Постанова

від 26.11.2019 по справі 805/4810/16-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року справа №805/4810/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представників позивача Пономарьова А.О., Сенникова А.А., представників відповідача Куліковської В.О., Боєнко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року (повний текст складено 07 березня 2019 року в м. Слов`янськ) у справі № 805/4810/16-а (суддя І інстанції - Голубова Л.Б.) за заявою публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, зобов`язання Головного управління ДФС у Донецькій області утриматись від направлення до установ банків інкасових доручень про списання коштів в рахунок погашення податкового боргу з екологічного податку,-

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2019 року Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулося до суду з заявою про визнання виконавчого документу (постанови Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. у справі № 805/4810/16-а) таким, що не підлягає виконанню, зобов`язання Головного управління ДФС у Донецькій області утриматись від направлення до установ банків інкасових доручень про списання коштів в рахунок погашення податкового боргу з екологічного податку.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. у справі № 805/4810/16-а задоволено вимоги Волноваської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, правонаступником якої у спірних правовідносинах є Головне управління ДФС у Донецькій області, про стягнення податкового боргу з екологічного податку в сумі 37384004,34 гривень. При цьому, суд на підставі ст. 257 КАС України затвердив графік погашення зазначеного податкового боргу шляхом розстрочення на 60 місяців.

За приписами п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України постанова суду є виконавчим документом.

До січня 2018 року ПАТ «Донбасенерго» виконувало постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2017р., однак рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2018р. у справі № 805/696/18-а з урахуванням змін, які внесені постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018р., адміністративний позов ПАТ «Донбасенерго» до Головного управління ДФС у Донецькій області задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо відмову у списанні безнадійного податкового боргу, у тому числі розстроченого та зобов`язано прийняти рішення про списання цього боргу.

Таким чином, рішення суду від 05.10.2018р. у справі № 805/696/18-а набрало законної сили, проте, Головне управління ДФС у Донецькій області продовжує формувати інкасові доручення на списання боргу, якого не існує та протиправно списувати грошові кошти з рахунків ПАТ «Донбасенерго» .

Посилаючись на статтю 374 КАС України, ПАТ «Донбасенерго» просить визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню та зобов`язати Головне управління ДФС у Донецькій області утриматись від направлення до установ банків інкасових доручень про списання коштів в рахунок погашення податкового боргу з екологічного податку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у справі № 805/4810/16-а заяву публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, зобов`язання Головного управління ДФС у Донецькій області утриматись від направлення до установ банків інкасових доручень про списання коштів в рахунок погашення податкового боргу з екологічного податку - задоволено частково. Визнано виконавчий документ, а саме: постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. у справі № 805/4810/16-а таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині вимог - відмовлено.

Податковий орган не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є безпідставним та не обгрунтованим, оскільки рішення набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, доказів виконання рішення суду відповідачем не надано, а тому відсутні підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, позивачем зазначено, що факт виникнення податкового боргу встановлено судом, що свідчить про відсутність у ньому ознак безнадійності , при цьому, платник податків у судовому засіданні визнав наявність податкового боргу та погодився на його сплату. Безпідставне посилання суду на рішення у справі № 805/696/18-а, оскільки ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 805/696/18-а відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області, зупинено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2018 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.20188 до закінчення касаційного провадження. Тобто, на теперішній час та до касаційного розгляду нівелюється всі наслідки прийнятих у справі № 805/696/18-а судових рішень, в той же час жодних судових рішень про зупинення/скасування у законний спосіб судового рішення у справі № 805/4810/16-а не приймалось. Отже, рішення у справі № 805/4810/16-а підлягає виконанню.

Заявником на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представники Головного управління ДФС у Донецькій області підтримали доводи апеляційної скарги, проти чого заперечували представники заявника, наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. у справі № 805/4810/16-а задоволено вимоги Волноваської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення податкового боргу з екологічного податку в сумі 37384004,34 гривень за 3 квартал 2016 року (а.с. 130-131). Цим же рішенням судом встановлено порядок виконання шляхом розстрочення боргу на 60 місяців.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017р. апеляційну скаргу Волноваської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Системний аналіз зазначених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для висновку, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. у справі № 805/4810/16-а є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України (у редакції чинній на момент прийняття рішення у справі), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В силу ч. 1 ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Фактичне виконання рішення, ухвали, постанови суду є невід`ємною частиною судового процесу і свідчить про реальну спроможність державних органів забезпечити виконання рішення суду, як завершальну стадію судового процесу, на результат якої направлені очікування та сподівання особи, права якої порушено.

Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов.

Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав сторони.

Разом з цим, відповідно до ч.1 та 2 статті 374 КАС України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2018р. у справі № 805/696/18-а (а.с. 191-207), з урахуванням змін, внесених постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018р. (а.с. 208-218), адміністративний позов ПАТ «Донбасенерго» до Головного управління ДФС у Донецькій області задоволено, зокрема, зобов`язано Головне управління ДФС у Донецькій області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу позивача з екологічного податку за період з І кварталу 2015 року по ІV квартал 2016 року в загальному розмірі 250395602,69 гривень.

Відтак, стягнутий постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. у справі № 805/4810/16-а та списаний рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2018р. у справі № 805/696/18-а податковий борг є одним і тим же боргом з екологічного податку.

Обидва рішення Донецького окружного адміністративного суду набрали законної сили, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2019 року ВП № 58193817 (а.с. 219) відкрите виконавче провадження згідно виконавчого листа № 805/696/18-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 15.01.2019 року (а.с. 219).

Відповідно до ч. 2 ст. 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

У Рішеннях по справах Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia) від 7 травня 2002 р., заява № 59498/00, п.40; Ясіуньєне проти Литви (Jasiыnienл v. Lithuania) від 6 березня 2003 р., заява № 41510/98, п. 45. Суд звертає увагу на свою практику, де неможливість для заявника домогтися виконання рішення на його чи її користь становить втручання у право на мирне володінням майном, як вказано у першому реченні пункту першого статті 1 Першого протоколу.

У рішенні у справі "Інтерсплав проти" України (Intersplav v. Ukraine) від 9 січня 2007 року, заява № 803/02 - ЄСПЛ визнав порушення статті 1 Першого протоколу, оскільки фактично постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушив справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном. Рішення у справі "Україна-Тюмень" проти України (Ukraine-Tyumen v. Ukraine) від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, визначає, що відповідаючи інтересам суспільства, певна дія, вчинювана органами влади, все одно може порушувати права особи через її непропорційність.

Фактично постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. у справі № 805/4810/16-а слід вважати виконаною рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2018р. у справі № 805/696/18-а, оскільки у ПАТ «Донбасенерго» відсутній обов`язок виконання цих зобов`язань, а тому списання коштів інкасовими дорученнями з рахунків ПАТ «Донбасенерго» є неправомірним.

При цьому, виконання рішення щодо стягнення податкового боргу у справі № 805/4810/16-а, з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини, унеможливить виконання рішення у справі № 805/696/18-а щодо списання цієї заборгованості, що призведене до не можливості реалізувати особи своїх прав та вказує на непропорційність прав особи та податкового органу. Тобто, у даному випадку має місце знаходження сторін у нерівнозначному положенні при наявності вищезазначених судових рішень про стягнення та списання податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про задоволення заяви ПАТ «Донбасенерго» в частині визнання виконавчого документу - постанови Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. у справі № 805/4810/16-а таким, що не підлягає виконанню.

Суд не приймає посилання позивача на те, що ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 805/696/18-а зупинено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.20188 до закінчення касаційного провадження, тобто, на теперішній час та до касаційного розгляду нівелюється всі наслідки прийнятих у справі № 805/696/18-а судових рішень, оскільки питання набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, переглянутим судом апеляційної інстанції, врегульовано статтею 255 КАС України (в редакції на час його прийняття), зупинення його виконання в порядку статті 375 КАС України є іншим процесуальними поняттями та не може його підміняти, отже, зупинення виконання рішення не можна вважати таким, що нівелює наслідки прийнятих у справі № 805/696/18-а судових рішень та висновки суду викладених в цих рішеннях.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у справі № 805/4810/16-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у справі № 805/4810/16-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

І.В. Сіваченко