Постанова
від 26.11.2019 по справі 906/1126/13
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Справа № 906/1126/13

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від скаржника: не з`явився

від кредиторів:

- ТОВ "З ТІК Україна": Заруднєв Є.О. - директор

арбітражний керуючий (розпорядник майна): не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", м.Малин Житомирської області в особі керуючого санацією - Неділька І.І.

на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 20.08.19р. суддею Кострицею О.О. у м.Житомирі, повний текст складено 23.08.19р.

у справі № 906/1126/13

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі, м.Малин Житомирської області

до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", м.Малин Житомирської області

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.08.2019р. у справі №906/1126/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "3 ТІК Україна" про заміну кредитора правонаступником задоволено.

Замінено Публічне акціонерне товариство "Фортуна Банк" (04070, м.Київ, вул.Боричів Тік, буд.35-В; ідентифікаційний код 26254732) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "3 ТІК Україна" (01001, м.Київ, вул.Софіївська, буд.10-А; ідентифікаційний код 43033432) в частині вимог до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на суму 4 301 920,76грн. боргу (четверта черга), 1218,00грн. судового збору (перша черга); 25 331 752,86грн. (забезпечені заставою).

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" в особі керуючого санацією - Неділька І.І. звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що господарським судом відхиляються посилання керуючого санацією боржника Неділька І.І. на правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №465/646/11, з огляду на те, що Верховним Судом зроблено свої висновки щодо застосування норм права, виходячи з інших фактичних обставин справи;

- покликається на те, що у справі №465/646/11 Верховним Судом зазначено, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Разом з тим, у справі, що розглядається, право вимоги до боржника за кредитними договорами у результаті реалізації активу неплатоспроможного банку та укладення договорів купівлі-продажу прав набула юридична особа;

- вважає, що така позиція й аргументація Господарського суду Житомирської області є несправедливою й неправомірною по відношенню до скаржника;

- стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "З ТІК Україна" не наділене правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступити право вимоги за кредитом можна лише банку;

- констатує, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "З ТІК Україна" суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст.1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" в особі керуючого санацією - Неділька І.І. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 20.08.2019р. у справі №906/1126/13 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів направлення копій апеляційної скарги з доданими документами учасникам справи.

15.10.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" в особі керуючого санацією - Неділька І.І. надійшло клопотання від 08.10.2019р. про усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, докази направлення копій апеляційної скарги з додатками учасникам справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" в особі керуючого санацією - Неділька І.І. на ухвалу Господарського суд Житомирської області від 20.08.2019р. у справі №906/1126/13, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" в особі керуючого санацією - Неділька І.І. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 20.08.19р. у справі №906/1126/13, зупинено дію ухвали Господарського суд Житомирської області від 20.08.2019р. у справі №906/1126/13 та призначено справу №906/1126/13 до розгляду на 29.10.2019р. об 15:30год., тощо.

29.10.2019р. на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "3 ТІК Україна" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

29.10.2019р. на електронну адресу суду від скаржника надійшло клопотання від 28.10.2019р. №9 про відкладення розгляду справи, оскільки представник останнього адвокат Мацка В.В. з 24.10.2019р. по 31.10.2019р. перебуватиме за межами України.

Скаржник в судовому засіданні 29.10.2019р. підтримав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник ТОВ "3 ТІК Україна" в судовому засіданні 29.10.2019р. щодо клопотання скаржника про відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.11.2019 р. об 15:30год..

31.10.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт Гмбх надійшло повідомлення від 28.10.2019р., в якому повідомлено про зміну юридичної та поштової адреси.

22.11.2019р. на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "3 ТІК Україна" надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

26.11.2019р. на електронну адресу суду від представника скаржника адвоката Мацка В.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю 26.11.2019р. у кримінальній справі.

В судовому засіданні 26.11.2019р. представник ТОВ "3 ТІК Україна" заперечив проти поданої заяви представника скаржника адвоката Мацка В.В. про відкладення розгляду справи.

Розглянувши зазначену вище заяву представника скаржника адвоката Мацка В.В. про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє її з огляду на приписи п.2 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, оскільки, як зазначалось вище, судом попередньо в судовому засіданні 29.10.2019р. було задоволено клопотання скаржника від 28.10.2019р. №9 про відкладення розгляду справи та, відповідно, ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.11.2019 р. об 15:30год..

Крім того слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку, скаржником та його представником не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення спору в даному судовому засіданні.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Крім того, суд призначаючи справу до розгляду та в подальшому відкладаючи її розгляд, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також враховуючи те, що ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019р. про відкладення розгляду апеляційної скарги явка учасників у справі не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, до поданої заяви про відкладення розгляду справи представником скаржника не надано відповідних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

В судовому засіданні 26.11.2019р. представник ТОВ "З ТІК Україна", у письмовому відзиві та додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Житомирської області від 20.08.2019р. у справі №906/1126/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника ТОВ "З ТІК Україна", проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.01.2019р., зокрема, припинено процедуру розпорядження майном по справі №906/1126/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"; введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" строком на шість місяців; призначено керуючим санацією керівника Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" Неділька Івана Івановича; розпорядником майна Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" Зухом Олександром Сергійовичем продовжено виконувати свої обов`язки протягом проведення керуючим санацією - керівником боржника процедури санації боржника.

09.07.2019р. на адресу Господарського суду Житомирської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "3 ТІК Україна" надійшли заява про заміну кредитора правонаступником, з доданими документами та заява про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.07.2019 прийнято та призначено до розгляду в засіданні суду заяву ТОВ "3 ТІК Україна" про заміну кредитора правонаступником на 20.08.2019р..

19.08.2019р. до Господарського суду Житомирської області надійшла заява ТОВ "3 ТІК Україна" з доданими документами на виконання вимог ухвали господарського суду від 16.07.2019р..

19.08.2019р. до Господарського суду Житомирської області надійшла заява Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ, в якій повідомлено про відсутність заперечень щодо задоволення судом заяви ТОВ "3 ТІК Україна" про заміну кредитора правонаступником.

20.08.2019р. до Господарського суду Житомирської області від керуючого санацією ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" Неділька І.І. надійшов відзив від 19.08.2019р. №17 на заяву ТОВ "3 ТІК Україна" про заміну кредитора правонаступником.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.08.2019р. у справі №906/1126/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "3 ТІК Україна" про заміну кредитора правонаступником задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч.1, ч.3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ст.9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Частиною 1 ст.7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства, зокрема, санація (відновлення платоспроможності) боржника.

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод".

Ухвалою Господарського суду від 21.01.2019, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном по справі №906/1126/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"; введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" строком на шість місяців; призначено керуючим санацією керівника Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" Неділька Івана Івановича; розпорядником майна Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" Зухом Олександром Сергійовичем продовжено виконувати свої обов`язки протягом проведення керуючим санацією - керівником боржника процедури санації боржника.

09.07.2019р. на адресу Господарського суду Житомирської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "3 ТІК Україна" надійшли заява про заміну кредитора правонаступником, з доданими документами.

Згідно ст.21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником.

Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст.52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Слід зазначити, що правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.02.2015р., зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" із включеними до нього наступними вимогами конкурсних кредиторів, зокрема, ПАТ "Фортуна Банк" на суму 4301920,76грн. боргу, який віднесено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, 1218,00грн. судового збору, який віднесено до першої черги реєстру вимог кредиторів; включено в реєстр вимог кредиторів ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" вимоги ПАТ "Фортуна-банк" на суму 25331752,86грн., що забезпечені заставою та підлягають задоволенню в першу чергу.

У відповідності до мотивувальної частини вказаної ухвали господарського суду вимоги ПАТ "Фортуна-Банк" до ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" виникли у зв`язку з неналежним виконанням останнім зобов`язань за кредитним договором від 07.12.2006р. №04К-КЛ/158, договором від 02.04.2010р. №04КО/25/264/Ю про надання овердрафту та договорами, що забезпечують виконання зобов`язань за основними (кредитними) договорами.

Так, на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2017р. №55-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "Фортуна-Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27.01.2017р. прийнято рішення №320 про запровадження з 27.01.2017р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Фортуна-Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.02.2017р. №665 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фортуна-Банк" з 22.02.2017р. та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк".

Водночас, відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) та Національного банку України.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (частина 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно п.п.2, 4, 9 ч.1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до п.6 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури ліквідації банку укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону.

Частиною 6 ст.51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Окрім Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок реалізації майна банку, який перебуває на стадії ліквідації, визначено Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №388 від 24.03.2016р. (Положення).

Метою цього Положення є визначення порядку організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів.

У відповідності до п.п.1, 2 розділу 6 даного Положення на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги. Інші види активів (майна) можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством. Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через електронну торгову систему.

Як встановлено судом, 24.01.2019р. у електронній торговій системі Prozorro відбувся електронний аукціон №UA-EA-2018-12-21-000021-b. До продажу на вказаному аукціоні виставлявся єдиним лотом (№ F170GL38061) пул з активів 21-го банку, що ліквідуються (прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, векселів, а також дебіторської заборгованості). Замовником електронного аукціону виступав Фонд.

У складі зазначеного лоту, поміж інших, містились активи ПАТ "Фортуна-Банк", серед яких, зокрема, права вимоги за кредитним договором № 04К-КЛ/158 від 07.12.2006р. та договором про надання овердрафту № 04КО/25/265/ЮР від 02.04.2010р., укладеним між ПАТ "Фортуна-Банк" та ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", а також за договорами іпотеки та застави, укладеними між тими ж сторонами з метою забезпечення виконання боржником умов основних (кредитних) договорів.

Переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" (далі - ТОВ "ЕйПіЕс Україна"), про що свідчить протокол електронного аукціону №UA-EA-2018-12-21-000021-b. Вартість продажу активів ПАТ "Фортуна-Банк" - 10 053 691,18грн..

19.02.2019р. ТОВ "ЕйПіЕс Україна" сплачено на користь ПАТ "Фортуна-Банк" грошові кошти за активи, придбані на аукціоні, про що свідчить платіжне доручення від 19.02.2019р. №7 на суму 10 053 691,18грн..

Відповідно до абз.21 розділу 2 Положення потенційний покупець - фізична або юридична особа, яка має намір придбати актив (майно) банку та може набути такий актив (майно) у власність чи на підставі іншого речового права.

Пунктом 1.1 Регламенту роботи електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 щодо проведення електронних аукціонів з продажу/надання в оренду майна (активів) / передачі права (далі - Регламент роботи електронної торгової системи) передбачено, що учасник - фізична особа (в тому числі фізична особа-підприємець) або юридична особа в особі уповноваженого представника, яка виявила намір взяти участь в електронному аукціоні, сплатила реєстраційний та гарантійний внески, пройшла процедуру реєстрації для участі в електронному аукціоні, отримала відповідне підтвердження про реєстрацію та індивідуальний код учасника.

У разі встановлення, що переможець відкритих торгів (аукціону) з продажу прав вимоги або за договором забезпечення виконання зобов`язання є боржником та/або поручителем за такими договорами, уповноважена особа Фонду інформує про це Фонд і результати відкритих торгів (аукціону) скасовуються. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання зобов`язань учасника відкритих торгів (аукціону) (потенційного покупця), перераховуються банку(ам), активи (майно) якого(их) виставлялися для продажу (абзац 2 пункту 4 розділу VII Положення).

Отже, єдиним обмеженням права на придбання активу (майна) банку по відношенню до потенційного покупця є те, що він не може бути боржником та/або поручителем за договорами, право вимоги за якими продається. Нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення, Регламенту роботи електронної торгової системи не передбачено вимоги включення до Державного реєстру фінансових установ учасника аукціону з продажу права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Судом встановлено, що ТОВ "ЕйПіЕс Україна" не є боржником та/або поручителем за договорами, право вимоги за якими продавалося ПАТ "Фортуна-Банк", у зв`язку з чим може правомірно бути учасником та переможцем аукціону.

Зокрема, за результатами проведеного аукціону 22.02.2019р. між ТОВ "ЕйПіЕс Україна" (покупець) та ПАТ "Фортуна - Банк" (продавець) укладено договір №09 купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:

- право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та\або на інших підставах наведених у додатку № 1 до цього Договору;

- право оскаржувати недійсність або припинення прав вимоги, а також припинення / ліквідацію будь-якого з боржників у судовому та позасудовому порядках;

- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись боржників, органів нотаріату, правонаступників / спадкоємців боржників, тощо;

- право власності на права вимоги, а також інші права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору; право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у додатку №1 до цього договору або отримати грошові кошти / відшкодування за наслідками недійсності / нікчемності укладених договорів, тощо;

- права, що пов`язані або випливають із прав вимоги (п.1.1 договору).

Майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору (пункт 1.3 договору).

Згідно додатку 1 до договору продавцем передано у власність покупцеві, а покупцем прийнято у власність майнові права за кредитним договором від 07.12.2006р. №04К-КЛ/158, договором іпотеки від 08.12.2006р. №2393 із додатковими угодами до нього №1722 від 13.06.2008р., №286 від 14.04.2009р., №1590 від 13.08.2009р., договором застави №04К-КЛ/158/3 від 07.12.2006р. із додатковими угодами до нього; договором застави №04К-КЛ/158/3-3 від 07.12.2006р. із додатковими угодами до нього; договором застави №04К-КЛ/158/3-2 від 07.12.2006р. із додатковими угодами до нього; кредитним договором від 02.04.2010р. №04КО/25/264/ЮР, договором застави №04ЗТ/25/264/ЮР від 02.04.2010р. із додатковими угодами до нього, договором застави №043Т/25/264/ЮР від 17.06.2010р. із додатковими угодами до нього; договором застави №04ЗТ/25/264/ЮР від 30.07.2010р. із додатковими угодами до нього.

Також, 22.02.2019р. між ПАТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "ЕйПіЕс Україна" підписано акт прийому-передачі до договору №09 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги.

Крім того, 22.02.2019р. шляхом оформлення нотаріально посвідченого договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави ТОВ "ЕйПіЕс Україна" набуло права іпотекодержателя за іпотечним договором №2393 від 08.12.2006р. з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, та доповненнями до вказаного договору №1722 від 13.06.2008р., №286 від 14.04.2009р., №1590 від 13.08.2009р., тощо, що є невід`ємними його частинами.

Надалі, 22.02.2019р. державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Т.М. внесено запис про іпотекодержателя за вказаним вище іпотечним договором - ТОВ "ЕйПіЕс Україна".

Таким чином, ПАТ "Фортуна - Банк" продано ТОВ "ЕйПіЕс Україна" грошову вимогу до ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" в обмін на грошові кошти в сумі 10 053 691,18грн., які ТОВ "ЕйПіЕс Україна" сплатило ПАТ "Фортуна-Банк".

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру (ч.3 ст.656 ЦК України).

З аналізу договору від 22.02.2019р. №09 вбачається, що він містить всі ознаки договору купівлі - продажу майнових прав, та не може одночасно бути іншим договором, зокрема, договором факторингу.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Тобто, за приписами абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України, договір факторингу передбачає, що, по-перше, фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, по-друге, що клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Із наведеного норм права щодо визначення договору факторингу можна виділити наступні його ознаки: 1) фактор (новий кредитор) надає послуги по фінансуванню діяльності клієнта (первісний кредитор) шляхом надання в його розпорядження коштів; 2) такі послуги надаються за винагороду у вигляді здійснення клієнтом (первісний кредитор) відповідної плати послуг фактора (новий кредитор); 3) грошові кошти передаються в рахунок грошової вимоги клієнта (первісного кредитора) до третьої особи (боржника).

Перша з цих умов означає, що за договором факторингу має надаватися позика або кредит. Друга з цих умов містить лише вказівку на відступлення вимоги, не зазначаючи можливих правових підстав відступлення грошової вимоги. Такі підстави зазначені у ст.1084 ЦК України - грошова вимога може відступатися у зв`язку з її продажем клієнтом фактору або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Отже, обов`язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги. При цьому, таку плату здійснює саме клієнт (первісний кредитор), а не навпаки.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018р. у справі №909/968/16.

Відповідно до ч.2 ст.1084 ЦК України, фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення за рахунок грошової вимоги до боржника. Отже, договір факторингу в частині забезпечення вимог фактора відповідно до ст.572 ЦК України передбачає заставу грошової вимоги до боржника.

Враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що за змістом чинного законодавства договір факторингу є складним договором, який обов`язково поєднує у собі, по-перше, елементи договору позики або кредитного договору, по-друге - елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

При цьому, договір, який не поєднує елементів договорів, зазначених вище, зокрема якщо відсутні елементи договору позики або кредитного договору (як у цій справі), не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства.

Таким чином, для укладення договорів, подібних до спірного договору, покупець права вимоги не повинен обов`язково мати статус фінансової установи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019р. у справі № 910/4816/18.

За вказаних обставин слід дійти висновку, що договір від 22.02.2019р. №09 купівлі - продажу майнових прав не є договором факторингу та укладено ТОВ "ЕйПіЕс Україна" у межах своєї компетенції.

Таким чином, аналізуючи приписи чинного законодавства та встановлені у справі обставини спростовують доводи скаржника - керуючого санацією боржника Неділька І.І. про неправомірність укладення ТОВ "ЕйПіЕс Україна" договору від 22.02.2019р. №09 у зв`язку з відсутністю у товариства статусу фінансової установи.

Слід також врахувати, що ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження визнання недійсним договору від 22.02.2019р. №09.

Таким чином, у межах даної справи про банкрутство ТОВ "ЕйПіЕс Україна" стало кредитором ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на суму 4301920,76грн. заборгованості (четверта черга), 1218,00грн. судового збору (перша черга); 25331752,86грн., що забезпечені заставою та підлягають задоволенню в першу чергу.

Розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні.

Так, відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Випадки, коли не допускається заміна кредитора, визначені ст.515 ЦК України, за якою заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.514 ЦК України).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надбання замістьотриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки ч.3 ст.656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Також, судом встановлено, що 12.06.2019р. між ТОВ "ЕйПіЕс Україна" (первісний кредитор) та ТОВ "3 ТІК Україна" (новий кредитор) укладено договір №МЗ070609 про відступлення прав вимоги, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає у власність, а новий кредитор приймає у власність майнові права, права вимоги, які включають:

- права вимоги до боржника, майнових поручителів та фінансових поручителів;

- право оскаржувати недійсність або припинення прав вимоги, а також припинення/ліквідацію боржника у судовому та позасудовому порядках;

- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців боржника в межах прав та повноважень власника майнових прав та /або кредитора з правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами;

- право власності на права вимоги, в тому числі право грошової вимоги на отримання грошових коштів (заборгованості, процентів за користування кредитними коштами, комісій, штрафних санкцій тощо) за вказаними договорами, а також прав заставодержателя передбаченими відповідними договорами та законодавством. Інші права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника на підставі цього договору;

- право набути у власність гроші та/або майно або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів, тощо;

- інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги.

Під відступленими правами вимоги розуміються в повному обсязі майнові права, що на момент підписання договору належать первісному кредитору на підставі договору №9 від 22.02.2019р. купівлі-продажу майнових прав між ТОВ "ЕйПіЕс Україна" та ПАТ "Фортуна-Банк" та договорами забезпечення, згідно додатку №1, в тому числі право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів (заборгованості, процентів за користування кредитними коштами, комісій, штрафних санкцій тощо) за вказаними договорами, а також прав заставодержателя, передбаченими відповідними договорами та законодавством.

Відповідно до п.3.1 договору, новий кредитор зобов`язується перерахувати первісному кредитору грошові кошти у розмірі та у строки згідно розділу 4 "Ціна договору і порядок розрахунків" цього договору, а первісний кредитор зобов`язується прийняти сплачені кошти та підписати акт приймання-передачі документів за цим договором, за переліком згідно додатку №1 до цього договору.

За відступлення майнових прав новий кредитор сплачує первісному кредитору відшкодування (компенсацію) у розмірі 5 000 000,00грн (п.4.1 договору).

Також, 12.06.2019р. ТОВ "3 ТІК Україна" сплачено ТОВ "ЕйПіЕс Україна" 5000000,00грн., про свідчить платіжне доручення від 12.06.2019р. №2.

Згідно додатку 1 до договору №МЗ070609 про відступлення прав вимоги від 12.06.2019р. з урахуванням додаткової угоди від 16.06.2019р., ТОВ "ЕйПіЕс Україна" передано у власність ТОВ "3 ТІК Україна", а останнім прийнято у власність майнові права за кредитним договором від 07.12.2006р. №04К-КЛ/158 із додатками, додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін, та доповненнями, договором іпотеки від 08.12.2006р. №2393 із додатковими угодами до нього №1722 від 13.06.2008р., №286 від 14.04.2009р., №1590 від 13.08.2009р., договором застави №04К-КЛ/158/3 від 07.12.2006р. із додатковими угодами до нього; договором застави №04К-КЛ/158/3-3 від 07.12.2006р. із додатковими угодами до нього; договором застави №04К-КЛ/158/3-2 від 07.12.2006р. із додатковими угодами до нього; кредитним договором від 02.04.2010р. №04КО/25/264/ЮР, договором застави №04ЗТ/25/264/ЮР від 02.04.2010р. із додатковими угодами до нього, договором застави №043Т/25/264/ЮР від 17.06.2010р. із додатковими угодами до нього; договором застави №04ЗТ/25/264/ЮР від 30.07.2010р. із додатковими угодами до нього.

Крім того, 12.06.2019р. між ТОВ "ЕйПіЕс Україна" та ТОВ "3 ТІК Україна" підписано акт прийому-передачі до договору про відступлення прав вимоги №МЗ070609 від 12.06.2019р..

Водночас, 12.06.2019р. шляхом оформлення нотаріально посвідченого договору №МЗ070609/Н про відступлення прав за іпотечним договором, ТОВ "3 ТІК Україна" набуло права іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кийовою В.В. 08.12.2006р. №2393 з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін.

Також, 12.06.2019р. державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Т.М. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про нового іпотекодержателя нерухомого майна боржника - ТОВ "3 ТІК-Україна", внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи про обтяжувача рухомого майна боржника - ТОВ "3 ТІК Україна".

Враховуючи вище викладене, а також з урахуванням правового регулювання встановлених у даній справі обставин укладення договору від 22.02.2019р. №09 купівлі - продажу майнових прав, договір від 12.06.2019р. №МЗ070609, який укладений між ТОВ "ЕйПіЕс Україна" та ТОВ "3 ТІК Україна", колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що останній є не договором факторингу та укладений сторонами у межах своєї компетенції.

Таким чином, у межах даної справи про банкрутство ТОВ "3 ТІК-Україна" стало кредитором ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на суму 4301920,76грн. заборгованості (четверта черга), 1218,00грн. судового збору (перша черга); 25331752,86грн., що забезпечені заставою.

Водночас, колегією суддів апеляційної інстанції не беруться до уваги покликання керуючого санацією боржника Неділька І.І. на правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №465/646/11, тощо, оскільки Верховним Судом у вказаній справі зроблено висновки щодо застосування норм права, виходячи з інших фактичних обставин справи, зокрема, судом зазначено, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

При цьому, у даній справі, що розглядається, право вимоги до боржника за кредитними договорами у результаті реалізації активу неплатоспроможного банку та укладення договорів купівлі-продажу прав набула юридична особа.

Крім того, слід звернути увагу на те, що договір №М3070609/Н від 12.06.2019р. про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кийовою В.В. 08.12.2006р. за №2393, який посвідчено державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М. за №15-373 та договір №М3070609 від 12.06.2019р. про відступлення права вимоги, укладених між ТОВ ТОВ "ЕйПіЕс Україна" та ТОВ "3 ТІК-Україна" не містять в собі елементів позики або кредитного договору, які містяться у договорах факторингу, отже не може вважатися договором факторингу.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Також, відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість, як вже зазначалось вище, договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. Водночас, право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 06.07.2015р. у справі №6-301цс15.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "3 ТІК Україна" про заміну кредитора правонаступником слід задовольнити та замінити Публічне акціонерне товариство "Фортуна Банк" (04070, м.Київ, вул.Боричів Тік, буд.35-В; ідентифікаційний код 26254732) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "3 ТІК Україна" (01001, м.Київ, вул.Софіївська, буд.10-А; ідентифікаційний код 43033432) в частині вимог до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на суму 4301920,76грн. боргу (четверта черга), 1218,00грн. судового збору (перша черга); 25 331 752,86грн. (забезпечені заставою).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 20.08.2019р. у справі №906/1126/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" в особі керуючого санацією - Неділька І.І. - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", м.Малин Житомирської області в особі керуючого санацією - Неділька І.І. залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 20.08.2019р. у справі №906/1126/13 - без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали у справі №906/1126/13 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "28" листопада 2019 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Дата ухвалення рішення26.11.2019
Оприлюднено02.12.2019

Судовий реєстр по справі —906/1126/13

Ухвала від 19.03.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Макаревич В.А.

Ухвала від 14.03.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Макаревич В.А.

Ухвала від 07.03.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Макаревич В.А.

Ухвала від 04.03.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Макаревич В.А.

Ухвала від 04.03.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Макаревич В.А.

Ухвала від 26.02.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Макаревич В.А.

Ухвала від 22.02.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Макаревич В.А.

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Білоус В.В.

Ухвала від 19.02.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Макаревич В.А.

Ухвала від 15.02.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Макаревич В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні