Рішення

від 23.01.2020 по справі 906/1131/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1131/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Байда М.О., ордер ЗП № 77248 від 17.12.2019 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронекст"

до Приватного підприємства "Ам-Тек"

про стягнення 195361,79 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агронекст" подано позов до Приватного підприємства "Ам-Тек" про стягнення 195361,79 грн., в тому числі, 191100,00 грн. - основний борг, 3916,24 грн. - пеня, 345,55 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 19.11.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 17.12.2019.

Ухвалою від 17.12.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 906/1131/19 до судового розгляду по суті на 23.01.2020.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2019-09-19/1 від 19.09.2019 щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 210000,00 грн.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №2019-09-19/1 від 19.09.2019 отриманий від позивача товар оплатив частково, внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 191000,00 грн.

За порушення строків проведення розрахунків позивачем на підставі п. 6.4 договору заявлено до стягнення з відповідача 3916,24 грн пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 345,55 грн 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, в порядку ст. 165 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача не визнавалась обов`язковою, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе вирішити спір по суті.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду даної справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні від 23.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агронекст" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "АМ-ТЕК" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 2019-09-19/1.

Відповідно до п.1.1 договору, на умовах, викладених в цьому договорі, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію, що надалі іменується Товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і термін постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 2.1 договору, ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається у гривнях і вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору,

Пунктом 3.4. договору сторони передбачили, що разом з товаром постачальник передає Покупцю наступні документи: рахунок; товарну накладну; товарно-транспортну накладну (якщо Товар постачається залізничним або автомобільним транспортом).

Товар передається постачальником покупцю на підставі товаросупровідного документа з відміткою Покупця про приймання Товару (п.3.7).

Згідно з п. 3.8 договору, датою постачання товару і датою переходу права власності є дата, зазначена Покупцем на товарно-транспортній накладній при прийманні Товару. Сторони у відповідній специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати постачання і дати переходу права власності на товар.

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором проводяться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до Договору.

Умовами п. 6.4 сторони передбачили, що в разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором , покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасної суми за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивач постави відповідачу товар - очисник вороху ОВС -25 на загальну суму 210000,00грн, що підтверджується актом № 1 прийому-передачі від 25.09.2019 та товарно-транспортною накладною № 51 від 23.05.2019 (а.с. 16,17-18).

За даними позивача відповідач частково провів розрахунки за отриманий товар на загальну суму 18900,00 грн, що відображено в акті звірки розрахунків між сторонами станом на 03.10.2019 (а.с. 21).

Позивачем направлялась відповідачу претензія з вимогою сплати заборгованість за договором поставки № 2019-09-19/1 від 19.09.2019 до 08.10.2019.

У відповідь на претензію відповідач листом № 71/10 від 08.10.2019 повідомив позивача, що заборгованість в розмірі 191100,00грн підтверджує та вказав, що вживає усіх заходів для її погашення (а.с. 22).

За даними позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, у відповідача станом на день звернення до суду існує непогашена заборгованість перед позивачем в розмірі 191100,00 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений товар за договором на підставі п. 6.4 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3916,24 грн.

Водночас, на підставі ст. 625 ЦК України позивач, за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором нарахував до стягнення 345,55 грн 3 % річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 2019-09-19/1 від 19.09.2019 .

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, судом встановлено факт належного виконання зобов`язань з боку позивача щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 210000,00грн, що підтверджується актом № 1 прийому-передачі від 25.09.2019 та товарно-транспортною накладною № 51 від 23.05.2019 (а.с.16,17-18).

Факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п 4.3 договору сторони погодили , що розрахунки за цим договором проводяться покупцем в порядку і терміни, вказані в Специфікаціях до Договору.

Позивачем до матеріалів справи додано Специфікацію № 1 товарів, що поставляються покупцеві, яка є додатком № 1 до договору від 19.09.2019 (а.с. 15)..

Як вбачається з її змісту, умови оплати, отриманого товару - 100% оплата по факту поставки.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Дослідивши зміст Специфікації № 1, суд встановив, що остання не підписана з боку покупця (відповідач), тому у суду відсутні підстави вважати, що сторони встановили інший строк оплати товару, аніж той, що встановлений частиною 1 статті 692 ЦК України, згідно якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Отже, слідуючи з приписів ст. 692 ЦК України, остаточний розрахунок в сумі 210000,00 грн. за товар, отриманий актом № 1 прийому-передачі від 25.09.2019 відповідач мав провести 26.09.2019.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 26.09.2019 частково оплатив отриманий товар на загальну суму 18900,00 грн, що відображено в підписаному сторонами акті звірки розрахунків станом на 03.10.2019

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у відповідача з 27.09.2019 та станом на день розгляду справи в суді існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 191100,00грн.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять.

За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 191100,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3916,24 грн пені, суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами договору сторони у п. 6.4 погодили, що в разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором , покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасної суми за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.5 зворотна сторона) позивачем заявлено пеню за період з 25.09.2019 по 17.10.2019 на суму простроченої заборгованості 191100,00грн, яка склала 3916,24грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач при розрахунку допустив помилку, а саме невірно визначив початкову дату, з якої заборгованість відповідача є простроченою - 25.09.2019, оскільки за умовами ст. 692 ЦК України заборгованість в сумі 191100,00 грн є простроченою з 27.09.2019. Таким чином правомірним є нарахування пені за період саме з 27.09.2019 по 17.10.2019.

Враховуючи встановлені вище обставини суд здійснив власний розрахунок пені, враховуючи вихідні дані позивача, яка становить 3626,38 грн.

Отже вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 3626,38 грн.

В частині стягнення 289,86 грн пені суд відмовляє в позові за безпідставністю вимог.

Стосовно вимог про стягнення 345,55 грн 3 % річних суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с.6) видно, що 3 % річних позивач нарахував за аналогічний період та на суму простроченої заборгованості, що й при нарахуванні пені, які склали 345,55 грн.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що позивач при обрахунку допустив аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних, враховуючи вихідні дані позивача та встановлені судом обставини, за яким 3% річних становлять 329,67 грн.

Отже вимога позивача про стягнення 3 % річних є правомірною та підлягає задоволенню в сумі 329,67 грн.

В частині стягнення 15,88грн 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 195058,12грн, з яких: 191100,00 грн - заборгованість, 3628,28 грн - пеня, 329,84грн - 3 % річних.

В частині стягнення з відповідача 287,96грн пені та 15,71грн 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Розглядаючи вимоги позивача та відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належатьзокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Правничу допомогу позивачу надавала адвокат Асатрян Єлизавета Миколаївна.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Асатрян Єлизаветі Миколаївні №12 від 11.07.2017 (а.с. 28 ).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, 01.10.2019 між адвокатом Асатрян Єлизаветою Миколаївною та "Агронекст" (замовник, позивач) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (а.с. 27).

Відповідно до п. 1 договору, замовник доручає, а адвокат зобов`язується надати замовнику правову (правничу) допомогу з будь-яких питань, що стосуються господарської діяльності підприємства, а також в будь-яких судах, органах нотаріату, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності та господарювання.

За умовами п.2.3 договору, здача-приймання наданих послуг оформляється актом, що підписується обома сторонами цього Договору.

Згідно п. 3.1 договору, вартість послуг адвоката за цим договором визначається в додатках до даного договору.

Платежі здійснюються шляхом передачі готівкових коштів адвокату на підставі підписаного Акта виконаних робіт чи будь-яким іншим способом , що не суперечить чинному законодавству України (п. 3.2 договору).

Позивачем при звернені до суду зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 10000,00грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем подано: акт здачі-прийняття наданих послуг від 18.10.2019 (29), копія квитанції до прибуткового касового ордера від 18.10.2019 (а.с. 30), ордер на надання правової допомоги серії ЗП № 77240 від 17.10.20419 (а.с.43).

Дослідивши документи надані на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. суд встановив, що до складу наданих адвокатом послуг входять: ознайомлення з документами та матеріалами, судовою практикою, необхідними для надання правової допомоги та надання консультації щодо способу захисту порушених прав клієнта (2000,00грн); складання претензії по стягненню суми заборгованості за договором поставки (2000,00грн); складання позовної заяви (4000,00 грн.); підготовка копій документів до позовної заяви (2000,00 грн.).

Позивач оплатив вартість наданих послуг з правничої правової допомоги в сумі 10000,00грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 18.10.2019 (а.с. 30).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, має місце недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Асатрян Є.М. професійної правничої допомоги у даній справі на суму 10000,00 грн, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн є співмірними та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АМ-ТЕК" (10014, Житомирська область, м.Житомир, вул. М. Бердичівська,25, код ЄДРПОУ 35238513 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронекст" (69063, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, будинок,30, код ЄДРПОУ 40947433)

- 191100,00 грн - заборгованість;

- 3628,28 грн - пеня;

- 329,84 грн - 3 % річних;

- 2925,84 грн - судовий збір;

- 10000,00грн - витрати на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.01.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)