Рішення

від 13.11.2019 по справі 120/1724/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

13 листопада 2019 р. Справа № 120/1724/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.,

за участю представника позивача Зубаня О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3

до комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Ладижинської міської ради",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ладижинська загальноосвітня школа 1-3 ступенів №2 Ладижинської міської ради Вінницької області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Ладижинської міської ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору "Ладижинська загальноосвітня школа 1-3 ступенів №2 Ладижинської міської ради Вінницької області" та просить суд визнати протиправними дії комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради" щодо відмови у наданні дозволу неповнолітнім дітям - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дітей всіх обов`язкових профілактичних щеплень. Також просить суд зобов`язати комунальне підприємство "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради" надати дозвіл на відвідування неповнолітніми дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчального закладу при відсутності у них всіх обов`язкових профілактичних щеплень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що "Ладижинська загальноосвітня школа 1-3 ступенів №2 Ладижинської міської ради Вінницької області" у квітні 2019 року в усному порядку повідомила її, що обов`язковою умовою допуску дітей до навчання є медична довідка з зазначенням того, що в них наявні всі необхідні щеплення. У випадку відсутності щеплень, діти надалі не будуть допущені до навчання. У такому випадку, допуск дітей до навчання буде здійснюватися лише за наявності дозволу медичного закладу в порядку, передбаченому Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Отримавши усне повідомлення про відмову у допуску дітей до навчання, позивач звернулась до відповідача із заявою про надання їй такого документу, не дивлячись на відсутність у дітей всіх необхідних щеплень. Відповідач, за результатами розгляду вказаної заяви, зазначив, що вирішення таких питань не відноситься до повноважень медичного закладу, тому за даних обставин надати дозвіл відсутні правові підстави. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними, адже, відсутність щеплень фактично позбавляє її дітей конституційного права на освіту і призводить до дискримінації в порівнянні з іншими дітьми, які мають всі необхідні щеплення, тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року у відкритті провадження відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 року скасовано ухвалу суду від 04.06.2019 року, справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою від 14.09.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження та визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, а також запропоновано позивачу завчасно до судового засідання, надати до суду оригінал позовної заяви з додатками та її копії з додатками у відповідності до кількості учасників адміністративної справи.

09.10.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому він позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відзив мотивовано тим, що позивачка відмовилась від проведення профілактичних щеплень своїм дітям, з міркувань безпеки та релігійних переконань. Тобто дитина не отримала профілактичні щеплення у зв`язку з відмовою батьків, як законних представників, а не у зв`язку з медичними протипоказаннями. Тому рішення про відвідування такою дитиною навчального закладу має вирішуватись ЛКК. 30 липня 2019 року Позивачу було направлено рекомендованим поштовим відправленням Лист-повідомлення №334 від 29.07.2019 року про дату та час запланованого засідання ЛКК, однак, Позивачка у зазначений час на ЛКК не з`явилася та не повідомила про причини такої неявки.

Відповідач додатково зазначив, що видача довідки консиліумом лікарів ЛКК про можливість відвідування дитиною навчального закладу (без необхідних щеплень) можлива тільки, якщо був порушений графік проведення щеплень (встановлені терміни) у зв`язку з медичними протипоказаннями для проведення вакцинації і тільки при благополучній епідемічній ситуації. У даних правовідносинах такі обставини відсутні, оскільки батьки в добровільному порядку відмовилися від проведення щеплень. Відповідач також вказав, що право окремої особи на відмову від щеплень не може переважати право суспільства на безпечне середовище, на безпеку тих дітей, які через медичні протипоказання (алергічні реакції, анафілактичні реакції тощо) не мають можливості захистити себе від інфекційних хвороб.

11.10.2019 року за вх. №48042/19 позивачем надано до суду витребувані ухвалою оригінал позовної заяви з додатками та її копії з додатками у відповідності до кількості учасників адміністративної справи.

На адресу суду 05.11.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка у більшій мірі дублює доводи і посилання зазначені у позові.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на доводи вказані у позовній заяві.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися та уповноваженого представника не направили, хоча належним чином повідомлялись судом про дату час і місце судовогозасідання.

Відповідно до ст. 205 КАС України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши усі обставини справи, та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач звернулася до відповідача із заявами від 17.04.2019р. зареєстрованим у медичній установі за вхідним №338 та 339, у яких просила, невідкладно видати їй документ, який надасть її дітям дозвіл відвідувати навчальний заклад, не дивлячись на відсутність у дітей всіх необхідних щеплень.

За результатами розгляду вказаних заяв, відповідач листом від 07.05.2019 року за вих. № 183 "Про результатами розгляду звернення" повідомив, що питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією. Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я. Також ст. 7 Закону №4004-Х1і передбачено обов`язок підприємств, установ та організацій щодо усунення від роботи, навчання, відвідування дошкільних навчальних закладів осіб, які ухиляються від щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Відтак відповідач, на даний час, не має законних підстав для видачі документа, який дасть змогу дитині відвідувати навчальний заклад без всіх необхідних щеплень.

Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд врахував таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу ч. 2 ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про освіту" кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (далі - ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення") профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Аналогічні вимоги містяться і у ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - ЗУ "Про захист населенні від інфекційних хвороб").

Відповідно до статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється. У разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв`язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Згідно з положеннями частини шостої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що рішення про проведення щеплень дітям у віці до п`ятнадцяти років навіть тих, які мають статус "обов`язкових", приймають їх батьки або інші законні представники. Тобто, закон дає право батькам відмовитися від проведення обов`язкових щеплень дитині.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , відмовилась від щеплень дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з міркувань безпеки дітей та релігійних переконань.

Питання відвідування дошкільного навчального закладу дитиною, батьки яких відмовилися від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією, як це передбачено наказом Міністерства охорони здоров`я України № 434 від 29 листопада 2002 року "Про затвердження Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу".

Матеріалами справи підтверджено, що діти були оглянуті лікарсько-консультативною комісією лікарів, яка прийшла до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають діагноз: "здоров", діти не щеплені за віком, у зв`язку з відмовою батьків. Тому дитині не рекомендовано відвідувати дитячий колектив (ас. 105, 106

Відповідно до статті 9 Закону України "Про дошкільну освіту" громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім`ї.

Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють: у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти; у сім`ї - за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти; за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність; за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.

На підставі аналізу наведених правових норм вбачається, що батьки мають право обирати одну із визначених форм здобуття їх дитиною дошкільної освіти.

При цьому, частиною другою статті 28 Закону України "Про дошкільну освіту" дитина має гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.

Зважаючи на це, завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей.

У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення батьками дитини при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах освіти протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах освіти з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини (див. рішення у справі "Ст`єрна проти Фінляндії" (Stjerna v. Finland № 18131/91) та рішення у справі "Юханссон проти Фінляндії" (Johansson v. Finland № 10163/02).

Такий баланс у даних спірних правовідносинах може бути досягнутий лише в разі поєднання трьох складових: 1) надання державою права вибору батькам щодо надання згоди або відмови від проведення профілактичних щеплень дитині на підставі об`єктивної інформованості батьків щодо якості вакцини, її походження, можливих негативних наслідків (реакцій) від проведення або відмови проведення вакцинації для дитини; 2) створення державою рівних умов для отримання дітьми, не залежно від наявності або відсутності у них профілактичних щеплень, дошкільної освіти, в тому числі шляхом забезпечення функціонування соціально-педагогічного патронату та інших форм дошкільної освіти, які за всіма критеріями (якості, доступності, зручності тощо) мають бути не гіршими, ніж отримання дошкільної освіти в умовах стаціонару в комунальних чи державних закладах дошкільної освіти; 3) надання державою гарантій щодо забезпечення високих стандартів якості, як вакцин, що надходять на внутрішній ринок України, так і медичних послуг, пов`язаних з організацією та проведенням профілактичного щеплення.

В той же час, в силу приписів статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" до навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку ЛКК (у разі відсутності у дитини щеплень) про відсутність протипоказань для відвідування дошкільного навчального закладу.

Листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 25 травня 2011 року № 1/9-389 "Про дотримання порядку прийому дитини до дошкільного навчального закладу" підтверджено, що відмова керівника дошкільного навчального закладу у прийнятті дитини без відповідних профілактичних щеплень, але за наявності відповідних медичних довідок встановленого зразка із висновком лікаря, у якому зазначено, що дитина може відвідувати навчальний заклад, суперечить діючому законодавству України.

Враховуючи вищезгадане, у діях комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради", відсутні ознаки протиправності, оскільки, останнє діяло у межах повноважень та на підставі закону.

Також суд зауважує, що неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за даних обставин не позбавлено конституційного права на освіту, так як вони вправі звернутись до територіального відділу освіти для подальшого визначення форми навчання та здобути її через соціально-педагогічний патронат.

Окрім того, як встановлено у судовому засіданні на даний момент, відсутні порушені права та інтереси позивача, адже шляхом допуску дитини до навчання вони були відновлені, відповідно відсутні підстави для їх захисту.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на відвідування неповнолітніми дітьми навчального закладу при відсутності у них всіх обов`язкових профілактичних щеплень, суд зазначає.

Кожна особа відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, дії/бездіяльність якого оскаржуються, а також давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 1380/5 від 23.06.2010 року дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки/бездіяльності відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень вчинити дії конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача надати довідку про можливість відвідування неповнолітніми дітьми навчального закладу за відсутності щеплень належить до виключної компетенції ЛКК, а тому, це є дискреційними повноваженнями, в які суд не має права втручатися, крім випадків визначених законом, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на відвідування неповнолітніми дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчального закладу при відсутності у них всіх обов`язкових профілактичних щеплень, також не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити, так як позивач обрав неналежний спосіб захисту.

Суд вважає, що належним способом захисту, в даному випадку, є оскарження висновків ЛКК на підставі яких, відділ освіти, навчальний заклад, в подальшому, приймає рішення про надання або відмову у дозвіл відвідувати дітьми навчальний заклад, дошкільну установу (дивись постанова Верховного суду від 20.03.2018 року справа адміністративне провадження К/9901/283/18).

Відповідно до положень статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ), яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) ;

Відповідач - комунальне підприємство Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради (24321, м. Ладижин, вул. Ентузіастів, 24, Код ЄДРПОУ - 41758264);

Третя особа - Ладижинська загальноосвітня школа 1-3 ступенів №2 Ладижинської

міської ради Вінницької області (24321, м. Ладижин, вул. Процишина, 21, Код ЄДРПОУ - 26219552).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Копія вірна

Суддя:

Секретар: