Ухвала

від 28.11.2019 по справі 540/888/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

28 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/888/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Бойка А.В., суддів Федусика А.Г., Шевчук О.А. розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.06.2019р. по справі №540/888/19

позивач Сільськогосподарська агрофірма "Прогрес"

відповідач Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.06.2019р. задоволено частково позов сільськогосподарської агрофірми "Прогрес" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

На зазначене рішення суду Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 22.10.2019 року подало апеляційну скаргу, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, встановленого статтею 295 КАС України. Також, апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, що є порушенням частини 5 статті 296 КАС України.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків, а саме: для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з документально підтвердженими доказами поважності причин пропуску такого строку, а також доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Апелянту роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали від 31.10.2019р., передбачені ст.ст. 169, 299 КАС України.

Згідно відомостей рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали від 31.10.2019р. Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі отримало 04.11.2019 року.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 31.10.2019 року апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, серед іншого, просило поновити податковому органу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції як такий, що пропущений з поважних причин.

В обгрунтування поданого клопотання податковий орган зазначає, що ним у строк, встановлений статтею 295 КАС України, вже подавалася апеляційна скарга на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.06.2019р., яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2019 року було повернено апелянту, у зв`язку з невиконанням ним вимог ухвали від 07.08.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що він не міг виконати вимоги ухвали від 07.08.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху через відсутність коштів на сплату судового збору, а також у зв`язку з тимчасовим блокуванням ГУ ДКС України у Херсонській області операцій на рахунках відповідача відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

Таким чином, подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обгрунтоване неможливістю апелянта виконати покладений на нього процесуальним законом обов`язок щодо сплати судового збору.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку про його необгрунтованість.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

При цьому, невиконання скаржником в повному обсязі вимог процесуального законодавства, що мало наслідком повернення первинної апеляційної скарги, не є підставою для поновлення пропущеного строку з наведених підстав.

Колегія суддів вважає, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Більше того, фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованим, а підстави, вказані у ньому, є неповажними. Апелянт, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

Довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №826/11503/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

Оскільки протягом встановленого судом строку вимог ухвали від 31.10.2019р. апелянт не виконав, поважних причин пропуску строку на апеляційну оскарження не вказав та їх документального підтвердження не надав, тому підстав для прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження не вбачається.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299, ст.ст. 321, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.06.2019р.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.