ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2019 Cправа № 914/1887/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Х. Гусак, розглянувши матеріали
позовної заяви:Приватного підприємства «Аутпост-9» , м.Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Гарант Енерго М» , м.Київ
простягнення 223 622,81 грн.
Представники сторін:
від позивача: Івашків Л.В. - адвокат
від відповідача: не з`явився
Судом роз`яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов`язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.
Позов заявлено Приватним підприємством «Аутпост-9» до відповідача Приватного підприємства «Гарант Енерго М» про стягнення 223 622,81 грн.
Ухвалою суду від 16.09.2019р. відкрито провадження у справі №914/1887/19 за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.10.2019р.розгляд справи відкладено на 23.10.2019 р. Ухвалою суду від 23.10.2019 р. розгляд справи відкладено на 13.11.2019 р. Ухвалою суду від 13.11.2019 р. розгляд справи відкладено на 20.11.2019 р.
Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору № 10-01/19Л від 10.01.2019 р. на виконання робіт з охоронного обслуговування, відповідно до умов якого, виконавець ПП Аутпост-9 взяв на себе обов`язок виконувати роботи з охоронного обслуговування об`єкта замовника ПП Гарант Енерго М , а замовник зобов`язався здійснювати оплату цих робіт в терміни, зазначені у договорі.
Відповідно до пункту 4.3 вказаного договору розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 10 числа наступного місяця на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг).
Як зазначає позивач, ним своєчасно та в повному обсязі надавались відповідачу, обумовлені договорами послуги, позивачем виконано робіт (надано послуг) на загальну суму 521 612,90 грн., а відповідачем сплачено лише 346 161,29 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про виконання робіт з охоронного обслуговування не здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 175 451,61 грн. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 733,27 грн. втрат від інфляції, 765,43 грн. 3% річних, 46 672,50 грн. пені.
Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Приватне підприємство Гарант Енерго М зареєстроване за адресою: 04107, м.Київ, вул. Багговутівська, 17-21, куди і направлялись ухвали господарського суду.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 16.09.2019 р., відповідно до відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення, отримана представником відповідача 26.09.2019 р.
В разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заяви і клопотання сторін .
15.11.2019 р. позивач подав на адресу суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи за вх. № 47513/19.
Інших заяв, клопотань та заперечень сторони не подавали.
Обставини справи.
10 січня 2019 року між Приватним підприємством «Аутпост-9» (позивачем) та Приватним підприємством «Гарант Енерго М» (відповідачем) укладено договір за №10-01/19Л на виконання робіт з охоронного обслуговування.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору виконавець (позивач) взяв на себе зобов`язання щодо виконання робіт з охоронного обслуговування об`єкта обслуговування.
Під охорону прийнявся об`єкт з 10 січня 2019 р., Новояворівська ТЕЦ, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Новояворівськ (п.1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору об`єкт вважається прийнятим (зданим) під охорону після підписання акту прийому об`єкта під охорону уповноваженими службовими особами.
10.01.2019 р. між позивачем та відповідачем підписано акт прийому (передачі) під охорону об`єкта, за адресою: Львівська область, м. Новояворівськ, який належить замовнику на підставі договору управління майном від 24.09.2018 р. Копію витягу з договору управління майном від 24.09.2018 р. долучено до заяви позивача від 15.11.2019 р.
Сума договору визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони (додаток № 2 даного договору).
Відповідно до п. 4.3 договору розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 10 числа наступного місяця на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг). У випадку відсутності оплати, виконавець має право призупинити надання послуг по даному договору, повідомивши про це замовника, до повного погашення заборгованості.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що надання послуг (виконання робіт) підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт), який підписується двома сторонами. Якщо після подання (надсилання) замовнику акту виконаних робіт (надання послуг) протягом 10 днів виконавець не отримує підписаного замовником примірника цього акту або мотивованої відмови, вважається, що послуги прийняті замовником, а акт підписаний двома сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору надано відповідачу обумовлені договором послуги охорони на загальну суму 521 612,90 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за січень 2019 року - серпень 2019 року. Позивач зазначає, що акти здачі-прийняття робіт за липень-серпень 2019 року вважаються підписаними двома сторонами в силу умов п. 4.5 договору, оскільки були направлені 15.08.2019 р. відповідачу та протягом 10 днів не були повернуті позивачу, як і не було надано будь-якої відмови від прийняття робіт. Відповідачем здійснено оплату за надані послуги у розмірі 346 161,29 грн., неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 175 451,61 грн.
26.07.2019 р. позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою негайно погасити заборгованість за виконані роботи, однак претензія залишилась не виконаною.
Позивач у позовній заяві зазначив, що 12.08.2019 р. керуючись умовами п. 4.3 договору призупинив виконання робіт та зняв об`єкт з під охорони.
15.08.2019 р. позивач повторно направив відповідачу претензією з вимогою негайно погасити заборгованість перед ПП Аутпост-9 за виконані роботи та з проханням підписати акти здачі-прийняття робіт за липень-серпень 2019 року та акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.08.2019 р. На претензію від 15.08.2019 р. відповідач не надав жодної відповіді.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено опис вкладення та поштову квитанцію про направлення 15.08.2019 р. на адресу відповідача акта здачі-прийняття робіт від 31.07.2019 р. з рахунками на оплату, акта здачі-прийняття робіт від 12.08.2019 р. з рахунками на оплату, акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.08.2019 р.
Згідно з п. 4.4 договору за несвоєчасну оплату послуг, наданих виконавцем замовник оплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день заборгованості.
У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 175 451,61 грн., пені у розмірі 46 672,50 грн., 3% річних у розмірі 765,43 грн. та втрат від інфляції у розмірі 733,27 грн.
Оцінка суду.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За своєю правовою природою укладеним між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 3.4 договору оплата наданих виконавцем послуг за договором здійснюється замовником щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів від печатку місяця з розмірі 100% передплати.
На підтвердження надання послуг, позивачем надано акт № 08/01 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.01.2019 р. на суму 52 161,29 грн., акт № 08/02 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 28.02.2019 р. на суму 73 500,00 грн., акт № 02/03 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.03.2019 р. на суму 73 500,00 грн., акт № 02/04 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.04.2019 р. на суму 73 500,00 грн., акт № 02/05 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.05.2019 р. на суму 73 500,00 грн., акт № 02/06 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.06.2019 р. на суму 73 500,00 грн., які підписані уповноваженими представниками та підписи яких скріплено печатками юридичних осіб. Вказані акти підписані відповідачем без зауважень чи заперечень.
Акт № 02/07 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.07.2019 р. на суму 73 500,00 грн. та акт № 02/08 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 12.08.2019 р. на суму 28 451,61 грн. підписані лише позивачем. Позивач вказує на те, що акти здачі-прийняття робіт за липень-серпень 2019 року вважаються підписаними двома сторонами в силу умов п. 4.5 договору, оскільки були направлені відповідачу та протягом 10 днів не були повернуті позивачу, як і не було надано будь-якої відмови від прийняття робіт. До матеріалів справи долучено докази направлення позивачем на адресу відповідача 15.08.2019 р. акта здачі-прийняття робіт від 31.07.2019 р. з рахунками на оплату, акта здачі-прийняття робіт від 12.08.2019р. з рахунками на оплату, акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.08.2019 р. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів повернення позивачу актів здачі-прийняття робіт і не надано доказів відмови від прийняття робіт, а тому послуги вважаються прийнятими.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Враховуючи наведене, факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 175 451,61 грн.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 46 672,50 грн., 3% річних у розмірі 765,43 грн. та втрат від інфляції у розмірі 733,27 грн.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг, наданих виконавцем замовник оплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день заборгованості.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Вказана правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі №916/4692/15, від 18.04.2019 р. у справі №914/11126/14, від 27.05.2019 р. у справі № 910/201107/17.
На підставі п. 4.4 договору позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Перевіряючи розрахунок пені судом встановлено, що застосований позивачем договірний розмір пені при розрахунку перевищує той розмір, який встановлено законом як граничний, а саме, обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок пені обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення вказаний позивачем, з врахуванням здійснених відповідачем оплат та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 8 793,82 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З врахуванням зазначеного, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати за отриманий товар, позивачем нараховано відповідачеві 3% річних у розмірі 765,43 грн. та втрат від інфляції у розмірі 733,27 грн.
Судом перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 765,43 та втрат від інфляції у розмірі 733,27 грн. підлягають задоволенню.
Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення частково і становить 175 451,61 грн. основного боргу, 8 793,82 грн. пені, 765,43 грн. 3% річних, 733,27 грн. втрат від інфляції.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 17 780,28 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2 784, 11 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
До позовної заяви позивачем долучено попередній розрахунок судових витрат на суму 28 354,34 грн., з яких: 3 354,34 грн. - судовий збір, 25 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.
В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, адвокатом позивача долучено до позовної заяви копію договору № 6/07 про надання правової допомоги від 25.07.2019 р., укладеного між ПП Аутпост-9 та АО Івашків і Партнери , ордер серії ЛВ № 135437 на надання правової допомоги, копію свідоцтва Івашківа В.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію рахунка №01-25/07/19 від 25.07.2019 р. про оплату за надання правової допомоги за договором № 6/07 від 25.07.2019 р., копію платіжного доручення № 407 від 22.08.2019 р. на суму 25 000,00 грн. про оплату ПП Аутпост-9 на рахунок АО Івашків і Партнери послуг за надання правової допомоги за договором № 6/07 від 25.07.2019 р.
Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З врахуванням наданих позивачем доказів, які підтверджують витрати на правову допомогу та зважаючи на положення ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг (підготовка та подання до суду позовної заяви, клопотань, участь в судових засіданнях), з огляду на часткове задоволення позовних вимог та з врахуванням ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на корить позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 20 765,00 грн., з урахуванням того, що 83,06% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Гарант Енерго М» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17/21, код ЄДРПОУ 34795648) на користь Приватного підприємства «Аутпост-9» (79005, м. Львів, вул. Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 34857667) 175 451,61 грн. заборгованості, 733,27 грн. втрат від інфляції, 765,43 грн. 3 % річних, 8 793,82 грн. пені, 2 784,11 грн. судового збору, 20 765,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 26.11.2019 р.
Суддя Чорній Л.З.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 20.11.2019 |
Оприлюднено | 29.11.2019 |
Номер документу | 85933176 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Чорній Л.З.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні