Ухвала

від 29.11.2019 по справі 906/1131/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" листопада 2019 р. Справа № 906/1131/19.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Сікорської Н.А., розглянувши заяву ТОВ "Агронекст" про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронекст"

до: Приватного підприємства "Ам-Тек"

про стягнення 195361,79 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агронекст" подано позов до Приватного підприємства "Ам-Тек" про стягнення 195361,79 грн., в тому числі: 191100,00 грн. - основний борг, 3916,24 грн. - пеня, 345,55 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 19.11.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання суд призначив на 17.12.2019.

28.11.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронекст" надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок Приватного підприємства "Ам-тек" IBAN:UA НОМЕР_1 , відкритий у в Житомирському РУ АТ КБ "Приватбанк", а також на інші, наявні у відповідача, банківські рахунки в межах загальної суми стягнення за позовною заявою по справі № 906/1131/19, що дорівнює 208294,22 грн.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за договором поставки № 2019-09-19/1 щодо оплати отриманого товару. Зазначає, що заборгованість відповідача станом на момент звернення до суду складає 191100,00 грн.

Вважає, що оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договором щодо оплати отриманого товару, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми в межах суми стягнення за позовом, що належать ПП "Ам-тек" може утруднити в подальшому чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому позивач зауважує, що майно за відповідачем не значиться, а статутний капітал підприємства становить 100,00 грн, що підтверджує Інформаційною довідкою № 190039769 від 25.11.2019.

Крім того, позивач вказує, що відповідачем здійснено продаж поставленого позивачем товару СФГ "Зірка" за ціною меншою ніж його собівартість, що суперечить принципам господарської діяльності.

Вважає перепродаж товару за меншу суму є фактом незаконної діяльності підприємства відповідача.

На думку позивача не оплата товару ПП "Ам-тек" і одночасний продаж цього ж товару іншому підприємству за меншу суму підтверджує факт ухилення від сплати податків відповідачем, шляхом створення штучного збитку для себе, а в результаті отримання готівки від перепродажу неоплаченого товару.

За вказаних обставин позивач зазначає, що такими діями відповідача підтверджується фактичне ухилення від оплати отриманого за договором товару.

Наголошує, що накладення арешту на рахунки відповідача є розумним і обґрунтованим, враховуючи що зобов`язання за договором відповідачем не виконуються.

Зазначає, що існує вірогідність того, що відповідач після отримання ухвали про відкриття провадження у справі може зняти кошти з рахунку підприємства і перевести на інший.

Позивач також зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру судових рішень, відповідач має заборгованість і перед іншими юридичними особами.

Посадові особи відповідача не відповідають на телефонні здвінки, будь-яких пропозицій щодо мирного врегулювання спору не вносять, та за інформацією позивача виводять грошові кошти з рахунків у банківських установах.

За викладених обставин позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши заяву ТОВ "Агронекс" про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що заява не може бути задоволеною з наступних підстав.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому, числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії (ст. 137 ГПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім цього, здійснюючи судочинство суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

За приписами ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст.13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, обов`язковим в силу приписів ч.1 ст.74 ГПК України, є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Належними, згідно ст. 76 ГПК України, є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору є матеріально правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 2019-09-19//1 від 19.09.2019.

Суд звертає увагу, що інститут забезпечення позову застосовується у випадку наявності з боку відповідача реальних дій, які свідчать про те, що рішення суду (у випадку задоволення позову), буде неможливо виконати, або утруднено його виконання. Застосування інституту забезпечення позову не може переслідувати будь яких інших цілей, зокрема, таких як спонукання сторін до здійснення будь-яких інших дій.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Інститут забезпечення позову застосовується у випадку наявності зі сторони відповідача реальних дій, які свідчать про те, що рішення суду (у випадку задоволення позову), буде неможливо виконати, або утруднено його виконання.

Натомість заявником не надано доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, які б вказувати на те, що невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Вимога про вжиття заходів забезпечення позову позивачем заявлена без відповідних доказів на підтвердження того, що існує реальна можливість вчинення відповідачем дій, які б унеможливили виконання рішення суду у даній справі.

Посилання позивача на відсутність майна у відповідача та перепродаж поставленого позивачем товару іншій юридичній особі за меншою ціною не є доказом того, що відповідач буде вчиняти дії, які в свою чергу, унеможливлять в майбутньому виконання рішення суду у даній справі.

В даному випадку, вимога про забезпечення позову фактично ґрунтується на припущеннях заявника, що відповідач може вчиняти дії, які призведуть до неможливості виконання рішення суду.

Посилання позивача на те, що відносно відповідача існують судові провадження про стягнення заборгованості також не свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 136, 137, 234-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - в справу

2 - заявнику (рек. повід.)