Постанова

від 25.11.2019 по справі 751/5350/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 листопада 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/5350/17

Головуючий у першій інстанції - Овсієнко Ю. К.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1275/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Євстафіїва О.К., Харечко Л.К.

секретар: Поклад Д.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: ОСОБА_2

апеляційної скарги ОСОБА_2

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Приватне акціонерне товариство Комбінат громадського харчування Новий Чернігів , Приватне акціонерне товариство Інвестиційна компанія Ромекс-Інвест , Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю Драгон Капітал , про звернення стягнення на предмет застави за договором застави цінних паперів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики і застави недійсними (суддя Овсієнко Ю.К.), ухвалене о 12 год. 11 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 27 червня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

21.08.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: на виконання Договору застави від 03.12.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1565 і часткового задоволення майнових вимог, звернути стягнення за заставною вартістю в сумі 434 280 грн. на предмет застави, яким є пакет цінних паперів в кількості 43 428 шт., код цінних паперів UA4000136535, що складають частку у розмірі 9,9750% у статутному капіталі емітента ПрАТ КГХ Новий Чернігів (код ЄДРПОУ 03565642), і який належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом списання із рахунку в цінних паперах депозитарний код рахунку НОМЕР_1 -UA10305207 депозитарної установи ПрАТ ІК Ромекс-Інвест (код ЄДРПОУ 23725243) та зарахування цих цінних паперів на рахунок 402107-UA10106327 в депозитарній установі СП ТОВ Драгон Капітал (код ЄДРПОУ 30965875), який належить ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що 01 вересня 2015 року між нею та ОСОБА_2 було укладено Договір позики на суму 434280 грн. 00 коп. із строком повернення її до 01 січня 2016 року. 03 грудня 2015 року між ними також було укладено Договір застави для забезпечення виконання зобов`язання за наведеним договором позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.М. та зареєстровано в Реєстрі за № 1565. Згідно п. 1.3 вказаного Договору застави предметом застави є пакет цінних паперів, а саме іменні, прості, в бездокументарній формі акції, в кількості 43428 шт., код цінних паперів НОМЕР_2 , депозитарний код рахунку НОМЕР_1 -UA10305207, номінальною вартістю 10 грн. 00 коп., що складають частку у розмірі 9,9750% у статутному капіталі емітента ПрАТ КГХ Новий Чернігів (код ЄДРПОУ 03565642). Відповідач зобов`язувався повернути позику у визначений строк, однак своє зобов`язання не виконав та не дотримався вимог укладених між ними правочинів. Згідно розрахунку заборгованість відповідача, враховуючи штрафні санкції та інфляційні втрати становить 753343 грн. 06 коп., які і просить позивач стягти на її користь.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2017 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики та застави недійсними.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовуються тим, що ОСОБА_2 в грудні 2015 року підписав договори позики та застави у присутності нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.М., але за відсутності ОСОБА_1 , яка в цей день була у відрядженні. Пізніше між ним та ОСОБА_1 було підписано інший договір, який підлягає до виконання. Оскільки договір позики від 1 вересня 2015 року було вчинено під впливом обману, то в силу вимог ст.230 ЦК України, такий правочин визнається судом недійсним. Оскільки, договір позики є недійсним, то і договір від 03.12.2015 р. про заставу простих іменних акції ПрАТ КГХ Новий Чернігів в кількості 43428 шт. номінальною вартістю 10 грн. Кожна, які належать на праві власності ОСОБА_2 , є також є недійсним і повинен бути визнаний судом недійсним.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 20 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Приватне акціонерне товариство Комбінат громадського харчування Новий Чернігів , Приватне акціонерне товариство Інвестиційна компанія Ромекс-Інвест , Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю Драгон Капітал , про звернення стягнення на предмет застави за договором застави цінних паперів задоволено: на виконання Договору застави від 03.12.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.М. та зареєстрованого в Реєстрі за № 1565 і часткового задоволення майнових вимог, звернуто стягнення за заставною вартістю в сумі 434280 грн. 00 коп. (чотириста тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят гривень 00 коп.) на предмет застави, яким є пакет цінних паперів, а саме іменні, прості, в бездокументарній формі акції, в кількості 43428 шт. (сорок три тисячі чотириста двадцять вісім штук), код цінних паперів UA4000136535, що складають частку у розмірі 9,9750% у статутному капіталі емітента ПрАТ КГХ НОВИЙ ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 03565642), і який належить на праві власності ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), шляхом списання із рахунку в цінних паперах депозитарний код рахунку НОМЕР_1 -UA10305207 депозитарної установи ПрАТ ІК Ромекс-Інвест (код ЄДРПОУ 23725243) та зарахування цих цінних паперів на рахунок 402107-UA10106327 в депозитарній установі СП ТОВ Драгон Капітал (код ЄДРПОУ 30965875), який належить ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ). В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики і застави недійсними відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Проте у змісті укладеного договору застави сторони не передбачили вищенаведений порядок, і таким чином ОСОБА_1 звертається до суду з цим позовом. Вище наведене свідчить про обґрунтованість первісного позову, що є підставою для його задоволення.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що підписуючи оспорювані договори, ОСОБА_2 діяв як особа, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, мав вільне волевиявлення, діяв у відповідності до внутрішньої волі і повністю погодився з умовами договору як у момент підписання, так у подальшому, не висловлюючи своєї незгоди з умовами договорів. ОСОБА_2 діяв вільно та виходив виключно з власних інтересів, рішення про вибір ОСОБА_1 в якості контрагента та про вступ із нею у договірні відносини прийняв на власний розсуд. Належних доказів на підтвердження укладених договорів позики та застави під впливом обману позивачем за зустрічним позовом суду не надано. Суд не прийняв до уваги свідчення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , допитаних в якості свідків, про те, що грошові кошти, що були предметом укладеного договору позики від 01.09.2015 року, від ОСОБА_1 не отримувались,оскільки свідчення свідків спростовуються умовами оспорюваного договору позики.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в завдоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 застосував такий порядок задоволення вимог кредитора, який не був передбачений умовами договору. Крім того, позивачем не доведено факт надіслання повідомлення про наявність заборгованості та вимоги про її повернення, як цього вимагає застосований судом порядок задоволення вимог кредитора. Також на думку ОСОБА_2 існує інший порядок задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача, який передбачений ст. 20 Закону України Про заставу на яку суд послався в своєму рішенні і яка передбачає реалізацію заставного майна, яке проводиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором, але в такому випадку буде інший предмет спору. ОСОБА_2 вважає, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд фактично зобов`язав вчинити певні дії не відповідача, а третіх осіб Приватне акціонерне товариство Інвестиційна компанія Ромекс-Інвест , списати акції з рахунку ОСОБА_2 , а Товариство з обмеженою відповідальністю Драгон Капітал зарахувати ці акції на рахунок ОСОБА_3 , але таких вимог позивачем не заявлено. Тобто це інший предмет позовних вимог та інший склад учасників справи. ОСОБА_2 зазначає, що на момент укладення договорів він не вважав положення договорів позики та застави неправомірними та незаконними, такими що порушують його права, а якщо б вважав, то міг би від підписання даних договорів відмовитись або здійснити інші заходи направлені на недопущення порушення власних прав та інтересів. При цьому суд, на думку ОСОБА_2 не врахував, що в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надав суду докази того, що на момент підписання ОСОБА_2 спірних договорів позики та застави у допитаного в якості свідка ОСОБА_4 існувала прострочена заборгованість перед ОСОБА_1 за іншим договором позики. З метою забезпечення виконання саме зазначеного вище договору ОСОБА_3 шляхом обману і уклала з ОСОБА_2 оспорювані договори.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що , що 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 434280 грн. 00 коп. із строком повернення її до 01 січня 2016 року (п. 1 та 2 Договору) (а.с. 14-15), який позичальником ОСОБА_2 в обумовлений договором строк не виконаний та борг складає 753343,06 грн. (434280 - розмір основного боргу позики, 19810,30 грн сума 3% річних, 84171,43 грн сума інфляційних втрат, 215081,63 грн - сума пені)

03 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір застави для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (п. 1.1 Договору застави), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.М. та зареєстровано в Реєстрі за № 1565 (а.с. 16-18).

Згідно п. 1.3 вказаного Договору застави предметом застави є пакет цінних паперів, а саме іменні, прості, в бездокументарній формі акції, в кількості 43 428 шт. (сорок три тисячі чотириста двадцять вісім штук), код цінних паперів UA4000136535, депозитарний код рахунку НОМЕР_1 -UA10305207, номінальною вартістю 10 грн. (десять гривень 00 коп.), що складають частку у розмірі 9,9750% у статутному капіталі емітента ПрАТ КГХ Новий Чернігів (код ЄДРПОУ 03565642), загальною номінальною вартістю 434280,00 грн.

Предмет застави сторонами оцінено відповідно до п. 1.5 зазначеного договору застави в розмірі 434 280 грн.

Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах на день укладення договору застави, тобто на 03.12.2015 року та станом на 10.05.2017 року маються відомості про депонента ОСОБА_2 , на ім`я якого відкрито депозитарний код рахунку в цінних паперах № НОМЕР_5 в депозитарній установі ПрАТ Ромекс- Інвест . Його частка в іменних простих акціях ПрАТ КГХ Новий Чернігів становить 9,9750% .

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Положеннями статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу

Статтею 230 ЦК України передбачено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Положеннями статей 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України передбачена недійсність правочинів з вадами волі, коли волевиявлення учасника правочину не відповідає його внутрішній волі, у тому числі якщо внутрішня воля сторони сформувалась неправильно під впливом обману. Суд враховує, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Разом з тим суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не встановив, що обставини, стосовно яких, за доводами позивача за зустрічним позовом, його введено в оману, мають істотне значення для укладення оспорюваних договорів.

При цьому колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, що на момент укладення договорів ОСОБА_2 не вважав положення договорів позики та застави неправомірними та незаконними, такими, що порушують його права, а якщо б вважав, то міг би від підписання даних договорів відмовитися або здійснити інші заходи, направлені на недопущення порушення власних прав та інтересів. ОСОБА_2 діяв вільно та виходив виключно з власних інтересів, рішення про вибір ОСОБА_1 в якості контрагента та про вступ із нею у договірні відносини прийняв на власний розсуд.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не було надано належної оцінки показам ОСОБА_2 , якого було допитано в якості свідка та показам допитаного свідка ОСОБА_4 , не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції надано належну оцінку наданим доказам та правомірно не взято до уваги. При цьому колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що покази свідків оцінюються судом виходячи з приписів ст.ст. 78,80 ЦПК України, як допустимість доказів та достатність. Тому висновок суду про ненадання належних доказів (допустимих та належних) на підтвердження укладених договорів позики та застави під впливом обману позивачем за зустрічним позовом суду ґрунтується на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до договору застави, який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03 грудня 2015 року, а саме розділу 4 Звернення стягнення на предмет застави передбачено, право звернення на предмет застави заставодержатель набуває у разі невиконання заставодавцем буд-якого зобов`язання за договором позики та/або цим договором застави. За рахунок предмету застави вимоги заставодержателя задовольняються в повному обсязі на момент фактичного задоволення. Звернення стягнення та реалізація предмету застави відбувається способом. Визначеним заставодержателем, в т.ч. але не виключно: на підставі рішення суду або третейського суду; на підставі виконавчого напису; у позасудовому порядку. Позасудовий порядок звернення стягнення на предмет застави може бути здійснено: - шляхом передачі у власність заставодержателю предмету застави в рахунок погашення заборгованості за договором позики; - шляхом продажу предмету застави заставодержателем третій особі. У такому випадку договір купівлі-продажу предмету застави укладається заставодержателем від імені заставодавця і є правовою підставою для набуття покупцем права власності на предмет застави. У разі реалізації позасудового способу звернення стягнення на предмет застави вартість предмету застави визначається за рішенням заставодержателя у розмірі, зазначеному в п.1.5 договору застави, або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на невиконання ОСОБА_2 умов договору позики від 01 вересня 2015 року в строки передбачені цим договором та просила суд застосувати для захисту її майнових прав спосіб захисту не обумовлений умовами договору, але передбачений законом: звернення стягнення шляхом списання цінних паперів ( прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунку у цінних паперах відповідача та зарахування цих цінних паперів ( прав на цінні папери за цінними пеперами) на її відповідний рахунок у цінних паперах. Обираючи саме такий спосіб захисту ОСОБА_1 зазначала про те, що вона є акціонером ПрАТ КГХ Новий Чернігів та володіє відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на час звернення до суду, тобто на 4 серпня 2017 року 0,0002% частки іменних простих у без документарній формі акцій, про що свідчить відкритий у депозитарній установі ПрАТ Ромекс- Інвест рахунок у цінних паперах з кодом під № НОМЕР_6 -UA10106327, а тому переважне право на придбання акцій інших акціонерів порушене не буде.

Загальне правило щодо набуття права звернення стягнення на заставлене майно законодавчо закріплено як можливість задовольнити свої законні вимоги за рахунок заставленого майна, що надається на підставі рішення суду. Інше може бути встановлено законом або договором.

Так, згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку з пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами першою та другою статті 560 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності визначено звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника.

Згідно із частиною першою статті 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Закон України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначає правовий режим регулювання обтяжень саме рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань.

Отже в силу застави обтяжувач має право ініціювати звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у судовому порядку, з посиланням на обставини щодо невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, або у позасудовому порядку, внаслідок чого право власності заставодавця на майно може бути припинено в порядку, встановленому Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Так, згідно ст. 33 звернення стягнення шляхом списання цінних паперів ( прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунку у цінних паперах відповідача та зарахування цих цінних паперів ( прав на цінні папери за цінними пеперами) на її відповідний рахунок у цінних паперах у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є пайові цінні папери, боргові цінні папери, строк платежу за якими не настав, та/або похідні цінні папери бездокументарної форми існування (права на них та права за ними), задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом списання цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунка у цінних паперах боржника та зарахування цих цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) на рахунок у цінних паперах обтяжувача та/або шляхом переказу цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунка у цінних паперах боржника на рахунок у цінних паперах обтяжувача в кількості, достатній для повного задоволення вимоги обтяжувача, на підставі вимоги обтяжувача, та/або шляхом проведення інших аналогічних операцій відповідно до законодавства про депозитарну систему України. З цією метою у правочині, на підставі якого виникає обтяження, для задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача шляхом проведення зазначених операцій сторони повинні встановити таку можливість та погодити порядок визначення вартості цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами). Обтяжувач, який звертає стягнення на такий предмет обтяження, зобов`язаний надіслати повідомлення про це боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна.

Сторони договору застави від 3 грудня 2015 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в п. 4.5. передбачили, що визначені в розділі 4 Звернення стягнення на предмет застави способи забезпечення вимог заставодержателя не перешкоджають застосовувати інші, встановлені законодавством способи звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки сторони, зазначеного вище договору, передбачили можливість застосування способів звернення стягнення на предмет застави передбачених законом, то обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушених прав є належним та таким що узгоджується з приписами ст.7 Закону України Про акціонерні товариства .

Крім того, оскільки сторони договору застави від 3 грудня 2015 року не встановити в договорі таку можливість та не погодили порядок визначення вартості цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами), то висновок суду першої інстанції щодо розміру вартості відчужуваних цінних паперів визначених відповідно до п. 1.5 зазначеного договору застави в розмірі 434 280 грн. є вірним та не спростованим ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_1 обрала спосіб захисту звернення стягнення шляхом списання цінних паперів ( прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунку у цінних паперах відповідача та зарахування цих цінних паперів ( прав на цінні папери за цінними пеперами) на її відповідний рахунок у цінних паперах на підставі судового рішення, то надіслання письмового повідомлення боржнику, як це передбачено вимогами ст. 33 Закон України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень є необов`язковим, оскільки дотримання такого порядку застосовується при позасудовому зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Матеріали справи не містять заперечень та спростувань ОСОБА_2 щодо розміру заборгованості по договору позики в тому числі щодо розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому судом першої інстанції вірно взято до уваги розрахунки заборгованості надані ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України Про депозитарну систему України внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника (крім встановлених Комісією випадків стосовно цінних паперів, права на які обліковуються на рахунку номінального утримувача) здійснюється виключно депозитарними установами (у визначених законодавством випадках - Національним банком України або депозитаріями-кореспондентами), в установленому Комісією порядку в тому числі на підставі судового рішення або рішення уповноваженого законом державного органу чи його посадової особи.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо не залучення до участі в справі Приватного акціонерного товариства Інвестиційна компанія Ромекс-Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Драгон Капітал на яких фактично покладено обов`язок по виконанню судового рішення не заслуговують уваги, оскільки виконання зазначеного судового рішення покладено на зазначені депозитарні установи в силу закону.

Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 20 червня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 20 червня 2019 року.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2019 року.

Головуючий: Судді: