Постанова

від 27.01.2020 по справі 922/1951/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2020 р. Справа № 922/1951/17

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

при секретарі судового засідання: Голозубовій О.І.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Алекаєв Ю.В. - посвідчення №042342 від 29.03.2016;

від відповідача-1: Волинська Я.І. - довіреність №08-21/4295/2-19 від 19.12.2019;

від відповідача-2: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх. №3825 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 (повний текст складено 26.11.2019) у справі №922/1951/17 (суддя Присяжнюк О.О.),

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, м. Харків,

до відповідачів:

1.Харківської міської ради, м. Харків,

2.Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш Оберіг", м. Харків,

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 до Господарського суду Харківської області звернувся Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 з позовом до відповідачів: Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш Оберіг" (надалі - ОК "ЖБК "Наш Оберіг"), в якому просив суд:

- визнати недійсним з моменту прийняття пункт 26 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів" від 10.09.2008 №226/08, яким у приватну власність ОК "ЖБК "Наш Оберіг" передано земельну ділянку загальною площею 7,0950 (в межах договору оренди землі від 03.03.2008 року №540867100013) по вул. Житній для будівництва об`єкта зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову;

- визнати недійсним державний акт від 25.02.2009 серії ЯД №052710 на право власності на земельну ділянку, площею 7,0950 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Житня , виданий ОК "ЖБК "Наш Оберіг" вартістю 10403100 грн.;

- визнати відсутність у ОК "ЖБК "Наш Оберіг" (код ЄДРПОУ35698564) права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:12:053:0002, площею 7,0950 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Житня , вартістю 10403100 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/1951/17 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, до Східного апеляційного господарського суду звернувся Заступник прокурора Харківської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора, а також стягнути на користь прокуратури Харківської області сплачений судовий збір.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, прокурор посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів, прокурор зазначає про помилковість висновку місцевого суду щодо відсутності підстав для поновлення строку позовної давності, зокрема, на наступне:

- обставини оприлюднення на офіційному веб-сайті Харківської міської ради спірного рішення і присутність на пленарному засіданні міськради прокурора м. Харкова Поповича Є.М. не можуть свідчити про обізнаність органів прокуратури щодо порушення відповідачами вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, оскільки не можуть надати оцінку законності створення ОК "ЖБК "Наш Оберіг" та передачі останньому у власність земельної ділянки без дослідження статуту, реєстраційної справи, інформації щодо засновників, тощо, а відтак не є підставою обізнаності щодо існуючих порушень та необхідності застосування положень ст. 267 ЦК України;

- оскільки в силу прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" №5288-VI від 18.09.2012, яким внесено зміни до ГПК України у прокурора тільки з 01.12.2012 з`явилось право виступати позивачем у справі, то саме з цього моменту повинен обчислюватись строк позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем у справі;

- судом першої інстанції не враховано ті обставини, що великий обсяг документів, котрі підлягають дослідженню; складнощі пов`язані із створенням відповідачами прокурору штучних перешкод у проведенні відповідної перевірки; велика кількість подібних до спірного випадків із винесенням відповідачем - Харківською міською радою аналогічних рішень на користь інших кооперативів, які є відмінними, але пов`язані між собою, тощо, заслуговують на увагу і свідчать про наявність об`єктивних перешкод, які дійсно заважали подати прокурору позов у визначений строк;

- підстави даного позову встановлено лише за результатами опрацювання документів, отриманих у ході здійснення Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 за фактом вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК України, в якому встановлено із вилучених 20.01.2017 в Харківській міській раді документів факт незаконного вибуття з володіння територіальної громади м. Харкова земельної ділянки площею 7,0950 га по вул. Житній;

- прокурор вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про невірне обрання прокурором способу захисту порушеного права - визнання відсутнім у відповідача-2 права власності на спірну земельну ділянку, оскільки зазначені вимоги не суперечать приписам ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 відкрито апеляційне провадження за скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/1951/17; встановлено учасникам справи строк до 09.01.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 27.01.2020 о 10:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 11.01.2020 від Харківської міської ради, відповідач-1 заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд залишити рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/1951/17 без змін. За доводами міськради прокуратурою пропущено строк позовної давності з огляду на наступне:

- 10.09.2008 року на пленарному засідання Харківської міської ради був присутній заступник прокурора м. Харкова Попович Є.М., який відповідно до ст. 121 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами та їх виконавчими органами;

- згідно з листом від 07.10.2008 №08-4/2807/2-08 Харківською міською радою до прокуратури м. Харкова було направлено рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання;

- оскаржуване прокурором рішення міської ради розміщене на офіційному сайті Харківської міської ради та опубліковане в газеті "Харьковскиеизвестия";

- наведені обстави свідчать про можливість прокуратури ознайомитись з матеріалами, які стали підставами для прийняття міською радою оскаржуваного рішення та довідатись про його законність, тому посилання про поважність причин пропуску позовної давності є безпідставним;

- також відповідач-1 вказує, що обізнаність прокурора про ухвалення спірного рішення Харківською міською радою є доведеною обставиною у іншій справі №922/4113/15, відтак у відповідності до ст. 257 ЦК України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 10.09.2011;

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 24.01.2020 у зв`язку з перебування у відрядженні на дату розгляду справи судді Шутенко І.А., яка входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/1951/17 між суддями.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

До початку розгляду справи по суті відповідач-2 не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не надіслав його до суду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, яке проводилось 27.01.2020, був присутній прокурор, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/1951/17 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання недійсним рішення міськради, акту на право власності і визнання відсутнім у відповідача-2 права власності.

Представник відповідача-1 - Харківської міської ради, який був присутній у судовому засіданні 27.01.2020, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просила суд залишити рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/1951/17 без змін.

Уповноважені представники відповідача-2 у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 27.01.2020 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача-2, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників прокуратури та відповідача-1, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

В ході здійснення Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 за фактом вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено факт незаконного вибуття з володіння територіальної громади м. Харкова земельної ділянки площею 7,0950 га по вул. Житній.

Встановлено, що пунктом 26 додатку 1 до рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 10.09.2008 №226/08 надано у приватну власність ОК "ЖБК "Наш Оберіг" (код ЄДРПОУ 35698564) земельну ділянку загальною площею 7,0952 га (в межах договору оренди землі від 03.03.2008 №540867100013) по вул. Житній для будівництва об`єкту зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову.

На підставі вказаного рішення ОК "ЖБК "Наш Оберіг" отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 25.02.2009 серія ЯД N052710, площею 7,0950 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Житня.

Відповідно до витягу №428/09 від 23.03.2009 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:12:053:0002 площею 7,0950 га, що передана у власність ОК "ЖБК "Наш Оберіг" складає 10403100 грн.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №520967100002.

Звертаючись до суду першої інстанції із даним позовом прокуратура зазначила, що під час здійснення Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні від 08.11.2014 №12014220510002973 за фактом вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, встановлено незаконне вибуття з володіння територіальної громади м. Харкова спірної земельної ділянки. Згідно з оскаржуваним рішенням Харківської міської ради спірну земельну ділянку передано безоплатно у власність ОК "ЖБК "Наш Оберіг" на підставі ст. 41 Земельного кодексу України, відповідно до якої безоплатно набувати земельні ділянки у власність можуть окремі організаційно-правові форми юридичних осіб, зокрема, житлово-будівельні кооперативи.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура також вказала, що ОК "ЖБК "Наш Оберіг" не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР; спірну земельну ділянку передано ОК "ЖБК "Наш Оберіг" із порушенням вимог закону. ОК "ЖБК "Наш Оберіг" отримало спірну земельну ділянку без мети будівництва житла для забезпечення ним членів кооперативу та членів їхніх сімей, які насправді цього не потребували. Крім того, Статут ОК "ЖБК "Наш Оберіг" не відповідає нормам Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту. В порушення вимог ст. 41 Земельного кодексу України ОК "ЖБК "Наш Оберіг" не обґрунтувало містобудівною документацією необхідного розміру земельної ділянки, яку просив передати у власність. Також на думку прокуратури вбачається очевидна невідповідність площі спірної земельної ділянки потребам ОК "ЖБК "Наш Оберіг", до складу якого входять лише три особи, які не потребують поліпшення житлових умов. Крім того, означені особи в порушення вимог п. 45 Примірного статуту ЖБК являються членами ще 16 житлово-будівельних кооперативів.

З огляду на викладене прокурор стверджує, що оскаржуване рішення Харківської міської ради та виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку підлягають визнанню недійсними, оскільки порушують право власності територіальної громади м. Харкова на земельну ділянку.

Також прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити строк звернення до суду із цим позовом.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачі позову не визнали та заявили про застосування позовної давності.

Як вже зазначалось, Господарським судом Харківської області 20.11.2019 ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначений судовий акт мотивований тим, що ОК "ЖБК "Наш Оберіг" створений з порушенням ст. 135, ч. 6 ст. 137 ЖК УРСР та положенням Примірного статуту ЖБК, оскільки: рішення про створення цього обслуговуючого кооперативу та список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, в той час, як статут кооперативу зареєстровано; відсутні докази на підтвердження наявності у членів кооперативу на момент його створення потреби поліпшення житлових умов; число членів кооперативу менше п`яти, що суперечить положенням примірного статуту; отже, за висновком суду, позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Однак, оскільки позов подано до суду прокурором після спливу трирічного строку позовної давності і причини пропуску позовної давності під час розгляду справи в суді прокурором документально не підтверджені, суд першої інстанції визнав відсутніми підстави для задоволення клопотання про його поновлення, тому у задоволенні позову відмовлено через сплив строків позовної давності, про наслідки застосування якої заявлено сторонами у спорі.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається із доводів мотивувальної частини апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції прокурором оскаржується лише в частині розгляду справи по суті, зокрема, щодо відсутності підстав для поновлення строку позовної давності. В іншій частині (розгляд клопотань про припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду) зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача та присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги і відзиву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.

Згідно з положеннями Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом), підстава для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017, тобто на час звернення прокурора до суду), прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями згідно положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме Харківська міська рада, виступає у якості відповідача-1, оскільки прокурор встановив, що орган місцевого самоврядування не виконує належним чином покладені на нього законом повноваження.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч. 2 або 3 ст. 25 Закону України "Про прокуратуру".

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення прокурора до суду в порядку ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з обґрунтуванням порушення інтересів держави (в особі територіальної громади) внаслідок незаконного оформлення права приватної власності на земельну ділянку, яка є комунальною власністю, тобто власністю територіальної громади, та неналежного виконання органами місцевого самоврядування цих повноважень - безоплатної передачі землі, внаслідок чого Харківську міську раду булу визначено прокурором у процесуальному статусі відповідача у справі, зумовлює обов`язок суду при вирішенні цього спору в будь-якому випадку надати оцінку обґрунтованості доводів прокурора про порушення інтересів держави, встановити їх наявність/відсутність, та в залежності від цих обставин прийняти рішення у справі.

За приписами ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Із змісту позовної заяви прокурора вбачається, що за результатами опрацювання отриманих у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014220510002973 доказів, а саме на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 15.09.2016 проведено обшук в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, за результатами якого виявлено та вилучено реєстраційні справи низки юридичних осіб, у тому числі ОК "ЖБК "Наш Оберіг".

Як вказує прокуратура, зазначений кооператив зареєстровано 21.02.2008. Відповідно до п. 1 Статуту ОК "ЖБК "Наш Оберіг", затвердженого рішення загальних зборів його засновників від 20.02.2008, кооператив за напрямом діяльності є житлово-будівельним та створений відповідно до ЖК України.

Статтями 13 та 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З огляду на викладені норми, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин орган місцевого самоврядування зобов`язаний діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Як вбачається із матеріалів справи, за наслідками прийняття оспорюваного рішення земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Харкова та була безоплатно передана у приватну власність на підставі положень ст. 41 Земельного кодексу України Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш Оберіг".

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу (відповідно до приписів ст. 94 Господарського кодексу України); порядок та підстави надання земельної ділянки за ст.41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу (аналогічна правова позиція Верховного Суду України у постанові від 17.06.2014 у справі №21-195а14).

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Наш Оберіг" не відповідає вимогам ЖК України та Примірного статуту ЖБК, а отже, не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні ст. 41 Земельного кодексу України. Зокрема, рішення про створення ОК "ЖБК "Наш Оберіг" та список його членів не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради; ОК "ЖБК "Наш Оберіг" не було створено при виконавчому комітеті місцевої ради; число членів ОК "ЖБК "Наш Оберіг" становить менше 5 осіб; ОК "ЖБК "Наш Оберіг" не містить відомостей, що його засновники потребують поліпшення житлових умов (перебували на відповідному обліку).

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 30.04.1985 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України.

При вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні житлово-будівельного кооперативу, Законом України "Про кооперацію" або Житловим кодексом УРСР та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закону України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс УРСР та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правових актів.

Діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюється нормами Глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання ст. 137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. На даний час Житловий кодекс УРСР є чинним, а відтак його норми є обов`язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Положеннями Закону України "Про кооперацію" встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно зі ст.ст. 133, 137 Житлового кодексу УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку.

Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Частиною 1 ст. 134 Житлового кодексу УРСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду (стаття 34), а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок .

За змістом п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Відповідно до абзацу 2 п. 7 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, до членів житлово-будівельного кооперативів приймаються особи віком до 30 років.

Згідно з п. 45 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, громадянин може бути членом тільки одного житлово-будівельного кооперативу, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв`язку з потребою у поліпшенні житлових умов. У цьому разі в період будівництва будинку член кооперативу користується правами і виконує обов`язки в обох кооперативах.

Як вбачається із п. 1 Статуту ОК "ЖБК "Наш Оберіг" (в редакції, на момент створення кооперативу 21.02.2008), за своєю організаційно-правовою формою Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Наш Оберіг" є обслуговуючим кооперативом.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правовою формою ОК "ЖБК "Наш Оберіг" зазначено - обслуговуючий кооператив.

В п. 1.5 Статуту ОК "ЖБК "Наш Оберіг" (в редакції, на момент створення кооперативу 21.02.2008), засновниками цього кооперативу були лише три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Разом з тим, Статут ОК "ЖБК "Наш Оберіг" (в редакції, на момент створення кооперативу 21.02.2008) та матеріали справи не містять відомостей, що його засновники потребували поліпшення житлових умов. Також Статут не містить посилань, що його засновники на дату прийняття оскаржуваного рішення перебували на квартирному обліку. Такі відомості не надані й Харківською міською радою та відсутні і в матеріалах справи.

Згідно приписів чинного законодавства, однією з умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Порядок взяття громадян на облік регулюється Правилами обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджених Радою Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 05.06.1985 №228.

Таким чином, ОК "ЖБК "Наш Оберіг" було створено всупереч вимогам ст.ст. 133 - 135, 137 Житлового кодексу УРСР, п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно положень законодавства, кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім`ї.

В той же час, в Статуті ОК "ЖБК "Наш Оберіг" (в редакції, на момент створення кооперативу 21.02.2008) не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення Кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Крім того, пункт 5.1. Статуту ОК "ЖБК "Наш Оберіг" всупереч ст.ст. 133, 135 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу передбачає можливість юридичних осіб бути членами кооперативу, а пункт 5.2. цього Статуту всупереч п. 45 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу передбачає можливість членів кооперативу бути членами кількох кооперативів.

Як вже вище зазначалось, ст. 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме забезпечення житлом членів кооперативу; порядок та підстави надання земельної ділянки за ст. 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, Харківською міською радою під час безоплатного надання земельної ділянки ОК "ЖБК "Наш Оберіг" та прийняття оскаржуваного рішення, вищенаведеного не було досліджено та враховано, чим порушено вимоги діючого законодавства.

В силу ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недотримання Харківською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення вимог ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, оскільки відсутні законні підстави набуття земельної відповідачем-2, а також дійсної мети та встановленого порядку створення ОК "ЖБК "Наш Оберіг".

Як встановлено з матеріалів справи, в процесі розгляду даного спору в господарському суді першої інстанції Харківською міською радою у відзиві на позовну заяву (вх. 25523 від 08.08.2017) та ОК "ЖБК "Наш Оберіг" у запереченнях від 02.08.2017 (вх. 26469) заявлено вимоги про застосування позовної давності з підстав обізнаності прокурора, починаючи з 10.09.2008 про наявність оскаржуваного рішення міської ради та не вчинення ним жодних заходів прокурорського нагляду, та зазначено, що у разі коли згідно з законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (а.с.153-158, т.1 та а.с.26-27, т.2).

Прокурор, в свою чергу, в позовній заяві, просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності та відповідно, відновити цей строк, оскільки про факт незаконного набуття ОК "ЖБК "Наш Оберіг" спірної земельної ділянки та порушення відповідних норм чинного законодавства прокурору стало відомо лише після опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №12014220510002973 доказів, а саме: вилучених 15.09.2016 у ході обшуку в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради реєстраційних справ низки юридичних осіб, у тому числі ОК "ЖБК "Наш Оберіг"; вилучених 20.01.2017 у Департаменті діловодства Харківської міської ради за результатами тимчасового доступу до речей і документів виписки із електронної бази обліку вхідної кореспонденції щодо реєстрації звернень обслуговуючих кооперативів з питань передачі у власність земельних ділянок в період 2008-2010 років та заяв і документів щодо їх розгляду, рішень Харківської міської ради про передачу у власність та надання в оренду земельних ділянок; вилучених проектів відведення земельної ділянки ТОВ "Харківжитло" і ПП "Будсервіс-2004"; інформації Харківської міської ради від 18.10.2016 №08-04/3638/2-16; протоколів допиту свідків ОСОБА_1 від 05.10.2016, ОСОБА_3 від 15.09.2016 та 06.10.2016, ОСОБА_2 від 07.10.2016 та 11.10.2016.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов висновку, що прокурор м. Харкова, будучі присутнім на засіданні сесії міської ради та отримавши рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання був зобов`язаний та мав можливість ознайомитись з матеріалами, які стали підставами для прийняття міською радою оскаржуваного рішення та довідатись про його законність, у зв`язку з чим визнав наведені прокурором причини пропуску строку позовної давності неповажними. Тому встановивши порушення вимог законодавства при прийнятті зазначеного рішення міськради, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

При розгляді вищевказаних клопотань відповідачів про застосування наслідків спливу строків позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом положень ст. 2 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 29 ГПК (в редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК України визначено як позовну давність (ст. 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

З матеріалів справи вбачається, що на пленарному засіданні міської ради 10.09.2008, за результатами якого Харківською міською радою прийнято спірне рішення, був присутній прокурор м. Харкова - Попович Є.М . (а.с. 244, т.1).

Крім того, як встановлено з листа Харківської Міської ради (вих. 08-4/2807/2-08 від 07.10.2008), направленому на ім`я прокурора м. Харкова Поповичу Є.М., спірне рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 10.09.2008 отримано Прокуратурою м. Харкова - 09.10.2008 (а.с.247, т.1).

Отже, починаючи з 10.09.2008 органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до ст. 121 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" були обізнані про прийняття спірного рішення Харківської міської ради, однак прокурор звернувся до суду 09.06.2017, тобто через 8 років та 8 місяців.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Згідно ст. 21 Закону України "Про інформацію" інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. Основними джерелами інформації органів місцевого і регіонального самоврядування є акти органів місцевого та регіонального самоврядування.

Інформація органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом опублікування її в офіційних друкованих виданнях, опублікування її в інших засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо та аудіовізуальні засоби масової інформації.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно вимог ст. 21 Закону України "Про інформацію" рішення Харківської міської ради та її органів розміщуються на офіційному сайті Харківської міської ради (www.сiti.kharkov.ua) та публікуються в газеті "Харьковские известия".

За таких умов, вищевказане рішення Харківської міської ради було офіційно опубліковано та вважається таким, що доведено до відома зацікавлених осіб.

Колегія суддів відхиляє посилання прокурора на те, що про порушення йому стало відомо з моменту опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №12014220510002973 доказів, оскільки оспорюване рішення міської ради було прийняті за участі прокурора м. Харкова, гласно та оприлюднено для необмеженого кола осіб, у т.ч. в засобах масової інформації, а органи прокуратури, належно здійснюючи наявні на той час функції загального нагляду, повинні були своєчасно дізнатися про порушення законодавства.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №6-178цс15, помилковим є висновок судів нижчих інстанцій про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення перевірки прокурором.

За твердженням прокурора про незаконність набуття ОК "ЖБК "Наш Оберіг" спірної земельної ділянки йому стало відомо лише за результатами опрацювання отриманих у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доказів, вилучених в ході обшуку, проведеного 15.09.2016, відтак саме з цього моменту, на його думку, почався перебіг позовної давності.

Однак колегія суддів не погоджується з наведеними доводами, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що в Україні діяв прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів України, зокрема, місцевими Радами.

Відповідно до Наказу Генерального прокурора України від 19.09.2005 №3гн "Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів", який діяв на момент прийняття рішення Харківською міською радою, прокурор повинен забезпечити нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Згідно п. 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 №Згн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись ст. ст. 1, 15, 19 - 24 Закону України "Про прокуратуру" було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відтак, колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого суду про те, що оскільки прокурор м. Харкова був присутній на пленарному засіданні 10.09.2008, з урахуванням наданих йому законом повноважень, мав можливість і був зобов`язаний здійснити наглядові функції з приводу перевірки законності оскаржуваного рішення Харківської міськради, а також надати оцінку відповідності дій посадових осіб під час надання висновків щодо виділення та прийняття рішення про надання земельної ділянки та здійснити відповідні заходи прокурорського реагування в межах встановленого законом строку позовної давності.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов`язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

У зв`язку із обізнаністю прокурора м. Харкова про прийняття безпосередньо за його участі 10.09.2008 оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що початок перебігу позовної давності щодо оскарження пункту 26 додатку 1 до рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 10.09.2008 року №226/08 починається саме з дати прийняття цього рішення, з огляду на що, та враховуючи звернення прокурора з даним позовом 09.06.2017, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску прокурором строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого суду, який мотивований приписами ч. 1 п. 4 ст. 268 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на 10.09.2008), про те, що строк позовної давності для звернення прокурора, як позивача, до суду з позовом про визнання незаконним та скасування п. 26 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 10.09.2008 №226/08 починає свій перебіг з 15.01.2012 та закінчується 15.01.2015.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 року № 4176-У1) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб`єктів владних повноважень, положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 року) не поширюються на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №916/1979/13).

При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" від 18.09.2012, на який посилається суд першої інстанції та прокурор, не встановлює і не змінює строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Тому строк позовної давності на звернення прокурора з даним позовом почав свій перебіг саме з моменту прийняття оспорюваного рішення, тобто з 10.09.2008, та закінчився 10.09.2011.

З урахуванням викладеного, оскільки помилковий висновок місцевого суду в цілому не вплинув на прийняте ним рішення, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог через сплив строків позовної давності за заявою зробленою відповідачами у справі.

Відносно аргументів прокурора, викладених в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2020, про те, що присутність на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради 10.09.2008 прокурора м. Харкова не є початком перебігу позовної давності та не свідчить про обізнаність щодо існуючих порушень, оскільки дослідження документів та матеріалів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення, у тому числі статуту, реєстраційної справи кооперативу, інформації щодо його засновників тощо, на зазначеному засіданні не здійснювалось, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, оскільки, враховуючи реалізацію прокурором м. Харкова права на участь в сесії міської ради, встановленого для ефективного та оперативного здійснення прокурорського нагляду та відповідного реагування, вони не спростовують зазначених вище висновків саме про можливість проведення органами прокуратури перевірки та встановлення невідповідності вимогам законодавства спірного рішення в межах загальної позовної давності тривалістю у три роки від дня його прийняття, адже норма ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов`язує не тільки з безпосередньою обізнаністю особи про порушення її прав, а і з об`єктивною можливістю цієї особи знати про обставини такого порушення.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що жодної іншої конкретної дати початку перебігу позовної давності, ніж та, що вказана вище (10.09.2008), прокурором не зазначена та не доведена, адже в матеріалах справи будь-які документи на підтвердження дати та підстав проведення відповідної перевірки (у 2017 році) відсутні; при цьому у змісті позовної заяви Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 не вказує на дату встановлення невідповідності спірного рішення вимогам закону, тоді як в тексті позовної заяви та апеляційної скарги зазначає про встановлення таких обставин і у 2016, і у 2017 році, не вказуючи, однак, ані підстав, що зумовили проведення перевірки, ані обставин, які б заважали чи об`єктивно унеможливлювали її проведення до 2017 року, коли прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Суд також вважає за необхідне відзначити, що прокурором не вказано об`єктивних та поважних причин, які б перешкоджали йому ознайомитися зі спірним рішенням на офіційному сайті Харківської міської ради та установчими документами ОК "ЖБК "Наш Оберіг" в межах строку позовної давності, адже зміна законодавства, велике навантаження працівників прокуратури, великий обсяг подібного до спірного випадків із винесення відповідачем аналогічних рішень, велика кількість документів, які підлягають дослідженню, про об`єктивні перешкоди не свідчать, а обставини створення відповідачами штучних перешкод прокурору у проведенні відповідної перевірки, не були доведені останнім як у суді першої так і в апеляційній інстанції.

Більш того, прокурором до матеріалів справи взагалі не надано будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні вимог ст.ст. 76 - 77 ГПК України, на підтвердження існування досудового розслідування, проведення обшуків, опитування свідків, тощо. Саме лише посилання на обставини наявності кримінального провадження, за відсутності доказів на їх підтвердження, на мають для господарського суду будь-якого юридичного значення. До того ж, судом першої інстанції вірно зазначено, що дані обставини можуть бути підставою для звернення прокурора до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у разі винесення вироку суду.

Апеляційний господарський суд також зазначає, що у разі підтвердження чи встановлення обставин в порядку кримінального судочинства (у вироку суду або ухвалі про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили) фактів вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, прокурор не позбавлений можливості ініціювати перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами, а також звернутись до суду з вимогою про стягнення шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

З урахуванням викладеного, наведені в заяві причини пропуску строку об`єктивно не можуть бути поважними причинами пропуску позовної давності.

Аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постановах від 04.04.2018 від №922/2013/17 та від 04.05.2018 у справі №922/2073/17.

Щодо інших позовних вимог про визнання недійсним виданого ОК "ЖБК "Наш Оберіг" державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.02.2009 серія ЯД №052710 та визнання у відповідача-2 відсутнім право власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів зазначає, що такі вимогиє похідними від позовних вимог про визнання недійним спірного рішення Харківської міської ради та не підлягають задоволенню, враховуючи відмову в задоволенні позову в частині скасування пункту 26 додатку 1 до рішення Харківської міської ради №226/08 "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 10.09.2008, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Заступника прокурора Харківської області задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/1951/17 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/1951/17 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/1951/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.В. Плахов

(У судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2020).