Постанова

від 26.11.2019 по справі 389/900/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 389/ 900 /18

провадження № 61-427св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Максимова Бориса Григоровича ,

треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко Алла В`ячеславівна, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Максимова Бориса Григоровича , треті особи: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко Алла В`ячеславівна, ОСОБА_2 , про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування державної реєстрації,

за касаційною скаргою Фермерського господарства Максимова Бориса Григоровича на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2018 року у складі судді Ябчик Н. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила в процесі розгляду та просила: визнати недійсною додаткову угоду від 20 серпня 2017 року б/н до договору оренди землі від 23 вересня 2010 року № 041037100006, укладену від її імені ОСОБА_2 та орендарем Фермерським господарством Максимова Бориса Григоровича (далі - ФГ Максимова Б. Г. ) в особі ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію вказаної додаткової угоди; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилалася на те, що 12 лютого 2018 року вона випадково дізналася про те, що нібито між нею та ФГ Максимова Б. Г. була укладена додаткова угода від 20 серпня 2017 року б/н до договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2010 року № 041037100006, яка 09 листопада 2017 року зареєстрована приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А. В. Згідно з умовами цієї додаткової угоди строк оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 5,10 га, кадастровий № 35222287400:02:000:0418, продовжено до 20 серпня 2066 року. Як виявилося, додаткова угода укладена та підписана від її імені фізичною особою ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 26 серпня 2011 року за № 1389. Про укладенні від її імені додаткової угоди ОСОБА_2 не повідомив її як власника земельної ділянки. Видана йому довіреність скасована 05 грудня 2017 року. Оспорюваною додатковою угодою строк дії договору оренди землі суттєво змінено. Проте згоду на продовження строку дії договору оренди землі вона ніколи не надавала, видана на ім`я ОСОБА_2 довіреність таких повноважень не містить. Орендну плату з дати укладення та реєстрації додаткової угоди і по теперішній час за користування земельною ділянкою не отримувала. Крім того, спірна додаткова угода укладена шляхом підписання її з боку орендодавця (позивача) - ОСОБА_2 як її представником на підставі підписання нотаріально посвідченої довіреності, а з боку ФГ Максимова Б . Г. також представником - ОСОБА_4 на підставі довіреності, тобто правочин, в якому виступає це господарство, опосередковано створює інтерес для ОСОБА_2 особисто, оскільки впливає на майновий стан його підприємства. Даний правочин порушує її конституційне право власності на земельну ділянку. Внаслідок укладення оспорюваного правочину для неї настали негативні наслідки, оскільки дію договору оренди продовжено на значний період, що позбавляє її можливості на достатньо тривалий час користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності майном (земельною ділянкою) по закінченню договору оренди, на що вона мала право розраховувати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та апеляційної скарги

Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 21 серпня 2018 року позов задовольнив. Визнав недійсною додаткову угоду від 20 серпня 2017 року б/н до договору оренди землі від 23 вересня 2010 року № 041037100006, укладену від імені ОСОБА_1 ОСОБА_2 та орендарем ФГ Максимова Б. Г. в особі ОСОБА_4 . Скасував державну реєстрацію додаткової угоди від 20 серпня 2017 року б/н за № 23363814 в реєстрі, вчинену державним реєстратором приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А. В. до договору оренди земельної ділянки (№ 041037100006 від 23 вересня 2010 року площею 5,10 га, кадастровий № 35222287400:02:000:0418 за № 164). Додаткова угода укладена ОСОБА_2 (від імені ОСОБА_1 ) з ФГ Максимова Б. Г. в особі ОСОБА_4 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що додаткова угода від 20 серпня 2017 року б/н до договору оренди землі № 041037100006 від 23 вересня 2010 року є недійсною та підлягає скасуванню, оскільки представник орендодавця (сторони договору) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 всупереч приписам частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одночасно є керівником та засновником іншої сторони правочину - ФГ Максимова Б. Г. .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Кропивницький апеляційний суд постановою від 27 листопада 2018 року рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2018 року залишив без змін.

Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У грудні 2018 року ФГ Максимова Б. Г. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що оспорюваний правочин був підписаний з боку орендаря та орендодавця однією особою, так як підписантами з боку орендодавця ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , а з боку орендаря ФГ Максимова Б. Г. є ОСОБА_4 , а тому дані дії ніяким чином не порушують вимоги частини третьої статті 238 ЦК України. На момент підписання спірного правочину представниками сторін були різні особи, які діяли незалежно один від одного та в інтересах виключно своїх довірителів. Членами ФГ Максимова Б . Г. є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які наділені правами та обов`язками, в тому числі питаннями які впливають на напрямки і функціонування господарства, а тому посилання судів на те, що ОСОБА_2 приймає одноособові рішення про діяльність господарства є безпідставними.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подалавідзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи наведені в касаційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

19 лютого 2019 року справа № 389 / 900 /18 надійшла до Верховного Суду.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_9 згідно з розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 жовтня 2019 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку від 12 травня 2005 року серії КР № 106500 ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 5,10 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знамянського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522287400:02:000:0418.

01 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ Максимова Б. Г. в особі голови господарства ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передала в оренду ФГ Максимова Б. Г. належну їй на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 3522287400:02:000:0418 строком на 10 років. Договір зареєстровано Знам`янським відділом ДП Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру про що в книзі реєстрації договорів оренди земель вчинено запис від 23 вересня 2010 року № 041037100006.

26 серпня 2011 року ОСОБА_1 видала довіреність якою уповноважила ОСОБА_2 бути її представником з питань, пов`язаних з укладенням договорів оренди належної їй земельної ділянки площею 5,10 га на території Трепівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області кадастровий номер 3522287400:02:000:0418. Цією довіреністю ОСОБА_2. уповноважено, зокрема, укладати договір оренди земельної ділянки з правом самостійно визначати істотні і факультативні умови. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бондаренко А. В. Згідно з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі Довіреностей виданого 05 грудня 2017 року за № 35388117, дію вказаної довіреності припинено на підставі заяви від 05 грудня 2017 року.

20 серпня 2017 року між ОСОБА_1 від імені якої на підставі довіреності від 26 серпня 2011 року діяв ОСОБА_2 та ФГ Максимова Б. Г. в особі ОСОБА_4 який діяв на підставі довіреності, укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 23 вересня 2010 року. Цією додатковою угодою внесено зміни до пунктів 8, 9 договору оренди, а саме: визначено, що договір укладається строком до 20 серпня 2066 року; розмір орендної плати за кожен рік користування земельною ділянкою визначено на рівні трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічної індексації.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 113587700 від 12 лютого 2018 року, 09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 23363814 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3522287400:02:000:0418, яка належить ОСОБА_1 на підставі додаткової угоди від 20 серпня 2017 року № б/н до договору оренди землі від 01 червня 2010 року укладеного між ФГ Максимова Б. Г. і ОСОБА_1 . Строком дії права оренди - до 20 серпня 2066 року.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровградської області від 11 грудня 2017 року у справі № 389/2271/17 за позовом ОСОБА_1 до ФГ Максимова Б. Г. , треті особи: відділ у Знам`янському районі Головного управління держгеокадастру у Кіровоградській області Максимов Б. Г., про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування її державної реєстрації позов задоволено, визнано недійсною додаткову угоду від 05 листопада 2012 року № 352228744002649 до договору оренди землі від 23 вересня 2010 року № 041037100006, укладену 05 листопада 2012 року від імені ОСОБА_1 її представником ОСОБА_2 та ФГ Максимова Б. Г. . Вказаним рішенням встановлено, що вказану додаткову угоду від імені ОСОБА_1 уклав ОСОБА_2 з порушенням норми частини третьої статті 238 ЦК України.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фермерське господарство ОСОБА_2 зареєстроване 27 лютого 1998 року, дата запису 25 січня 2006, номер запису 14291200000000494, засновник та керівник - ОСОБА_2

Статутом ФГ Максимова Б. Г. визначено засновником господарства ОСОБА_2 (пункт 9.1); органи управління господарством - загальні збори засновників та голова господарства (пункт 12.1); у господарства створюється одноособовий виконавчий орган - голова, який здійснює керівництво його поточною діяльністю (пункт 14.1); головою господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа (пункт 14.2); голова має право без доручення діяти від імені господарства, представляти його, укладати будь-які угоди та інші юридичні акти, видавати доручення(підпункти 14.7.1, 14.7.3 пункту 14.7).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини першої статті 237 ЦК Українипредставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК Українипредставник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що спірна додаткова угода укладена 20 серпня 2017 року ОСОБА_2 від імені позивача як орендодавця на підставі довіреності від 26 серпня 2011 року, а також від імені ФГ Максимова Б. Г. як орендаря в особі ОСОБА_4 який діяв на підставі довіреності , а тому спірна додаткова угода до договору оренди землі підлягає визнанню недійсними, оскільки підписуючи спірний договір від імені позивачки, укладаючи договір оренди землі строком на 49 років, ОСОБА_2 діяв в інтересах ФГ ОСОБА_2. та у своїх власних інтересах як кінцевий беніфіціарний власник господарства.

Будучи засновником, кінцевим беніфіціарним власником господарствата керівником (головою) ФГ Максимова Б. Г. , ОСОБА_2 при укладенні договору оренди землі діяв як представник від імені власника земельних ділянок недобросовісно, порушив вимоги частини третьої статті 238 ЦК України .

Вказані висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 323/19/16-ц (провадження № 61-14514ск18), від 10 січня 2019 року у справі № 323/1550/17-ц (провадження № 61-40550св18) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 323/1827/17 (провадження № 61-9920св19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене аргументи касаційної скарги про те, що в момент підписання спірного правочину представниками сторін були різні особи, які діяли незалежно один від одного та в інтересах виключно своїх довірителів, є безпідставними і спростовуються встановленими у цій справі обставинами, яким надана належна правова оцінка.

Доводи скарги на те, що членами ФГ Максимова Б. Г. є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а тому ОСОБА_2 не приймає одноособові рішення про діяльність господарства, не свідчать про помилковість висновків судів про визнання недійсною додаткової угоди, оскільки ОСОБА_2 є засновником, керівником (головою) ФГ Максимова Б. Г. та йогокінцевим беніфіціарним власником.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Максимова Бориса Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило