Постанова

від 28.11.2019 по справі 640/5757/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5757/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Ганечко О.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗТЕХ" до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗТЕХ" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/4554/16, виданого 13.07.2016 р. на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 р. у справі № 910/4554/16; зобов`язання відповідача виконати наказ Господарського суду м. Києва № 910/4554/16, виданий 13.07.2016 р. на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 р. у справі № 910/4554/16; зобов`язання відповідача нарахувати і сплатити з Державного бюджету компенсацію у вигляді трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів на виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/4554/16, виданого 13.07.2016 р. на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 р. у справі № 910/4554/16, за весь час прострочки за період з 15.05.2017 р. по дату фактичного виконання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2019 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 у справі № 910/4554/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016, стягнуто з Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (03151, м. Київ, вул. Донецька, 30; ідентифікаційний код 00699690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізтех" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 26; ідентифікаційний код 36529128) заборгованість у розмірі 16 200 000 (шістнадцять мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 12 905 395 (дванадцять мільйонів дев`ятсот п`ять тисяч триста дев`яносто п`ять) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 1 340 827 (один мільйон триста сорок тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 148 767 (сто сорок вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 17 коп.

13.07.2016 р. Господарським судом м. Києва видано наказ № 910/4554/16.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 28.07.2016 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51801121 з примусового виконання наказу № 910/4554/16.

31.01.2017 р. листом № 20.1/426/3 керівником органу державної виконавчої служби направлено на виконання до ДКС України наказ суду від 13.07.2016 р. та пакет документів, необхідний для перерахування коштів позивачу.

Одночасно, 31.01.2017 р. постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51801121 до надходження від ДКС України повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу ДВС або позивачу.

19.12.2018 р. позивач звернувся до ДКС України з листом, яким просив повідомити про причини не виконання наказу від 13.07.2016 р. № 910/4554/16; перерахувати грошові кошти за вказаним наказом та сплатити компенсацію у вигляді трьох відсотків річних від несплаченої суми.

Листом від 10.01.2019 р. № 5-80-06/711 відповідач повідомив позивача, що відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заборгованість за вказаними наказами суду підлягає погашенню у третю чергу. Станом на дату відповіді на виконанні в органах Казначейства перебуває виконавчих документів на суму близько 645,17 млрд. грн, які відносяться до першої та другої черги, у зв`язку з чим виконати згаданий наказ суду за Програмою можливо тільки після погашення заборгованості по першій та другій черзі. Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на поточний рік за Програмою визначено 600,00 млн. гривень. Встановлений обсяг коштів дозволяє Казначейству здійснити у поточному році погашення заборгованості за рахунок Програми за рішеннями судів, що відносяться до першої черги та надійшли з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року, гарантованих державою. Строки погашення заборгованості за такими рішеннями залежать від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Казначейство, переймаючись проблематикою, пов`язаною із значною тривалістю виконання рішень судів, постійно звертається до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності визначення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за бюджетною програмою, що дозволило б виконувати судові рішення, гарантовані державою, у встановлені законом строки.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виконання рішення суду протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Державної казначейської служби України нарахувати і виплатити позивачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних за період невиплати позивачу суми грошових коштів на виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) передбачено гарантії держави щодо виконання судових рішень про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Так, статтею 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України (далі - Казначейство) в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 3 цього Положення № 215 основними завданнями Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів та внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Відповідно до пункту 9 Положення № 215 Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (далі - органи Казначейства).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 .

Згідно із пунктом 3 Порядку № 845 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 4 наведеного Порядку на органи Казначейства покладено, зокрема, обов`язок із вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розгляд письмових звернень (вимог) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

За змістом положень пунктів 24 та 25 Порядку № 845 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органу Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку:

- приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

- здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

- повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

За змістом п.33 Порядку №845 у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Відповідно до пп.1 п.47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з п.48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Згідно з п.49 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI впроваджено спеціальну процедуру виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за якими є держава, зокрема державний орган, та встановлено державну гарантію щодо їх виконання. Ця гарантія передбачає автоматичне виконання рішень за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою, у разі невиконання зобов`язань відповідною юридичною особою-боржником. Разом з тим, ця гарантія обмежується коштами, передбаченими Законом про бюджет на кожний рік.

Як вже зазначалось, 31.01.2017 р. листом № 20.1/426/3 керівником органу державної виконавчої служби направлено на виконання до ДКС України наказ суду від 13.07.2016 р. та пакет документів, необхідний для перерахування коштів позивачу.

ГУ ДКС України вказаний наказ прийнято до виконання 14.02.2017 р.

У відповідності до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, обов`язок саме Державної казначейської служби України та її територіальних органів виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду визначений положеннями законодавства України.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що абзац 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та пункт 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, передбачене безспірне списання коштів державного бюджету за черговістю надходження таких рішень та в межах бюджетних асигнувань, у зв`язку з наступним, оскільки, положеннями частини 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та положень абзацу 2 пункту 48 Порядку №845 щодо строку перерахування коштів, законодавцем визначені чіткі часові межі виконання рішень суду. У будь-якому разі черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак, у тримісячний строк.

Доводи відповідача стосовно того, що Казначейством було скеровано до Мінфіну в наступні періоди пропозиції щодо необхідності внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України в частині збільшення видатків на погашення заборгованості, що склалася в процесі виконання рішень судів, які гарантовані державою, є загальними, колегія суддів оцінює критично, оскільки їх загальний зміст не позбавляє відповідача обов`язку скерування пропозицій щодо збільшення видатків у строк, визначений законом.

Наведені обставини свідчать про те, що заходи щодо належного виконання поданих позивачем виконавчих документів у справі №910/4554/16 були вжиті Казначейством відповідно до його повноважень не в повній мірі, тобто Казначейством була допущена протиправна бездіяльність, а отже доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Положеннями ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Ганечко О.М.

Степанюк А.Г.