Рішення

від 20.11.2019 по справі 922/1951/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1951/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (61072, м.Харків, вул.Тобольська,55А) до 1-ого відповідача Харківської міської ради ( 61003, м.Харків, майдан Конституції,7) , 2-ого відповідача Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш Оберіг"(61039, м. Харків, пров. Океанський, 9) про визнання недійсним рішення за участю представників:

Прокурор - Зливка К. О.,

Представник 1-го відповідача -Максимовський С.О. довіреність №08-21/3489/2-18 від 20.12.18,

Представник 2-го відповідача- Феленко С.О. адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати недійсним з моменту прийняття пункт 26 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів" від 10.09.2008 №226/08, яким у приватну власність обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш оберіг" передано земельну ділянку загальною площею 7,0950 ( в межах договору оренди землі від 03.03.2008 року №540867100013) по вул. Житній для будівництва об`єкта зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову;

- визнати недійсним державний акт від 25.02.2009 серії ЯД №052710 на право власності на земельну ділянку, площею 7,0950 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Житня, виданий ОК "ЖБК "НАШ ОБЕРІГ" вартістю 10 403 100 грн.;

- визнати відсутність у ОК "ЖБК "НАШ ОБЕРІГ"( код ЄДРПОУ35698564) права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:12:053:0002, площею 7,0950 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Житня, вартістю 10 403 100 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.17 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 25.07.2017 о 10:00 год.

24.07.2017 від прокуратури до суду надійшли письмові пояснення за вх.№23681, в яких представник прокуратури зокрема посилається на те, що відповідно до п. 1 статуту ОК ЖБК Наш Оберіг , затвердженого рішенням загальних зборів його засновників від 20.02.2008, кооператив за напрямом діяльності є житлово-будівельним та створений відповідно до ЖК України. Разом з тим, як вказує прокурор, ОК ЖБК Наш Оберіг не відповідає вимогам ЖК України та Примірного статуту ЖБК, а отже, не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні ст. 41 ЗК України. Крім того, земельна ділянка ОК ЖБК Наш Оберіг передавалася без дотримання вимог, передбачених вказаними нормативно-правовими актами.

Письмові пояснення долучені до матеріалів справи.

24.07.2017 представником другого відповідача до суду подане клопотання за вх. № 23682 про відкладення розгляду справи, яке долучено судом до матеріалів справи.

25 07.2017 представником першого відповідача (ХМР) до канцелярії суду було подано заяву за вх. № 23770 про припинення провадження у справі на підставі п.2 ст.80 ГПК України, у зв`язку із тим, що в господарським суді Харківської області розглядалась справа №922/4113/15 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і дана справа №922/1951/17.

Заява долучена до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2017 задоволено клопотання другого відповідача щодо відкладення розгляду справи . Розгляд справи відкладено на 08.08.2017 об 11:30.

31.07.2017 року та 08.08.2017 року від прокуратури Харківської області, через канцелярію суду (вх.№25467 та вх.№24450) надійшли письмові заперечення на клопотання Харківської міської ради (першого відповідача) про припинення провадження у справі №922/1951/17 на підставі п.2 ст.80 ГПК України , в яких останній вважає твердження першого відповідача необгрунтованими з огляду на наступне. Так, прокурор вказує на те, що у справі №922/4113/15 прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Харківської міської ради як винесене поза межами встановленої законом компетенції органу місцевого самоврядування. У такому разі, за умови задоволення позовних вимог прокурора, наслідки визнання незаконним та скасування рішення міськради наставали б з моменту набрання законної сили судовим рішенням. У даній справі прокурор просить визнати недійсним з моменту прийняття рішення міськради як недійсний правочин. Таким чином, у разі визнання недійсним спірного рішення Харківської міськради наслідки його недійсності визначені моментом його прийняття - тобто 10.09.2008. Крім того, аналізом змісту обставин, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, встановлено, що вони також є відмінними. Крім того, як вказує прокурор, на відміну від обставин, що складали підстави позову у справі №922/4113/15, у даній справі прокурор обґрунтовує порушення Харківською міською радою норм законодавства (ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133- 137 ЖК УРСР), отже на думку прокурора, предмет і підстави позовних вимог прокурора у справах №922/4113/15 та №922/1951/17 є відмінними.

Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

08.08.2017 від 1-ого відповідача (Харківської міської ради), через канцелярію суду (вх.№25520) надійшла заява про залишення позовних вимог без розгляду, обгрунтовуючи вищеозначену заяву перший відповідач посилається на те, що прокурором не визначено орган держави, за захистом охоронюваних прав та інтересів якого він порушив.

Заява долучена судом до матеріалів справи.

08.08.2017 від 1-ого відповідача Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№25523) надійшов відзив на позовну заяву, в якому перший відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, з посиланням на те, що Харківська міська рада, при прийнятті рішення про надання земельної ділянки у власність кооперативу, врахувала те, що питання створення та організації діяльності кооперативів, метою яких є забезпечення економічних, соціальних та інших потреб їх членів, що, частково, регулювалися Житловим Кодексом Української РСР та Примірним статутом, вже врегульовано чинним законодавством України, зокрема, шляхом прийняття як кодифікованих нормативно-правових актів, таких як Цивільний кодекс України (2003), так і законів України, зокрема, Закону України Про кооперацію (2003) та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (2003). Норми ЖК УРСР та Примірного статуту в частині створення житлово - будівельних кооперативів суперечать не тільки Закону України Про кооперацію , але і спеціальному нормативно-правовому, акту який вже був чинним на дату реєстрації кооперативу та на дату прийняття Харківською міською радою рішення про надання земельної ділянки у власність - Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 755-ІУ від 15.05.2003, який є спеціальним, прийнятий пізніше в часі та повинен застосовуватися до правовідносин, пов`язаних з реєстрацією будь-якої юридичної особи, в т.ч. житлово-будівельних кооперативів, та який не передбачає обмежень, що встановлені ЖК УРСР та Примірним статутом. Крім того у відзиві на позовну заяву перший відповідач наголошував про наявність підстав для застосування строку позовної давності, посилаючись на присутність прокурора при прийнятті оскаржуваного рішення та обізнаність прокурора з оскаржуваним рішенням - 10.09.2008 року.

Відзив долучений судом до матеріалів справи.

08.08.2017 представником другого відповідача до канцелярії суду було подане клопотання за вх. № 25320 про продовження строку розгляду справи на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Клопотання долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.08.2017 судом було зазначено, що заява першого відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України (вх. № 23770 від 25.07.2017) та заява про залишення позовних вимог без розгляду за вх. № 25520 будуть вирішені при винесенні кінцевого процесуального документу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2017 задоволено клопотання другого відповідача про продовження строку вирішення спору; продовжено строк розгляду спору до 24.08.2017; розгляд справи відкладено на 18.08.2017 о 10:00 год.

15.08.2017 від прокуратури до суду надійшли додаткові пояснення у справі з урахуванням клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності за вх. № 26374, в яких зазначено, що прокурор не є учасником спірних правовідносин, а з документів, які подавалися для прийняття оскаржуваного рішення, як і з його змісту порушення законодавства не вбачаються. Такі порушення, що свідчать про незаконність набуття ОК "ЖБК "Наш Оберіг" спірної ділянки, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового рослідування провадження № 12014220510002973 доказів, а саме: вилучених 15.09.2016 у ходя обшуку в Управлінні державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради реєстраційних справ низки юридичних осіб, у тому числі ОК "ЖБК "Наш Оберіг"; вилучених 20.01.2017 у Департаменті діловодства Харківської міської ради за результатами тимчасового доступу до речей та документів виписки електронної бази обліку вхідної кореспонденції щодо реєстрації звернень обслуговуючих кооперативів з питань передачі у власність та надання в оренду земельних ділянок; вилучених проектів відведення земельної ділянки ТОВ "Харківжитло" і ПП "Будсервіс -2004"; інформації Харківської міської ради від 18.10.2016 № 08-04/3638/2-16; протоколів допиту свідків ОСОБА_1 від 05.10.2016, ОСОБА_2 від 15.09.2016 та 06.10.2016, ОСОБА_3 від 07.10.2016 та 11.10.2016. З огляду на зазначене, прокурор просить визнати поважними причини пропуску звернення до суду та захистити порушене право держави.

Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Також, 15.08.2017 від представника прокуратури до суду надійшли додаткові пояснення за вх. № 26375, в яких прокурор обгрунтовує вимоги про визнання відсутнім права власності. А саме, прокурор зазначає, що у спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Оскаржуване рішення та акт, як стверджує прокурор, не відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади, що свідчить про відсутність волі власника землі - територіальної громади м. Харкова на у законний спосіб передання спірної ділянки у приватну власність. Отже, враховуючи те, що спірна ділянка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Харкова з порушенням вимог земельного законодавства, є всі підстави для застосування такого способу захисту, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, абз. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України - як визнання відсутності у ОК "ЖБК "Наш Оберіг" права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:12:053:0002 площею 7,0950 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Житня та відновлення становища, яке існувало до порушення. Таким чином, на думку прокурора, застосування саме такого способу захисту забезпечить досягнення мети захисту порушених прав та інтересів - збереження у власності територіальної громади м. Харкова належних їй земель.

Письмові пояснення долучені до матеріалів справи.

15.08.2017 представником прокуратури до суду були подані також заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду за вх. № 26382, в яких прокурор зазначає, що представник Харківської міської ради помилково посилається на ч. 1 ст. 6 Закону України"Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Положення про державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, оскільки ні Державна інспекція сільського господарства України, ані її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення із позовами до суду для усунення виявлених порушень вимог законодавства. Особою, уповноваженою державою для здійснення відповідних функцій щодо розпорядження земельними ділянками від імені територіальної громади ( в силу ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ) є Харківська міська рада, яка не може бути позивачем, оскільки в даному випадку є відповідачем. Наведене свідчить, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, а тому прокурор звернувся до суду з позовом на підставі ст. 2 ГПК України, зазначивши та обгрунтовавши в позовній заяві про відсутність такого органу. Також прокурор зазначив, що висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 13.03.2017 у справі № 6-2195 цс16 та на який посилається представник Харківської міської ради, зроблено до відносин, відмінних від спірних.

Заперечення долучені судом до матеріалів справи.

16.08.2017 другим відповідачем до канцелярії суду були подані заперечення за вх. № 26469, відповідно до яких відповідач-2 зазначає, що питання створення та діяльності кооперативів, метою яких є забезпечення економічних, соціальних та інших потреб їх членів, що регулювалися Житловим Кодексом УРСР та Примірним Статутом, вже врегульовано чинним законодавством України, зокрема, шляхом прийняття Цивільного кодексу України, Закону "Про кооперацію" та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців".

Заперечення долучені судом до матеріалів справи.

Також другим відповідачем 16.08.2017 до канцелярії суду було подане клопотання за вх. № 26473, в якому останній просить в цілях роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначити у справі судову науково-правову експертизу, яку доручити Інституту держави та права ім. Корецького НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

Ухвалою господарського суду від 18.08.2017 року клопотання другого відповідача (вх. № 26473 від 16.08.2017) про призначення у справі судової науково-правової експертизи - задоволено. Призначено по справі судову науково-правову експертизу, проведення якої доручити Інституту держави та права ім. Корецького НАН України .

09 вересня 2019 року від Інституту держави та права ім. Корецького НАН України, через канцелярію суду (вх.№3985) надійшов лист про залишення ухвали господарського суду Харківської області від 18.08.2017 року щодо призначення у справі №922/1951/17 судової науково-правової експертизи, без розгляду, оскільки чинного законодавства України та Сатуту Інститут неуповноважений проводити судові експертизи.

При цьому, останній повідомив господарський суд Харківської області , про те, що у червні 2017 року співробітниками Інституту було підготовлено висновок науково- правової експертизи на задовлення Харківської міської ради з питань, які подібні до тих, що поставлені в ухвалі господарського суду Харківської області від 18.08.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2019 року, провадження у справі № 922/1951/17 поновлено. Призначено справу №922/1951/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Почато у справі №922/1951/17 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на на "09" жовтня 2019 р. о 10:00.

23.10.2019 року від Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№24599) надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній наголошував на тому, що на сьогодні, місцеві Ради народних депутатів, як органи місцевого самоврядування, не існують та припинили свою діяльність без жодного правонаступництва у зв`язку із втратою чинності Законом Української РСР Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування у 1997 році. Таким чином, місцеві ради, створені згідно із Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , не можна ототожнювати із Радами народних депутатів, які діяли раніше.

Харківська міська рада (перший відповідач), при прийнятті рішення про надання земельної ділянки у власність кооперативу, врахувала те, що питання створення та організації діяльності кооперативів, метою яких є забезпечення економічних, соціальних та інших потреб їх членів, що, частково, регулювалися Житловим Кодексом Української РСР та Примірним статутом, вже врегульовано чинним законодавством України, зокрема, шляхом прийняття як кодифікованих нормативно-правових актів, таких як Цивільний кодекс України (2003), так і законів України, зокрема, Закону України Про кооперацію (2003) та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (2003).

Норми ЖК УРСР та Примірного статуту в частині створення житлово- будівельних кооперативів суперечать не тільки Закону України Про кооперацію , але і спеціальному нормативно-правовому, акту який вже був чинним на дату реєстрації кооперативу та на дату прийняття Харківською міською радою рішення про надання земельної ділянки у власність - Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 755-ІУ від 15.05.2003, який є спеціальним, прийнятий пізніше в часі та повинен застосовуватися до правовідносин, пов`язаних з реєстрацією будь-якої юридичної особи, в т.ч. житлово-будівельних кооперативів, та який не передбачає обмежень, що встановлені ЖК УРСР та Примірним статутом.

Протокольною ухвалою суду від 29.10.2019 року, на підставі ст. 42, ст. 183, ст. 232 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 13 листопада 2019 року о(б) 10:00 год.

08.11.2019 року від прокурора, через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. №26924), в яких останній вважає, що ОК ЖБК "НАШ ОБЕРІГ" було надано у власність земельну ділянку всупереч вимог закону, оскільки: він був створений всупереч вимог діючого законодавства тому що не є житлово- будівельними, а лише обслуговуючим і кількість їх членів не відповідає вимогам встановленим Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу затвердженого Радою Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року N 186 (надалі - Примірний статут);

- Перевагу перед нормами Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року N 1087-ІУ, який набрав чинності 27.08.2003 року мають положення Примірного статуту та норми Житлового кодексу УРСР від 30 червня 1983 р. N 5464-Х (надалі ЖК УРСР);

- Орган місцевого самоврядування повинен враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР і Примірного статуту при наданні відповідної земельної ділянки;

- Був порушений порядок набуття права власності на землю ОК ЖБК «НАШ ОБЕРІГ» ;

Прокурор обґрунтовує наявністю Постанови Верховного суду України від 17 червня 2014 року по справі №21-195а14 відповідно до якої на підставі аналізу п.12 Перехідних положень, ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР, Примірного статуту ЖБК суд дійшов висновку, що сільські, селищні та міські ради мають право розпоряджатися землями комунальної власності територіальних громад виключно в межах населеного пункту. При цьому, даючи дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ЖБК, відповідна рада має враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК.

В судовому засіданні 13.11.2019 постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі (другого відповідача) та залишення позову без розгляду (першого відповідача), закрито підготовче провадження та призначено розгляду справу у судовому засіданні по суті на 20.11.2019 об 12:00 год.

В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про дату та час судового засідання по суті ухвалами суду від 13.11.2019.

У судовому засіданні 20.11.2019р. прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представники першого та другого відповідачів у судовому засіданні 20.11.2019 року проти позову заперечували, просили суд відмовити в його задоволенні

В ході розгляду даної справи, господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні прокурор та представники відповідачів погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.11.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

У ході здійснення Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 за фактом вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено факт незаконного вибуття з володіння територіальної громади м. Харкова земельної ділянки площею 7,0950 га по вул. Житній.

Встановлено, що п. 26 додатку 1 до рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 10.09.2008 №226/08 надано у приватну власність ОК "ЖБК "НАШ ОБЕРІГ" (код ЄДРПОУ 35698564) земельну ділянку загальною площею 7,0952 га (в межах договору оренди землі від 03.03.2008 №540867100013) по вул. Житній для будівництва об`єкту зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову.

На підставі вказаного рішення ОК "ЖБК "НАШ ОБЕРІГ" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 25.02.2009 серія ЯД N052710, площею 7,0950 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу №428/09 від 23.03.2009 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:12:053:0002 площею 7,0950 га, що передана у власність ОК "ЖБК "НАШ ОБЕРІГ" складає 10403100 грн.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №520967100002.

Відповідно до Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з Законом України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час звернення прокурора з позовом), підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч.2 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Про обов`язок прокурора зазначити у позовній заяві про відсутність такого органу також вказано в абз. 4 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (у редакції, викладеній у пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 №2 "Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі"). У даному випадку такий орган відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями у даному випадку виступає у якості відповідача.

Відповідно до п.2.1. наказу Генерального прокурора України №6гн від 28.11.2012 "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень" пріоритетним напрямом представницької діяльності є захист інтересів держави у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказує, що спірне рішення Харківської міської ради прийнято усупереч вимогами ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 134, 135 та 137 ЖК УРСР та п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 Примірного статуту житлового-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність другого відповідача на підставі положень ст.41 ЗК України.

Відповідно до статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно зі статтею 133 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

До членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу (частина 2 статті 135 Житлового кодексу Української РСР, пункт 8 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу).

Житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку (частини 1, 5 статті 137 Житлового кодексу УРСР).

Пунктом 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Згідно з частиною 5 статті 7 Закону України "Про кооперацію" чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (частина 6 статті 137 Житлового кодексу УРСР та абзац 2 пункту 4 Примірного Статуту ЖБК).

Відповідно до абз. 2 п. 5, п. 5, абз. 2 п. 7 абз. 1, п. 45 , абз. 1 п. 74 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу; число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік; до членів ЖБК приймаються особи віком до З0 років; громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв`язку з потребою у поліпшенні житлових умов; контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.

Суд приходить до висновку, що при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово - будівельного кооперативу: ст. 7 Законом України "Про кооперацію" або Житловим кодексом УРСР та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться, як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс України та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правовових актів.

Також, всупереч ч. 6 ст. 137 ЖК УРСР та положенням Статуту, рішення про створення ОК ЖБК "Наш Оберіг" та список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, в той час, як статут кооперативу зареєстровано.

Відповідачі не надали суду жодного доказу того, що члени кооперативу на момент його створення, потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимогам ст. 135 ЖК України та положенням Статуту.

Вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи та статутних документах. Вивчення судом зазначених документів ОК "ЖБК "Наш Оберіг" встановлено, що відповідні відомості у них відсутні.

Також судом встановлено, що всупереч положенням Статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п`яти. При цьому відповідно до переліку членів кооперативу, як у редакції статуту на момент прийняття спірного рішення так і в новій редакції за 2009 рік - число його членів - три.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що спірне рішення Харківської міської ради від 10.09.08р. №226/08 щодо надання ОК "ЖБК "Наш Оберіг" у власність земельної ділянки для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів є передчасним.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що в провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа №922/4113/15 за позовом Прокурора Ленінського району міста Харкова, м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків

до

1) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш Оберіг", м. Харків ,

2) Харківської міської ради, м. Харків

3) Управління Держземагенства у місті Харкові, м. Харків

4) Управління Держгеокадастру у місті Харкові Харківської області, м. Харків

про визнання незаконним та скасування 26 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів" від 10.09.2008 №226/08; визнати недійсним державний акт від 25.02.2009 серії ЯД №052710 на право власності на земельну ділянку, площею 7,0950 га, кадастровий номер 6310137200:12:053:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Житня, виданий ОК "ЖБК "НАШ ОБЕРІГ"; визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №520967100002 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; зобов`язати ОК "ЖБК "НАШ ОБЕРІГ" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 7,0950 га з кадастровим номером 6310137200:12:053:0002, про що скласти акт прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2016 року по справі №922/4113/15, в задоволенні позову відмовлено за спливом строку позовної давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 вересня 2016 року рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі № 922/4113/15 залишено без змін.

Так, судом було встановлено, що в ході розгляду справи № 922/4113/15 судом було досліджено та надано правову оцінку рішенню 25 сесії Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів" від 10.09.2008 №226/08, а саме пункту 26 додатку 1.

Також по справі № 922/4113/15 було встановлено, що матеріали справи свідчать, що ОК "ЖБК " Зірка 2008" створено всупереч приписам ст.133, 135, 137 Житлового Кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, які по відношенню до законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Отже матеріали справи свідчать, що ОК "ЖБК "Наш Оберіг" створено всупереч приписам ст.133, 135, 137 Житлового Кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, які по відношенню до законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже в даному випадку, рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2016 року по справі№922/4113/15, було встановлено невідповідність вимогам закону пункту 26 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів" від 10.09.2008 №226/08, проте у зв`язку зі спливом строків позовної давності судом було відмовлено в задоволенні позову.

Прокурор в свою чергу, як на нову підставу подачі позову посилається на ст. 41 Земельного кодексу України, оскільки ОК "ЖБК "Наш Оберіг" в порушення зазначеної норми не обґрунтувало містобудівною документацією необхідний розмір земельної ділянки, яку просило передати у власність.

Проте суд, не погоджується із зазначеними твердженнями прокурора щодо нової підстави для звернення до суду, оскільки в ході розгляду справи № 922/4113/15 судом також було надано оцінку ст. 41 Земельного кодексу України та встановлено порушення порядок передачі спірної земельної ділянки ОК "ЖБК "Наш Оберіг" .

В свою чергу, під час розгляду справи № 922/1951/17, відповідачем - Харківською міською радою також було зазначено про сплив позовної давності щодо визнання недійсним спірного рішення.

Прокурором разом із позовом було надано клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності та про поновлення строку для звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В процесі судового розгляду даної справи, відповідачами було заявлено про застосування строків позовної давності.

У пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За змістом статей 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову, як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно витягу з протоколу 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання, 10.09.2008 на пленарному засіданні міської ради був присутній заступник прокурора міста Харкова Попович Є.М., який відповідно до ст. 121 Конституції України та Закону України Про прокуратуру здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами та їх виконавчими органами.

Також, згідно з листом від 07.10.2008 № 08-4/280" 2-08 Харківською міською радою до прокуратури міста Харкова було направлено рішення

25 сесії Харківської міської ради 5 скликання (було надано до матеріалів справи разом з відзивом 17.08.2017).

Прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин. Отже, прокурор як позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо після прийняття вищевказаного рішення Харківської міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Згідно ст. 21 Закону України Про інформацію інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. Основними джерелами інформації органів місцевого і регіонального самоврядування є акти органів місцевого та регіонального самоврядування.

Інформація органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом опублікування її в офіційних друкованих виданнях, опублікування її в інших засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо та аудіовізуальні засоби масової інформації.

Згідно вимог ст. 21 Закону України Про інформацію рішення Харківської міської ради та її органів розміщуються на офіційному сайті Харківської міської ради (www. citi. kharkov. ua) та публікуються в газеті Харьковские известия .

За таких умов, вищевказане рішення Харківської міської ради було офіційно опубліковано та вважається таким, що доведено до відома зацікавлених осіб.

Відповідно до Наказу Генерального прокурора України від 19.09.2005 №3гн Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів , який діяв на момент прийняття рішення Харківською міською радою, прокурор повинен забезпечити нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Згідно з п. 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 №3гн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів , з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись ст.ст. 1,15, 19-24 ЗУ Про прокуратуру , було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданні цих органів.

Відповідно до ст. 6 ЗУ Про прокуратуру прокуратура міста Харкова та прокуратура Київського району м. Харкова становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящими.

Отже, прокурор, будучі присутнім на засіданні сесії міської ради та отримавши рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання згідно наказів Генерального прокурора зобов`язаний був та мав всі можливості ознайомитися з матеріалами, які стали підставами для прийняття міською радою оскаржуваного рішення та довідатись про його законність.

В обґрунтування поновлення строків позовної давності, прокурор посилається на те, що останній не є учасником спірних правовідносин, а з документів, які подавалися для прийняття оскаржуваного рішення, як і з його змісту зазначені порушення законодавства не вбачаються.

Проте суд, не погоджується з такими твердженнями прокурора, оскільки як вже було зазначено, під час розгляду встановлено, що заступник прокурор міста Харкова Попович Є.М., брав особисту участь у проведенні 10 вересня 2008 року 25 сесії Харківської міської ради при ухваленні органом місцевого самоврядування спірного рішення.

Згідно з ч. 1 п. 4 ст. 268 ЦК України, в редакції, яка діяла на час прийняття 1-м відповідачем рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам ділянок для будівництва об`єктів" від 10.09.2008 226/08, позовна давність не поширювалася на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року, № 4176-VI у Цивільному кодексі України пункт 4 частини першої статті 268 виключено.

Відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 15 січня 2012 року.

Пунктом 5 прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15 січня 2012 року, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову, як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відтак, відповідно до зазначених законодавчих положень, строк позовної давності для звернення прокурора, як позивача, до суду з позовом про визнання незаконним та скасування п. 26 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 10.09.2008 №226/08 починає свій перебіг з 15 січня 2012 року та закінчується 15 січня 2015 року.

Натомість, прокурор звернувся до суду з позовом по справі №922/4113/15 у липні 2015 році, а у справі №922/1951/17 у вересні 2017 року, тобто після пропуску строку позовної давності.

Щодо посилань прокурора на здійснення Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадження № 12014220510002973 від 08.11.2014 року та вилучення доказів, що стали підставою для звернення прокурора до суду, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом, невідповідність вимогам чинного законодавства спірного рішення Харківської міської ради вже була предметом розгляду справи № 922/4113/15.

В той час, як кримінальне провадження було відкрито 08.11.2014 року, а позов по справі № 922/4113/15 було подано у липні 2015 року, тобто коли кримінальне провадження вже було відкрито.

Стосовно здійснення обшуків та вилучення документів в рамках здійснення кримінального провадження, то суд зазначає, що дані обставини можуть бути підставою для звернення прокурора до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в рамках справи № 922/4113/15 у разі винесення вироку суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним з моменту прийняття пункту 26 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів" від 10.09.2008 №226/08.яким у приватну власність обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш оберіг" передано земельну ділянку загальною площею 7,0950( в межах договору оренди землі від 03.03.2008 року №540867100013) по вул. Житній для будівництва об`єкта зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову та визнання недійсним державного акту від 25.02.2009 серії ЯД №052710 на право власності на земельну ділянку, площею 7,0950 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Житня, виданий ОК "ЖБК "НАШ ОБЕРІГ" вартістю 10 403 100 грн., оскільки відповідні факти вже були встановленні рішенням суду по справі № 922/4113/15, яке набрало законної сили 16.02.2016 року.

Стосовно вимоги прокурора про визнання відсутності у ОК "ЖБК "НАШ ОБЕРІГ"( код ЄДРПОУ35698564) права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:12:053:0002, площею 7,0950 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Житня, вартістю 10403 100 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

В даному випадку позовна вимога щодо відсутності права не відповідає способам захисту визначених ст. 16 ЦК України.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Дослідивши вищевказані норми та застосувавши їх до виниклих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права не є належним способом захисту порушеного права та інтересу позивача.

Більше того, вищезазначена вимога також є похідною від вимог про визнання недійсним рішення Харківської міської ради та визнання недійсним державного акту на право власності, та приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Судові витрати, у зв`язку із відмовою в позові, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишаються за прокурором.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України; ст.ст. 11,15,16 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (61072, м. Харків, вул.Тобольська,55А) .

Перший відповідач: Харківська міська рада ( 61003, м. Харків, майдан Конституції,7) .

Другий відповідач: Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Наш Оберіг"(61039, м. Харків, пров. Океанський, 9) .

Повне рішення складено "26" листопада 2019 р.

Суддя О.О. Присяжнюк