Рішення

від 27.11.2019 по справі 362/4737/19

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4737/19

Провадження № 2/362/2392/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27 листопада 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Ковбеля М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сілецької М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Васильків Київської області цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області, про визнання права власності на будинок у порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу починаючи з 1990 року її матері - ОСОБА_2 з ОСОБА_3 до часу відкриття спадщини, а саме до часу смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати в порядку спадкування за законом за позивачем - ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 135,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 63,5 кв.м., який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , та яку успадкувала позивач - ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на: 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 135,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 63,5 кв.м.; земельної ділянки площею 3,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області. Однак, звернувшись до нотаріуса з питанням оформлення спадщини, отримала відмову у оформленні спадщини та нотаріус рекомендувала звернутися до суду, оскільки право власності на спірний будинок зареєстровано на покійного цивільного чоловіка матері позивачки - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач також зазначила, що її мати ОСОБА_2 проживала без реєстрації в спірному будинку з ОСОБА_3 , як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1990 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірному будинку, вела з ним спільно господарство, а також похоронила його за власні кошти. В позові зазначено, що згідно чинного законодавства України, яке діяло на час виникнення вищезазначених правовідносин, і нині діючого законодавства, спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач вказує, що після смерті ОСОБА_3 10.02.1997 року її мати фактично прийняла спадщину - спірний будинок, оскільки вона і позивач залишилися проживати в спірному будинку, доглядати за ним та надвірними спорудами, обробляли присадибну земельну ділянку, але мати позивача за життя через свою юридичну необізнаність та зайнятість по господарству не оформила право власності на спірний будинок, хоча інших спадкоємці у ОСОБА_3 не було і зараз немає. В позові зазначено, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач залишилась жити в спірному будинку без реєстрації, доглядаю за будинком та надвірними спорудами, обробляла присадибну земельну ділянку. Факт постійного проживання позивача однією сім`єю з її матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1990 року й по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.01.2019 року у справі № 362/5623/18, провадження № 2-о/362/12/19. Позивач також зазначає, що вона, як спадкоємець першої черги після смерті її матері ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину, до складу якої ввійшов і спірний будинок, але відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок на ім`я її матері ОСОБА_2 є перешкодою у реалізації права позивача на оформлення права власності на спірний будинок в порядку спадкування за законом. Тому для реалізації її порушеного права вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач подала до суду клопотання, в якому просить проводити розгляд справи без її участі, підтримала позовні вимоги в повному обсязі та проти винесення судом заочного рішення у справі не заперечила.

Відповідач, який був повідомлений про місце, день і час розгляду справи належним чином, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Враховуючи, що сторони у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , яка є матірю позивача. Факт смерті і час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Виконавчим комітетом Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області 10.04.2017 року, актовий запис № 7.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Маловільшанською сільською радою Обухівського району Київської області 28.06.1986 року, матврю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_5 .

Як вбачається з повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області 10.11.2006 р., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєструвала шлюб 24.09.2005 року з ОСОБА_6 , актовий запис № 4, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1.

Згідно витягу номер 3214-883805-2017 від 04.10.2017 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не зареєстроване.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1990 року й по день смерті ОСОБА_2 06.04.2017 року встановлено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.01.2019 року у справі № 362/5623/18, провадження № 2-о/362/12/19.

На підставі поданої позивачем заяви державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області Коваленко Л.О. була заведена спадкова справа номер №45/2019, оскільки ОСОБА_2 була зареєстрована в с. Мала Вільшанка Обухівського району Київської області.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,1104 га, кадастровий номер 3221480700:04:014:0022, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 1-649.

Згідно довідки № 300 від 03.07.2019 р. виданої виконкомом Великовільшанської сільської ради ОСОБА_1 , 1986 р.н., померла мати ОСОБА_2 , 1956 р.н., постійно проживала в АДРЕСА_1 з 1990 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . В даному будинку проживає але не зареєстрована з 1990 року по даний час спадкоємиця ОСОБА_1 .

Як вбачається з довідки виданої виконкомом Великовільшанської сільської ради № 678 від 08.08.1997 року, ОСОБА_2 з 1990 року по 1997 рік проживала в спірному будинку в АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_3 в цивільному шлюбі, що підтверджено довідкою виконкому Великовільшанської сільської ради № 677 від 08.07.1997 року.

ОСОБА_2 з жовтня 1991 року по грудень 1995 року працювала в ТОВ колгоспі Хлібороб в с. Вільшанка, Васильківського р-ну та отримувала значну заробітну плату, що підтверджується архівною довідкою Комунальної установи Васильківської районної ради Васильківський трудовий архів від 22.10.2019 № 200/04-01.

Як вбачається з виписки від 24.09.2019 р. із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , останній хворів на дисемінований туберкульоз легенів у фазі розпаду. Вперше захворів у 1991 році, неодноразово лікувався в умовах стаціонару в протитуберкульозних закладах Київської області.

Згідно витягу з рішення правління колгоспу Хлібороб с. В.Вільшанка Васильківського району Київської області від 17 квітня 1992 року, протокол № 3 ОСОБА_3 був членом колгоспу Хлібороб і проживав у спірному колгоспному будинку, та вказаним рішенням правління колгоспу Хлібороб с. В.Вільшанка Васильківського району Київської області від 17 квітня 1992 року продано йому квартиру у колгоспному будинку по АДРЕСА_4, вартістю 33734 крб. колгоспнику ОСОБА_3 .

Як вбачається з накладної та квитанції до прибуткового касового ордеру від 28.12.1992 року

ОСОБА_3 сплатив за квартиру АДРЕСА_3 кошти в сумі 33734 крб. 28.12.1992 року та придбав у власність спірну частину будинку.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 35 років, причина смерті - дісімінірований туберкульоз легень, актовий запис № 6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 видане В.Вільшанською сільською Радою народних депутатів Васильківського р-ну 10.02.1997 р.

ОСОБА_2 , яка проживала в АДРЕСА_2 , дійсно похоронила ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за власні кошти. Разом вели спільне господарство з 1990 року по 1997 рік, що підтверджується довідкою № 678 від 08.08.1997 р. виданою виконкомом Великовільшанської сільської ради.

З викладеного слідує, що ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу та вела з ним спільне господарство з 1990 року до часу смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спірний будинок є їх спільною сумісною власністю. ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину - спірний будинок, так як проживала разом із ним до дня його смерті та фактично вступила в управління спадковим майном.

Позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено. ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , так як проживала разом із нею до дня її смерті та фактично вступила в управління спадковим майном .

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, що врегульовано нижченаведеними нормами цивільного законодавства станом на час виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року).

У пункті 21 вказаної Постанови роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Нормами ст. 57 СК України визначено майно, що є особистою приватною власністю подружжя, до якого серед іншого відноситься майно, набуте нею, ним до шлюбу,майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З іншого боку, згідно зі ст. 60 СК України: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2).

У правової позиції Верховного Суду України, висловленої в цивільній справі № 6-612цс15, зазначено, що норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них. З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України. За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Виходячи з наведеного, для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю, суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Відповідно до ст. 22 КЗпШС України, який діяв на час придбання спірного будинку, а саме 28.12.1992 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Положеннями ст. ст. 16, 17 ЗУ Про власність , який діяв на час придбання спірного будинку, а саме 28.12.1992 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 16 ЦК України я маю право на захист мого порушеного права способом визнання права.

Право позивача на спадкування спірного будинку передбачене ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України та ст. ст. 4, 5 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов`язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. А відповідно до ч.ч.І і 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На підставі ст. 1261 ЦК України, як спадкоємець першої черги за законом позивач прийняла спадщину відповідно до положень ст. ст. 1296, 1297 ЦК України подавши відповідну заяву про прийняття спадщини до державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області Коваленко Л.О. На підставі заяви позивача заведена спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Документами спадкової справи, що надійщли від державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області підтверджений факт прийняття позивачем спадщини відповідно до вимог ст. ст. 1296, 1297 ЦК України, та факт відсутності інших спадкоємців, що прийняли спадщину після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Право позивача на спадкування спірного будинку регулюється також гл.гл.86-87 ЦК України.

До спадкоємців четвертої черги належить не лише тільки жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали із спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Отже, із зазначених положень цивільного законодавства вбачається, що ОСОБА_2 є спадкоємцем четвертої черги за законом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , шляхом постійного проживання з ним як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а отже мала право на перехід власності належної спадкодавцю до неї у порядку спадкування.

Факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім`єю, тобто як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини встановлений із факту їх проживання за однією адресою в період часу із 1990 року по 10.02.1997 року та тих обставин, що останніми велося спільне господарство.

Також, із зазначених положень цивільного законодавства вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину після смерті її матері ОСОБА_2 , шляхом постійного проживання з нею не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини за однією адресою в період часу із 1990 року по 06.04.2017 року, а отже мала право на перехід власності належної спадкодавцю до неї у порядку спадкування.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1990 року й по день смерті ОСОБА_2 06.04.2017 року встановлено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.01.2019 року у справі № 362/5623/18, провадження № 2-о/362/12/19.

Факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, з 1990 року й по день смерті ОСОБА_2 06.04.2017 року встановлено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.01.2019 року у справі № 362/5623/18, провадження № 2-о/362/12/19.

Обраний позивачем спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.

Що стосується визначення належного відповідача у справі, а саме, Великовільшанської сільської ради, то в підтвердження правоти позиції є роз`яснення, що містяться в Листі ВССУ, відповідно до яких, у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Оскільки позивачка є єдиною спадкоємицею майна її покійної матері, що прийняла спадщину, а спірний житловий будинок розташований на території Великовільшанської сільської ради то саме сільська рада має бути відповідачем у даній справі.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено наявність законних підстав для задоволення позову, враховуючи, що ОСОБА_2 як спадкоємцем четвертої черги за законом прийняла спадщину у виді спірного будинку після смерті ОСОБА_3 , шляхом постійного проживання з ним як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а позивач є єдиним спадкоємцем її майна, тому наявні всі підстави для визнання за позивачем, як єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 права власності на зазначений житловий будинок.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 10, 76-81, 141, 200, 263-265, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу починаючи з 1990 року ОСОБА_2 з ОСОБА_3 .

до часу відкриття спадщини, а саме до часу смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 135,5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 63,5 кв.м., який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , та яку успадкувала ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо такі не було подано.

Суддя Ковбель М.М.