Постанова

від 28.11.2019 по справі 826/17259/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17259/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Київській області) про визнання протиправною відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області, викладену в листі від 22.08.2018 р. №12924/0-7450/0/17-18 та зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області є протиправною, оскільки наявність рішень (розпоряджень) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності не є підставою для відмови іншій особі у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт наголошує на тому, що іншій особі надано у власність земельну ділянку площею 0,06 га, а не 0,12 га, а тому на невиділену ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 0,06 га має право претендувати ОСОБА_1 .

Відповідач 11.11.2019 р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 27.11.2019 р.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до приписів статей 311 та 313 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткову обґрунтованість та наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2018 р. позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області.

Листом від 22.08.2018 р. №12924/0-7450/0/17-18 відповідач відмовив у задоволенні поданого позивачем клопотання, з посиланням на те, що відповідно до наданої Відділом міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені ГУ Держгеокадастру у Київській області інформації, бажана до відведення земельна ділянка перебуває у користуванні (власності) третіх осіб.

Крім того, листом від 27.08.2018 р. №ПІ-786/0-818/0/63-18 відповідач зазначив, що запитувана позивачем земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:02:001:0031 зареєстрована 12.02.2015 р. на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та заяви громадянки ОСОБА_2 . На час надання вказаної відповіді така земельна ділянка має державну форму власності, категорію земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для індивідуального садівництва. Відомості про зареєстроване речове право на вищезазначену земельну ділянку відсутні.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі ст. 118 Земельного кодексу України може бути надано лише на вільну земельну ділянку, а та обставина, що право на спірну земельну ділянку не оформлено у встановленому порядку, не дає підстав вважати її вільною.

Колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стало те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:02:001:0031 передана у власність третій особі, а саме громадянці ОСОБА_2 .

В той же час, позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки право власності на земельну ділянку громадянки ОСОБА_2 не зареєстровано в установленому порядку.

Суд першої інстанції відхилив вищевказані доводи позивача, оскільки не оформлення у встановленому порядку земельної ділянки не дає підстав вважати її вільною, тоді як дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі ст. 118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі №826/765/17.

Колегія суддів погоджується із вище вказаними висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії публічної кадастрової карти України, замельна ділянка кадастровий номер 3210900000:02:001:0031, державної власності, цільове призначення: для індивідуального садівництва має розмір 0,12 га.

Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 24.06.2015 р. №10-291/36-15-СГ громадянці ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку 0,06 га (кадастровий номер 3210900000:02:001:0031) для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ірпінської міської ради Київської області.

Таким чином, відповідачем вірно вказано на неможливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:02:001:0031, що передана у власність громадянці ОСОБА_2 в розмірі 0,06 га, проте відповідачем не розглянуто можливість надання такого дозволу на інші 0,06 га із 0,12 га земельної ділянки із кадастровим номером 3210900000:02:001:0031 з метою оформлення права власності громадянки ОСОБА_1 .

Вище вказана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку,що з метою повного та всебічного захисту прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2018 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області з урахуванням висновків суду.

Позовна вимога щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області є передчасною, а тому задоволена бути не може.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують обставини встановлені судом першої інстанції та підтверджують порушення ним норм матеріального та процесуального права, що полягає в неповному встановленні обставин справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 КАС України апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити частково позовні вимоги.

Судові витрати не підлягають поверненню, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 р. №3674-VI.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 244, 250, 287, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 р. скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області, викладену в листі від 22.08.2018 р. №12924/0-7450/0/17-18.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2018 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М.Кузьмишина

Судді: О.Є.Пилипенко

Я.М.Собків