Рішення

від 21.11.2019 по справі 910/12638/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2019Справа № 910/12638/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "КОНТІНІУМ"

про стягнення 85070,74 грн.

представники учасників справи:

від позивача: Кирищук В.П.(довіреність);

відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "КОНТІНІУМ" про стягнення 85 070,74 грн., з яких 44 129,02 грн. основного боргу, 37046,14 грн. пені, 2730,01 грн. інфляційних втрат, 1165,57 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на постачання електричної енергії № 63789 від 15.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12638/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання у справі призначено на 15.10.2019.

В судове засідання 15.10.2019 з`явився представник позивача та надав пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання 15.10.2019 не з`явився.

Протокольною ухвалою від 15.10.2019 було відкладено судове засідання на 07.11.2019.

06.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі від 04.11.2019 №3/06/3798.

В судове засідання 07.11.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 07.11.2019 не з`явився.

Протокольною ухвалою від 07.11.2019 було відкладено судове засідання на 21.11.2019.

В судове засідання 21.11.2019 з`явився представник позивача, надав усні пояснення щодо нарахування пені, зазначив, що періодом прострочення для нарахування пені є період з 25.09.2018 по 30.11.2018, нарахування здійснювалось на сальдо заборгованості на кінець місяця. Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання 21.11.2019 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватною акціонерною компанією "Київенерго", правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "КОНТІНІУМ" (споживач, відповідач) був укладений договір №63789 про постачання електричної енергії (надалі - договір).

На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019, який набув чинності 11.06.2017, Загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію публічного акціонерного товариства "Київенерго" шляхом виділу з нього Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (Код ЄДРПОУ 41946011).

Згідно п. 2.3. Статуту ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", товариство є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обов`язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, в тому числі, і в частині використання ліцензій та тарифів, виданих та встановлених для ПАТ "Київенерго".

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" є правонаступником прав і обов`язків Публічного акціонерного товариства "Київенерго", зокрема, в частині здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

В пункті 1 договору сторони погодили, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об`єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в додатку "Перелік об`єктів споживача".

У відповідності до п.7.1 договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом згідно із вимогами Додатку "Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

За змістом пункту 7.2 договору, у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача обсяг, спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показників розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та згідно з додатком "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача".

На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію, акт про прийняття-передавання товарної продукції; акт надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії; акт результатів замірів електричної потужності; акт звірки фактичних обсягів споживання електроенергії за тарифами, диференційованими за періодами часу; рахунки (п. 7.5 договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається в строк до 31.12.2018. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

У додатку № 2 до договору сторонами договору погоджено порядок розрахунків за електроенергію.

Згідно із п. 2 додатку № 2, сторони погодили, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з зафіксованого в п.1 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 7.1.1 - 7.1.2 цього Додатка та підтверджуються "Актом про використану електричну енергію" за формою, що відображена у Додатку 3 до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п. 3 додатку №2).

Пунктом 5 додатку №2 сторонами погоджено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. За наявності фінансової можливості споживач здійснює попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.

Відповідно до п. 5.1. додатку №2, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, та інші платежі згідно з умовами цього Договору здійснюються на підставі рахунків, наданих постачальником або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Інтернет - магазину комунальних послуг "mega-billing.com" (далі - Сервіс), за умови наявності електронного підпису тієї особи, що уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством. Термін оплати рахунків вказаний на платіжному повідомленні і не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання (формування) рахунків споживачем.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що на виконання умов договору надавав відповідачу послуги щодо поставки активної електричної енергії.

За розрахунком позивача, у період з 01.09.2018 по 01.01.2019 у відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію, що станом на 01.09.2019 становить 44129,02 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем нараховані пеня у сумі 37046,14 грн., 3% річних у сумі 1165,57 грн. та інфляційні втрати у сумі 2730,01 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними в матеріалах справи актами про використану електричну енергію за вересень 2018 року по грудень 2018 року, актами прийняття-передавання товарної продукції, рахунками №63789012/9/1 від 18.09.2018, №637789012/10/1 від 17.10.2018, №63789012/11/1 від 12.11.2018, №63789012/12/1 від 26.12.2018 та рахунками-розшифровками за спірний період та довідкою про надходження коштів від відповідача, підтверджено розмір спожитої у вересні 2018 - грудні 2018 року електричної енергії у сумі 57443,02 грн. та заборгованість відповідача за спожиту активну електричну енергію у сумі 44129,02 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів в спростування заборгованості по договору №63789 на постачання електричної енергії у сумі 44129,02 грн. відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання з оплати вартості спожитої активної енергії у розмірі 44129,02 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 44129,02 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у загальному розмірі 37046,14 грн., нарахованої за період з 25.09.2018 по 30.11.2018, а також 3% річних у розмірі 1165,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2730,01 грн. нарахованих за загальний період з 25.09.2018 по 31.08.2019.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 4.2.1. договору сторони погодили, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві та поясненнях від 04.11.2019 №3/06/3798, суд встановив, що він є арифметично невірним. За перерахунком суду, в межах періоду, який був заявлений позивачем, розмір пені становить 1301,24 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1165,57 грн. та інфляційні втрати у сумі 2730,01 грн. за період з 25.09.2018 по 31.08.2019.

Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві та поясненнях від 04.11.2019 №3/06/3798, суд встановив, що він є арифметично невірним. За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 1081,30 грн.

Щодо заявлених до стягнення 2730,01 грн. інфляційних втрат, то суд зазначає, що вказаний розрахунок є невірним, з огляду на наступне.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

З урахування вказаних положень, за перерахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 1760,51 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" частково.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "КОНТІНІУМ" (02081, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 9Б, офіс 225, ідентифікаційний код 40761428) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (04080, м. Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 20, ідентифікаційний код 41946011) 44129,02 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 1081,30 грн. 3% річних, 1760,51 грн. інфляційних втрат, 1301,24 грн. пені та 1090,04 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2019.

Суддя С.О. Турчин