Рішення

від 08.11.2019 по справі 333/4456/18

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/4456/18

Провадження №2/333/219/19

Рішення

Іменем України

08 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., представника позивача Литвенця Ю.В, представника відповідача ОСОБА_1 О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весна-8 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 представникОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весна-8 Панасенко Л.І. звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги .

В обґрунтування позовних вимог вказала, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; фактично проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_2 успадкувала після померлої ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 , шляхом подання до нотаріальної контори Зави про прийняття спадщини, що встановлено рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2015 у справі №333/1019/15-ц.

Правовідносини між сторонами, крім іншого, врегульовані Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відповідно до визначення терміну споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. При цьому житлово-комунальні послуги не результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд.

Тобто відповідач є споживачем комунальних послуг і тому несе обов`язок по їх оплаті.

Будь-яких претензій з боку відповідача щодо надання (отримання) житлово-комунальних послуг не надходило. Квартира підключена до мережі постачання тепла, води, газу.

За спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідач не здійснює оплату послуг.

Тобто, поведінка сторін свідчила та свідчить про те, що договір (або договори) про надання житлово-комунальних послуг (опалення, постачання холодної та гарячої води, газу, технічне обслуговування будинку, поточний та капітальний ремонт) фактично мав та має місце; позивач надав відповідачу вказані у позові послуги (вчиняв певні дії з їх надання), які відповідачем споживались. Тому, враховуючи норми ст. 11 ЦК України згідно з якою права та обов`язки виникають зокрема, із дій осіб, що передбачені законом, - відповідач, в силу фактично існуючого договору, зобов`язаний проводити оплату за надані послуги, яке випливає не тільки з договору, але й вимоги закону.

При цьому, зважаючи на приписи ст. 218 ЦК України, недодержання письмової форми договору про надання житлово-комунальних послуг не тягне за собою його недійсність, а також не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідача від оплати за фактично надані послуги.

Проте відповідач не бажає сплачувати позивачу платежі за отримані житлово-комунальні послуги вважаючи, що в нього такого обов`язку не має, та заборгував позивачу станом на 31.07.2018 - 38708,71 грн. (за період з 1 серпня 2015 року по 31 липня 2018 року).

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву від 16.10.2018 пояснив,що ОСББ ВЕСНА-8 не може бути виконавцем житлово-комунальних послуг, адже Законом передбачені спеціальні коди КВЕД у разі надання таких послуг: Код КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; Код КВЕД 36.00 Забір, очищення та постачання води; Код КВЕД 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; Код КВЕД 38.11 Збирання безпечних відходів.

Крім того, спираючись у своєму позові на норми ЦК України на нібито надані послуги згідно договірних відносин позивач явно вказує на грубе порушення Закону, адже згідно п. 2.2. статуту ОСББ ВЕСНА-8 : Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання , як було з`ясовано ОСББ ВЕСНА-8 не є ліцензованим суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення. Суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

Отже ОСББ ВЕСНА-8 згідно закону не могло та не постачало вказані послуги бо не мало на це право.

У своєму поясненні по справі № 333/741/18 представник позивача надав текст ухвали апеляційного суду. З тексту ухвали слідує наступне:

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач КОНЦЕРН МТМ зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій і є виробником теплової енергії, яка, в тому числі, надається населенню для побутових потреб.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009 КОНЦЕРН МІСБКИ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ визначений виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності м. Запоріжжя, з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води з 01.01.2009.

У місті Запоріжжя виконавцем згаданих житлово-комунальних послуг можуть бути лише ліцензовані суб`єкти господарювання, що відкрили спеціальні КОДИ КВЕД. ОСББ ВЕСНА-8 не має на це а ні ліцензій а ні взагалі права, згідно п.2.2 власного Статуту, а отже не має право вимагати сплати за житлово-комунальні послуги. Щоб отримувати кошти за житлово-комунальні послуги ОСББ ВЕСНА-8 повинно бути виконавцем цих послуг, а отже, за те, що відображена у позові що ОСББ ВЕСНА-8 надавало житлово-комунальні послуги явно не відповідає дійсності і Закону взагалі.

У позові вказано, що, ОСОБА_2 стала членом ЖБК, що явно не відповідає дійсності, бо п.4.1 Статуту ЖБК-329 ВЕСНА-8 вказує наступне: Членами ЖБК можуть бути фізичні особи, що досягли 18-ти літнього віку та юридичні особи - власники квартир, жилих приміщень. Наймачі й орендарі не можуть бути членами ЖБК .

На сьогодні право власності на квартиру зареєстровано на ОСОБА_6 , коло спадкоємців не встановлене до сьогодні, на цю квартиру претендують ще дві особи. Цей факт вже було досліджено судом і викладено у судовому рішенні від 29.09.2015р. по справі № 333/1019/15-ц.

Згідно п. 7.2.3. Статуту, обов`язки по здійсненню всіх платежів виникають у власника квартири з моменту придбання ним права власності на квартиру.

Теза про те, що ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 також не відповідає дійсності.

На сьогодні ОСОБА_2 не є власником квартири, на квартиру як спадкоємці претендують ще двоє осіб.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором, це також встановлено рішенням суду від 29.09.2015р. по справі № 333/1019/15-ц. ОСОБА_2 не є власником на сьогодні. Власником квартири зареєстрована ОСОБА_6 . Право спадкування та право власності не тотожні поняття. Виходячи з аналізу норм цивільного кодексу України, особа може бути спадкоємцем після померлого, але не бути власником конкретного майна що залишилося після померлого.

Яку б заяву вона не подавала, вона не могла та не можу бути членом ані ЖБК а ні ОСББ, Статути як ЖБК так і ОСББ це забороняють. ОСОБА_2 не є власницею квартири та не може сплачувати житлово-комунальні послуги відповідно до ст. 322 ЦК України, цей факт вже встановлено судом у судовому рішенні від 29.09.2015р. по справі № 333/1019/15-ц. Приймаючи до уваги п. 4 ст. 82 ЦПК України. Підстави звільнення від доказування п 4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже той факт що ОСОБА_2 не є власницею вказаної квартири вже встановлено судом і не потребує доказуванню.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові та відповіді на відзив. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. У задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд установив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 успадкувала після померлої ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 , шляхом подання 05.02.2008 до нотаріальної контори Зави про прийняття спадщини, що встановлено рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2015 у справі №333/1019/15-ц.

Згідно ч. 1ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У той же час частиною другою статті 1268 ЦК України визначено, що не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Отже, суд приходить до висновку, що прийнявши спадщину відповідач ОСОБА_2 набула право власності на квартиру, успадкувавши також права та обв`язки спадкодавця. Тому незалежно від того чи отримала відповідачка свідоцтво на право спадщини, чи здійснила реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, вона має належним чином утримувати майно, що належить їй.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, твердження позивачки, про те що право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_6 , а коло спадкоємців не встановлено, що підтверджується рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2015 у справі №333/1019/15-ц, тому вона не може бути відповідачкою і з неї не може стягуватися заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весна - 8 затвердженого установчими зборами 18.09.2016 та воно створено відповідно до ст. 5 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку шляхом реорганізації житлово-будівельного кооперативу № 329 Весна-8 і є його правонаступником, та об`єднує власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Вказана квартира знаходиться у будинку, який перебуває на балансі ОССБ Весна-8 , яке є виконавцем житлово-комунальних послуг.

Згідно статті 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Відповідно до положень ст. 5 того ж Закону, житлово-будівельні кооперативи можуть бути реорганізовані в об`єднання.

Статтею 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що співвласник зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати внески і платежі.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами, встановленими для населення.

Договори про надання житлово-комунальних послуг між ОССБ Весна-8 та ОСОБА_2 не укладалися, але житлово-комунальні послуги відповідачу надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини.

Щомісяця з 1 серпня 2015 року по 31 липня 2018 року позивач нараховував відповідачу плату за наданні послуги з теплопостачання, утримання будинку та прибудинкової території, за споживання холодної та гарячої води та природнього газу, однак остання кошти за вказані послуги не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги.

Докази щодо звернення відповідача до ОССБ Весна-8 у встановленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.

Стаття 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 7 цього Закону передбачено права та обов`язки споживача, а саме одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони ними користуються. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 509 УК України зобов`язання є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (замовника) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, і є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. Тому, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

З огляду на викладенесуд, вважає що з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги з 1 серпня 2015 року по 31 липня 2018 року у сумі 38708,71 грн.

Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір, що підтверджується квитанцією.

Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2. ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Зважаючи на повне задоволення позову з відповідача підлягають стягнення на користь позивача судові витрати, підтверджені документально, пропорційно задоволеним вимогам, а саме 1762,00 грн. судового збору

Керуючись ст.ст. 260,261, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весна-8 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весна-8 код ЄДРПОУ 20518377, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 18, заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 1 серпня 2015 року по 31 серпня 2018 року у сумі 38708,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весна-8 код ЄДРПОУ 20518377, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 18, судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складений 18 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Ю.Р. Піх