Рішення

від 28.11.2019 по справі 242/5149/19

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 р. Справа№242/5149/19

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представника позивача Козлової О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - стягувач ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

11.09.2019 року Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) звернулось до Селидівського міського суду Донецької області з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 32, код ЄДРПОУ 34898944), в якій просило (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.08.2019 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. винесену в межах виконавчого провадження №58244118;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.09.2019 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. винесену в межах виконавчого провадження №58244118.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно прийняті оскаржувані постанови, оскільки підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин. При цьому, обов`язковою умовою для вирішення питання щодо накладення на боржника штрафу є реальна можливість виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Зазначає, що зі змісту постанов, що оскаржуються, не вбачається встановлення державним виконавцем причин невиконання рішення суду та відсутність поважних причин його невиконання. Аналізуючи дії державного виконавця по виконавчому провадженню можна зробити висновок, що дії державного виконавця по примусовому виконанню рішення суду обмежувалися лише направленням постанови про відкриття виконавчого провадження. З урахуванням вищезазначеного та на підставі зазначених норм права вважає, що невиконання судового рішення Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області в частині поновлення та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність, на підставі документів що знаходяться в пенсійній справі, з проведенням індексації та компенсацію втрати частини доходів без надання належним чином завірених документів, документів про місце реєстрації (проживання) на території України не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Позивач вважає, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин.

Відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року по справі №242/5626/17 боржником не оскаржено та судом не скасовано, керуючись ст.ст.18,63,75 Закону України "Про виконавче провадження", 04.06.2019 року на адресу боржника надіслана вимога державного виконавця з зазначенням виконати рішення суду у строк до 20.06.2019 року. Зазначає, що станом на 29.08.2019 року рішення суду не було виконано. Вважає, що державним виконавцем вжито всіх заходів примусового виконання рішення відповідно до ст.ст.63,75 Закону України Про виконавче провадження задля виконання судового рішення. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення по справі, в яких зазначено, що всі умови задля отримання пенсії були виконані ОСОБА_1 , проте пенсія і станом на сьогоднішній день не зарахована на її особистий банківський рахунок та позивачем по справі не доведено зворотного, а отже рішення суду не виконане. Вказує, що станом на сьогоднішній день з даних електронного пенсійного кабінету ОСОБА_2 Н.О. вбачається, що Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснило нарахування пенсії лише 15.10.2019 року, проте не здійснило виплату. Зазначає, що позивач, починаючи с березня 2018 року (коли рішення суду набуло законної сили) і по сьогоднішній день - майже два роки не спромігся виконати рішення суду, що вказує на систематичну протиправну бездіяльність та спростовує позовні вимоги. Вважає, що всі доводи позивача є протиправними та не є поважними причинами для не виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами, встановленими ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 26.11.2019 року залучено до участі у справі №242/5149/19 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - стягувача ОСОБА_1 . Відкладено судове засідання до 28.11.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2019 року позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві.

До судового засідання, призначеного на 28.11.2019 року, представники відповідача та третьої особи не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, на адресу суду надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Розглянувши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року у справі №242/5626/17 позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий органом 0504 18.08.2000 р., мешкає: АДРЕСА_1 , Ізраїль, в інтересах якої діє В.Меламед Юридичний офіс Ізраїль-Україна) Вадим Меламед, та/або інші (юридична адреса: м.Запоріжжя, пр.-т Соборний, 160, оф.10.23) ЄДРПОУ 37172030), до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: Донецька область, м.Селидове, вул.Героїв Праці,6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: Донецька область, м.Селидове, вул.Героїв Праці,6, ЄДРПОУ 41247274) провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий органом 0504 18.08.2000 р., мешкає: АДРЕСА_1 Ізраїль, з 07.10.2009 р. шляхом призначення її знову відповідно до норм ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Стягнуто з Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: Донецька область, м.Селидове, вул.Героїв Праці,6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий органом 0504 18.08.2000 р., мешкає: АДРЕСА_1 , Ізраїль, витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. Допушено негайне виконання постанови суду у межах суми платежу за один місяць.

Вказане рішення набрало законної сили 09.03.2018 року, в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.01.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 58244118 з примусового виконання виконавчого листа №242/5626/17, виданого 07.12.2018 року Селидівським міським судом Донецької області щодо зобов`язання Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 р. шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частин доходів.

Листом від 10.05.2019 року за вих. №5250/07 Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області повідомлено стягувача та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про неможливість виконати рішення суду. В обґрунтування неможливості виконання рішення зазначено, що відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду, або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеним правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Як повідомив боржник, при зверненні 24.05.2017 року до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області представником позивача, Рибалко ОСОБА_3 Олександрівною, надані не завірені копії заяви про призначення пенсії від 22.03.2017 року, паспорту громадянина України для виїзду за кордон для проживання тип Р код держави ІЖК паспорт № НОМЕР_1 термін дії паспорту по 18 серпня 2020 року, картки платника податків, пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , трудової книжки, посвідчення Ветеран праці , довідки від 20.06.1998 року №06, вид. Ясинівським коксохімічним заводом, що суперечить вимогам ч.1 ст.44 Закону №1058. Вказано, що архівні пенсійні справи, які залишилися в органах праці та соціального захисту населення, надають на вимогу органів Пенсійного фонду. У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей направити запит для отримання архівної справи ОСОБА_1 не представляється можливим. З метою виконання рішення суду Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України направлено запит до Центральної бази одержувачів пенсій. Відповідно до інформації, отриманої з Центральної бази одержувачів пенсій громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 не перебуває на обліку в жодному з управління Пенсійного фонду України.

10.05.2019 року Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулось до представника стягувача з листом вих.№5247/07 щодо подання до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України документів необхідних для призначення пенсії, відповідно до пункту 2.23 Порядку № 22-1 в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально, для можливості виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05 лютого 2018 року справа №242/5626/17.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.08.2019 року виконавче провадження ВП №58244118 накладений штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання в добровільному порядку рішення суду.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.09.2019 року виконавче провадження ВП №58244118 накладений штраф у розмірі 10200,00 грн. за невиконання в добровільному порядку рішення суду.

Крім того, у судовому засіданні представником позивача надано заяву про приєднання додаткових документів, в якій зазначено, що 11.10.2019 року рішення Селидівського міського суду від 05.02.2018 року по справі №242/5626/17 за позовом ОСОБА_1 виконано в частині поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з проведенням індексації та компенсацію втрати частини доходів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

У відповідності до ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.ч.1 та 2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ч.4 ст.19 Закону №1404-VIII, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником […].

Відповідно до ст.63 даного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі, невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За приписами ст.75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець (державний чи приватний) зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 23.05.2018 у справі №537/3986/16-а.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції , Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece № 18357/91).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини в справі Антонюк проти України (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Суд також зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення ЄСПЛ у справі Янголенко проти України , №14077/05 від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення ЄСПЛ у справі Глоба проти України , №15729/07 від 05.07.2012).

Станом на час винесення спірних постанов про накладення штрафу не було підстав для висновку про повне реальне фактичне виконання рішення Селидівського міського суду від 05.02.2018 року у справі №242/5626/17, у зв`язку з чим відповідачем правомірно прийнято спірні постанови про накладення штрафу на позивача.

У свою чергу, тривале невиконання рішення суду від 05.02.2018 року у справі №242/5626/17 суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статей 6 КАС України є його складовою.

Водночас суд зазначає, що пенсійний орган, як суб`єкт владних повноважень, повинен діяти на підставі закону та у спосіб, визначений законом і тому, виходячи з наявності права позивача на отримання пенсійних виплат, враховуючи обов`язковість виконання судового рішення, яке набуло законної сили, наділений повноваженнями самостійно визначитися щодо поновлення виплати пенсії позивачу на виконання рішення суду, яким відновлено порушене право особи на поновлення виплати пенсії. При цьому, подання представником ОСОБА_1 не завірених копій документів, на що посилається орган Пенсійного фонду, не може нівелювати право особи на отримання пенсійний виплат. В інакшому випадку бездіяльність органів Пенсійного фонду по питанню поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , право на яке відновлено судом, може потягти за собою порушення права позивача на майно, визначених статтею 1 Протоколу 1 Європейської Конвенції з прав людини відповідно до висновків Європейського Суду з прав людини, зроблених по справі ТОВ Полімерконтейнер проти України від 24.11.2016 року (заява №23620/05).

Щодо посилання позивача на практику за аналогічними справами, яка висловлена в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 року по справі №405/3663/13-а, від 21.02.2018 року у справі №814/2655/14, постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року по справі №200/14655/18-а, суд зазначає, що під час розгляду зазначених справ судами досліджувались питання невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення. Отже, суд не приймає вказане посилання позивача.

Вказані обставини та норми законодавства були враховані державним виконавцем при винесенні спірних постанов про накладення штрафу.

Суд зазначає, що законом визначена обов`язкова передумова притягнення до відповідальності - не виконання без поважних причин судового рішення. Доказів існування поважних причин невиконання судового рішення позивачем не надано.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем обґрунтовано правомірність притягнення позивача до відповідальності за наявності факту невиконання судового рішення.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29)

Враховуючи наведене та відсутність поважних причин для невиконання рішення суду, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи спірні постанови про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем не надано суду жодного доказу в обґрунтування доводів позовної заяви та обґрунтування законності невиконання рішення суду в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність дій відповідача щодо прийняття постанов про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» , ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 32, код ЄДРПОУ 34898944), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - стягувач ОСОБА_1 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий органом 0504 18.08.2000 р., мешкає: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу відмовити.

Повний текст рішення прийнято у нарадчій кімнаті 28.11.2019 року та проголошено у судовому засіданні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загацька