Постанова

від 25.11.2019 по справі 905/2864/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2019 р. Справа № 905/2864/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - адвокат Діденко Ю.О., ордер КВ №408374 від 27.09.2019 року, свідоцтво КВ №005763 від 30.06.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ (вх. № 2737 Д/1-18)

на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2019 року у справі №905/2864/15 постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (головуючий суддя Левшина Г.В., суддя Сковородіна О.М., суддя Чернова О.В.) повний текст якої складено 07.08.2019 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К.", м. Дніпро,

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.08.2019 року у справі №905/2864/15 заяву від 26.07.2019 року Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» про відстрочення виконання рішення суду у справі №905/2864/15 задоволено; відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року у справі №905/2864/15 до 13.12.2019 року.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, підписаною за довіреностю від 16.01.2019 року №09/12/16 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", адвокатом Яценко Євгеном Олександровичем, в якій апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2019 року та відмовити повністю Приватному акціонерному товариству «Кондитерська фабрика «А.В.К.» у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року; судові витрати покласти на Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "А.В.К."

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Господарський суд Донецької області дійшов необгрунтованого висновку щодо неможливості відповідачем виконати рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року; в основу ухвали від 07.08.2019 року не покладено жодного належного, допустимого та достатнього доказу відповідача; допустив порушення прав та інтересів позивача.

Доказами, які долучені боржником до заяви про відстрочення виконання рішення суду є контракт №DN-0419-SQF,Ch від 09.04.2019 року, контракт №DN-0319-ML від 25.03.2019 року, звіти із праці та дозвіл на виконання будівельних робіт від 18.02.2019 року; інші документи, які були подані відповідачем в судовому засіданні господарського суду першої інстанції 06.08.2019 року не можуть братись до уваги, оскільки долучені до справи в порушення ст.80 ГПК України.

Підстави для відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року, які б істотно ускладнювали його виконання або зробили б це неможливим - відсутні, а обставини викладені відповідачем в заяві - не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Боржником не надано жодного доказу щодо використання ним об`єктів, переданих в заставу та іпотеку в своїй виробничій діяльності, тому вважати, що рішення суду, що набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню не може бути виконано відповідачем - необґрунтовано.

Задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду від 13.12.2018 року порушило баланс відносин між кредитором, позичальником та поручителем, що свідчить про недотримання завдань господарського судочинства та порушення всіх його принципів, визначених ч.2 ст.2 ГПК України.

Кредитний договір, заборгованість за яким стягнуто рішенням господарського суду першої інстанції у даній справі, виконання якого відстрочено до 13.12.2019 року, був укладений ще 28.09.2011 року та належним чином виконаний позивачем, однак, через порушення виконання вимог кредитного договору відповідачем, позивач не мав іншого шляху, як захищати свій інтерес в судовому порядку; позичальник перебуває у банкрутстві, правомірність якого ставиться під сумнів, тривають досудові розслідування та продовжує повноцінно здійснювати свою господарську діяльність рівноцінно як і ПАТ Кондитерська фабрика АВК м. Дніпро.

Господарський суд першої інстанції знехтував справедливим судовим захистом, що призвело до порушень прав та інтересів ПАТ Промінвестбанк , ілюзорно та бездоказово задовольнив заяву про відстрочення виконання рішення; не звернув уваги на права позивача та не надав належної оцінки відносинам, що склались між сторонами в дійсності.

Долучені відповідачем до заяви докази не доводять винятковості або неможливості виконання ним рішення господарського суду першої інстанції від 13.12.2018 року, а його висновки є такими, що не узгоджуються із дійсними обставинами справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2019 року у справі №905/2864/15; відповідачу встановлено строк до 27.09.2019 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року зупинено апеляційне провадження у справі №905/2864/15 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2019 року у справі №905/2864/15 до повернення матеріалів справи з Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 року у справі №905/2864/15.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2019 року поновлено провадження по розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2019 року у справі №905/2864/15; розгляд скарги призначено на 25.11.2019 року о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх., зал судового засідання № 115; викликано у судове засідання представників учасників справи.

21.11.2019 року на адресу суду від представника позивача (вх.№10992) надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, підписана за довіреністю від 20.09.2019 року №09/12/336 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", статут якого погоджено в новій редакції Національним банком України 18.01.2019 року в особі Голови Правління банку ОСОБА_1 , адвокатом Яценко Євгеном Олександровичем, в якій останній просить прийняти відмову від апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2019 року; постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження, яку долучено до матеріалів справи.

В обгрунтування заяви представник позивача зазначає, що на дату подачі заяви Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" втратило обгрунтований зміст підтримання поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні 25.11.2019 року представник відповідача щодо вирішення заяви про відмову представника позивача від апеляційної скарги покладався на розсуд суду та просив ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання 25.11.2019 року представник позивача не з`явився , хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

На підтвердження направлення копії ухвали суду від 15.11.2019 року позивачу у справі додано витяг із сайту УДППЗ "Укрпошта": №6102230340322, з якого вбачається, що відправлення для позивача знаходиться у точці видачі/доставки (а.с.91, том 29).

Крім того, вказану ухвалу суду від 15.11.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та https://eag.court.gov.ua/sud4875/

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року у справі №905/2864/15 позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» про звернення стягнення на предмет іпотек та застави задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства АВК за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.2011року перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк у розмірі 1372467511,28 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 60600000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті (по курсу НБУ за 1 долар США - 21,986687 грн.) складає 1332393232,20 грн., заборгованість по процентам в сумі 1060362,84 дол. США, що в гривневому еквіваленті (по курсу НБУ за 1 долар США - 21,986687 грн.) складає 23313865,57 грн., заборгованість по простроченим процентам в сумі 747607,42 дол. США, що в гривневому еквіваленті (по курсу НБУ за 1 долар США - 21,986687 грн.) складає 16437410,34 грн., заборгованість по комісії сумі 315230,37 грн., пеня за за несплату комісії в сумі 7772,80 грн., звернуто стягнення на:

1) нерухомість, що є предметом іпотечного договору № 20-2589/3-1 від 28.09.2011року, нотаріально посвідченого за реєстровим № 1083 (з урахуванням змін від 03.09.2012року), яка належить на праві власності Публічному акціонерному товариству Кондитерська Фабрика А.В.К. м. Дніпропетровськ шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів іпотеки для їх подальшої реалізації за ціною - 97 241 408,00грн. без ПДВ, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи №3 від 26.05.2016 року, що складений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз.

2) нерухомість, що є предметом іпотечного договору № 20-2623/3-1 від 28.09.2011року, нотаріально посвідченого за реєстровим № 1103 (з урахуванням змін від 25.07.2012року, 03.09.2012року), яка належить на праві власності Публічному акціонерному товариству КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА А.В.К. м.Дніпропетровськ , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів іпотеки для їх подальшої реалізації за ціною - 23 484 007,00грн. без ПДВ, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи №3 від 26.05.2016 року, що складений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз.

3) транспортні засоби, які є предметом договору застави транспортних засобів № 20-2586/3-1 від 28.09.2011 року (з урахуванням змін від 25.07.2012 року, 03.09.2012 року, 26.12.2013 року), які належать на праві власності Публічному акціонерному товариству «Кондитерська фабрика «А.В.К.» шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів застави для їх подальшої реалізації за ціною - 987 531,09грн. без ПДВ, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи №4 від 26.05.2016 року, що складений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз;

4) основні засоби, які є предметом договору застави № 20-2582/3-1 від 28.09.2011 року (з урахуванням змін від 25.07.2012року, 03.09.2012року, 26.12.2013року), які належать на праві власності Публічному акціонерному товариству «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м.Дніпропетровськ» шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів застави для їх подальшої реалізації за ціною - 42 041 172,27 грн. з урахуванням ПДВ, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи №5 від 30.09.2016 року, що складений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз;

5) основні засоби, які є предметом договору застави № 20-0593/3-1 від 24.04.2015року та належать на праві власності Публічному акціонерному товариству «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м.Дніпропетровськ» шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження із визначенням початкової ціни предметів застави для їх подальшої реалізації - в розмірі 9 446 133,85 грн., з урахуванням ПДВ, визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи №5 від 30.09.2016 року, що складений Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» , м.Дніпро на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судовий збір в сумі 182 700,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.03.2019 року на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.

29.07.2019 року до господарського суду Донецької області надійшла заява від 26.07.2019 року Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» , м.Дніпро про відстрочку виконання рішення суду.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення у справі, 07.08.2019 року господарським судом Донецької області прийнято оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не приймає відмову від апеляційної скарги та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за довіреністю від 20.09.2019 року №09/12/336, адвоката Яценко Євгена Олександровича про відмову від апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Вище зазначено, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року за апеляційною скаргою, підписаною за довіреностю від 16.01.2019 року №09/12/16 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", статут якого погоджено в новій редакції Національним банком України 20.10.2017 року в особі Голови Правління банку ОСОБА_1 , адвокатом Яценко Євгеном Олександровичем. (Довіреність видана без права передоручення і дійсна до 16.01.2020 року).

Заява про відмову від апеляційної скарги подана за довіреністю від 20.09.2019 року №09/12/336 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", статут якого погоджено в новій редакції Національним банком України 18.01.2019 року в особі Голови Правління банку ОСОБА_1 адвокатом Яценко Євгеном Олександровичем. (Довіреність видана без права передоручення і дійсна до 20.09.2020 року).

За змістом обох довіреностей як від 16.01.2019 року №09/12/16 так і від 20.09.2019 року №09/12/336 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в особі Голови Правління банку Рожка Андрія Володимировича уповноважує адвоката Яценко Євгена Олександровича: представляти у якості адвоката інтереси ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у відносинах з юридичними та/чи фізичними особами, перед державними реєстраторами, в усіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, в правоохоронних органах, органах нотаріату, СБУ, судах, усіх інстанцій, у тому числі Верховному Суді, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, заявнику, скаржнику, кредитору, боржнику, цивільному позивачу чи/та відповідачу, володільцю майна, заставодержателю в тому числі правами надавати пояснення, клопотання, заперечення, скарги, заявляти вимоги примусового виконання рішень судів та виконавчих документів, виконання ухвал судів про скасування арештів у кримінальних провадженнях, оскарження рішень, ухвал та/чи постанов судів усіх інстанцій, оскарження рішень інших органів державної влади чи місцевого самоврядування, юридичних осіб,чи/та посадових осіб та підписання всіх необхідних документів для цього, підписувати та подавати документи для належного підтвердження прав заставодержателя у виконавчих, кримінальних провадженнях, а також вчиняти інші дії, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Законом України Про виконавче провадження , подавати, отримувати та підписувати усі пов`язані з вищезазначеними діями документи (а.с. 47, 87, том 29).

Вказані довіреності містять обмеження: від 16.01.2019 року №09/12/16 -без права підписання позовних заяв, відмови від позову, визнання позову повністю або частково, зменшення розміру позовних вимог, укладення мирової угоди ; від 20.09.2019 року №09/12/336 -без права підписання позовних заяв.

Відповідно до частин 4-6 ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається. Суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п`ятій статті 191 цього Кодексу.

Згідно частин 1-3 статті 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Наслідки відмови позивача від позову визначені в положеннях ч. 3 ст. 231 ГПК України, зокрема відповідно до приписів вказаної норми у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно з частиною 5 статті 191 ГПК України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз приписів ст. 191 ГПК України дає підстави дійти до висновку, що підставами відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є: представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Згідно положень ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів не приймає відмову від апеляційної скарги, подану представником Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за довіреністю від 20.09.2019 року №09/12/336, адвокатом Яценко Євгеном Олександровичем, оскільки в переліку наданих представнику як за довіреністю від 16.01.2019 року №09/12/16 так і за довіреністю від 20.09.2019 року №09/12/336, строк дії обох з яких ще не сплив, повноважень, відсутнє право на подання відмови від апеляційної скарги та такі дії представника товариства суперечать інтересам Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", яке він представляє.

Укладаючи іпотечні договори № 20-2589/3-1 від 28.09.2011 та № 20-2623/3-1 від 28.09.2011, договір застави транспортних засобів № 20-2586/3-1 від 28.09.2011 року (з урахуванням змін від 25.07.2012 року, 03.09.2012 року, 26.12.2013 року та договори застави основних засобів № 20-2582/3-1 від 28.09.2011 року (з урахуванням змін від 25.07.2012року, 03.09.2012року, 26.12.2013року) та № 20-0593/3-1 від 24.04.2015року, які належать на праві власності Публічному акціонерному товариству «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м.Дніпропетровськ , позивач мав на меті при наявності заборгованості Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.2011року в рахунок її погашення звернути стягнення на нерухомість, транспортні засоби та основні засоби, що є предметом вказаних іпотечних договорів та договорів застави .

Також, маючи заборгованість Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.2011року та звертаючись до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом у даній справі, позивач очікував отримати судове рішення щодо звернення стягнення на нерухомість, транспортні засоби та основні засоби, що є предметом вказаних іпотечних договорів та договорів застави, яке вразі набрання ним законної сили та є обов`язковим для виконання на всій території України та було б виконане.

Втім, в результаті відстрочення ухвалою господарського суду Донецької області від 07.08.2019 року за заявою Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року у справі до 13.12.2019 року, позивач став позбавлений того, на що розраховував під час укладення вказаних договорів, а тому відмова представника позивача від апеляційної скарги суперечить інтересам Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на оскарження судового рішення в апеляційному порядку та позбавляє Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" можливості довести безпідставність надання відстрочення виконання рішення суду, а тому підстав для прийняття відмови від апеляційної скарги не має.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі №5027/805-б/2012, від 17.04.2019 року у справі №925/2151/14, від 20.02.2018 року у справі №906/100/17.

Задовольняючи заяву про відстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд, виходив зокрема з того, що враховуючи встановлені статутними документами види діяльності відповідача, майно, на яке звернуто стягнення, може бути використане саме у його виробничій діяльності; позивачем доказів наявності у відповідача інших основних засобів аніж майна, на яке було звернуто стягнення рішенням суду у даній справі не надано; звернення відповідача до суду з клопотанням про відстрочення виконання судового рішення обумовлене складністю його виконання через необхідність звільнення виробничих потужностей, що полягає в повному припиненні виробництва та визнав вказані обставини як ті самі виключні обставини, що дають підстави для відстрочення виконання рішення суду, вказавши, що звернення стягнення на майно у даному випадку полягає фактично у його арешті, вилученні та примусовій реалізації, що на теперішній час дійсно існує необхідність у наданні часу відповідачу для можливості виконання судового рішення та, що оскільки майно, на яке звернуто стягнення судовим рішенням, знаходиться під обтяженням, для позивача відсутні жодні ризики щодо неможливості його виконання.

Колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені висновки господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.

При вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що доказами, долученими відповідачем до його заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року у даній справі є контракт №DN-0419-SQF,Ch від 09.04.2019 року, контракт №DN-0319-ML від 25.03.2019 року, звіти із праці та дозвіл на виконання будівельних робіт від 18.02.2019 року.

Господарський суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для надання відстрочення виконання рішення посилаючись при цьому на вказані документи.

Так, контракти №DN-0419-SQF,Ch від 09.04.2019 року та №DN-0319-ML від 25.03.2019 року, які надано відповідачем як докази в підтвердження заявленого клопотання, стверджують той факт, що відповідач отримує кошти за результатами своєї діяльності, доказів того, що контракти є невиконуваними матеріали справи не містять; у звітах із праці зазначено чисельність працівників Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» ; дозвіл на виконання будівельних робіт від 18.02.2019 року вказує про наявність дозволу на будівництво виробничо-логістичної будівлі на території Слобожанської селишної ради Дніпропетровської області та не доводять наявність правових підстав для відстрочення судового рішення.

Не має підстав для прийняття та визнання поважними причин неподання у встановлений законом строк і інших доказів, які були подані відповідачем в судовому засіданні господарського суду першої інстанції 06.08.2019 року, а саме: відомостей із автоматизованої системи виконавчого провадження щодо відповідача, копії акту перевірки від 27.10.2017 року наявності та стану майна, що оформлене або пропонується в забезпечення зобов`язань по кредиту, копії акту перевірки від 29.10.2018 року наявності та стану майна, що оформлене або пропонується в забезпечення зобов`язань по кредиту та які долучено до матеріалів справи (а.с.116-119, т.28).

Згідно ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

А отже, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження підстав для відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року, які б істотно ускладнювали його виконання або зробили б це неможливим так само як і доказів, якими підтверджені обставини, викладені відповідачем в заяві про надання відстроченння виконання рішення.

Так, відповідачем не надано жодного доказу щодо використання ним об`єктів, переданих в заставу та іпотеку, а саме: нерухомості відповідно до іпотечних договорів № 20-2589/3-1 від 28.09.2011 року та № 20-2623/3-1 від 28.09.2011 року, транспортних засобів за договором застави № 20-2586/3-1 від 28.09.2011 року (з урахуванням змін від 25.07.2012 року, 03.09.2012 року, 26.12.2013 року та основних засобів за договорами застави № 20-2582/3-1 від 28.09.2011 року (з урахуванням змін від 25.07.2012 року, 03.09.2012 року, 26.12.2013 року) та № 20-0593/3-1 від 24.04.2015 року, які належать на праві власності Публічному акціонерному товариству «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ в своїй виробничій діяльності, а тому висновок місцевого господарського суду про те, що рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню не може бути виконано відповідачем є необґрунтованим.

Разом з тим, задоволення заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року у даній справі вплинуло на баланс відносин між кредитором, позичальником та поручителем, що суперечить положенням ч.2 ст.2 ГПК України, щодо належного виконання завдань та основних засад господарського судочинства.

Також, господарський суд першої інстанції не надав оцінки відносинам, що склались між сторонами в дійсності, залишивши поза увагою той факт, що кредитний договір, заборгованість за яким стягнуто рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року у даній справі, виконання якого відстрочено до 13.12.2019 року, був укладений ще 28.09.2011 року та належним чином виконаний позивачем, однак через порушення відповідачем виконання його умов, наявна заборгованість, сума якої значна тривалий час не сплачується, що призвело до порушень прав та інтересів ПАТ Промінвестбанк .

Долучені відповідачем до заяви докази не доводять винятковості або неможливості виконання ним рішення господарського суду першої інстанції від 13.12.2018 року, а його висновки є такими, що не узгоджуються із дійсними обставинами справи.

А отже, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наведені відповідачем в заяві обставини підтверджують наявність виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та, що відповідачем надано достатньо належних доказів на підтвердження відсутності у нього майна та грошових коштів, а також перебування останнього у скрутному матеріальному стані.

Разом з тим, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Сама тільки відсутність (недостатність) коштів на рахунках юридичної особи не є поважною причиною для відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

А тому, господарський суд першої інстанції без належних на те правових підстав зазначив на доведеність та обґрунтованість викладених в заяві обставин та дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі №904/1209/18 та від 15.03.2018 року у справі №910/8153/17.

Між тим, положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012 вказано на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Далі-Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43).

Згідно п.1 ст.6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати ( рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством так і на практиці (рішення від 7.06.2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Отже, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та за умов недоведеності обставин справи, що місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2019 року у справі №905/2864/15 слід скасувати поклавши судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, п.2 ч.1 ст. 275, п.1,4 ч.1 ст.277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 07.08.2019 року у справі №905/2864/15 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "А.В.К." у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року у справі №905/2864/15.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів,11, ідентифікаційний код :00373882 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров Шевченка, 12, ідентифікаційний код:00039002) 1921,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2019 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя Н.М. Дучал