Постанова

від 26.11.2019 по справі 826/15308/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15308/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Протон Груп звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006191402 від 11.09.2017 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006181402; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006201402 від 11.09.2017 року;

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2019 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Протон Груп податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за наслідком якої складено акт від 23.08.2017 року №330/26-15-14-02/34495511 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки в ході її проведення встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Протон Груп :

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 , пункту 138.8 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , вимог абзацу 11 статті 1 Закону, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 , зареєстрованого в Міністерства юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на загальну суму 271577 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 213277 грн., за вересень 2016 рік 58300;

- пункту 44.1 статті 44 , пункту 198.1 , пункту 198.6 статті 198 , пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України , пунктів 1 та 2 статті 9 Закону, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на загальну суму 187789 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2014 року в сумі 93592 грн., за жовтень 2014 рік в сумі 46660 грн., за жовтень 2014 року в сумі 27641 грн., за листопад 2014 рік в сумі 19896 грн. та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 212584 грн., в тому числі по періодах: грудень 2016 року на суму 212584 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0006181402 від 11.09.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням у розмірі 187789 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 46947, 25 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1).

- податкове повідомлення-рішення №0006191402, яким ТОВ Протон Груп збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковим зобов`язанням у розмірі 271577 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) у розмірі 67894, 25 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2);

- податкове повідомлення-рішення №0006201402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення у розмірі 273320 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3).

За наслідком адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 16.11.2017 року №26466/6/99-99-11-01-01-25, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ Протон Груп без задоволення.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем безпідставно.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, відповідач дійшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Бренвуд , ТОВ Де Ля Понт , ТОВ Компанія Вітек , ТОВ Промлайн Груп , ТОВ Юніон Автоком , ТОВ Демін , ПП Ніфар , ТОВ ТМ Пром Ресурс , ТОВ Крогер .

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ Протон Груп та ТОВ Бренвуд укладено договір поставки №7/03/1 від 07.03.2016 року, згідно якого постачальник постачає, а продавець купує комплектуючі до обладнання (надалі - товар) партіями у кількості, яка вказується у видатково-прибуткових накладних та специфікаціях, що узгоджується сторонами при кожному конкретному постачанні (далі - договір 7/03/1).

До договору №7/03/1 сторонами укладено додаток №01 Специфікація №01 від 14.03.2014 року на загальну суму 110269,50 грн., додаток №01 Специфікація №02 від 17.03.2014 року на загальну суму 120900 грн., додаток №01 Специфікація №03 від 30.03.2014 року на загальну суму 17520 грн. додаток №01 Специфікація №01 від 24.03.2014 року на загальну суму 139980 грн.

Позивачем надано до суду видаткові накладні від 14.03.2016 року №РН-0000014, від 17.03.2016 року №РН-0000017, від 24.03.2016 року №РН-0000024, від 30.03.2016 року №РН-0000030, податкові накладні, виписку по особовому рахунку, попередню калькуляцію вартості виробництва продукції №КА-0000094 від 17.03.2016 року, видаткова накладна №РН-000000036 від 17.03.2016 року, довіреність №31 від 17.03.2016 року.

Між ТОВ Протон Груп та ТОВ Вітек укладено договір поставки від 01.09.2014 року, згідно якого продавець постачає покупцю товари у номенклатурі, кількості та по ціні, вказаній у видаткових накладних та специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець приймає і сплачує в порядку та на умовах узгоджених у договорі (далі - договір від 01.09.2014).

Позивачем по взаємовідносинам з ТОВ Вітек надано до суду: видаткові накладні №РН-000000570 від 04.09.2014 року, додаток №01 Специфікація №01 від 04.09.2014 року на загальну суму 49865,58 грн., податку накладну, договір відступлення права вимоги №43 від 158.10.2015 року, відповідно до якого первісний кредитор (ТОВ Вітек ) відступає новому кредитору ПП АЛЧЕВСЬКСТРОЙРЕСУРС ) право вимоги за договором б/н від 01.09.2014 року, укладеним між первісними кредитором і ТОВ Протон Груп , в обсягах і на умовах, встановлених договором між первісним кредитором і боржником, повідомлення про відступлення права вимоги, що відбулося, платіжне доручення №1451 від 29.10.2015 року, попередню калькуляцію вартості виробництва продукції №КА-0000153 від 11.09.2014 року, видаткову накладну №РН-0000090 від 11.09.2014 року, довіреність №448 від 10.09.2014 року.

Також між позивачем та ТОВ Промлайн Груп укладено договір поставки б/н від 01.09.2014 року, згідно якого продавець постачає покупцю товари у номенклатурі, кількості та по ціні, вказаній у видаткових накладних та специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець приймає і сплачує в порядку та на умовах узгоджених у договорі (далі - договір поставки).

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ Протон Груп надано до суду: видаткову накладну №3003 від 02.09.2014 року на загальну суму 52955,95 грн., видаткову накладну №3004 від 03.09.2014 року на загальну суму 59430 грн., видаткову накладну №3005 від 05.09.2014 року на загальну суму 46466,28 грн., видаткову накладну №3005 від 08.09.2014 року на загальну суму 59592 грн., додаток №01 Специфікація №01 від 02.09.2014 року га загальну суму 52955,95 грн., додаток №01 Специфікація №02 від 03.09.2014 року га загальну суму 59430 грн., додаток №01 Специфікація №03 від 05.09.2014 року га загальну суму 46466,28 грн., додаток №01 Специфікація №05 від 08.09.2014 року га загальну суму 59592 грн., акт надання послуг від 11.09.2014 року №3007 на загальну суму 19200 грн., податкові накладні, договір про відступлення права вимоги №1/10 від 01.10.2014 року, відповідно до якого первісний кредитор (ТОВ Промлайн Груп ) відступає новому кредитору (ТОВ Плутон Капітал ) право вимоги за договором б/н від 01.09.2014 року, укладеним між первісними кредитором і ТОВ Протон Груп , в обсягах і на умовах, встановлених договором між первісним кредитором і боржником, повідомлення про відступлення права вимоги від 01.10.2014 року, договір про відступлення права вимоги №42 від 18.10.2015 року, повідомлення про відступлення права вимоги, що відбулося від 18.10.2015 року, платіжні доручення №816 від 20.10.2014 року на суму 59430 грн., від 20.10.2014 року на сума 22215 грн., попередня калькуляція вартості виробництва продукції КА-0000529 від 17.12.2014 року, попередня калькуляція вартості виробництва продукції КА-0000290 від 18.12.2014 року, видаткова накладна №РН-0000253 від 17.12.2014 року, довіреність №1 від 17.12.2014 року, видаткова накладна №РН-000000120 від 18.09.2015 року, довіреність №466 від 11.09.2015 року

Між ТОВ Протон Груп та ТОВ Де Ля Понт укладено договір постачання б/н від 01.09.2014 року, згідно якого постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця, в асортименті і за цінами, вказаними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (далі - договір б/н).

По взаємовідносинам з ТОВ Де Ля Понт в матеріалах справи наявні копії наступних документів: видаткові накладні від 01.09.2014 року №522 на загальну суму 47161,49 грн., від 04.09.2014 року №523 на загальну суму 56595 грн., від 09.09.2014 року №524 на загальну суму 59534,16, грн., від 10.09.2014 року №525 на загальну суму 58500 грн., від 11.09.2014 року №526 на загальну суму 59884 грн., від 24.09.2014 року №527 на загальну суму 59877,78 грн., від 25.09.2014 року №528 на загальну суму 58804,80 грн., податкові накладні, додаток №01 Специфікація №01 від 01.09.2014 року на суму 47161,49 грн., додаток №01 Специфікація №02 від 04.09.2014 року на суму 56598 грн., додаток №01 Специфікація №03 від 09.09.2014 року на суму 59534,16 грн., додаток №01 Специфікація №04 від 10.09.2014 року на суму 58500 грн., додаток №01 Специфікація №05 від 11.09.2014 року на суму 59844 грн., додаток №01 Специфікація №06 від 24.09.2014 року на суму 59877,78 грн., додаток №01 Специфікація №07 від 25.09.2014 року на суму 58804 грн., додаток №01 Специфікація №10 від 01.09.2014 року на суму 58804,580 грн., договір відступлення права вимоги №38 від 15.10.2015 року, до якого первісний кредитор (ТОВ Де Ля Понт ) відступає новому кредитору (ПП АЛЧЕВСЬКСТРОЙРЕСУРС ) право вимоги за договором б/н від 01.09.2014 року, укладеним між первісними кредитором і ТОВ Протон Груп , в обсягах і на умовах, встановлених договором між первісним кредитором і боржником, повідомлення про відступлення права вимоги від 01.10.2014 року, повідомлення про відступлення права вимоги, що відбулося від 15.10.2015 року. платіжне доручення №1409 від 20.10.2015 року на суму 47161,49 грн., №1410 від 20.10.2015 на суму 56595 грн., №1411 від 20.2015 року на суму 59534,16 грн., №1412 від 20.10.2015 року на суму 58500 грн., №1413 від 20.10.2015 року на суму 59844 грн., №1414 від 20.10.2015 року на суму 59877,78 грн., №1415 від 20.10.2015 року на суму 58804,80 грн., попередні калькуляції вартості виробництва №КА-0000358 від 29.10.2014 року, №КА-0000300 від 15.10.2014 року, №КА-0000358 від 29.10.2014 року, видаткова накладна №РН-0000179 від 29.10.2014 року на загальну суму 96321,15 грн., довіреність №303 від 28.10.2014 року, видаткова накладна №РН-0000154 від 15.10.2014 року, довіреність №466 від 14.10.2014 року,

Крім цього, між позивачем та ТОВ Юніон Автокон укладено договір поставки №52 від 01.04.2014 року (далі - договір від 01.04.2014 року), відповідно до якого постачальник постачає та продає, а продавець купує комплектуючі до обладнання (надалі - товар) партіями у кількості, яка вказується у видатково-прибуткових накладних та специфікаціях, що узгоджується сторонами при кожному конкретному постачанні.

На підтвердження реальності господарських операції позивачем надано до суду: видаткові накладні №04/16/02 від 16.04.2014 року на загальну суму 2875,58 грн., №04/29/02 від 29.04.2014 року на загальну суму 15461,70 грн., №05/07/02 від 07.05.2014 року на загальну суму 59154,52 грн., №05/19/04 від 19.05.2014 року на загальну суму 1149,31 грн., №05/22/03 від 22.05.2014 року на загальну суму 4218,47 грн., №05/27/05 від 27.05.2014 року на загальну суму 5442,47 грн., №06/04/05 від 04.06.2014 року на загальну суму 5616 грн., 06/10/04 від 10.06.2014 року на загальну суму 2876,87 грн., №06/11/03 від 11.06.2014 року на загальну суму 17580,60 грн., №06/18/025 від 18.06.2014 року на загальну суму 20805,12 грн., №06/23/05 від 23.06.2014 року на загальну суму 4108,75 грн., №06/24/04 від 24.06.2014 року на загальну суму 18535,46 грн., №07/01/02 від 01.07.2014 року на загальну суму 10866,30 грн., №07/04/03 від 04.07.2014 року на загальну суму 22194,37 грн., №07/10/04 від 10.07.2014 року на загальну суму 41718,10 грн., №07/14/03 від 14.07.2014 року на загальну суму 21436,52 грн., №07/16/02 від 16.07.2014 року на загальну суму 2390,40 грн., №07/23/04 від 23.07.2014 року на суму 2813, 86 грн., №07/29/03 від 29.07.2014 року на загальну суму 19945,87 грн., №08/04/07 від 04.08.2014 року на загальну суму 57701,41 грн., №08/05/03 від 05.08.2014 року на загальну суму 58706,03 грн., №08/06/05 від 06.08.2014 року на загальну суму 32292,17 грн., №08/11/04 від 11.08.2014 року на загальну суму 58738,08 грн., №08/12/03 від 12.08.2014 року на загальну суму 59643,70 грн., №08/13/05 від 13.08.2014 року на загальну суму 15379,702 грн., №08/21/04 від 21.08.2014 року на загальну суму 59538,22 грн., №08/22/07 від 22.08.2014 року на загальну суму 26541,89 грн., №08/26/04 від 26.08.2014 року на загальну суму 57907,15 грн., №08/27/03 від 27.08.2014 року на загальна суму 13736,88 грн., №09/05/04 від 05.09.2014 року на загальну суму 13749,43 грн., №09/08/02 від 08.09.2014 року на загальну суму 898,49, податкові накладні, специфікації №1 від 16.04.2014 року, №2 від 29.04.2014 року, №3 від 07.05.2014 року, №4 від 19.05.2014 року, №5 від 22.05.2014 року, №6 від 27.05.2014 року, №7 від 04.06.2014 року, №8 від 10.06.2014 року, №9 від 11.06.2014 року, №10 від 18.06.2014 року, №11 від 23.06.2014 року, №12 від 24.06.2014 року, №13 від 01.07.2014 року, №14 від 04.07.2014 року, №15 від 10.07.2014 року, №16 від 14.07.2014 року, №17 від 16.07.2014 року, №18 від 23.07.2014 року, №19 від 29.07.2014 року, №20 від 04.08.2014 року, №21 від 05.08.2014 року, №22 від 06.08.2014 року, №23 від 11.08.2014 року, №24 від 12.08.2014 року, №25 від 13.08.214 року, №26 від 21.08.2014 року, №27 від 22.08.2014 року, №28 від 26.08.2014 року, №29 від 27.08.2014 року, платіжні доручення №412 від 26.05.2014 року, №463 від 19.06.2014 року, №471 від 27.06.2014 року, №480 від 03.07.2014 року, №2540 від 05.08.2014 року, №787 від 09.10.2014 року, виписка по рахунку, попередні калькуляції вартості виробництва №КА-0000059 від 04.02.2015 року, №КА-0000413 від 07.11.2014 року, №КА-0000017 від 16.04.2014 року, №КА-0000022 від 29.04.2014 року, №КА-0000024 від 22.05.2014 року, №КА-0000026 від 27.05.2014 року, №КА-0000027 від 04.06.2014 року, №КА-0000036 від 18.06.2014 року, №КА-0000060 від 23.07.2014 року, №КА-0000099 від 26.08.2014 року, видаткові накладні №РН-000000028 від 04.02.2015 року, довіреність №31 від 04.02.2015 року, №РН-000202 від 07.11.2014 року, довіреність №123 від 06.11.2014 року, №РН-0000018 від 05.04.2014 року, довіреність №111279/289 від 29.04.2014 року, №РН-0000019 від 30.04.2014 року, довіреність №27 від 29.04.2014 року, №РН-0000022 від 23.05.2014 року, довіреність №2205141 від 22.05.2014 року, №РН-0000023 від 29.05.2014 року, довіреність №32 від 26.05.2014 року, №РН-0000025 від 05.06.2014 року, довіреність №38 від 29.05.2014 року, №РН-0000029 від 18.06.2014 року, довіреність №118 від 16.06.2014 року, №РН-0000046 від 23.07.2014 року, довіреність №1008 від 22.07.2014 року, №РН-0000067 від 26.08.2014 року, довіреність №695 від 22.08.2014 року.

Між ТОВ Протон Груп та МПП Ніфар укладено договір №37 про надання консультаційних послуг від 01.11.2016 року, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець надає консультативні послуги (послуги) з питань консалтингу та організаційно кадрового менеджменту (далі - договір №37).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано: копію комерційної пропозиції для реалізації консалтингового проекту по оптимізації системи організаційно-кадрового менеджмента ТОВ Протон Груп , технічне завдання для реалізації консалтингового проекту по оптимізації системи організаційно-кадрового менеджмента ТОВ Протон Груп , податкові накладні, платіжні доручення №2859 від 16.01.2017 року, №2590 від 16.01.2017 року, звіт про надані послуги, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.12.2016 року №ОУ-000059, від 22.12.2016 року №ОУ-0000061

Між ТОВ "Протон Груп" та ТОВ "Демін" укладено договір №104 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 27.10.2016 року, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов`язаний надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги в порядку та на умовах, що обумовлені в цьому договорі з наступних питань: проведення дослідження європейського ринку збуту опалювального обладнання; аналізу конкурентів та їх товарів; консультування з тактики реалізації продукції на європейському ринку на 2017 року (далі - договір від 27.10.2016 року).

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ Протон Груп надано до суд: службову записку від 04.10.2016 року, технічне завдання, розробка та реалізація експортної стратегії, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000032 від 19.12.2016 року, №ОУ-0000033 від 20.12.2016 року, податкові накладні.

Між позивачем та ТОВ ТМ Пром Ресурс укладено договір №382 від 04.10.2016 року про надання консультаційних послуг, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов`язаний надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги з дослідження зовнішнього ринку комплектуючих для виробництва замовника.

На підтвердження реальності надання контрагентом послуг ТОВ Протон Груп надано до суду: специфікація №1 від 04.10.2016 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000120 від 15.12.2016 року, №ОУ -0000121 від 16.12.21016 року, податкові накладні, платіжні доручення №2593 від 16.01.2017 року, №2594 від 16.01.2017 року, звіт про дослідження ринку постачальників.

Також, між позивачем та ТОВ Крогер укладено договір про надання консультаційно-інформаційних послуг №127 від 16.11.2016 року (далі - договір №127), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з проведення маркентигових досліджень та скласти опис портрета ключових клієнтів відповідно до технічного завдання (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору.

По взаємовідносинам ТОВ Протон Груп з ТОВ Крогер в матеріалах справи наявні наступні документи: технічне завдання, додаток №2 до договору №127 від 16.11.2016 року, звіт про результати виконаних робіт, службова записка від 04.10.2016 року, акти здачі-прийняття робіт (надання) послуг №ОУ-0000026 від 21.12.2016 року, податкова накладна, платіжне доручення №2603 від 18.01.2017 року, пропозиція по вивченню ринку.

Також колегія суддів зауважує, що по кожному із зазначених вище контрагентів ТОВ Протон Груп надано до суду журнал-ордер і Відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Відповідно до підпункту 14.1.27 , підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу .

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу . Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу , витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України , собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно абзацу першого пункту 138.2 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 , підпункту а пункту 198.1 , пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу .

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України .

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу .

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України , для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Так, як слідує з акту перевірки висновок контролюючого органу щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту операції по вказаним вище контрагентами базується зокрема, на аналізі податкової інформації та наявності відкритих кримінальних проваджень.

Колегія суддів критично оцінює посилання контролюючого органу на матеріали кримінальних проваджень, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо посадових осіб (директорів/засновників) контрагентів позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України , з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ця ж норма дублюється у ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України , згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Згідно ст. 84 Кримінального процесуального кодексу доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Результати проведення органами досудового слідства слідчих дій в рамках кримінальної справи не можуть вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ст. 72 КАС України , а є лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом - закріпленням у обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили. Відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальних справах інформація, на яку посилається відповідач в обґрунтування доводів про недобросовісність операцій позивача з вказаними контрагентами, не може слугувати належним підтвердженням нереальності таких операцій. Також, наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень записів про проведення правоохоронними органами слідчих дій в рамках досудового слідства у кримінальних провадженнях не свідчить і не може свідчити про вину особи у вчиненні кримінального правопорушення і не може слугувати підставою для висновків про вчинення особою порушень вимог чинного податкового законодавства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності товариства. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у від 06.11.2018 у справі № 822/551/18.

Отже, колегія суддів зазначає, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту під час досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, від 06.03.2018 у справі № 2а-9375/11/1370 та від 13.03.2018 у справі № 826/13582/13-а.

Отже, даний доказ не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справа № 808/2360/17, від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

При цьому, для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентами необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов`язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

В той же час, з матеріалів справи слідує, що подані позивачем документи в частині спірних контрагентів є належним чином оформлені, підтверджують реальність вчинення господарських операцій, що свідчить про хибність висновку контролюючого органу в цій частині.

Також суд наголошує, що акт перевірки не містить в собі жодних посилань на дефектність складених первинних документів.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності колегія суддів вважає, що висновок відповідача про порушення пункту 44.1 статті 44 , пункту 198.1 , пункту 198.6 статті 198 , пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України , пунктів 1 та 2 статті 9 Закону , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на загальну суму 187789 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2014 року в сумі 93592 грн., за жовтень 2014 рік в сумі 46660 грн., за жовтень 2014 року в сумі 27641 грн., за листопад 2014 рік в сумі 19896 грн. та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 212584 грн., в тому числі по періодах: грудень 2016 року на суму 212584 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду адміністративної справи.

Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Бренвуд , ТОВ Де Ля Понт , ТОВ Компанія Вітек , ТОВ Промлайн Груп , ТОВ Юніон Автоком , ТОВ Демін , ПП Ніфар , ТОВ ТМ Пром Ресурс , ТОВ Крогер ., а відтак твердження контролюючого органу про отримання ТОВ Протон Груп про безоплатність отримання товарів від ТОВ Де Ля Понт , ТОВ Компанія Вітек , ТОВ Промлайн Груп , ТОВ Юніон Автоком , є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду адміністративної справи.

Також в ході розгляду справи не підтверджено належними та достатніми доказами обставини надання позивачем ТОВ Бренвуд безповоротної фінансової допомоги, а тому висновки акту перевірки щодо вказаних обставин, на думу суду, є хибними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Ганечко О.М.

Повний текст постанови виготовлено 28.11.2019.