Постанова

від 28.11.2019 по справі 804/4871/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 804/4871/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грабірон на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 року у справі №804/4871/18 (суддя Бондар М.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 19.11.2018 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грабірон до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Грабірон (далі по тексту - позивач, товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Управління), в якому просило з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправним та скасувати постанови про накладення штрафу №ДН 559/253/АВ/ІП/МГ-ФС/316 та №ДН 559/253/АВ/ІП/МГ-ФС/315.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ Грабірон подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення. яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 року апеляційну скаргу ТОВ Грабірон залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції. позивач Грабірон подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 21.10.2019 року касаційну скаргу ТОВ Грабірон задоволено, постанову Третього апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Суд касаційної інстанції обґрунтував своє рішення тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального законодавства, а саме: статей 126, 129 КАС України, а, також, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд касаційної інстанції вказав, що судом апеляційної інстанції 19.03.2019 року на електронну адресу представника позивача Мовчана Д.О. направлено повістку про виклик у судове засідання на 26.03.2019 року, разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що представник позивача надіслав суду підтвердження про отримання тексту повістки, відсутня складена секретарем судового засідання довідка про відсутність відповідного підтвердження від учасника справи. Не містять матеріали справи письмової заяви позивача про направлення тексту повістки на зазначену ним адресу електронної пошти. Верховний Суд вважав, що з-за таким обставин, позивач та його представник про час та дату судового засідання, призначеного на 26.03.2019 року, не були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підтверджено правомірність нарахування штрафних санкцій відповідачем за не проведення індексації заробітної плати працівникам ТОВ Грабірон за червень - грудень 2018 року, а тому оскаржувана постанова №ДН/559/253/АВ/ІП/МГ-ФС/315 від 01.06.2018 року винесена правомірно, пропорційно кількості виявлених порушень за кожного працівника. Суд першої інстанції врахував, що позивач порушив ч.1 ст.116 КЗпП України, ним не заперечувався факт несвоєчасного здійснення розрахунку двом працівникам при звільненні, вказав, що відповідачем правомірно винесено постанову №ДН/559/253/АВ//ІП/МГ-ФС/316. Оскаржувані постанови винесені відповідно до абзаців 4 та 8 ч.2 ст.265 КЗпП України. Суд першої інстанції вважав, що положення ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . яка передбачає незастосування заходів реагування до суб`єкта господарювання у випадку виконання ним у встановлений строк припису про усунення порушень, під час здійснення заходу нагляду, оскільки частини 4, 5 ст.2 вищевказаного Закону, ст.265 КЗпП України та пункт 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачають іншу процедуру нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Суд першої інстанції, також, не взяв до уваги доводи позивача про те, що розгляд справи про накладення штрафу здійснено без належного його повідомлення, оскільки, на думку суду, позивач був належно повідомлений, що підтверджується копією квитанції про направлення листа від 22.05.2018 року та копією поштового повідомлення від 22.05.2018 року про направлення позивачу рішення про розгляд справи про накладення штрафу, позивачу було направлено повідомлення з урахуванням поштового перебігу.

Обґрунтовуючи свою незгоду з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ Грабірон вказав, що судом невраховано порушення п.28 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , якими передбачено не застосування заходів реагування до суб`єктів господарювання та його посадових осіб у разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), оскільки позивач усі порушення, вказані у приписі, виконав у встановлений строк. 24.05.2018 року, про що в той же день повідомило відповідача з наданням доказів його виконання. Крім того, позивач вважав, що постанова №ДН 559/253/АВ/ІП/МГ-ФС/315, якою накладено штраф у розмірі 223380 грн. за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, є незаконною, оскільки, індексація не відноситься до мінімальних державних гарантій. Позивач вказував, що штраф є для нього є великим та постави підприємство у скрутне становище.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до наказу від 07.05.2018 року №355-І та направлення від 08.05.2018 року №116 у період з 08.05.2018 року по 10.05.2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю ТОВ Грабірон , про що складено акт №ДН559/253/АВ від 10.05.2018 року, згідно якого встановлено порушення:

- ст.6 Закону України Про оплату праці та ст.96 КЗпП України, а саме: на підприємстві посадові оклади були встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, тобто без диференціації посадових окладів;

- ч.5 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України Про оплату праці , п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а саме: відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень-грудень 2017 року, заробітна плата ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (шістьом працівникам) не індексувалась;

- ч.2 ст.97 КЗпП України, а саме питання оплати праці вирішувалось одноосібно директором товариства;

- ч.1 ст.116 КЗпП України, а саме: при звільненні 09.02.2017 року електрозварника ОСОБА_7 , розрахунок з ним був здійснений лише 02.03.2017 року; при звільненні 10.05.2017 року електрозварника ОСОБА_8 , розрахунок з ним був здійснений лише 07.06.2017 року;

- ст.117 КЗпП України, а саме: товариством при звільненні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не було виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- частин 1. 2 ст.115, КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України Про оплату праці , а саме: заробітна плата на підприємстві нараховувалась та сплачувалась один раз на місяць;

- ч.3 ст.32 КЗпП України, а саме: з наказом про зміну істотних умов праці працівники товариства були ознайомлені пізніше ніж за два місяці.

На підставі акту перевірки №ДН559/253/АВ від 10.05.2018 року відповідачем винесено припис №ДН559/253/АВ/П від 18.05.2018 року, яким зобов`язано позивача усунути вищевказані порушення до 24.05.2018 року.

Встановлено, що 21.05.2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН559/253/АВ/ІП/МГ та призначено розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства на 01.06.2018 року. Рішення відповідачем було направлено позивачу 22.05.2018 року рекомендованим листом, який, як вбачається з матеріалів справи. позивач одержав 08.06.2018 року.

Встановлено, що товариство Грабірон направило відповідачу повідомлення від 24.05.2018 року за №17 про виконання припису про усунення виявлених порушень № ДН 559/253/АВ/П від 18.05.2018 року (з доказами про виконання), яке відповідач одержав 24.05.2018 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечував одержання ним доказів про виконання припису 24.05.2018 року, а також, того, що припис дійсно був виконаний у повному обсязі у встановлений у ньому строк.

Встановлено, що 01.06.2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області у відсутності позивача було розглянуто справу та винесено постанову №ДН559/253/АВ/ІП/МГ-ФС/315, якою накладено штраф на ТОВ Грабірон у розмірі 223380 грн. за непроведення індексації заробітної плати за червень-грудень 2017 року 6 працівникам підприємства та постанову №ДН559/253/АВ/ІП/МГ-ФС/313, якою накладено штраф на ТОВ Грабірон у розмірі 3723 грн. за несвоєчасний розрахунок із працівниками, які були звільнені за власним бажанням.

Надаючи оцінку, оскаржуваним постановам відповідача, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивач, виконавши припис управління Держпраці області, неодноразово наголошував про незаконність постанови №ДН559/253/АВ/ІП/МГ-ФС/315, якою відповідач наклав на нього штраф за не проведення індексації заробітної плати, вважаючи, що ним не допущено порушень законодавства про оплату праці щодо недодержання мінімальних державних гарантій в цій сфері.

Відповідач, у свою чергу, посилаючись на положення ст.95 КЗпП України , законів України Про оплату праці , Про індексацію грошових доходів населення , Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, стверджував, що позивачем порушено законодавство про оплату праці у сфері дотримання мінімальних державних гарантій в цій сфері.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно ст.33 Закону України Про оплату праці в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до ст.12 Закону України Про оплату праці норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно ст.18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами відповідача, що індексація заробітної плати є однією з державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної та у зв`язку з цим не погоджується з твердженням позивача.

Відповідно до абзацу 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік розмір мінімальної заробітної плати становив 3723 грн.

Отже, управління Держпраці в області вірно обрахувало розмір штрафу - 223380 грн. (10х3723 грн.х6) у постанові №ДН559/253/АВ/ІП/МГ-ФС/315.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до абзацу 8 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Оскільки, під час інспекційного відвідування, було встановлено несвоєчасний розрахунок з двома працівниками при їх звільненні, встановлення посадових окладів без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, встановлення оплати одноособово директором товариства, нарахування заробітної плати та оплата праці один раз на місяць, несвоєчасне ознайомлення працівників про зміну істотних умов праці, то управління Держпраці вірно обрахувало розмір штрафу - 3723 грн.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження позивача про не застосування до нього відповідачем положень ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а саме: у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення. іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання. Його посадових осіб не застосовуються

Крім того, позивач посилався на п.28 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно якого у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Так, відповідно до частин 4, 5 ст.2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Отже, законодавець передбачив, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюється у встановленому цим законом порядку з урахуванням особливостей, визначеним законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. При цьому в перелік вищевказаних статей цього Закону не входить ч.11 ст.7 Закону.

Крім того, ст.265 КЗпП України не передбачає будь-якого звільнення від відповідальності за порушення законодавства про працю.

Пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Однак, оцінюючи правомірність винесення відповідачем оскаржуваних постанов, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , яка закріплює основні принципи державного нагляду (контролю), при здійсненні державного нагляду (контролю) повинні бути додержані рівність прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; їх гарантування; об`єктивність та неупередженість здійснення державного нагляду (контролю); презумпція правомірності діяльності суб`єкта господарювання, у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норма різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Згідно з пунктами 6 та 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2013 року №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представником, про що на копії повідомлення. Яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п.6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

З тексту вищевказаного Порядку вбачається обов`язок органу, який розглядає справу, різними шляхами поінформувати суб`єкта господарювання про розгляд справи, при цьому останній повинен бути поінформований, коли справа розглядається, а уповноважений орган має пересвідчитись керуючись доказами про те, що суб`єкт господарювання поінформований.

Вище зазначені положення Порядку мають гарантувати суб`єкту господарювання додержання уповноваженим органом основних принципів державного нагляду (контролю), викладених у ст.3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Матеріалами справи встановлено, що позивач після інспекційного відвідування та винесення припису, усунув у встановлений приписом строк всі порушення, про що поінформував відповідача 24.05.2018 року, тобто до розгляду справи та прийняття 01.06.2018 року оскаржуваних постанов. Натомість відповідач не забезпечив своєчасне інформування позивача про розгляд справи.

Колегія суддів критично відноситься до твердження суду першої інстанції про ухилення позивача від своєчасного отримання поштової кореспонденції, оскільки судове рішення має бути законним та обґрунтованим на не містити припущення.

З матеріалів справи вбачається, що розмір штрафу є для позивача суттєвим, виконання оскаржуваних постанов призвело до арешту майна боржника.

Відповідно до пунктів 3, 6, 8, 9 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому пропорційно до задоволенних позовних вимог.

При поданні адміністративного позову до суду ТОВ Грабірон сплатило судовий збір у розмірі 3935,17 грн., що підтверджується квитанцією № 21-280012/1 від 02.07.2018 року та квитанцією № 22-280012/1 від 02.07.2018 року.

При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір за подачу такої у розмірі 2666,06 грн., що підтверджується квитанцією № 1/119 від 26.11.2018 року та квитанцією № 0.0.1240012044.1 від 17.01.2019 року.

При касаційному оскарженні було сплачено судовий збір у розмірі 10543,40 грн. згідно квитанції № 13СЕ651FE3 від 10.06.2019 року.

Загальна сума судових витрат, які здійснені ТОВ Грабірон складає 17144,63 грн. При задоволенні позову, позивачу - не суб`єкту владних повноважень, підлягає поверненню вся сума документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати прийняти постанову. якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грабірон - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 року у справі №804/4871/18 - скасувати.

Прийняти постанову. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Грабірон до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу, винесені Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області 01.06.2018 року за № ДН 559/253/АВ/ІП/МГ-ФС/315 та № ДН 559/253/АВ/ІП/МГ-ФС/316.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грабірон (код ЄДРПОУ 40072039) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) розмір судових витрат 17144,63 грн.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів відповідно до ст.,ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова