Постанова

від 28.11.2019 по справі 127/15964/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/15964/19

Провадження № 22-ц/801/2334/2019

Категорія: 22

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 рокуСправа № 127/15964/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

з участю секретаря судового засідання Богацької О.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Вінницька міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня 2019 року, постановлене у складі судді Дернової В.В., в залі суду,

встановив:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вінницької міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що п. 6 рішення Вінницької міської ради від 27.06.2018 року № 1261 йому було відмовлено в поновленні терміну дії договору оренди земельної ділянки за № 04090020004 від 23.01.2008 року площею 44 кв. м для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 у зв`язку з невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації (змішана багатоповерхова житлова забудова та громадська забудова, ділянка розміщена частково у межах червоних ліній ), проте з моменту укладення договору оренди та його попередньої пролонгації жодні обставини не змінювалися, а тому відмова у пролонгації договору оренди є безпідставною. Звернувшись в суд, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької міської ради від 27.06.2018 року № 1261 про відмову йому ОСОБА_1 в поновленні терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.11.2008 року і зобов`язати Вінницьку міську раду поновити термін дії договору оренди земельної ділянки площею 44 кв.м від 03.11.2008 року, що зареєстрований за № 04090020004 від 23.01.2009 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької міської ради від 27.06.2018 року № 1261 у частині відмови ОСОБА_1 в поновленні терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.11.2008 року, що зареєстрований за № 04090020004 від 23.01.2009 року.

Зобов`язано Вінницьку міську раду повторно розглянути питання щодо поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.11.2008 року, що зареєстрований за № 04090020004 від 23.01.2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Вінницька міська рада подала апеляційну скаргу вказуючи, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та помилково не врахував, що рішення Вінницької міської ради від 27.06.2018 про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 було прийнято на підставі чинних та обов`язкових до виконання норм у зв`язку з невідповідністю намірів позивача вимогам містобудівної документації. Крім цього відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту, є ділянкою територіальної громади міста Вінниці, повноваження щодо розпорядження якою належать до відання міської ради, при цьому у позивача відсутні будь-які докази щодо оформлення права на гараж чи введення його в експлуатацію на земельній ділянці територіальної громади. Також, відповідач вважає, що виходячи з дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування у цих правовідносинах, жоден інший суб`єкт чи орган, в тому числі і суд не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень.

Вінницька міська рада у апеляційній скарзі просила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня 2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник Вінницької міської ради апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом встановлено, що рішенням 27 сесії 5 скликання Вінницької міської ради № 2020 від 04.07.2008 року Про передачу громадянам земельних ділянок в оренду було передано ОСОБА_1 , який мешкає на АДРЕСА_2 , земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 44 кв.м в короткострокову оренду строком на 4 роки 10 місяців для будівництва і обслуговування гаража, відповідно до договору оренди (а.с. 14).

На виконання рішення Вінницької міської ради № 2020 від 04.07.2008 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки від 03.11.2008 року, зареєстрований за № 04090020004 від 23.01.2009 року (а.с. 15-16).

Рішенням 33 сесії 6 скликання Вінницької міської ради № 1340 від 21.06.2013 року Про поновлення терміну дії договорів оренди земельних ділянок громадянам було поновлено ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 термін дії договору оренди земельної ділянки за № 04090020004 від 23.01.2009 року площею 44 кв.м (визначений кадастровий № 0510136300:01:012:0017) для обслуговування індивідуального гаража строком на 4 роки 10 місяців, шляхом укладення відповідної угоди про поновлення терміну (а.с. 18).

21 червня 2013 року між сторонами було укладено Угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки № 04090020004 від 23.01.2008 року від 08 липня 2013 року; угода набуває чинності з дня її державної реєстрації та діє до 21.04.2018 року (а.с. 19).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2013 року № 13966750 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.05.2013 року № НВ-0500422302013, право оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку було зареєстровано у встановленому законом порядку (а.с. 22-24).

Рішенням 31 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 27.06.2018 року № 1261 Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, відмову у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою, поновлення терміну дії договору оренди та земельного сервітуту ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні терміну дії договору оренди земельної ділянки за № 04090020004 від 23.01.2008 року площею 44 кв. м для будівництва індивідуальних гаражів на АДРЕСА_1 у зв`язку з невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації (змішана багатоповерхова житлова забудова та громадська забудова, ділянка розміщена частково у межах червоних ліній ) (а.с.21).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що земельна ділянка, щодо якої було прийняте рішення Вінницької міської ради від 27.06.2018 року № 1261, і яка є предметом оскарження в даній справі, є земельною ділянкою комунальної форми власності. Разом з тим, вказана земельна ділянка надавалась в оренду ОСОБА_1 в 2008 та 2013 роках.

Рішенням Вінницької міської ради від 27.06.2018 року № 1261, позивачу відмовлено в поновленні терміну дії договору оренди вказаної земельної ділянки.

Як видно із змісту оскаржуваного рішення Вінницької міської ради, що дане рішення було прийняте з урахуванням постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 року в справі №127/18579/17 та рішення Вінницької міської ради від 01.02.2013 року №1140.

Судом першої інстанції досліджувалось рішення Вінницької міської ради від 01.02.2013 року №1140, яким затверджено внесення змін до генерального плану м. Вінниці з актуалізацією за результатами його моніторингу та розробки проекту землеустрою зміни межі м. Вінниця.

Звертається увага на те, що рішення Вінницької міської ради №1140 прийнято 01.02.2013 року, тоді як рішення Вінницької міської ради № 1340, яким термін дії договору оренди між позивачем та відповідачем поновлено строком на 4 роки 10 місяців для будівництва та обслуговування індивідуального гаража, прийнято 21.06.2013 року.

Відтак, обставини, які, як стверджує відповідач, стали підставою для відмови в поновленні строку договору оренди, вже існували на момент прийняття рішення Вінницької міської ради № 1340 від 21.06.2013 року.

Отже, невідповідність намірів вимогам містобудівної документації (змішана багатоповерхова житлова та громадська забудова, ділянка розміщена частково у межах "червоних ліній"), що існували на момент прийняття Вінницькою міською радою рішення № 1340 від 21.06.2013 року, яким поновлено строк договору оренди земельної ділянки, не може бути підставою для прийняття рішення № 1261 від 27.06.2018 року про відмову в поновленні строку договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що рішення Вінницької міської ради від 27.06.2018 про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 було прийнято на підставі чинних та обов`язкових до виконання норм у зв`язку з невідповідністю намірів позивача вимогам містобудівної документації, є безпідставними.

Посилання апеляційної скарги на застосування норм права господарськими судами, зокрема у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2013 року та постанові Вищого господарського суду України від 19 грудня 2013 року по справі №923/561/13, не заслуговують на увагу, оскільки вказані судові рішення постановлені у господарській справі з іншими фактичними обставинами та не можуть бути застосовані під час вирішення спору у даній цивільній справі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що питання продовження дії договору оренди земельної ділянки належить до дискреційних повноважень Вінницької міської ради, то вказані доводи не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається повноваження щодо продовження дії договору оренди землі чи щодо відмови у його продовженні, регламентовано положеннями ЗК України.

Тобто, умови, за яких орган відмовляє у продовжені дії договору оренди земельної ділянки визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган зобов`язаний продовжити дію договору. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - продовжити дію договору або відмовити у такому продовженні дії договору з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що рішення Вінницької міської ради від 27.06.2018 року № 1261 у частині відмови ОСОБА_1 в поновленні терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.11.2008 року, що зареєстрований за № 04090020004 від 23.01.2009 року, підлягає скасуванню як таке, що прийняте необґрунтовано та безпідставно.

Аргументи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди позивача із рішенням суду першої інстанції та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Європейський суд з прав людини, неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Такі доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ С.К. Медвецький

Згідно із оригіналом:

Головуючий: В.В. Оніщук