Постанова

від 23.03.2020 по справі 333/4456/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.03.2020 Справа № 333/4456/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 333/4456/19 Головуючий у 1 інстанції: Піх Ю.Р.

№ 22-ц/807/559/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Полякова О.З.

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2019 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весна-8 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ

В серпні 2018 року ОСББ Весна-8 звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; фактично проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_1 успадкувала після померлої ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , шляхом подання до нотаріальної контори Зави про прийняття спадщини, що встановлено рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2015 у справі №333/1019/15-ц.

Правовідносини між сторонами, крім іншого, врегульовані Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відповідно до визначення терміну споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. При цьому житлово-комунальні послуги не результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд.

Тобто відповідач є споживачем комунальних послуг і тому несе обов`язок по їх оплаті.

Будь-яких претензій з боку відповідача щодо надання (отримання) житлово-комунальних послуг не надходило. Квартира підключена до мережі постачання тепла, води, газу.

За спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідач не здійснює оплату послуг.

Тобто, поведінка сторін свідчила та свідчить про те, що договір (або договори) про надання житлово-комунальних послуг (опалення, постачання холодної та гарячої води, газу, технічне обслуговування будинку, поточний та капітальний ремонт) фактично мав та має місце; позивач надав відповідачу вказані у позові послуги (вчиняв певні дії з їх надання), які відповідачем споживались. Тому, враховуючи норми ст. 11 ЦК України згідно з якою права та обов`язки виникають зокрема, із дій осіб, що передбачені законом, - відповідач, в силу фактично існуючого договору, зобов`язаний проводити оплату за надані послуги, яке випливає не тільки з договору, але й вимоги закону.

При цьому, зважаючи на приписи ст. 218 ЦК України, недодержання письмової форми договору про надання житлово-комунальних послуг не тягне за собою його недійсність, а також не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідача від оплати за фактично надані послуги.

Проте відповідач не бажає сплачувати позивачу платежі за отримані житлово-комунальні послуги вважаючи, що в нього такого обов`язку не має, та заборгував позивачу станом на 31.07.2018 - 38708,71 грн. (за період з 1 серпня 2015 року по 31 липня 2018 року).

Посилаючись на зазначені обставини просило суд, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги та судові витрати.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весна-8 , заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 1 серпня 2015 року по 31 серпня 2018 року у сумі 38708,71 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весна-8 судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що районний суд об`єктивно врахував всі обставини справи, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.1. Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Весна - 8 затвердженого установчими зборами 18.09.2016 року та воно створено відповідно до ст. 5 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку шляхом реорганізації житлово-будівельного кооперативу № 329 Весна-8 і є його правонаступником, та об`єднує власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку

АДРЕСА_1. Квартира АДРЕСА_1 знаходиться в будинку, який перебуває на балансі ОСББ Весна-8 , яке є виконавцем житлово-комунальних послуг.

Відповідач ОСОБА_1 успадкувала після померлої ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , шляхом подання 05.02.2008 року до нотаріальної контори Зави про прийняття спадщини, що встановлено рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2015 року у справі №333/1019/15-ц.(а.с.44-45)

Згідно з наданими розрахунками у відповідача, станом 01.08.2018 року наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2015 року по 31.07.2018 року в сумі 38708,71 грн.(а.с.4)

Згідно зі статутом ОСББ Весна-8 метою створення ОСББ Весна-8 є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом ОСББ Весна-8 . Вищим органом управління є загальні збори співвласників. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання. До виключної компетенції Загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийнятих у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (а.с.27-39)

З матеріалів справи вбачається, що протоколами (рішеннями) загалльних зборів ОСББ Весна-8 2015-2017 роках затверджувалася методика нарахувань на утримання і обслуговування житлового будинку. Ці протоколи не оскаржені у встановленому законом порядку і є чинними, а саме: протокол загальних зборів № 1 від 21.01.2017 року, протокол № 1 від 04.01.2015 року (а.с.14,15).

Також матеріали справи містять договір від 30.12.2016 року на постачання природного газу для потреб побутових споживачів, укладений між ОСББ Весна-8 та ТОВ Запоріжгаз Збут , договір № 899В від 02.01.2008 року , укладений між ЖБК Весна-8 та КП Водоканал на надання послуг з питного водопостачання, договір № 1160-к на от пуск теплової енергії, укладений між ЖБК Весна-8 та концерном Міські теплові мережі (а.с.99-112)

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, протоколів загальних зборів співвласників, методики нарахувань на утримання і обслуговування житлового будинку, квитанцій на оплату послуг, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не в повному обсязі сплачені отримані послуги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх законності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно статті 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Господарче забезпечення діяльностіб`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Відповідно до положень ст. 5 того ж Закону, житлово-будівельні кооперативи можуть бути реорганізовані в об`єднання.

Статтею 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що співвласник зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати внески і платежі.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами, встановленими для населення.

Договори про надання житлово-комунальних послуг між ОССБ Весна-8 та ОСОБА_1 не укладалися, але житлово-комунальні послуги відповідачу надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини.

Щомісяця з 1 серпня 2015 року по 31 липня 2018 року позивач нараховував відповідачу плату за наданні послуги з теплопостачання, утримання будинку та прибудинкової території, за споживання холодної та гарячої води та природнього газу, однак остання кошти за вказані послуги не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги.

Докази щодо звернення відповідача до ОССБ Весна-8 у встановленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 8 ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" відмова від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно зі ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства, особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а Об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є власником квартири, тому не може бути відповідачем у справі є безпідставними.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 05.02.2008 року зверталась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У той же час частиною другою статті 1268 ЦК України визначено, що не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Таким чином, посилання апелянта у апеляційній скарзі на те, що вона не оформила право на спадщину не є підставою для ухилення від сплати отриманих послуг.

За положеннями ст. 1268, 1296 фактичне прийняття спадщини шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою свідчить про те, що ОСОБА_1 набула не лише право спадкоємця на спадщину а й успадкувала також права та обв`язки спадкодавця. Тому незалежно від того чи отримала відповідачка свідоцтво на право спадщини, чи здійснила реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, вона має належним чином утримувати майно, що належить їй.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача мають правове обґрунтування з посиланням на докази відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, а тому позов підлягав задоволенню.

Не може бути підставою для скасування судового рішення і посилання на те, що відсутність у особи членства в ОСББ дозволяє їй не сплачувати надавані послуги, а ОСББ взагалі не має права надання послуг особам, які не є членами ОСББ.

Особи, які не є членами ОСББ не перестають бути співвласниками квартир з усіма обов`язками, які походять від володіння та користування власністю.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2019 рокупо цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 23 березня 2020 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: О.З. Поляков

С.В. Кухар