Рішення

від 29.11.2019 по справі 522/18096/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/18096/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та неправомірно утриманих коштів з виплаченої вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до суду з позовом до Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту , код ЄДРПОУ 02546625, місцезнаходження: 65091, м.Одеса, вул. Ленінградська, 8, про поновлення на роботі (а.с. 2 - 4), та в процесі розгляду справи неодноразово надавав заяви про збільшення позовних вимог від 11.04.2018 року (а.с.55 - 56), від 29.05.2018 року (а.с. 77 - 79), з урахуванням яких просив визнати незаконним та скасувати наказ Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту № 54 від 31.08.2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання з водіння автомобіля за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю; поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання з водіння автомобіля Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту ; стягнути з Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 01.09.2017 року до моменту ухвалення рішення по справі, з розрахунку, що середній заробіток становив 8221,79 грн.; стягнути з Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту на користь ОСОБА_1 неправомірно утримані кошти з виплаченої вихідної допомоги у розмірі 566,69 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23.10.1978 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду майстра виробничого навчання з водіння Технічного училища № 2.

01.06.1984 року Технічне училище № 2 було реорганізовано в середнє професійно-технічне училище № 27, яке в свою чергу 30.12.1989 року перейменовано в ТТУ-27 та 01.03.2003 року реорганізоване у Вище професійне училище автомобільного транспорту.

01.09.2003 року позивача за переведенням було прийнято на посаду майстра виробничого навчання з водіння у новоствореному підприємстві ВПУ АВ з ТТУ-27.

01.02.2006 року Вище професійне училище автомобільного транспорту було перейменовано у Державний професійно-технічний навальний заклад Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту , яке 18.01.2011 року перейменовано в Державний навчальний заклад Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту .

31.08.2017 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 54 від 31.08.2017 року.

Позивач вважає зазначений наказ необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства, оскільки за два місяці його не було попереджено про майбутнє звільнення. Також на момент звільнення позивачу не було надано на ознайомлення наказ про зміни у штатному розкладі, не надано доказів щодо змін в організації виробництва і праці, не запропоновано іншої роботи та не виплачено вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України. Копію наказу про звільнення разом з трудовою книжкою позивачу було вручено лише 04.09.2017 року. Крім того на момент звільнення позивач був членом Первинної профспілкової організації Профспілкового комітету Одеського вищого професійного училища автомобільного транспорту, однак його звільнення, у порушення вимог ст. 43 КЗпП України, не погоджувалося з зазначеною профспілковою організацією.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить його задовольнити.

09.01.2018 року відповідачем надавалися заперечення на позовну заяву (а.с. 22 - 25) та письмові пояснення (а.с.50 - 51, 69 - 72), в яких зазначено, що 26.05.2017 року директором Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту було видано наказ №38, яким обґрунтовано майбутнє скорочення чисельності працівників та необхідність складання нового штатного розкладу. Зазначеним наказом було попереджено профспілковий комітет про необхідність вирішення проблем звільнення працівників та скорочення штату.

23 червня 2017 року директором Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту було видано наказ №44 Про скорочення чисельності та звільнення працівників училища , яким працівників було попереджено про майбутнє звільнення. Зазначений наказ було оголошено на ранковій нараді всіх майстрів виробничого навчання з водіння, де був присутнім і позивач. З усіма наказами щодо майбутнього звільнення позивач ознайомлювався, що підтверджено відповідними актами.

Наказ № 54 від 31.08.2017 року про звільнення було оголошено майстрам виробничого навчання з водіння о 10-тій годині на нараді у день його видання та запропоновано присутнім ознайомитись з ним та отримати його копію, однак позивач від підпису про ознайомлення з наказом відмовився, про що було складено відповідний акт. Також відповідач посилається на те, що 01 вересня 2017 року позивач не працював і отримав трудову книжку та копію наказу після вихідних, у понеділок, 04.09.2017 року.

На думку представника відповідача, всі вимоги позивача є необґрунтованими, а тому не існує жодних підстав для скасування вищевказаних наказів №44 та №54, а відповідно і для поновлення позивача на посаді. Також в письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що профспілкової організації в училищі на день звільнення позивача не існувало.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 14.02.2019 року зазначену справу передано на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С від 22 лютого 2019 року зазначену справу прийнято до розгляду, відновлено провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами загального провадження.

Ухвалою від 09 жовтня 2019 року закрито підготовче засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та неправомірно утриманих коштів з виплаченої вихідної допомоги, та справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, представник позивача надав до суду заяву, в якій підтримав свої позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.10.1978 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду майстра виробничого навчання водінню Технічного училища № 2.

01.06.1984 року Технічне училище № 2 було реорганізовано в середнє професійно-технічне училище № 27, яке в свою чергу 30.12.1989 року перейменовано в ТТУ-27 та 01.03.2003 року реорганізоване у Вище професійне училище автомобільного транспорту.

29.08.2003 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з переведенням у новостворене Вище професійне училище автомобільного транспорту.

01.09.2003 року позивача за переведенням прийнято на посаду майстра виробничого навчання з водіння у новоствореному підприємстві ВПУ АВ з ТТУ-27.

01.02.2006 року Вище професійне училище автомобільного транспорту було перейменовано у Державний професійно-технічний навальний заклад Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту , яке 18.01.2011 року перейменовано в Державний навчальний заклад Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту .

Зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 8 - 11).

Відповідно до наказу № 38 від 26.05.2017 р. Про проведення змін штатного розкладу училища внесено зміни до штатного розкладу Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту з урахуванням неможливості підготовки водіїв транспортного засобу, та заплановано майбутнє скорочення майстрів виробничого навчання з водіння, визначено оновлений штатний розклад ввести в дію з 1-го вересня 2017 року, а також передбачено погодити оновлений штатний розпис з профспілковою організацією училища згідно діючого законодавства (а.с.27).

23.06.2017 року директором Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту видано наказ № 44 Про скорочення чисельності та звільнення працівників училища , відповідно до якого ОСОБА_1 та інших майстрів виробничого навчання водінню попереджено про майбутнє звільнення (через два місяці), зобов`язано бухгалтерію училища підготувати повний розрахунок вказаним працівникам на момент їх звільнення, інспектора відділу кадрів зобов`язано підготувати та направити до центру зайнятості необхідні документи з попередженням про звільнення робітників за 2 місяці (первісне) та за 10 днів до звільнення (повторне).

Також наказом від 23.06.2017 року визначено відповідальну особу - інспектора відділу кадрів Глекке О.Ю. за складення актів у складі трьох осіб про відмову працівників про ознайомлення з зазначеним наказом.

Судом встановлено, що вказаний наказ (а.с. 31 - 32) не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення.

23.06.2017 р. членами комісії у складі трьох осіб (заступник директора Сервуто Г.К., старший майстер виробничого навчання ОСОБА_2 , інспектор відділу кадрів Глекке О .Ю. ) було складено акт Про ознайомлення з наказом про скорочення чисельності та звільнення працівників училища , відповідно до якого при ознайомленні з наказом від 23.06.2017 р. № 44 від підпису відмовився майстер виробничого навчання ОСОБА_1 (а.с. 33).

31.08.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади майстра виробничого навчання водінню, що підтверджується наказом № 54 від 31.08.2017 р. Про звільнення працівників училища на підставі скорочення штатів (а.с. 34). При цьому як підставу звільнення працівників у зазначеному наказі вказано ст. 40 п.1 КЗпП України, наказ обґрунтовано неотриманням акредитації у головному сервісному центрі МВС, неможливістю проведення практичних занять з водіння автомобіля з 01.09.2017 р.

Крім того, зазначеним наказом зобов`язано бухгалтерію училища провести повний розрахунок зі звільненими працівниками.

31.08.2017 р. членами комісії у складі трьох осіб (заступник директора Сервуто Г.К., старший майстер виробничого навчання ОСОБА_2 , інспектор відділу кадрів Глекке О .Ю. ) було складено акт Про ознайомлення з наказом про звільнення працівників училища на підставі скорочення штатів , відповідно до якого при ознайомленні з наказом від 31.08.2017 р. № 54 від підпису відмовився майстер виробничого навчання ОСОБА_1 (а.с. 35).

31.08.2017 р. на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про необхідність з`явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки згідно з наказом № 54 від 31.08.2017 р. (а.с.36), зазначене підтверджується випискою з журналу про відправку кореспонденції (а.с. 37).

Сторонами не заперечувалось, що трудову книжку позивач отримав 04.09.2017 р.

Судом встановлено, що з вересня 2017 року в ДНЗ Одеське Вище професійне училище автомобільного транспорту введено в дію новий штатний розпис, при цьому у ньому відсутня посада майстра виробничого навчання з водіння автомобіля, та наявні: одна посада старшого майстра виробничого навчання та одна посада старшого майстра виробничого навчання з водіння автомобіля, а також посади майстрів виробничого навчання у кількості 25 одиниць. Даний штатний розпис затверджений Департаментом освіти та науки Одеської міської ради 06.09.2017 р. (а.с.28 - 30).

Згідно з довідкою № 266 від 29.09.2017 року ОСОБА_1 було нараховано у вересні 2017 року вихідну допомогу у розмірі 3910,56 грн., з якої, зокрема, було утримано зайво нараховані кошти у квітні та серпні 2017 року у розмірі 566,69 грн. (а.с.41).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з приписами статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівники мають бути персонально попереджені не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з ч. 2 ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається в тому числі: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

При цьому, суд зазначає, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Таким чином, розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України). Крім того, наведені вище положення частини четвертої статті 36 КЗпП України встановлюють, що звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 зазначеного Кодексу можливе у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Позивач стверджує, що йому не було запропоновано іншої посади. При цьому неможливість при звільненні перевести позивача, за його згодою, на іншу роботу належними та допустимими доказами не підтверджена. Відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 пропонувались наявні в училищі вакансії та роботи, які відповідають його кваліфікації, а він відмовлявся від запропонованої йому роботи.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не було дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України.

Судом також встановлено, що відповідачем не дотримано при звільненні позивача і вимоги статті 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди на звільнення працівника виборного органу первинної профспілкової організації.

Так, згідно з частиною восьмою статті 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про відсутність в училищі відповідної профспілкової організації, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме:

-наказом № 38 від 26.05.2017 р., у якому зобов`язано погодити з профспілковою організацією училища оновлений штатний розклад із скороченням чисельності та майбутнім звільненням,

-штатним розписом ДНЗ Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту з 01.09.2017 р., який погоджено профспілковою організацією училища.

Судом встановлено, що адміністрація училища не подавала на розгляд профспілки питання про звільнення працівників у зв`язку зі скороченням штату, профспілкою не надавалась згода на вивільнення працівників, у тому числі позивача.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи викладене, оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням вимог чинного трудового законодавства України, підлягає задоволенню вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення №54 від 31.08.2017 року та про поновлення на посаді.

Окрім цього, за правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзаців 3, 4 пункту 2 розділу IІ цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 розділу IІ Порядку час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Згідно з абз. 1 пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За наявними у справі доказами, звільнення ОСОБА_1 відбулося 31.08.2017 року, тобто виплати здійснені у серпні не враховуються, оскільки середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. У липні позивач перебував у щорічній відпустці, та в червні на лікарняному, тому зазначені місяці також не враховуються при визначенні середнього заробітку. Таким чином, сума середнього заробітку повинна розраховуватись виходячи із заробітку отриманого позивачем у квітні-травні 2017 року.

Як вбачається з наданих суду листків непрацездатності ОСОБА_1 знаходився на лікарняному з 18.04.2017 р. по 05.05.2017року, з 06.05.2017 р. по 12.06.2017 р., з 13.06.2017 р. по 30.06.2017 року, тобто в квітні позивач відпрацював 10 робочих днів.

Разом з тим, відповідно до табелю обліку використання робочого часу у квітні 2017 року ОСОБА_1 відпрацював 19 робочих днів, у зв`язку з чим йому було нараховано та виплачено заробітну плату за 19 робочих днів у розмірі 4956,73 грн., про що свідчить архівна відомість № 347 з січня 2017 року по вересень 2017 року.

Суд вважає, що для розрахунку середньоденної заробітної плати слід враховувати, що позивачем було отримано у квітні 2017 року заробітну плату, що розрахована за повний робочий місяць (19 робочих днів) у розмірі 4956,73 грн., як це зазначено в архівній відомості № 347, оскільки саме вказана сума, на відміну від зазначеної у формі (ОК7), що надана ПФУ у розмірі 6141,37 грн., була фактично виплачена позивачу (перерахована на картковий рахунок).

Для визначення середньоденної заробітної плати необхідно заробітну плату, отриману позивачем у квітні 2017 року розділити на загальну кількість робочих днів квітня 2017 року, тобто 4956,73 грн. (фактично виплачено): 19 раб. днів = 260,88 грн. (середньоденна заробітна плата).

Враховуючи викладене, суд не може погодитись з розрахунками представника позивача, відповідно до яких середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 421,63 грн., оскільки зазначений розрахунок ґрунтується на тому, що позивач у квітні 2017 року за 10 відпрацьованих днів отримав заробітну плату у розмірі 4216,33 грн., що не відповідає встановленим судом обставинам по справі.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд виходить з наступного.

У 2017 році вимушений прогул позивача дорівнював 84 робочих дня (вересень - 21; жовтень - 21, листопад - 22; грудень - 20), у 2018 році - 250 робочих днів (січень - 21; лютий - 20; березень - 21; квітень - 20; травень - 20; червень - 20; липень - 22; серпень - 22; вересень - 20; жовтень - 22, листопад - 22; грудень - 20), у 2019 році станом на 29 листопада - 231 робочий день (січень - 21; лютий - 20; березень - 20; квітень - 21; травень - 21; червень - 18; липень - 23; серпень - 21; вересень - 21; жовтень - 22, листопад - 23). Таким чином, загальна кількість робочих днів за період з 01.09.2017 року по 29.11.2019 року становить 565.

З урахуванням викладеного розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить: 260,88 грн. (середньоденна заробітна плата) х 565 (робочі дні за період вимушеного прогулу з 01.09.2017 року по 29.11.2019 року) = 147397,20 грн.

Вказану суму, відповідно до роз`яснень, визначених у п.6 Постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1993 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , визначено без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача неправомірно утриманих коштів з виплаченої вихідної допомоги у розмірі 566,69 грн. суд зазначає наступне.

За діючим трудовим законодавством повернення підприємству зайво виплачених коштів можливо для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (статті 127, 136 КЗпП України).

Також ст. 1212 ЦК України зобов`язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, нормами закону передбачено повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів лише у випадках, встановлених ст. 127 КЗпП України та ст. 1215 ЦК України.

В той же час, стаття 127 КЗпП регулює відносини між роботодавцем та працівниками з приводу відрахувань із заробітної плати за наказом власника або уповноваженого ним органу. Тому зазначення у цій статті про право роботодавця видати в межах певного строку наказ (розпорядження) про відрахування із заробітної плати не зачіпає решти правовідносин, які виникають унаслідок безпідставної виплати заробітної плати та на які поширюється чинність ст. 1215 ЦК. Заробітна плата, що виплачена добровільно й отримана безпідставно, не підлягає поверненню, крім випадків, коли вона була виплачена в результаті лічильної помилки роботодавця або недобросовісності з боку набувача.

Як вбачається з довідки № 266 від 29.09.2017 року, ОСОБА_1 було нараховано у вересні 2017 року вихідну допомогу у розмірі 3910,56 грн., з якої, поміж іншого, було утримано зайво нараховані кошти в квітні, серпні 2017 року у розмірі 566,69 грн.

За поясненнями представника відповідача помилки в зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати за квітень та червень 2017 року сталися через те, що позивач несвоєчасно надав до бухгалтерії училища листки непрацездатності.

В свою чергу, відповідно до статті 129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Таким чином, з Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту слід стягнути на користь ОСОБА_1 неправомірно утримані кошти у розмірі 566,69 грн., оскільки зазначена сума була відрахована з вихідної допомоги позивача, що не передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та неправомірно утриманих коштів з виплаченої вихідної допомоги підлягають задоволенню. Проте, враховуючи, що суд визначає суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , виходячи з розміру його середньоденного заробітку 260,88 грн., а не 421,63 грн. (як обчислено представником позивача), позов судом задовольняється не у повному обсязі, а частково.

Задовольняючи позов, на підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2987,74 грн., пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 40, 42, 43, 49-2, 129, 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України Про оплату праці , ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та неправомірно утриманих коштів з виплаченої вихідної допомоги, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту про звільнення № 54 від 31.08.2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання з водіння автомобіля Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю.

Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання з водіння автомобіля Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту .

Стягнути з Державного навчального закладу Одеське Вище професійне училище автомобільного транспорту (місцезнаходження м. Одеса, вул. Ленінградська, буд. 8, код ЄДРПОУ 02546625) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2017 р. по 29.11.2019 року у розмірі 147397,20 грн. (сто сорок сім тисяч триста дев`яносто сім гривень 20 коп.) за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів .

Стягнути з Державного навчального закладу Одеське Вище професійне училище автомобільного транспорту (місцезнаходження м. Одеса, вул. Ленінградська, буд. 8, код ЄДРПОУ 02546625) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) неправомірно утримані кошти з виплаченої вихідної допомоги у розмірі 566,69 грн. (п`ятсот шістдесят шість грн. 69 коп.).

Стягнути з Державного навчального закладу Одеське Вище професійне училище автомобільного транспорту (місцезнаходження м. Одеса, вул. Ленінградська, буд. 8, код ЄДРПОУ 02546625) на користь держави судовий збір у розмірі 2119,64 грн. (дві тисячі сто дев`ятнадцять грн. 64 коп.).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.С. Єршова