Ухвала

від 28.11.2019 по справі 905/20/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"28" листопада 2019 р. Справа № 905/20/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України (вх. № 3565 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 у справі №905/20/16, постановлену приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Поповим О.В.,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТАР , с. Валове Криворізького району Дніпропетровської області

до Державного підприємства Костянтинівський державний хімічний завод , м. Костянтинівка Донецької області

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 у справі №905/20/16 відмовлено у задоволенні позовної заяви Фонду державного майна України №10-52-20197 від 26.10.2017 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону, що відбувся 10.10.2017.

14.11.2019 Фонд державного майна України звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 про відмову у визнанні результатів аукціону від 10.10.2017 недійсними.

Одночасно заявник звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в якому просить визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною та відновити Фонду державного майна України пропущений строк для подачі апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 у справі №905/20/16 про банкрутство ДП Костянтинівський державний хімічний завод .

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що Фондом державного майна України ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 у даній справі оскаржено в апеляційному порядку, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 повернуто апеляційну скаргу у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 оскаржена заявником в касаційному порядку, постановою Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №905/20/16 касаційну скаргу Фонду державного майна України залишено без задоволення, ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 залишено без змін.

Фонд державного майна України знов звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 року у даній справі, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 у справі №905/20/16 повернуто апеляційну скаргу Фонду, з підстав відмови у задоволенні клопотання про продовження строку виконання ухвали від 18.09.2018 (про залишення апеляційної скарг без руху) та відсутністю доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В клопотанні про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, поданої Фондом у листопаді 2019 року, Фонд державного майна України фактично висловлює непогодження з висновками судом апеляційної та касаційної інстанції щодо визначення судами розміру судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу про визнання недійсними результатів аукціону. Зазначає, що на даний час пропущення строку на апеляційне оскарження відбулось внаслідок помилки з визначення розміру судового збору, та оскарження у Верховному Суді.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання заявника на апеляційне оскарження ухвали та відмову у відкритті апеляційного провадження, з наступних підстав.

За змістом положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч.1 цієї статті).

Оскаржувана в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції постановлена Господарським судом Донецької області 28.11.2017, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з пунктом 13 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 93 ГПК України в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку , та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення . Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

За частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Наведений висновок викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

Як зазначалось, з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 28.11.2017 скаржник звернувся 14.11.2019, про що свідчить штамп на конверті, в кому надійшла апеляційна скарга.

Відповідно до статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:

1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

2) є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;

3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

З матеріалів справи вбачається, що Фонд державного майна України є учасником справи про банкрутство ДП Костянтинівський державний хімічний завод , його належним чином повідомлено про дату та час судового розгляду позовної заяви про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону, що відбувся 10.10.2017.

Крім того, відповідно до заяви від 23.11.2017 №10-52-22122 поданої Фондом до Господарського суду Донецької області 27.11.2017 (а.с. 21 т. 64), Фонд державного майна України просить суд розглянути його позовну заяву про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону, що відбувся 10.10.2017 без участі його представника, та повідомляє суд про те, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Доказів існування обставин непереборної сили, які б унеможливили оскаржити ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 у строк встановлений законом, заявником апеляційної скарги не надано.

Колегія суддів зазначає, що зазначений у ч.2 ст.261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у тій же нормі. Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, необмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 ГПК України, суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції має застосовувати як джерело права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). Натомість подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції більше ніж через рік після прийняття такого рішення за відсутності об`єктивних поважних причин пропуску встановленого законом строку, є порушенням принципу юридичної визначеності.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Отже, доводи скаржника про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження в даному випадку не можуть бути правовою підставою для втручання у принцип правової визначеності, вони (доводи) зроблені без урахуванням балансу приватного та публічного інтересів у забезпеченні правосуддя та при неналежному використанні заявником своїх прав, що не може бути перешкодою у виконанні судового рішення на користь другої сторони, оскільки виконавче провадження є частиною судового процесу.

Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції відсутності визначених у п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України винятків, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 у справі №905/20/16, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

З такими висновками судів апеляційної інстанції щодо необхідності застосування приписів ч.2 ст. 261 ГПК України при аналогічних обставинах погоджується Верховний Суд у постановах від 19.09.2019 у справі №922/1775/16, від 11.09.2019 у справі №910/15481/17, від 22.08.2019 у справі №922/85/18.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Відмовити Фонду державного майна України у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 у справі №905/20/16.

Відмовити Фонду державного майна України у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.11.2017 у справі №905/20/16.

Повернути заявнику матеріали апеляційної скарги на 30 арк., в тому числі платіжне доручення №1231 від 25.10.2019 про сплату судового збору у розмірі 4800,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 20 днів до Верховного Суду з дня її підписання.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель