Рішення

від 19.11.2019 по справі 825/1746/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року Чернігів Справа № 825/1746/18

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача Кічі В.В.,

представника відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля'' (далі також - ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'', позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі також - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000042001400 від 20.12.2017, яким визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 834300,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки та складання акту від 05.12.2017 № 15/14/37308215 фіскальним органом не досліджені первинні документи по спірним господарським операціям, оскільки були вилучені у підприємства правоохоронними органами на підставі ухвали слідчого у кримінальному провадженні № 32016100050000055, про що листом повідомлено ГУ ДФС у Чернігівській області. Проте, в порушення ст. 85 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Чернігівській області не вчинено відповідних процесуальних заходів щодо витребування документів первинного бухгалтерського обліку в органах досудового слідства та не продовжено термін проведення перевірки, що свідчить про порушення процедури її проведення. Крім того, позивач наголошує, що вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 не повинен був покладений в основу оскаржуваного рішення, оскільки останнім не встановлено обставин по господарським операціям з ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля''. Отже, висновки про порушення позивачем податкового законодавства зроблені податковим органом всупереч вимогам Податкового кодексу України, а саме не на аналізі первинних бухгалтерських документів позивача та його контрагентів, а лише на припущеннях, а тому досліджуючи лише частину наданих позивачем документів, контролюючий орган не може здійснити повний аналіз та дати правомірний висновок щодо діяльності платника податків. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 000042001400 прийнято на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у відзиві цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які, на його думку, допущено позивачем, а саме вказує на відсутність у нього документів первинного бухгалтерського обліку під час проведення перевірки, та те, що ОСОБА_1 (одноособового засновника та керівника ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД") згідно вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2016 року визнано винним у вчиненні фіктивного підприємства ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

17.07.2018 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову.

07.11.2018 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення від 17.07.2018 скасовано, а адміністративний позов задоволено повністю.

12.07.2019 постановою Верховного Суду скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018, справу направлено на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що у ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено на підставі яких первинних документів контролюючим органом було зроблено висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства, що в подальшому стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також чи було дотримано контролюючим органом положень статті 85 Податкового кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, щодо наявності підстав та власне необхідності витребовувати вилучені правоохоронними та/або іншими органами документи (первинні документи, облікові та інші регістри, фінансової та статистичної звітності, інші документи з питань обчислення і сплати податків та зборів), переносити терміни проведення перевірки позивача, або чи було достатньо наявних та наданих позивачем контролюючому органу документів для встановлення реальності господарських операцій та дотримання позивачем вимог податкового законодавства. Крім того, судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки наявному в матеріалах справи вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області у справі № 428/1898/16-к (кримінальне провадження № 1-кп/428/456/2016), яким ОСОБА_1 (одноособового засновника та керівника ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД") визнано винним у вчиненні фіктивного підприємства ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, оскільки посилання на відсутність у вказаному вироку ТОВ ''Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля'' не є безумовним підтвердженням реальності проведеної господарської операції між позивачем та ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД". Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, вказані обставини мають бути досліджені при новому розгляді справи.

Ухвалою суду від 03.09.2019 справа прийнята до провадження суддею Соломко І.І., розгляд справи призначено за правилами загального провадження.

30.10.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позов повністю, посилаючись на обставини, викладені в позові, та просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та додаткових поясненнях, та відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки сума є завищеною і не є співмірною з розміром витрат на оплату послуг адвоката.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення на перевірку від 21.11.2017 № 2405 ( а.с.55 т.1), наказу від 20.11.2017 № 1818 ( а.с.54 т.1) та на виконання ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.10.2017 у справі №751/6821/17, провадження № 1-кс/751/2827/17 (а.с.52-53 т.1) Головним управлінням ДФС у Чернігівській області була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.01.2015 по 31.12.2016 при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ВЕСТРУМ", ТОВ "ТРИСТАР ЛТД", ТОВ "ПАССАДО", ТОВ "ВКФ УКРІНВЕСТСЕРВІС", ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", за результатами якої складено акт №15/14/37308215 від 05.12.2017( а.с.13- 18 т.1)

Перевіркою встановлено, що ТОВ "ІБМ за охорону довкілля" порушено вимоги пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, який перевірявся на загальну суму 834 300,00 грн у тому числі за 2015 рік на суму 834 300,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки податковим органом використовувались матеріали кримінального провадження відносно ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'' по взаємовідносинах з ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", а саме: договір купівлі-продажу від 19.10.2015 № 000047, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні за період з 01.10.2015 по 30.11.2015. На виконання умов договору позивачем в жовтні - листопаді 2015 року реалізовано газовий конденсат та конденсат газовий стабільний на ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД" на загальну суму 4635000 грн.

Перевезення товару відбувалось за рахунок ТОВ "ІБМ за охорону довкілля" найманими перевізниками, а саме ТОВ ''Каір-1''.

Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних типової форми №1-ТТН (нафтопродукт): вантажоодержувач: ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", вантажовідправник: ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'', автопідприємство в особі ТОВ ''КАЇР- 1'', пункт навантаження вказаний - м. Прилуки (адреса навантаження не вказано), пункт розвантаження - м. Київ - Васильків, вул. Парижської Комуни (адреса не вказано). У зазначених товарно-транспортних накладних відмітки отримувача (стосовно фактичного отримання товару) відсутні, тобто в графі ''Вантаж одержав/відповідальна особа вантажоодержувача'' відсутнє прізвище, ім`я, по-батькові. Отже, в ТТН не зазначено хто фактично одержав товар. Також не вказано номер, серія, дата довіреності та найменування підприємства, яким видана довіреність.

При проведенні перевірки була встановлена відсутність документів первинного бухгалтерського обліку у ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'', які були вилучені та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження. Згідно протоколу обшуку від 15.12.2016, який було проведено старшим слідчим відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві Люліним І.В. 15.12.2016 було виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності за переліком.

З огляду на матеріали справи, відповідачем зроблено запит від 23.11.2017 №6554/10/25-01-14-04 до ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'' про надання пояснення та документів, відповідно до якого на підставі пп.16.1.5, пп..16.1.8, п.16.1.9, п.16.1.12, п.16.1.13 п.16.1 ст. 16, пп.20.1.2, 20.1.6 п.20.1 ст.20, ст.85 ПКУ, ГУ ДФС у Чернігівській області просило позивача надати пояснення та підтверджуючі первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "ВЕСТРУМ", ТОВ "ТРИСТАР ЛТД", ТОВ "ПАССАДО", ТОВ "ВКФ УКРІНВЕСТСЕРВІС", ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД" за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, що використовуються в бухгалтерському обліку, а саме: 1) договори купівлі-продажу, надання послуг; виконання робіт; оренди; перевезення вантажів; зберігання, доповнення до угод, специфікації, тощо; 2) первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання договорів купівлі-продажу, надання послуг, виконання робіт (акти надання послуг, робіт, рахунки-фактури, інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; 3) документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, тощо), договори зберігання товару, довіреності; 4) податкові накладні на придбання та продаж товарів (робіт, послуг), розрахунки коригування; 5) розрахункові документи - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки (їх корінці), банківські виписки, касові книги, видаткові та прибуткові касові ордери, квитанції; 6) документи з обліку основних засобів (рах.10, 104,105,109,15); відомості нарахування амортизації; 7) відомості нарахування заробітної плати, накази по працівникам підприємства (рах.66), відрядження, звіти про витрачені кошти підзвітними особами 8) регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів, журнали-ордери, оборотної-сальдові відомості (зокрема, по рахункам 301,31, 361, 37, 372, 631, 685); 9) відомості про дебіторську та кредиторську заборгованість в розрізі відповідних звітних періодів; 10) регістри бухгалтерського обліку по рах.40, протоколи зборів засновника щодо формування та розміру статутного капіталу, первинні документи, які підтверджують зміни у статутному капіталі; 11) фінансову і статистичну звітність ; 12) документи дозвільного характеру та ліцензії на певні види господарської діяльності ( а.с. 36 т.1).

23.11.2017 на вказаний запит ТОВ "ІБМ за охорону довкілля" надано пояснення ГУ ДФС у Чернігівській області, що виконання вимог листа на даний час є неможливим у зв`язку з тим, що згідно з протоколом обшуку від 15.12.2016, проведеного старшим слідчим відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві майором податкової міліції Люліним І.В., на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва про надання дозволу на обшук від 29.11.2016 у кримінальному провадженні № 32016100050000055 від 30.06.2016, всі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ ''Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля'' вилучені в ході обшуку та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 32016100050000055, копія протоколу обшуку від 15.12.2016 надіслана відповідачу разом з поясненнями ( а.с. 37 т.1).

20.12.2017 на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № 00004201400 про накладення стягнення в сумі 834300,00 грн за платежем податок на прибуток приватних підприємств (а.с.20 т.1).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням 21.02.2018 адвокатом Кіча В.В. в інтересах ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'' до ДФС України було подано скаргу №32/18 на податкову вимогу ГУ ДФСУ в Чернігівській області від 12.02.2018 № 885-17 (а.с.32-33 т.1).

Рішенням ДФСУ про результати розгляду скарги від 30.03.2018 № 11419/6/99-99-11-0/01-25, залишено без змін податкове повідомлення рішення ГУ ДФСУ в Чернігівській області від 20.12.2017 № 000042001400, яким визначено суму грошового зобов`язання позивачу в розмірі 834300,00 грн ( а.с.34-35 т.1).

Вважаючи Рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України ( далі-ПК) об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми, підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК визначає, зокрема, що здійснення документальної перевірки проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 85.4 статті 85 ПК при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 85.8 статті 85 ПК встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В силу приписів пункту 85.9 статті 85 ПК у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З вказаного слідує, що в разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як вже встановлено судом, в ході перевірки відповідачем на адресу ТОВ "ІБМ за охорону довкілля" направлено запит від 23.11.2017 № 6554/10/25-01-14-04, в якому просили надати пояснення та підтверджуючі первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "ВЕСТРУМ", ТОВ "ТРИСТАР ЛТД", ТОВ "ПАССАДО", ТОВ "ВКФ УКРІНВЕСТСЕРВІС", ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД.

23.11.2017 на вказаний запит ГУ ДФС у Чернігівській області позивачем направлено письмові пояснення, що виконання вимог листа на даний час є неможливим в зв`язку з тим, що згідно з протоколом обшуку від 15.12.2016, проведеного старшим слідчим відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві майором податкової міліції Люліним І.В., на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва про надання дозволу на обшук від 29.11.2016 у кримінальному провадженні № 32016100050000055 від 30.06.2016, всі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" вилучені в ході обшуку та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 32016100050000055, копія протоколу обшуку від 15.12.2016 надіслана відповідачу разом з поясненнями (а.с. 37 т.1).

Вказані обставини також підтверджуються протоколом обшуку від 15.12.2016, проведеного старшим слідчим відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві майором податкової міліції Люліним І.В., на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва про надання дозволу на обшук від 29.11.2016 у кримінальному провадженні № 32016100050000055 від 30.06.2016( т.с. 1, а.с. 231-232).

Відповідно до частини четвертої статті 132 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Згідно частини другої статті 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, .

Частинами третьою та сьомою статті 110 КПК передбачено, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого (частина п`ята статті 40 КПК).

На підставі викладених норм, позивачем на виконання постанови слідчого були надані витребувані оригінали документів по взаємовідносинам із згаданими контрагентами, про що було повідомлено відповідача.

Відповідно до пункту 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 (надалі - Наказ №22), у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу державної фіскальної служби за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або вилучення документів правоохоронними та іншими органами (у зв`язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки) такі особи складають акт довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.4.5 цього розділу Методичних рекомендацій.

При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів, копії протоколу вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (за наявності). У разі ненадання відповідних документів платником податків особа, яка здійснює (очолює) перевірку, вживає заходів для документування в акті (додатках до акта) переліку документів (за необхідності - згрупованих за типами), відсутність яких унеможливлює подальше проведення перевірки.

В акті зазначаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

На підставі цього акта органом державної фіскальної служби, яким було призначено перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).

У разі вилучення оригіналів документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який проводить (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу державної фіскальної служби копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

У запиті зазначаються: перелік вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 розділу II Кодексу щодо обов`язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу державної фіскальної служби копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів.

Після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).

За змістом вищенаведених норм, перенесення термінів перевірки є обов`язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки. Приписи пункту 44.6 статті 44 ПК мають застосовуватись у взаємозв`язку із з положеннями пункту 85.9 статті 85 ПК, які податковим органом у даному випадку дотримано не було, оскільки не перенесено розпочату перевірку до дати отримання копії документів або забезпечення доступу до відповідних фінансово-господарських документів, що були вилучені у позивача на підставі постанов слідчих.

При цьому, суд наголошує на тому, що доказів направлення письмового запиту до відповідного правоохоронного органу про надання органу державної фіскальної служби копій вилучених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів, відповідачем суду не надано.

Таким чином, закінчення проведення перевірки та оформлення результатів проведення перевірки є передчасним без дослідження первинних документів, які відповідач повинен був отримати за умови виконання вимог пункту 85.9 статті 85 ПК.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 09 квітня 2019 року по справі №826/11021/15.

Сама перевірка без досліджень первинних документів здійснення господарських операцій, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення платником податків.

Отже, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій підприємства є неприйнятними, оскільки вилучення документів первинного бухгалтерського обліку правоохоронними органами, та у свою чергу невжиття заходів щодо їх отримання, унеможливили здійснити відповідачу дослідження первинної документації платника податку, що призвело до необґрунтованості висновків щодо встановлення податкових правопорушень.

Акт перевірки, отриманий в результаті перевірки є неналежним доказом, виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, суд доходить таких висновків: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових, може бути належною підставою для прийняття рішення. Невиконання вимог податкового кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Щодо посилань контролюючого органу як на підставу прийняття оскаржуваного рішення на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10. 05.2016 (набрав законної сили 10.06.2016), яким ОСОБА_1 (одноособового засновника та керівника ТОВ ''Фороил ЛТД'') визнано винним у вчиненні фіктивного підприємства ТОВ ''Фороил ЛТД'', передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, то суд зазначає таке.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи вказаний вирок суду не містить відомостей про здійснення у ході як досудового слідства, так і судового розгляду дослідження господарських операцій між позивачем та ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД".

При цьому, суд зауважує, що сам факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Аналогічного правового висновку дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про що останнім неодноразово вказувалось у прийнятих цим судом постановах, а саме від 18 вересня 2018 року у справі № 802/2231/17-а, від 7 лютого 2018 року у справі №813/1766/17, від 06 червня 2018 року у справі №822/1866/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 826/20081/16, та інших.

Отже, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на вирок у кримінальній справі стосовно посадової особи контрагента позивача у даному випадку є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі стосовно фізичної особи не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимими доказами.

При цьому, суд зауважує, що станом на момент формування позивачем податкової звітності по господарським операціям з ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", вироку суду щодо непричетності посадових осіб вказаного товариства до ведення фінансово-господарської діяльності цього підприємства не існувало.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статей 77 та 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДФС в Чернігівській області від 20.12.2017 № 000042001400.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем згідно квитанції, наявної в матеріалах справи, за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 12514,50 грн.

Щодо питання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 30000,00грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом, на підтвердження фактичного понесення зазначених витрат та їх розміру позивачем також надано копії платіжних доручень, які відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у даній справі.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 13.09.2019 №144/1, додаткова угода № 1до договору від 13.09.2019, акт прийому-передачі виконаних робіт від 18.10.2019, квитанції від 18.10.2019 про сплату послуг на суму 30000,00 грн.

Розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи в суді підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Доводи відповідача про те, що розмір витрат не є співмірним з розміром витрат на оплату послуг, суд до уваги не бере, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження таких доводів та не доведено неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №2040/6747/18

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, та стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Отже, враховуючи викладене, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" судовий збір в розмірі 12514,50 грн (дванадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять грн) 50 коп., сплачений відповідно до квитанції 0.0.1006997017.1 від 10.04.2018, та витрати на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн ( тридцять тисяч грн), сплачені відповідно до квитанцій № 0.0.1498197616.1, № 0.0.1498195173.1, №0.0.1498184490.1 від 18.10.2019.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 20.12.2017 № 00004201400.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" судовий збір в розмірі 12514,50 грн (дванадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять грн) 50 коп., сплачений відповідно до квитанції 0.0.1006997017.1 від 10.04.2018, та витрати на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн ( тридцять тисяч грн), сплачені відповідно до квитанцій № 0.0.1498197616.1, № 0.0.1498195173.1, №0.0.1498184490.1 від 18.10.2019.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля", вул. Шевченка, буд. 71, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 37308215.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області, м. Чернігів, вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 3932183.

Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2019 року.

Суддя І.І. Соломко