Постанова

від 28.11.2019 по справі 640/1073/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1073/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Парінов А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Коваленка А. О., представника відповідача Румянцевої А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Арт Буд Сервіс до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Арт Буд Сервіс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2018 р. № 0058571404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що за умовами договорів субпідряду № 16/10/16-Є від 16.10.2016 року, № 19/12/16 від 19.12.2016 року, укладених між позивачем та його контрагентом, у випадку залучення підрядників контрагент позивача зобов`язався попередньо письмово погоджувати їх з замовником та надавати копії правовстановлюючих документів на таких осіб. Крім того, за умовами договору, підрядник має право залучати інші організації до виконання окремих видів робіт за письмовим погодженням із замовником.

Аналогічні умови було відображено також у договорі генерального підряду № 26/10 від 26 жовтня 2015 року, укладеного між позивачем та ТОВ Компанія міжрегіонального сервісу .

При цьому, апелянт просить звернути увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази такого погодження, чим спростовується твердження про залучення контрагента позивача.

Також апелянт зазначає, що до перевірки не надано підтверджуючих документів, якими силами здійснювались навантажувально-розвантажувальні роботи та доставка матеріалів на будівельний майданчик, не надано жодної проектної документації. А відтак неможливо встановити, якої якості та хто саме є виконавцем вищезазначених послуг.

Відсутня, на думку відповідача, і будь-яка інформація про підтвердження кваліфікації у працівників, при виконанні будівельно-монтажних робіт, дозвільні документи на виконання вказаного виду робіт.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 21.11.2019 р. за вх. № 42349, у якому позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що реальність договору генпідряду відповідачем не ставиться під сумнів.

Позивач зазначає, що нереальними, не спрямованими на реальне настання правових наслідків, договори субпідряду відповідач вважає з огляду на сплату ТОВ Євро Інвест Плюс страхових внесків за листопад 2016 року лише за 1 (одну) застраховану особу та з огляду на відсутність у фінансовому звіті за 2016 рік зазначеної юридичної особи основних засобів.

З огляду на це, позивач просить суд апеляційної інстанції звернути уваги на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.02.2018 р. у справі № 804/4940/14, де зазначено, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Щодо посилань відповідача на існування кримінального провадження, позивач зауважує, що Єдиний державний реєстр судових рішень до даного часу не містить відомостей про наявність вироку у кримінальному провадженні № 32015100010000126 від 28.07.2015 р.

Позивач просить суд апеляційної інстанції врахувати, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.09.2018 р. у справі № 826/18952/14, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку, в силу приписів ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, з 08.08.2018 р. по 09.08.2018 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ Євро Інвест Плюс (ЄДРПОУ 38997820) за листопад, грудень 2016 р., за результатами якої складено акт перевірки від 02.11.2018 р. № 1063/26-15-14-04-04/37140061.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2476716, 00 грн, з яких за листопад 2016 р. - 1643383, 00 грн, за грудень 2016 р. - 833333, 00 грн.

На підставі акту перевірки 16.11.2018 р. відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 3715075, 00 грн, з яких за основним платежем - 2476716, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1238359, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

При дослідженні матеріалів справи, колегією суддів встановлена наявність первинної документації, дослідженої та оціненої судом першої інстанції.

Так на підтвердження реальності господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом матеріали справи містять договори субпідряду № 16/10/16-Є від 16.10.2016 р. та № 19/12/16 від 19.12.2016 р., за умовами яких підрядник зобов`язувався власними та/або залученими силами і засобами із матеріалів підрядника виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, наведених в додатку до договору, на об`єкті будівництва та передати виконані роботи замовнику, а замовник - забезпечити своєчасне фінансування робіт та приймання робіт підрядника.

Також матеріали справи містять копії локальних кошторисів на будівельні роботи, підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, відомостей витрачених ресурсів витрат замовника, розрахунків договірної ціни. За вказаними господарськими операціями складені податкові накладні від 11.11.2016 р. №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, від 25.11.2016 р. №№ 15, 16, 17, 18, 19, 20 (за договором субпідряду № 16/10/16-Є від 16.10.2016 р.) та від 26.12.2016 р. № 33 (за договором субпідряду № 19/12/16 від 19.12.2016 р.) на загальну суму 14860300, 00 грн., в т.ч. ПДВ 2476716, 66 грн. Факт оплати робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 29.11.2016 р. № 5040, від 30.11.2016 р. № 5066 та від 26.12.2016 р. № 5473.

Щодо доводів відповідача про відсутність у контрагента позивача основних сил та засобів для виконання замовлених робіт колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів тощо.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників чи організацій є можливим за договорами субпідряду, цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2019 р. у справі 826/5910/17.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відтак вказаною нормою встановлюється, в тому числі, і презумпція добросовісності платника податків.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України.

Оскаржуючи рішення відповідача, позивач надав належні, достатні, повні та допустимі докази реальності господарських операцій з зазначеним контрагентом.

Заперечуючи ці докази, відповідач, в свою чергу, жодним чином не спростував їх достовірність.

З огляду на що, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Арт Буд Сервіс до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 28.11.2019 р.)