкодування, яке відповідач має сплатити на користь позивача за обома договорами страхування, слід окремо визначити розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті за умовами договору №АЕ/7882077, та окремо визначити розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті за умовами договору №2692785-33-30-01;

- судом не було досліджено умови договору №2692785-33-30-01 щодо встановлення розміру страхової суми (50 000,00 грн.), а лише досліджено та враховано обов`язки відповідача за договором №АЕ/7882077;

- судом не враховано наведені позивачем доводи про недоведеність відповідачем визначення розміру витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням зносу, а саме відповідачем, або за його завданням суб`єктом оціночної діяльності оцінка зазначеного розміру витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням зносу не проводилась, технічний огляд транспортного засобу як початковий етап оцінки, не проводився, звіт про оцінку або висновок не складались;

- наданий відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу не відповідає вимогам, встановлених методикою, а саме оцінювачем не проведено технічний огляд досліджуваного КТЗ, не зафіксовано інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ, не встановлено характер та обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, не складено відповідний акт про це, документ не носить назву звіт або висновок.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду справу №910/13702/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Ткаченко Б.О., Дідиченко М.А.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, а судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/13702/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г. судді Зубець Л.П., Майданевич М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/13702/19 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, та судді Майданевича А.Г. на лікарняному сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/13702/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г. судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.01.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_3 (страхувальник), укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного "КАСКО" № 015107/4600/0000098, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані, зокрема з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 .

07.10.2016 близько 16 год. 00 хв., в м. Миколаєві по вул. Пушкінська, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п. 2.3 "б", 8.7.3 "е" Правил дорожнього руху України, не слідкував за дорожньою обстановкою та особливостями її змін, при виїзді на регульоване перехрестя з вул. Адмірала Макарова на забороняючий червоний сигнал світлофору, допустив зіткнення з автомобілем "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження автомобілів.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.11.2016 у справі №490/10043/16-п встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , розмір збитків складає 91 033,52 грн.

Згідно з рахунком № С000028803 від 26.10.2016, виставленим власнику застрахованого автомобіля станцією технічного обслуговування ТОВ "Автогранд Миколаїв", вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 91 021,50 грн.

Позивач, з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 00205005 від 03.11.2016, згідно з яким пошкодження автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 91 021,50 грн.

На підставі складеного страхового акту № 00205005 від 03.11.2016 ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 91 021,50 грн. на рахунок СТО - ТОВ "Автогранд Миколаїв" (платіжне доручення № 039407 від 07.11.2016 на суму 91 021,50 грн.).

В подальшому, було виявлено приховані дефекти транспортного засобу, у зв`язку з чим, страховій компанії станцією технічного обслуговування ТОВ "Автогранд Миколаїв" було виставлено рахунок № С000029200 від 07.11.2016 на суму 16 602,80 грн.

Відповідно до Актуалізованого звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , розмір збитків складає 108 192,23 грн.

03.02.2017 позивачем був складений та підписаний страховий акт №00205005, згідно з яким призначено доплату в розмірі 16 602,80 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 00205005 від 03.02.2017 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 16 602,80 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №004492 від 07.02.2017.

За результатами відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , станцією технічного обслуговування ТОВ "Автогранд Миколаїв" та ОСОБА_3 складено Акти виконаних робіт №ОФ-00005682 від 08.11.2016 на суму 91 021,50 грн. та № ОФ-00000478 від 31.01.2017 на суму 16 602,80 грн.

Цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Вусо", згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7882077 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000,00 грн. та договором добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №2692785-33-30-01 від 09.03.2016 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50 000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з Претензією № 18436, вих. № 7621 від 17.11.2016, у якій вимагав відшкодувати шкоду, яка задоволена відповідачем частково, на суму 57 047,54 грн., згідно платіжного доручення №3918 від 27.02.2017 на суму 48 834,84 грн. та платіжного доручення № 9888 від 13.05.2017 на суму 8 212,70 грн.

02.05.2018 ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" звернулося до Доманівського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації у сумі 50 576,76 грн.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 08.05.2019, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 19.06.2019 у справі №475/407/18 у задоволені позовних вимог ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації в розмірі 50 576,76 грн. відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 475/407/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 08.05.2019 та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19.06.2018 у справі за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 , третя особа ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України "Про страхування".

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування"). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст.7 Закону України "Про страхування". До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц.

Згідно зі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.ст. 3, 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка", виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За приписами п.2.1 ст.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1 ст.12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" встановлено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст.ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п.п. 32.4., 32.7. ст. 32 Закону).

З огляду на викладене вбачається, що обсяг відповідальності відповідача, як страховика винної у вчиненні ДТП особи, виник за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та є обмеженим лімітом відповідальності, розміром франшизи, зазначеними в полісі, і розраховується з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників транспортного засобу, визначеного у відповідності до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Вусо" (далі - відповідач), згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7882077 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000,00 грн. та договором добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № 2692785-33-30-01 від 09.03.2016 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50 000,00 грн.

Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував автомобіль "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.

Фактичний розмір завданої шкоди складає 107 624,30 грн., що підтверджується складеними за результатами відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , станцією технічного обслуговування ТОВ "Автогранд Миколаїв" та ОСОБА_3 , актами виконаних робіт № ОФ-00005682 від 08.11.2016 на суму 91 021,50 грн. та № ОФ-00000478 від 31.01.2017 на суму 16 602,80 грн. та платіжними дорученнями № 039407 від 07.11.2016 на суму 91 021,50 грн. та № 004492 від 07.02.2017 на суму 16 602,80 грн.

В свою чергу, відповідачем відшкодовано позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 57 047,54 грн., згідно платіжного доручення № 3918 від 27.02.2017 на суму 48 834,84 грн. та платіжного доручення № 9888 від 13.05.2017 на суму 8 212,70 грн.

За доводами відповідача, розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором страхування було визначено та виплачено без врахувань коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , який в даному випадку підлягає врахуванню в силу п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів з огляду на те, що складові частини автомобіля відновлювалися від попередніх ДТП, про що свідчить інформація в програмі "Audatex" та фотокопії огляду автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 . Також за допомогою програми AudaHistory працівниками ПрАТ "СК "Вусо" було виявлено, що автомобіль "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 вже підлягав ремонтним роботам.

Як передбачено в п. 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ПрАТ "Страхова компанія "Вусо") відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Договором страхування було визначено та виплачено без врахувань коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , який в даному випадку підлягає врахуванню в силу п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів з огляду на те, що складові частини автомобіля відновлювалися від попередніх ДТП, про що свідчить інформація в програмі "Audatex" та фотокопії огляду автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 . Також за допомогою програми AudaHistory працівника ПрАТ "СК "Вусо" було виявлено, що автомобіль "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 вже підлягав ремонтним роботам.

Зокрема, до матеріалів справи відповідачем додано фотографії пошкодженого транспортного засобу, застрахованого позивачем, з пошкодженнями відмінними від пошкоджень, які наявні на фотографіях, наданих позивачем, та які датовані 09.03.2016, тобто до дати ДТП, що сталась 07.10.2016.

Позивачем в свою чергу, означених обставин не заперечено, будь-яких доказів, які б свідчили про відмінні від наведених позивачем обставин перебування застрахованого ним автомобіля у ДТП не надав.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема у справі № 489/1233/16-п, вбачається, що автомобіль "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 був учасником ДТП до настання страхового випадку та відновлювався ремонтом.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

З наявного в матеріалах справи Розрахунку коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу від 23.01.2017, виконаного ТОВ "Експерт" вбачається, що значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 07.10.2016, становить 0,52.

Позивачем в свою чергу, власного розрахунку/звіту в підтвердження необхідності застосування іншого коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу не надано, а отже судом першої інстанції було правомірно прийнято наданий відповідачем розрахунок як належний.

Крім того, судом апеляційної інстанції не може бути залишений поза увагою наявний в матеріалах справи лист ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" вх. №6842 від 21.11.2019 у відповідь на адвокатський запит адвоката Винокурова О.В. щодо надання копій ремонтних документів по автомобілю "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , до якого додані копії наступних документів: акт виконаних робіт №0Ф-00001398 від 30.03.2016 та рахунок №С000024362 від 21.03.2016 (а.с. 170-180).

З акту виконаних робіт №0Ф-00001398 від 30.03.2016 вбачається, що було здійснено відновлюваний ремонт та покрашення лонжерона та дверної стійки, що є складовими частинами кузову автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Розглянувши в сукупності наявні в матеріалах докази, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що відповідач був зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість матеріального збитку в межах суми відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює 0,52.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість робіт склала 5 147,96 грн., вартість лакофарбних матеріалів склала 5 202,25 грн., вартість запчастин 97 286,11 грн., коефіцієнт фізичного зносу 0,52, а отже розмір вартості відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу та порядку його встановлення визначеного в Методиці склав: 5 147,96 грн. + 5 202,25 грн. + 97 286,11 грн. х (1-0,52) = 57 047,54 грн., який і сплачений відповідачем згідно платіжного доручення № 3918 від 27.02.2017 на суму 48 834,84 грн. та платіжного доручення № 9888 від 13.05.2017 на суму 8 212,70 грн.

Таким чином, позивачем не доведено наявності у відповідача обов`язку з відшкодування різниці між фактичними витратами та страховим відшкодуванням з урахування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 50 576,76 грн. та відсутності підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні належної до сплати на користь позивача суми страхового відшкодування.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

Посилання апелянта на те, що судом не було досліджено умови договору №2692785-33-30-01 щодо встановлення розміру страхової суми (50 000,00 грн.), а лише досліджено та враховано обов`язки відповідача за договором №АЕ/7882077, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі , відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Висновки позивача, що вирішуючи питання про загальний розмір страхового відшкодування, яке відповідач має сплатити на користь позивача за обома договорами страхування, слід окремо визначити розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті за умовами договору №АЕ/7882077, та окремо визначити розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті за умовами договору №2692785-33-30-01 є помилковими та суперечать положенням Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі №910/13702/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі №910/13702/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі №910/13702/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13702/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко