Постанова

від 26.11.2019 по справі 203/843/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8929/19 Справа № 203/843/19 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельсвіт» про захист прав споживача шляхом припинення дії кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельсвіт» про захист прав споживача шляхом припинення дії кредитного договору.

Позовна заява мотивована тим, що 14.11.2007 року він уклав із ЗАТ «ПУМБ» кредитний договір № 5823974. Також 14.11.2007 року між ним та банком було укладено договір іпотеки № 5824213.

19 січня 2009 року банком на його адресу було направлено письмову вимогу № 30/655/120 від 04.01.2009 року щодо дострокового повернення всієї суми кредиту та процентів.

В подальшому ПАТ «ПУМБ» , який є правонаступником ЗАТ «ПУМБ» , звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2012 року з нього на користь банку була стягнута заборгованість за кредитним договором № 5823974 від 14.11.2007 року в сумі 3 880 747,77 грн.

Таким чином, в момент відправлення банком вимоги, строк дії кредитного договору припинено банком достроково в односторонньому порядку.

Ігноруючи обставину припинення дії кредитного договору, 25.04.2016 року ПАТ «ПУМБ» уклав договір факторингу із ТОВ «Юбіпартнер Факторинг» , відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором № 5923974 від 14.11.2007 року.

25 квітня 2016 року ТОВ «Юбіпартнер Факторинг» уклало договір про відступлення право вимоги за кредитним договором із ТОВ «Ковельсвіт» .

26 квітня 2016 року ПАТ «ПУМБ» було задоволено забезпечену іпотекою грошову вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що звернувшись до нього в позасудовому порядку з письмовою вимогою, а потім із позовом до суду, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати припиненим з 26.02.2009 року кредитний договір № 5823974 від 14.11.2007 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та це підтверджується матеріалами справи, що 14.11.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір № 5823974 та договір іпотеки № 5824213.

19 січня 2009 року банком на адресу ОСОБА_1 було направлено письмову вимогу № 30/655/120 від 04.01.2009 року щодо дострокового повернення всієї суми кредиту та процентів, а в подальшому подано до суду позов про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2012 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь банку була стягнута заборгованість за кредитним договором № 5823974 від 14.11.2007 року в сумі 3 880 747,77 грн.

25 квітня 2016 року ПАТ «ПУМБ» уклав договір факторингу із ТОВ «Юбіпартнер Факторинг» , відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором № 5923974 від 14.11.2007 року.

Також 25.04.2016 року ТОВ «Юбіпартнер Факторинг» уклало договір про відступлення право вимоги за кредитним договором із ТОВ «Ковельсвіт» .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч.2 ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Укладаючи договір 14.11.2007 року сторони за ним погодили серед іншого обов`язок позичальника сплачувати проценти за використання кредиту та комісії в розміру та в порядку, передбачених цим договором, а також своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями.

Встановивши, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту припинення зобов`язання з підстав, визначених законом або договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «ПУМБ» звертався з позовними вимогами до ОСОБА_1 про дострокове повернення всієї суми кредиту у зв`язку з тим, що останній не виконував свої зобов`язання по поверненню чергової частини кредиту.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2012 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь банку була стягнута заборгованість за кредитним договором № 5823974 від 14.11.2007 року в сумі 3 880 747,77 грн.

Так, саме по собі ухвалення рішення не припиняє зобов`язальні правовідносини між банком та ОСОБА_1 й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

В зв`язку з чим, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для припинення кредитного договору є правильним, оскільки матеріалами справи не встановлено виконання спірного кредитного договору у повному обсязі, а саме по собі рішення суду про стягнення заборгованості, не може бути підставою для визнання його припиненим.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що у своїй позовній заяві він просив визнати припиненим договір кредиту від 14.11.2007 року, тобто визнати таким, що припинився загальний строк дії кредитного договору, тоді як питання про припинення зобов`язання за договором взагалі не порушуються і під сумнів не ставиться та те, що підставою для визнання договору кредиту припиненим є направлення банком на адресу позичальника вимоги, а не відсутність зобов`язань за цим договором, у зв`язку із направленням вимоги, банк змінив строк виконання основного зобов`язання з 14.11.2027 року на 26.02.2009 року, а тому саме з цієї дати договір припинив свою дію, - колегія суддів вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки направлення банком повідомлення про порушення основного зобов`язання та стягнення заборгованості в судовому порядку не є правовою підставою для визнання кредитного договору припиненим.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко