Постанова

від 27.11.2019 по справі 539/1142/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1142/19 Номер провадження 22-ц/814/2568/19Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О. С. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Абрамов П.С., Чумак О.В.,

секретар Зеленська О.В.,

з участю представників сторін: позивача - адвоката Строгова Ю.Д., відповідача - адвоката Мамедова Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою селянського фермерського господарства Криниця

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 серпня 2019 року, постановлене суддею Алтуховою О.С. (повний текст складено 06 серпня 2019 року),

по справі за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Криниця про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в:

28.03.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до селянського фермерського господарства Криниця , змінивши предмет позову заявою від 01.04.2019, яким просив визнати недійсним договір про внесення змін до договору оренди від 03.10.2016 належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 5322881100:02:002:0566, площею 2,9204 га, розташованої на території Вовчанської сільської ради Лубенського району Полтавської області, та акту приймання-передачі до нього.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що успадкував вказану земельну, яка перебувала в оренді відповідача. У 2018 році орендар порушив умови договору, у зв`язку з чим він вирішив повернути свою земельну ділянку. На його звернення до орендаря з цього приводу дізнався про оспорюваний договір від 03.10.2016, який разом з актом прийому-передачі земельної ділянки не містять його підпису, що відповідно до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір про внесення змін до договору землі від 03.10.2016 земельної ділянки з кадастровим номером 5322881100:02:002:0566, розміром 2,9204 га, розташованої на території Вовчанської сільської ради Лубенського району Полтавської області, та акт приймання-передачі до нього.

Стягнуто з СФГ Криниця на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що не надання відповідачем оригіналів договору та акту приймання-передачі земельної ділянки унеможливило призначення та проведення почеркознавчої експертизи, тоді як такий висновок мав би вирішальне значення при вирішенні питання наявності волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору. На підставі приписів ст.84 ЦПК України суд визнав ту обставину, що ОСОБА_1 не підписував договір про внесення змін до договору оренди землі від 03.10.2016 та акт приймання-передачі земельної ділянки до нього, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Із рішенням не погодилося СФГ Криниця та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що рішення постановлено з порушенням положенням ч.6 ст.81 ЦПК України, оскільки ґрунтується на двох припущеннях, оскільки жодного прямого доказу під час розгляду не подано, а саме: дружина позивача підписала спірний договір, відповідач ухилився від надання оригіналу спірного договору.

Вважає, що суд безпідставно відхилив доводи відповідача про те, що документація по спірному договору викрадена/знищена під час крадіжки сейфу 28.12.2017 із будинку, належному голові СФГ Криниця , надавши на підтвердження цих обставин витяг з ЄРДР.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 при допиті в якості свідка тричі змінювала свої покази. Під час вільної розповіді повідомила, що впевнена, що підписала договір (не зазначаючи, який саме); на уточнюючі запитання представника відповідача повідомила, що не пам`ятає, що саме підписувала; на уточнюючі запитання представника позивача знову змінила покази та повідомила, що це був договір, однак конкретно, який, вказати не змогла. За таких обставин вважає, що покази вказаного свідка є припущеннями відносно підпису спірного договору.

Не погоджується з оцінкою суду щодо ухилення відповідача від подання доказу - оригіналу оспорюваного договору, посилаючись на показання свідка ОСОБА_3 , працівниці господарства про те, що в 2016 році договори зберігалися в теках, а не в сейфі. Тоді як цей свідок була звільнена за рік до вказаної крадіжки. Тому висновок суду, що документація зберігалася в тому ж місці та не могла на момент крадіжки бути у викраденому сейфі - також є припущеннями.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Строгов Ю.Д. заперечив її доводи. Вважає, що відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що він не підписував оспорюваний договір та у нього було відсутнє волевиявлення на продовження орендних відносин./а.с.107-111/

У суді апеляційної інстанції представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача - на залишенні апеляційної скарги без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 2,9204 га, кадастровий номер 5322881100:02:002:0566, розташованої на території Вовчанської сільської ради Лубенського району Полтавської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 10.08.2016 приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О.М./а.с.5/

Згідно наявної у матеріалах справи інформаційної довідки від 12.08.2016, сформованої приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О.М., із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 03.10.2014 зареєстровано договір оренди землі додатками від 02.10.2014, укладений між ОСОБА_4 і СФГ Криниця строком на п`ять років, розмір орендної плати 5,5% від грошової оцінки землі, що становить 4728,56 грн./а.с.5-6/

03.10.2016 укладено договір про внесення змін до договору оренди землі, за яким орендодавець ОСОБА_1 передав СФГ Криниця належну йому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.08.2016 земельну ділянку площею 2,9204 га, строком на 7 років. Орендна плата складає 7 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 9022,47грн. Відповідно до пункту 44 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір укладено в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів державну реєстрацію. Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 03.10.2016 вказана земельна ділянка прийнята орендарем від орендодавця./а.с.7-9/

Задовольняючи позов та визнаючи недійсним договір, районний суд на підставі приписів ст.84 ЦПК України визнав, що ОСОБА_1 не підписував договір про внесення змін до договору оренди землі від 03.10.2016 та акт приймання-передачі до нього. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав оригіналів оспорюваного договору, внаслідок чого неможливо провести почеркознавчу експертизу, висновки якої мали б вирішальне значення, а витяг з ЄРДР не доводить факт викрадення у голови СФГ Криниця Бердника М.О. будь-якої документації, в тому числі оспорюваного договору.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується. При цьому враховує наступне.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК).

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК).

За приписами положень ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем,- також залишити позовну заяву без розгляду.

Викладена норма передбачає дві підстави для визнання судом обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ: 1) не надання доказу з неповажних причин або 2) не повідомлення причин їх ненадання.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач СФГ Криниця , від якого суд ухвалою від 15.04.2019 витребовував оригінал оспорюваного договору та акт приймання-передачі земельної ділянки, повідомив суд через свого представника заявою від 25.04.2019 про неможливість надання цих документів у зв`язку з відсутністю їх у відповідача. Крім того, у судовому засіданні, яке відбулося 15 травня 2019 року, представник СФГ Криниця пояснив про викрадення у директора СФГ документації, в тому числі спірного договору, при вчиненні крадіжки із його будинку сейфу, підтвердивши зазначену причину ненадання доказу Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження 12017170240001826 за фактом крадіжки 27.12.2017./а.с.38-39,43/ 50/

Отже, з урахуванням обставин, які зумовили ненадання відповідачем доказу, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не мав підстав для застосування норми ч.10 ст.84 ЦПК України та визнання факту непідписання позивачем договору без доказування.

Районний суд мав виходити з принципу змагальності сторін, який передбачає рівність прав сторін щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, зокрема, щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Далі за клопотанням позивача суд, без дотримання вимог ч.3 ст.84 ЦПК України, витребував вказаний доказ у Реєстраційної служби Лубенської РДА, яка листом від 03.07.2019 №01-1/3 повідомила про наявні документи в реєстраційній справі щодо спірної земельної ділянки, серед яких запитуваний договір та акт відсутні. Посилаючись на Постанову КМУ №1127 від 25.12.2015 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , повідомила, що за результатами розгляду заяви державний реєстратор невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації (крім заяви, що долучається до документів, наданих для державної реєстрації прав, та документів, що підтверджують сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав)./а.с.57/ Однак згідно умов договору оренди землі, його прикінцевих положень, сторони погодили, що цей договір укладається у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію. Указані обставини помилково не були предметом дослідження суду першої інстанції, місцезнаходження інших двох примірників оскаржуваного договору, крім того, що залишався в орендаря, судом не з`ясовувалося.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Викладене вказує на те, що суд першої інстанції ухилився від оцінки інших доказів, зокрема: наданої позивачем ксерокопії оспорюваного договору та акту, не з`ясувавши у позивача джерело їх походження; інформаційної довідки із Державного реєстру щодо реєстрації оспорюваного договору; не з`ясувавши у позивача дату відкриття спадщини, зокрема, щодо земельної ділянки, яку позивач успадкував; в якому розмірі він одержував орендну плату після укладення додаткової угоди, в чому полягало порушення умов договору, що спонукали його, як зазначено в позові, повернути свою земельну ділянку.

В суді апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Строгов Ю.Д. повідомив, що спадщина на орендовану земельну ділянку відкрилася на початку 2016 року. Надана апеляційному суду ксерокопія договору оренди земельної ділянки, укладеного орендодавцем ОСОБА_5 , після смерті якої земельну ділянку успадкував позивач, містить пункт 40, яким передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Крім того, порівнюючи умови вказаного договору та договору про внесення змін до нього, колегія суддів зазначає, що умови оренди земельної ділянки змінені, зокрема, в частині розміру орендної плати з 5,5% від грошової оцінки землі, що на момент укладення договору становить 4728,56 грн., - до 7%, що в грошовому еквіваленті становить 9022,47 грн.

Розмір орендної плати, передбачений оспорюваним договором, значно відрізняється від орендної плати за договором, укладеним спадкодавцем. Тому, з урахуванням умов договору оренди, укладеного з СФГ "Криниця" спадкоємцем ОСОБА_6 , доводи позивача щодо його необізнаності та заперечення підписання ним 03.10.2016 договору про внесення змін до договору оренди землі і акту прийому-передачі земельної ділянки апеляційний суд відхиляє, як неспроможні.

Апеляційний суд також критично оцінює покази свідків, допитаних в суді першої інстанції, оскільки вони є загальними, малоінформативними та не містять необхідної інформації щодо предмета доказування.

Зокрема, свідок ОСОБА_7 пояснив, що із середини вересня 2016 до 27 жовтня 2016 позивач був відсутнім за місцем свого проживання, запам`ятавши це фактом завезення будматеріалів для будівництва гаража, в чому він хотів попросити допомогти позивача. Свідок ОСОБА_8 також пояснила про відсутність позивача вдома у період кінець вересня - початок жовтня, оскільки дружина позивача просила її допомогти по господарству.

Свідок ОСОБА_2 , дружина позивача, стверджуючи, що чоловіка на час підписання договору не було вдома, та вона на прохання працівника господарства ОСОБА_9 за місцем своєї роботи у магазині щось підписала, але договір не підписувала. Коли побачила договір в електронному вигляді, виявила свій підпис, однак заперечила, що його підписувала. На уточнююче запитання головуючого в судовому засіданні в суді першої інстанції з наданням для ознайомлення паспорта та ксерокопією договору пояснила, що підпис з часом може змінюватися та не підтвердила підпис на ксерокопії оспорюваного договору.

Свідок ОСОБА_10 , яка працювала у ФСГ Криниця у 2015-2016 роках, пояснила, що особисто надавала ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди для підпису за місцем його роботи.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що працювала у 2016 році у магазині разом з дружиною позивача, куди приходила представник СФГ Криниця та давала дружині позивача щось підписати, що саме - не знає.

Зазначені показання свідків не відповідають критеріям належності, достатності та достовірності доказів, визначених ст.ст.77 -80 ЦПК України, щодо обставин, які входять до предмета доказування.

Визнаючи обставини щодо не підписання позивачем оспорюваного договору оренди, районний суд безпідставно надав перевагу позивачу, звільнивши його від доказування, та обґрунтувавши рішення припущеннями, тоді як відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.367.368 , п.п.3.4 ч.1 ст.376 , ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України. апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства Криниця -задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 серпня 2019 року - скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Криниця про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.11.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді П.С.Абрамов

О.В. Чумак