Рішення
від 29.10.2019 по справі 219/6682/19
АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/6682/19

Провадження № 2/219/2187/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09. 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі судді Хомченко Л.І., секретаря Скорубо Ю.І.

за участю прокурора Кудріна Є.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут цивільну справу за позовом Керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області діючого в інтересах держави в особі Бахмутської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення доходу, одержаного від безпідставно збереженого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що Артемівською місцевою прокуратурою Донецької області в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді, яка передбачена ст.131-1 Конституції України, встановлено факт використання на території міста Бахмут Донецької області земельної ділянки із земель промисловості без правовстановлюючих документів.

Так, рішенням Артемівської міської ради Донецької області №5/35-745 від 22.10.2008 надано земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Артемівська в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 площею 0,0578 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:016:0313, для обслуговування приміщення гаража терміном на 5 років.

На підставі цього рішення між Артемівською міською радою, як орендодавцем та ФОП ОСОБА_1 , як орендарем 01.06.2009 укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Артемівському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040914700099 від 08.07.2009.

Відповідно до пунктів 1, 2 Договору ФОП ОСОБА_1 набув в платне користування земельну ділянку площею 0,0578га із земель промисловості, для обслуговування приміщення гаража, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:016:0313.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна (п.3 Договору).

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено на 5 років з 08 липня 2009 по 08 липня 2014. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, згідно розрахунку орендної плати, який є невід`ємною частиною цього договору та вноситься рівними частинами щомісячно. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.п. 9, 10 Договору).

Відповідно до п. 20 після припинення дії цього договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому стані він одержав її в оренду.

Актом прийому-передачі від 08.07.2009 до зазначеного договору, Артемівською міською радою передано ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку, межі якої встановлено на місцевості, яка має загальну площу 0,0578 га, кадастровий номер 1410300000:00:016:0313.

Постановою Верховної ради України від 04.02.2016 №984-ІІІ перейменовано місто Артемівськ на місто Бахмут (постанова набрала чинності 18.02.2016).

Рішенням сесії Артемівської міської ради №6/82-1443 від 23.03.2016 перейменовано Артемівську міську раду в Бахмутську міську раду.

Також, рішенням сесії Артемівської міської ради від 23.09.2015 №6/72-1287 перейменовано АДРЕСА_2 а саме вулицю АДРЕСА_1 перейменовано на вулицю АДРЕСА_3 .

Згідно з інформацією Бахмутської міської ради Донецької області №01-1371-11 від 15.03.2019 ФОП ОСОБА_1 звернувся 04.07.2014 на адресу міської ради із заявою про припинення договору оренди землі на підставі п.1 ст. 31 Закону України Про оренду землі у зв`язку із закінченням строку його дії.

Своїм листом №01-2358-05 від 18.07.2014 міська рада відмовила відповідачу у задоволенні заяви про припинення дії договору оренди землі №040914700099 від 08.07.2009, оскільки вважає його поновленим через відсутність зі сторони орендодавця листа - повідомлення про заперечення у поновленні договору та наявність на земельній ділянці нерухомого майна, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , що свідчить про подовження користування останнім земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 1 Закону України Про оренду землі (далі - ЗУ Про оренду землі ) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Порядок поновлення договору оренди землі визначений у статті 33 ЗУ Про оренду землі , зокрема частиною 1 вказаної статті (далі - в редакції Закону станом на момент закінчення строку дії договору) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2 ст. 33 ЗУ Про оренду землі ).

До листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. (ч. 3 ст. 33 ЗУ Про оренду землі ).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. (ч. 5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі ).

Частиною 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 ЗУ Про оренду землі ).

Таким чином, поновлення договору оренди землі може мати місце за ініціативи орендаря, якого закон наділяє відповідним правом. Наділення саме орендаря правом ініціативи процедури поновлення договору оренди землі, наслідком якої є фактична зміна такої умови договору як строк договору шляхом продовження (поновлення) оренди на новий строк, засновано на принципі свободи договору.

Зокрема, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відтак, ОСОБА_1 виявив бажання припинити договір оренди землі №040914700099 від 08.07.2009, міська рада не погодилась із прийнятим рішенням відповідача, проте сторони так і не дійшли згоди, додаткову угоду про подовження (поновлення) строку дії вищевказаного договору оренди землі не укладено, у зв`язку з цим він вважається припиненим з 08.07.2014.

Після спливу строку дії договору оренди землі ОСОБА_1 ніяких дій, спрямованих на оформлення права власності чи права користування земельною ділянкою площею 0,0578га по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1410300000:00:016:0313, не здійснив.

У подальшому тільки 09.08.2018 відповідач звернувся на адресу міського голови із заявою про надання йому в оренду земельної ділянки площею 0,0578га, яка розташована по АДРЕСА_3 , за результатами розгляду якої Бахмутською міською радою Донецької області прийнято рішення №6/120-2309 від 22.08.2018 про надання земельної ділянки площею 0,0578га, кадастровий номер 1410300000:00:016:0313 в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування нежилого приміщення для виробництва меблів, терміном на 5 років.

Таким чином, відповідач отримав згоду власника землі на отримання в оренду тієї ж самої земельної ділянки, яка надавалась йому в оренду за договором №040914700099 від 08.07.2009 проте із іншим видом використання, а саме для виробництва меблів.

Між тим, відповідно до інформації міської ради №01-1371-11 від 15.03.2019 на сьогоднішній день договір оренди вищезазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 так і не підписано та його не зареєстровано.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №164812524 від 24.04.2019 на земельній ділянці з кадастровим номером 1410300000:00:016:0313 площею 0,0578га знаходиться нежитлова будівля, яка складається з гіпсоблочного та вбудованого у приміщення майстерень приміщення гаражів, загальною площею 316,8 кв.м., яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 12.02.2008.

Як вбачається із положень статті 120 ЗК України , виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове права на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

В ході реалізації наданих повноважень у сфері земельних правовідносин, передбачених ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування , комісією у складі начальника Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради Отюніної Н.С., начальника відділу земельних ресурсів Бахмутської міської ради Фурашової С. та заступника начальника відділу архітектури і містобудування Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради 26.06.2018 проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1410300000:00:016:0313 по АДРЕСА_3 , в ході якого встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, яке на праві власності належить ОСОБА_1 та яке на час огляду закрите.

Межі земельної ділянки, що зайнята відповідачем визначено на підставі Акту встановлення меж в натурі з узгодженням суміжних землекористувачів, який складено землевпорядником ПП Фірма Інженер на замовлення ФОП ОСОБА_1 . Даним актом підтверджується факт використання відповідачем земельної ділянки саме площею 0,0578га по АДРЕСА_3 .

Відповідно до розрахунку Бахмутської міської ради Донецької області ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою площею 0,0578 га, кадастровий номер 1410300000:00:016:0313, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 мав сплатити за період з 08.06.2016 по 31.12.2016 кошти в розмірі 27 392,31 грн., з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 49 709,94 грн., з 01.01.2018 по 30.06.2018 - 24 650,39 грн.

Розмір безпідставно збережених коштів відповідача було розраховано міською радою з урахуванням Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції із змінами від 17.05.2016, за період починаючи з 08.06.2016 по 30.06.2018, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Листом №01/07-90 від 16.02.2018 Бахмутська міська рада повідомила відповідача про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, який отримано ОСОБА_1 21.02.2018.

Листом №01/10-423 від 06.07.2018 Бахмутською міською радою запропоновано ОСОБА_1 добровільно відшкодувати кошти, збережені ним від використання земельної ділянки загальною площею 0,0578га, кадастровий номер 1410300000:00:016:0313 по АДРЕСА_3 в розмірі 101 752,64 грн., який відповідачем отримано 16.07.2018, проте залишено без відповіді та задоволення.

Згідно з інформацією Головного Управління ДФС у Донецькій області №01-38-43 від 18.03.2019 відповідачем після закінчення строку дії договору оренди землі в період з 08.07.2014 по 31.12.2014, з 2015 по 2018 роки та поточний період 2019 року орендна плата за земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1410300000:00:016:0313 не сплачувалась. Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015-2019 роки ОСОБА_1 не надавались.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст.120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е ч.1 ст. 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 ЗК України, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та, яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,0578га по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1410300000:00:016:0313, раніше ним орендованої за договором оренди землі №040914700099 від 08.07.2009, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1410300000:00:016:0313, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України ).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач у період з 08.06.2014 по 30.06.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

При цьому, Бахмутська міська рада позбавлена можливості передати спірну земельну ділянку в користування іншим особам, оскільки на вказаній ділянці розташована нерухомість, що належить відповідачу.

Таким чином, не укладання договору оренди та не здійснення відповідачем оплати за землю (у встановлених порядку та розмірі, передбачених для орендних правовідносин) за використання спірної земельної ділянки, призвело до фактичного безоплатного користування останнім спірною земельною ділянкою та позбавило позивача права отримувати дохід від здавання спірної земельної ділянки в оренду на законних для цього підставах.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки. Крім того, за приписами пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України , положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, про що внесено відомості до реєстру за №22540060005010066 від 25.06.2015.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами .

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Аналіз положень частин 3-5 статті 56 ЦПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Підставою для звернення до суду із вказаною позовною заявою в інтересах держави є не укладання відповідачем договору оренди землі та не здійснення ним оплати за землю (у встановлених порядку та розмірі, передбачених для орендних правовідносин) за використання спірної земельної ділянки, що призвело до фактичного безоплатного користування спірною земельною ділянкою та позбавило міську раду права отримувати дохід від здавання спірної земельної ділянки в оренду на законних для цього підставах, оскільки на земельній ділянці розташовано нежитлове приміщення, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , проте Бахмутською міською радою, як органом уповноваженим державою розпоряджатися майном у спірних правовідносинах та який є отримувачем орендної плати, заходів щодо припинення такого порушення не вживались.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої Законом.

Суб`єктом права власності на землю, також є територіальна громада, яка реалізує це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності (ст. 80 ч. 1 п. б ЗК України).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - інтересів держави , про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Положення ч. 1 та ч. 3 ст. 63 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлює, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Ненадходження платежів за використання землі, яка перебуває у комунальній власності призводить до не виконання прибуткової частини місцевого бюджету, чим порушуються інтереси держави.

Як передбачено ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень, тобто суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з ч. 1 ст. 10 вказаного Закону органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами є сільські, селищні, міські ради. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування згідно зі ст. 16 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні є рухоме і нерухоме майно, доходів місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є комунальною власністю територіальних громад.

Підпунктом 1 пункту 6 ст. 33 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до віддання виконавчих органів міських рад належить здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

За ст. 189 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські, районні та обласні ради здійснюють самоврядний контроль за використанням та охороною земель.

За змістом ч. 1 п. 3 ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради.

Також, Бахмутська міська рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку (ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України) та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Інтереси держави не повинні залишатись незахищеними, тому прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це не належно.

Бахмутською міською радою Донецької області тривалий час, зокрема з липня 2018 року не вживались жодні заходи, спрямовані на захист інтересів територіальної громади міста Бахмут з метою примусового стягнення з відповідача коштів, збережених останнім від використання земельної ділянки безоплатно в період з 08.06.2016 по 30.06.2018, в той час, коли ОСОБА_1 продовжується безоплатно використовуватись земельна ділянка й на сьогоднішній день.

Для реалізації наданих повноважень, органи місцевого самоврядування можуть звертатись до суду з позовом, проте Бахмутська міська рада незважаючи на усвідомлення необхідності захисту інтересів територіальної громади потрібних та достатніх цивільно-правових заходів в судовому порядку не вживає, що підтверджується листом міської ради №01-1639-11 від 29.03.2019, у якому зазначено, що міською радою позов до ОСОБА_1 про стягнення доходу, збереженого від використання без достатніх правових підстав земельною ділянкою до суду не подавався через відсутність в Управлінні муніципального розвитку Бахмутської міської ради Донецької області спеціаліста - юрисконсульта, проте зазначена причина не виправдовує тривалу бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту суспільно - значимих відносин.

Так, відповідач починаючи з липня 2014 року безоплатно та без оформлення правовстановлюючих документів на землю використовує земельну ділянку під нежитловим приміщенням площею 0,0578 га, кадастровий номер 1410300000:00:016:0313, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з цим міською радою здійснено розрахунок розміру плати за вищевказану земельну ділянку у формі орендної плати за землю з урахуванням Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції починаючи з 08.06.2016, тоді як в 2019 році почне спливати строк звернення до суду з вимогою щодо відновлення порушеного цивільного права або інтересу територіальної громади.

Інтереси держави у сфері захисту земельних правовідносин полягають

у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, додержання законодавчого порядку сплати орендної плати за їх користування, а також у визнанні та захисту законних форм землекористування.

Вказані порушення інтересів держави та інтересів територіальної громади області свідчать про наявність порушень інтересів держави у розумінні

ст. 23 Закону України Про прокуратуру та наявність підстав представництва.

Усі вищевказані обставини щодо порушень інтересів держави, тривале невжиття належних заходів спрямованих на стягнення коштів за користування земельною ділянкою з боку вищевказаного органу місцевого самоврядування є виключними випадками, що встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

На виконання п.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру до звернення до суду, Артемівською місцевою прокуратурою направлено до Бахмутської міської ради Донецької області повідомлення про представництво їх інтересів в суді.

З метою досудового врегулювання спору Бахмутською міською радою спрямовано на адресу ОСОБА_1 лист №01/10-423 від 06.07.2018, який відповідачем отримано 16.07.2018, проте залишено без відповіді.

Заходи забезпечення доказів або позову до подання вказаної позовної заяви не здійснювались.

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Викладені у позовній заяві обставини підтверджуються наступними доказами: копією договору купівлі - продажу від 12.02.2008, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.05.2008, копією рішення Артемівської міської ради №5/35-745 від 22.10.2008, копією договору оренди земельної ділянки від 01.06.2009, копією акта приймання та передачі від 08.07.2009, копією акта встановлення меж в натурі, копією планом (схем) меж земельної ділянки, копією листа ФОП ОСОБА_1 від 4.07.2014, копією листа Бахмутської міської ради №01/07-90 від 16.02.2018, копією поштового повідомлення, інформацією з Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмуті №611/111-18 від 29.05.2018, актом обстеження від 26.06.2018, розрахунком розміру орендної плати за землю при використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів, копією претензії №01/10-423 від 06.07.2018, копією поштового повідомлення, копією заяви ОСОБА_1 від 09.08.2018, копією рішення Бахмутської міської ради №6/120-2309 від 22.08.2018, копією рішення Артемівської міської ради №6/9-176 від 27.07.2011, інформацією з Головного управління ДФС у Донецькій області №22560/10/05/-99-42-10 від 19.03.2019, інформацією з Бахмутської міської ради №01-1371-11 від 15.03.2019, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на нерухоме майно.

Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

На виконання п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляю, що оригінал рішення Артемівської міської ради №5/35-745 від 22.10.2008, договору оренди земельної ділянки від 01.06.2009, акта приймання та передачі від 08.07.2009, акта встановлення меж в натурі, плану (схеми) меж земельної ділянки, листа ФОП ОСОБА_1 від 4.07.2014, листа Бахмутської міської ради №01/07-90 від 16.02.2018, поштового повідомлення, інформації з Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмуті №611/111-18 від 29.05.2018, акта обстеження від 26.06.2018, розрахунок розміру орендної плати за землю при використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, претензії №01/10-423 від 06.07.2018, поштового повідомлення, заява ОСОБА_1 від 09.08.2018, рішення Бахмутської міської ради №6/120-2309 від 22.08.2018 та рішення Артемівської міської ради №6/9-176 від 27.07.2011 перебувають у позивача Бахмутської міської ради Донецької області.

Оригінал договору купівлі - продажу від 12.02.2008, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.05.2008 перебуває у відповідача ОСОБА_1 .

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору статтю 5 Закону України Про судовий збір викладено в новій редакції, відповідно до якої органи прокуратури не мають пільги на сплату судового збору при здійсненні представницьких повноважень.

Відповідно до платіжного доручення судовий збір за подання даного позову сплачено прокуратурою Донецької області.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України однією із засад цивільного судочинства є відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, судових витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено засади розподілу судових витрат між сторонами. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На виконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України орієнтовний розрахунок судових витрат попередньо дорівнює розміру сплаченого судового збору за подання позовної заяви за одну вимогу майнового характеру в сумі 1921 грн. (101 752,64 грн. ? 1,5%), а у подальшому судові витрати можуть бути збільшені під час розгляду справи судом.

На виконання п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України Артемівською місцевою прокуратурою Донецької області, Бахмутською міською радою Донецької області позов в інтересах держави до ОСОБА_1 про стягнення доходу, збереженого від використання без достатніх правових підстав земельною ділянкою в розмірі 101 752,64 грн. раніше до суду не подавався.

Крім того, згідно даних, отриманих у ході моніторингу веб-порталу Судова влада України (https://court.gov.ua) встановлено, що в провадженні судів не перебуває справ за позовами до відповідача ОСОБА_1 з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, -просив Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

1.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Бахмутської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 04052732, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 44) дохід, збережений від використання без достатніх правових підстав земельною ділянкою у розмірі 101 752 (сто одна тисяча сімсот п`ятдесят дві) гривні 64 копійки.

2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Донецької області (87500, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, р/р №35216066016251, Державна казначейська служба України, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - прокуратура Донецької області) сплачений судовий збір у розмірі 1921(одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок .

3.Про відкриття провадження та день розгляду справи прошу повідомити Артемівську місцеву прокуратуру Донецької області.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги ,просив позов задовольнити по підставах викладених у клопотанні .

Представник позивача у судове засідання не з`явився ,про час та дат розгляду справи його було повідомлено належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність .

Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини .

Рішенням Артемівської міської ради Донецької області №5/35-745 від 22.10.2008 надано земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Артемівська в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 площею 0,0578 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:016:0313, для обслуговування приміщення гаража терміном на 5 років.

На підставі цього рішення між Артемівською міською радою, як орендодавцем та ФОП ОСОБА_1 , як орендарем 01.06.2009 укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Артемівському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040914700099 від 08.07.2009.

Відповідно до пунктів 1, 2 Договору ФОП ОСОБА_1 набув в платне користування земельну ділянку площею 0,0578га із земель промисловості, для обслуговування приміщення гаража, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1410300000:00:016:0313.