Постанова

від 26.11.2019 по справі 821/107/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2019 року

Київ

справа №821/107/16

адміністративне провадження №К/9901/14016/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРУС ОЕ" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Запорожан Д.В., Романішин В.Л.) у справі №821/107/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРУС ОЕ" до Херсонської митниці державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТАРУС ОЕ" звернулось до адміністративного суду з позовом до Херсонської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.03.2016, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі ТОВ "ТАРУС ОЕ" просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.08.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТАРУС ОЕ" у справі №821/107/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №821/107/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 26.11.2019.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Позивач вказує, що митному органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару. На думку позивача, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ, поставка здійснюється відповідно до Інкотермс-2010, на підтвердження походження товару надано відповідний сертифікат. Позивач наголошує, що поставка товару здійснювалась на умовах та за ціною контракту, у свою чергу, попередній асортимент, кількість та вартість товару, що постачається за контрактом - обумовлюється в рахунках-фактури (інвойсах) на кожну партію товару. Крім іншого, судом першої інстанції встановлено ідентичність номера банківського рахунку, про розбіжність якого вказував митний орган. Як вважає позивач, факт ненадання додаткових документів товариством, не надає права митному органу вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Позивач наголошує, що відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний характер при прийнятті митницею відповідних рішень. Також, позивач звертає увагу, що відповідач жодним чином не обґрунтував обчислення митної вартості товару за ціною 0,89 доларів/кг. При цьому, згідно даних, розміщених на офіційному сайті ДМС середньорозрахункова варітсть вказаного товару становить 0,54 доларів/кг. Разом з тим, позивачем заявлено вартість 0,60 доларів/кг, що перевищує вартість, зазначену на сайті митного органу, тому є незрозумілим для позивача, з яких підстав у митниці виникли сумніви щодо вартості товару та причини спрацювання електронних систем ризиків.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач посилається на встановлені митним органом розбіжності у наданих документах. Як зазначає відповідач, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: в прайс-листі та комерційній пропозиції зазначена ціна та вид продукції апельсини свіжі , а в рахунку фактурі розгалужено по двох сортах, інформація з біржового сайту Туреччини містила інформацію тільки за одним сортом, що унеможливлювало ідентифікацію складових митної вартості товарів за наданими документами; умовами контракту передбачено, що ціна товару включає вартість тари, у комерційній пропозиції зазначено, що вартість цитрусових виставлена за вагу нетто товару; за наслідками візуальної перевірки документів встановлено розбіжність у банківських реквізитах.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "ТАРСУС ОЕ", як покупцем, та фірмою ERYILMAZ NARENCIYE PAKETLEME PLASTIK AMB. INЄAAT KUYUMCULUK IHR. ITH. SAN. TIC. LTD. ЄTI. (Туреччина), як продавцем, укладено контракт від 05.11.2015 №003/2015-TR, відповідно до умов якого продавець зобов`язаний постачати, а покупець прийняти та оплатити свіжі овочі, фрукти, ягоди врожаю 2015-2016 року та інші продукти харчування, що іменуються в подальшому товар, на умовах, обумовлених дійсним контрактом. Товар, що продається за контрактом, поставляється автомобільним або морським транспортом переважно на умовах CFR-Скадовськ, CIF-Скадовськ (Україна), CFR- Іллічівськ, CIF-Іллічівськ (Україна) в редакції Інкотермс -2010, а також можливі поставки на інших умовах, які будуть вказані в рахунках - фактурах (інвойсах) на кожну партію товару.

Відповідно до умов контракту ціна, кількість, асортимент та остаточні умови поставки товару обумовлюється в рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну партію товару. Ціна товару включає вартість митного оформлення на вивіз товару із країни постачальника, вартість тари та інші витрати, пов`язані із доставкою товару до пункту призначення в залежності від умов поставки. Оплата за товар здійснюється в доларах США шляхом переказу коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, умовою оплати є відстрочка платежу на 90 календарних днів з моменту випуску товару у вільний обіг на території України; товаросупровідними документами є фітосанітарний сертифікат, рахунок-фактура (інвойс), сертифікат походження, товаросупровідний документ.

На підставі комерційної пропозиції від 05.12.2015 фірма ERYILMAZ NARENCIYE PAKETLEME PLASTIK AMB. INЄAAT KUYUMCULUK IHR. ITH. SAN. TIC. LTD. ЄTI. запропонувала фірмі ТОВ ТАРСУС ОЕ співпрацю у виді поставок овочів та фруктів на умовах CIF-Скадовськ (Україна) протягом 2015-2016 років в асортименті та по визначеним цінам.

02.01.2016 до Херсонської митниці ДФС митного посту Скадовськ товариством ТОВ ТАРСУС ОЕ надано митну декларацію №508030303/2016/000001, в якій зазначено вартість апельсинів сорту "Washington" 28560 доларів США, що складає (за курсом доларів США на день поставки 24,000667грн.) - 685459грн.05коп., та вартість апельсинів сорту Navelina 4800 доларів США, що складає (за курсом доларів США на день поставки 24,000667грн.) - 115203грн.20коп, а також надано необхідні документи.

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів від 05.11.15 № 003/2015-TR, коносамент, рахунок-фактура (інвойс) від 21.12.15 №006799; копія митної декларації країни відправлення від 22.12.15 №15411600ЕХ002270, сертифікат про походження товару від 21.12.15 № 0245468, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, інформація про позитивні результати про ведення ветеринарно-санітарного контролю.

Митним органом було надіслано повідомлення декларанту, в якому з посиланням на пункт 5 статті 54 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості було витребувано наступні відомості: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи ) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, декларанту було запропоновано за власним бажанням подати інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларантом були надані митному органу наступні документи: комерційна пропозиція б/н від 05.12.15, прайс б/н від 05.11.15, інформація з біржового сайту Туреччини станом на 25.12.15 та 31.12.15 у турецьких лірах по курсу турецька ліра до долара США: 1 долар США = 2,9139 турецької ліри.

Посадовою особою Херсонської митниці ДФС митного посту Скадовськ було винесено рішення від 02.01.2016 про коригування митної вартості товарів №508030303/2016/000001/2, в якому митну вартість товарів скориговано та визначено резервним методом, внаслідок чого збільшено вартість товару, з 28500 доларів США до 42364 доларів США за 47000 кг апельсинів сорту "Washington", та з 4800 доларів США до 7120 доларів США за 8000 кг апельсинів сорту "Navelina", тобто на загальну суму 49484 доларів США, що перевищує заявлену позивачем митну вартість товару на 16124 доларів США.

У рішенні від 02.01.16 митниця зазначає, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що:

документи надані для підтвердження митної вартості не містять усіх необхідних даних, отже, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Також не надані усі необхідні документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів. Митну вартість скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу МД від 07.11.15 № 110130000/2015/508691, рівень митної вартості складає 0,89 доларів/кг. Попередні методи не застосовувались з наступних причин: основний метод (вартість операції): - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів не було застосовано у зв`язку з відсутністю інформації про вартість операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, прийнятої органом доходів і зборів з дотриманням умов, зазначених у статтях 59 і 60 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання (обчислена вартість) вартості не можуть бути застосовані оскільки відсутня інформація щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості та інформація щодо складових для обчислення вартості товару.

Митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації у митному оформленні товарів №508030303/2016/00001 та ТОВ ТАРСУС ОЕ відмовлено у прийнятті митної декларації №508030303/2016/000001 від 02.01.2016, причиною відмови зазначено не підтвердження митної вартості товарів документально, не подання додаткових документів, зазначених у вимозі митного органу, що підтверджували б митну вартість.

Позивач 02.01.2016 оформив ВМД №508030303/2016/000001/2, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом і за резервним методом, за результатами митного оформлення відповідачем було випущено товар у вільний обіг під фінансові гарантії.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями про визначення митної вартості товару та карткою відмови, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що митний орган не навів, які відомості в зовнішньоекономічному контракті, інвойсі та інших наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви. Такі сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару не ґрунтуються на жодних об`єктивних даних. Відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростоване твердження позивача стосовно того, що наданих позивачем митному органу документів достатньо для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Апеляційний суд скасував постанову про задоволення позову, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що оскільки декларантом не були виконані вимоги митного органу щодо надання додаткових документів для встановлення митної вартості товару, суд вважав, що дії митниці при визначенні митної вартості зазначених товарів за методами, визначеними Митним кодексом України, були правомірними, здійсненні виключно в межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а прийняті відповідачем рішення є обґрунтованими.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України).

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як встановлено судами, 02.01.2016 позивачем до Херсонської митниці ДФС надано митну декларацію №508030303/2016/000001 та необхідні документи.

Митна вартість товарів позивачем заявлена із застосуванням частини першої статті 57 МК України першого методу (основного) визначення вартості товарів, які імпортуються в Україну, а саме за ціною контракту (господарської операції), вчиненої у відповідності до зовнішньоекономічного контракту від 05.11.15 №003/2015-TR.

Митним органом було надіслано повідомлення декларанту, в якому з посиланням на пункт 5 статті 54 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості було витребувано відповідні відомості.

У свою чергу, декларантом були надані митному органу додаткові документи.

Відповідачем прийнято рішення від 02.01.2016 про коригування митної вартості товарів №508030303/2016/000001/2, у якому митну вартість товарів скориговано та визначено резервним методом.

Наведені приписи статті 55 МК України зобов`язують митницю в рішенні про коригування митної вартості товарів зазначити конкретні обставини, які викликають відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви в їх достовірності. Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові.

Судом першої інстанції встановлено та під час апеляційного розгляду справи не спростовано, що відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом відповідач не навів обґрунтування причин, через які митниця не може визнати заявлену митну вартість, яких саме даних не містять подані декларантом документи, не наведено достатніх підстав, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставини, які згідно частини третьої статті 53 МК України перешкоджають цьому.

Як зауважено судом апеляційної інстанції, тільки в письмових запереченнях до позову відповідач вказує на конкретні розбіжності або неповноту в поданих документах:

у контракті вказані банківські реквізити продавця відмінні від тих, які вказані в рахунку-фактурі від 21.12.2015 №006799;

умовами контракту передбачено, що сторони домовились про можливість зменшення ціни нижче, ніж дійсні оптові ціни на внутрішньому ринку країни постачальника, втім, додатково надані прайси не містили цінову інформацію щодо апельсину сорту "Navelina", в додатково поданій комерційній пропозиції зазначена вартість цитрусових за вагу нетто, тоді як контрактом передбачено, що ціна товару включає вартість тари також.

Суд першої інстанції правомірно не погодився з доводами відповідача, що вищевказані недоліки викликали у митного органу об`єктивні сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Судом досліджено, що при порівнянні змісту інвойсу та пункту 12 контракту щодо банківських реквізитів продавця встановлено ідентичність номера банківського рахунку та найменування банку, в якому він відкритий, ISBANK ERZIN SUESI це філія ISBANK, скорочено IS.

Крім того, якщо умовами контракту передбачено зменшення ціни нижче ніж оптові ціни на внутрішньому ринку Туреччини, то це ніяким чином не дає підстави вважати, що позивачем була заявлена недостовірна митна вартість товарів, оскільки відповідачем не надано до суду доказів штучного (довільного або фіктивного) зменшення ціни товару за вказаним контрактом. Крім того, сама можливість зменшення ціни товару нижче, ніж дійсні оптові ціни на внутрішньому ринку країни постачальника не є достатньою підставою для висновку про заниження позивачем митної вартості.

Також, сторонами контракту узгоджено, що ціна товарів зазначається у рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну партію товару. Наданий інвойс містить всі необхідні реквізити, та завірений печаткою Торгово-промислової палати. Вказана в інвойсі ціна та вартість товару співпадає з відомостями, зазначеними у свідоцтві про походження, митній декларації країни відправлення. Надана декларантом митниці інформація з біржевого сайту Туреччини станом на 25.12.2015 та 31.12.2015 свідчить про ціну апельсину "Вашингтон" та інших сортів апельсинів, які значно нижче заявленої митної вартості.

Окрім іншого, суд розглянув доводи відповідача про те, що в комерційній пропозиції зазначена вартість цитрусових за вагу нетто. Наданий суду переклад не містить таких даних, крім того пропозиція (оферта) виражає намір тільки продавця укласти договір на запропонованих умовах.

До того, витяг з АСАУР про ввезені протягом листопада-грудня 2015 року аналогічні товари (апельсини) свідчить про товар, який завозився іншими декларантами та оформлювався іншими митницями України, до того ж в таблиці не зазначені такі характеристики, як вид транспорту, що значно впливає на ціну імпортованих товарів. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Положення правового регулювання спірних правовідносин дають підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дослідивши надані докази та оцінивши доводи сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з оскаржуваних рішень відповідача про відмову у прийнятті митної декларації та коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається у чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів позивачем. За таких обставин, твердження митниці є необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості винесено безпідставно. Відповідач протиправно відмовив позивачу у застосуванні митної вартості та рішення про коригування митної вартості прийняв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Верховний Суд погоджується з висновком суду, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Згідно з частиною третьою статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами на підставі доказів, у тому числі щодо надання декларантом митному органу відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд погоджується з позицією судів першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов вважає, що доводи, викладені у касаційні скарзі дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 339, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРУС ОЕ" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №821/107/16 скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 у справі №821/107/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Судді Верховного Суду