Рішення

від 11.11.2019 по справі 302/133/18

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/133/18

№ 2/302/9/19

Номер рядка звіту 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

11.11.2019 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді КривкаВ. П

з участю: секретар с/з Гажук Н.В.,

позивача представник - адвокат Керита М.В.,

законний представник позивача (опікун) - ОСОБА_1 ,

представник адвокат Шишола В.В.

представник відповідача ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області - Беля Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_1 до Колочавської сільської ради, ОСОБА_4 , ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, Міжгірської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог Басейнове управління водних ресурсів р.Тиса Державного агентства водних ресурсів України про визнання незаконними і скасування: рішень Колочавської сільської ради № 107 від 12.03.21010 р., № 69 від 09.09.2010 р., № 68 від 21.06.2013 р., № 14 від 03.01.2014 р.; свідоцтва про право власності від 11.04.2014 р. на земельну ділянку площею 0.04 га для ведення особистого селянського господарства (власник ОСОБА_4 ), кадастровий номер 2112482100:01:008:0008 та державну реєстрацію цієї земельної ділянки за № 2035448 (серія № 575034); рішення державного земельного реєстратора Козіцького С.С. відділу в Міжгірському районі ГУ Держгеокадастру України в Закарпатській області від 13.01.2014 р. про державну реєстрацію земельної ділянки в державному земельному кадастрі, - В С Т А Н О В И В:

05.02.2018 адвокат Керита М.В., яка діє в інтересах недієздатної особи з інвалідністю 1 групи ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом з таким обґрунтуванням вимог.

ОСОБА_3 за допомогою батьків спорудив гараж для зберігання автомобіля для особи з інвалідністю в с. Колочава Міжгірського району в урочищі За дорогою . Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернувся до Колочавської сільської ради передати у власність земельну ділянку для обслуговування гаража. Рішенням Колочавської сільської ради № 107 від 12.003.2010 відповідачу ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку технічної документації для передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,04 га , яка знаходиться в межах населеного пункту с.Колочава в урочищі За дорогою для ведення особистого селянського господарства. Рішенням цієї ж ради № 69 від 09.09.2010 зазначену земельну ділянку передано у власність ОСОБА_4 . Рішенням цієї ж ради № 68 від 27.06.2013 внесено зміни в рішення № 69 від 09.09.2010 і надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,04 га у власність в урочищі За дорогою в с. Колочава Міжгірського району для ведення особистого селянського господарства. Згідно з рішенням Колочавської сільської ради від 03.02.2014 № 14 затверджено проект землеустрою зазначеної земельної ділянки з кадастровим № 2122482100:01:008:0008 і передано у власність земельну ділянку ОСОБА_4 , а також 11.04.2014 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 20354448, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На підставі цих рішень органу місцевого самоврядування Фриган В.В. передано у власність земельну ділянку, на якій ОСОБА_1 збудував гараж для ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що ОСОБА_4 передано у власність зазначену земельну ділянку неправомірно з таких обґрунтувань. За зверненням позивача Державне агенство водних ресурсів України зазначило, що ширина захисної смуги річки Колочавка в межах села Колочава в районі вулиці Дружба за нормативами має становити 25 м згідно з положеннями статті 88 Водного кодексу України. У зв`язку з цим земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_4 , розташована на цій захисній смузі, бо проєкт землеустрою на земельну ділянку не погоджувався з Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса та Державним агентством водних ресурсів України. Позивач вважає, що Колочавська сільська рада неправомірно розпорядилась земельною ділянкою щодо передачі такої у власність ОСОБА_4 , не взявши до уваги те, що ця земельна ділянка належить до водоохоронної зони, також те, що село Колочава не має генерального та кадастрового планів щодо впорядкування території села Колочава і прибережної смуги річки Колочавка. Окрім цього, землевпорядник Колочавської сільської ради ОСОБА_5 О.І ОСОБА_6 надала пояснення під час перевірки порушень земельного законодавства в Колочавській сільській раді, що вона не підписувала акт погодження меж земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_4 .

З огляду на викладене позивач просить визнати неправомірними і скасувати :

- Рішення Колочавської сільської ради № 107 від 12.03.2010 Про виділення земельних ділянок, передачу їх у власність, надання у користування, оренду , яким надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку технічної документації для передачі у приватну власність земельної ділянки , яка знаходиться в межах населеного пункту с. Колочава урочище за дорогою для ведення особистого селянського господарства площею 0,04 га;

- Рішення Колочавської сільської ради № 69 від 09.09.2010 Про передачу зумельних ділянок , яким передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,04 га , яка розташована в урочищі За дорогою с. Колочава Міжгірського району Закарпатської області для ведення особистого селянського господарства;

- Рішення Колочавської сільської ради № 68 від 27.06.2013 Про внесення змін до рішень сесії сільської ради , яким внесені зміни в рішення цієї ж ради № 69 від 09.09.2010 і надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ;

- Рішення Колочавської сільської ради № 14 від 03.02.2014 Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2122482100:01:008:0008 у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в с. Колочава Міжгірського району Закарпатської області в урочищі За дорогою ;

- Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.04.2014 індексний номер 20354448 (серія САК № 575034) на земельну ділянку загальною площею 0,04 га, кадастровий номер 2122482100:01:008:0008, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Колочава Міжгірський район Закарпатська область;

- Рішення державного земельного кадастрового реєстратора Міжгірського районного відділу ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області Козіцького С.С. від 13.01.2014 про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2122482100:01:008:0008.

Відповідач ОСОБА_4 і його представник адвокат Шишола В.В. позов заперечили повністю на основі таких обґрунтувань за змістом відзиву та наданих доказів і пояснень.

ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_1 і вони спільно проживають за однією адресою в АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 раніше подавав аналогічний позов в інтересах сина, що стверджується рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2015 (справа № 302/1515/14-ц і ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13.03.2015), якими ОСОБА_1 відмовлено в позові до Колочавської сільської ради, відділу Держземагенства в Міжгірському районі, державного реєстратора прав на нерухоме майно Міжгірського районного управління юстиції, Фригана В.В. Згідно з ухвалою Закарпатського окуржного адміністративного суду від 11.08.2017, яка набрала законної сили 28.09.2017 (справа №807/1178/16/1843/17 закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до Колочавської сільської ради, відділу Держземагенмтва у Міжгірському районі , державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції, Фригана В.В. за такими ж позовними вимогами. Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2018 (справа № 302/692/16-ц) частково задоволено позов ОСОБА_4 і зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у праві власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,04 га по АДРЕСА_2 кадастровий номер 2122482100:01:008:0008, шляхом знесення гаража на цій земельній ділянці. Це рішення набрали законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 27.08.2018 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , оскільки не доведено, що судовим рішенням у цій справі вирішено питання про його права і постановою цього ж суду від 27.08.2018 про залишення рішення суду першої інстанції за вирішеними позовними вимогами без змін. Правомірність зазначених судових рішень підтверджена і змістом постанови Верховного Суду від 23.07.2019, якою залишено без задоволення касаційні скарги ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв адвокат Керита М.В. та ОСОБА_1 .. Цією ж постановою суду касаційної інстанції поновлено виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2018 та постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 27.08.2018.

Відповідач ОСОБА_4 також зазначив, що позивач ОСОБА_3 не оформляв право користування чи власності на земельну ділянку, яку самовільно захопив у відповідача ОСОБА_4 і на якій самовільно спорудив гараж, покликаючись на мету отримати автомобіль від держави для власних потреб згідно із законом Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні . Відповідач ОСОБА_4 вважає безпідставним покликання позивача на порушення сільською радою водного законодавства при передачі у власність відповідачу спірної земельної ділянки з огляду на те, що позивач має намір використовувати цю земельну ділянку для обслуговування самовільно збудованого гаража. Відповідач ОСОБА_4 вважає, що відсутність погодження документації із землеустрою щодо надання спірної земельної ділянки у власність відповідачу третьою особою Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса не означає неправомірне одержання відповідачем земельної ділянки чи незаконність такої документації, бо прибережні захисні смуги не встановлювались у місці розташування спірної земельної ділянки. Відповідач ОСОБА_4 вважає, що обставини, на які покликається позивач вже встановлювались рішеннями судів різних інстанцій, які набрали законної сили і не доказуються при розгляді інших справ. Відповідач ОСОБА_4 також покликається на сплив строку позовної давності за заявленими позовними вимогами.

Відповідач Колочавська сільська рада в особі сільського голови подали в суд заяву про визнання позову без обґрунтування своєї позиції.

Відповідач ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області позов заперечив повністю на основі таких обґрунтувань у відзиві та письмових поясненнях.

ОСОБА_4 одержав земельну ділянку у власність на підставі оскаржуваних рішень Колочавської сільської ради, розробленого і затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, реєстрація цієї земельної ділянки в державному земельному кадастрі і в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена у відповідності до чинного законодавства. Покликання позивача на відсутність генерального плану села Колочава та кадастрового плану є неправильним, бо генеральний план цього населеного пункту затверджений ще в 1969 році. Згідно з рішенням Колочавської сільської ради № 3 від 05.02.2013 строк дії генерального плану с. Колочава продовжено до розроблення нової містобудівної документації. Покликання позивача на недотримання вимог статті 88 Водного кодексу України цей відповідач вважає неправильним, бо відповідальність за розробку проекту землеустрою несе спеціалізоване підприємство. Окрім цього, у межах існуючих населених пунктів прибережна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації за окремими проектами землеустрою. Відповідач у зв`язку з цим покликається на технічну документацію Закарпатського філіалу проектного інститут по землевпорядкуванню Укрземпроект , яка розроблена на основі чинного на той час законодавства, по встановленню водоохоронних і прибережних захисних смуг малих річок і водойм у Міжгірському районі, яка затверджена рішенням виконавчого комітету Міжгірскьої районної ради № 157 від 10.06.1981, зокрема для малих річок, струмків по 6 метрів в обидва боки. Цей же Відповідач звертає увагу суду на те, що батько позивача раніше подав аналогічний позов про визнання неправомірними цих же рішень сільської ради з участі тих же відповідачів та третьої особи з аналогічним обґрунтуванням і в задоволенні цього позову відмовлено, а тому покликається на застосування процесуальної норми щодо недопущення зловживання процесуальними правами. Відповідач також заявив про застосування строку позовної давності і вважає, що такий закінчився 03.12.2016.

Співвідповідач Міжгірська районна державна адміністрація, залучена до участі в справі за ухвалою суду від 27.03.2018 щодо рішення, прийнятого сектором з питань державної реєстрації, - відзив на позов, письмових заяв про позицію в справу не подавала та не забезпечувала протягом розгляду справи участь свого представника в судовому засіданні.

Третя особа без самостійних вимог Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса державного агентства водних ресурсів України надала такі письмові пояснення. У лютому 2016 року для розгляду звернення ОСОБА_3 спеціалісти Виноградівського міжрайонного управління водного господарства обстежили ділянку русла річки Колочавка в районі вулиці Дружба села Колочава з участю заявника, представників Колочавської сільської ради та громади. Обстеженням та вивченням документації із землеустрою на право власності земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 спеціалістами підприємства виявлено, що ширина прибережної захисної смуги вказаної річки має становити відповідно до вимог Водного кодексу України 25 метрів в урочищі За вулицею . Натомість це урочище забудоване гаражами та підсобними будівлями мешканців цієї вулиці. Спеціаласти також дійшли висновку, що земельна ділянка ОСОБА_4 знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Колочавка, а технічна документація щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_4 не погоджувалась з водогосподарськими організаціями. Третя особа також звернула увагу суду на положення та вимоги статей 19, 20, 59, 60, 84 ч.4 Земельного кодексу Украни, за якими передача у власність чи у користування земель, що віднесені в установленому порядку до земель водного фонду, здійснюється з урахуванням особливостей, спеціального режиму та відповідними обмеженнями, передбаченими законодавством та у відповідності до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ № 486 від 08.05.1996. Третя особа вважає, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені імперативними нормами (ст.60 ЗК України, ст. 88 ВК України).

В справі винесені такі процесуальні рішення Міжгірським районним судом.

Ухвалою судді Гайдур А.Ю. від 07.02.2018 прийнято позовну заяву та відкрито провадження в справі.

Ухвалою судді Гайдур А.Ю. від 06.03.2018 задоволено відвід судді стороною позивача.

Ухвалою судді Цімбота В.І. від 07.03.2018 задоволено самовідвід судді Цімбота В.І.

Ухвалою судді Кривка В.П. від 12.03.2018 прийнято справу до свого провадження і призначено підготовчий судовий розгляд.

Ухвалою суду від 25.04.2018 продовжено строк проведення підготовчого судового розгляду на 30 днів.

Ухвалою від 07.05.2018 в справі призначено психіатричну експертизу Штаєра Є.І. і на час проведення експертизи провадження в справі зупинено.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.09.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Керита М.В., залишено без задоволення, а ухвалу Міжгірського районного суду від 07.05.2018 залишено без змін.

Ухвалою Міжгірського районного суду від 21.02.2019 відновлено провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.

Рішенням Міжгірського районного суду від 13.03.2019 (справа №302/119/19) ОСОБА_3 визнано недієздатним і призначено його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 (батько позивача).

Ухвалою суду від 07.05.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Шишоли В.В. про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 19.06.2019 закрито підготовче провадження в справі і призначено справу до розгляду по суті на 19.06.2019.

Ухвалою суду від 16.09.2019 задоволено клопотання сторони позивача про привід свідків.

Судом установлено такі обставини.

Позивач ОСОБА_3 (особа з інвалідністю з дитинства 1 групи, недієздатний) проживає в АДРЕСА_2 з опікуном (батьком) ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_4 проживає в

АДРЕСА_1 сільська рада за заявами ОСОБА_4 винесла такі рішення: № 107 від 12.03.2010, яким надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку технічної документації для передачі у власність земельної ділянки площею 0,04 га в селі Колочава в урочищі За дорогою для ведення особистого селянського господарства; № 69 від 09.09.2010, яким передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,04 га в селі Колочава в урочищі За дорогою для ведення особистого селянського господарства; № 68 від 27.06.2013, яким внесено зміни в рішення цієї ж ради № 69 від 09.09.2010 і надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,04 га в АДРЕСА_1 в урочищі За дорогою для ведення особистого селянського господарства; № 14 від 13.02.2014, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2122482100:01:008:0008) у власність ОСОБА_4 площею 0,04 га в селі Колочава в урочищі За дорогою для ведення особистого селянського господарства. Реєстраційною службою Міжгірського районного управління юстиції, державним реєстратором Галай В.В. 11.04.2014 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 2035448 земельну ділянку площею 0,04 га в с.Колочава Міжгірського району кадастровий номер 2122482100:01:008:0008 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із зазначенням власника ОСОБА_4 .

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2015 (справа № 302/1515/14-ц) відмовлено ОСОБА_1 (батьку позивача ОСОБА_3 ) у задоволенні позову до ОСОБА_4 , Колочавської сільської ради, державного реєстратора Галай В.В.,третя особа відділ Держземагенства у Міжгірському районі про скасування рішень Колочавської сільської ради № 107 від 12.03.2010, № 14 від 03.02.2014, № 69 від 09.09.2010, № 68 від 27.06.2013, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 2035448 земельну ділянку площею 0,04 га в с. Колочава Міжгірського району, виданого ОСОБА_4 і про зобов`язання виділити земельну ділянку площею 0,0150 га в урочищі По АДРЕСА_2 для будівництва гаража для автомобіля сина - особи з інвалідністю. Це рішення переглядалось в апеляційному порядку за скаргою ОСОБА_1 і ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13.03.2015 залишено без змін.

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2018 (справа № 302/692/16-ц) задоволено позов ОСОБА_4 і зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у праві власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,04 га на АДРЕСА_2 кадастровий номер 21224892100:01:008:0008 шляхом знесення гаража на цій земельній ділянці. Рішення суду в цій частині залишено без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 27.08.2018 і постановою Верховного Суду від 23.07.2019. Цією ж постановою залишено без змін ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27.08.2018 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , оскільки не доведено, що судовим рішенням у цій справі вирішено питання про права ОСОБА_3 , а також поновлено виконання рішення Міжгірського районного суду від 05.02.2018 та постанови Апеляційного суду Закарпатської області в частині знесення самовільно збудованого гаража ОСОБА_1 на земельній ділянці ОСОБА_4 .

Оцінивши встановлені обставини, доводи сторін, пояснення третьої особи, подані в справу докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позові слід відмовити повністю з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення не визнання або оспорювання. Згідно із статтею 152 частинами 1, 2 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю , навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У відповідності до ч.1 статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільської ради у галузі земельних відносин на території сіл, зокрема належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок у власність громадян, організація землеустрою.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач Колочавська сільська рада безпідставно відмовила йому надати земельну ділянку, на якій батьком позивача -особи з інвалідністю 1 групи з дитинства споруджено гараж для зберігання автомобіля, призначеного для перевезення позивача, який має фізичні вади. Натомість позивач вважає, що Колочавська сільська рада надала у власність земельну ділянку, на частину якої претендує позивач, відповідачу ОСОБА_4 з порушенням земельного і водного законодавства.

З обставин справи, які встановлені вищезазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, а також з поданих у справу доказів у виді документів, пояснень сторін, їх представників, - видно, що позивач не має жодного документу про право користування, оренди, чи власності на земельну ділянку, на яку він претендує. Також встановлено, що батько позивача на земельній ділянці, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_4 , самовільно, тобто без дозвільних документів, передбачених законом, збудував гараж.

Покликання позивача на застосування положень закону Про основи соціальної захищеності інвалідів суд вважає помилковими, бо позивач вимагає позбавити права власності ОСОБА_4 , який набув це право власності на земельну ділянку в установленому порядку, що підтверджено рішеннями судів. Позивач не надав жодного доказу, що стверджує надання йому земельної ділянки під будівництво гаража, дозволів на будівництво цього гаража.

Стаття 81 ч.1 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами 4,5 статті 82 ЦПК України: - обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; - обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд вважає спростованими покликання позивача на відсутність погоджень органом водного господарства проекту землеустрою земельної ділянки, відведеної у власність відповідачу ОСОБА_4 , а також пояснення третьої особи з цього приводу, з огляду на таке обґрунтування.

Стаття 88 водного Кодексу України передбачає виділення вздовж річок у межах водоохоронних зон земельних ділянок під прибережні захисні смуги, які встановлюються по обидва береги річки уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок 25 метрів. Ця ж норма закону передбачає, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Статтею 89 ВК України встановлено режим обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах, зокрема заборонено будівництво гаражів. Пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (затв. пост. КМУ № 486 від 08.05.1996) пердбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_4 і на яку претендує позивач, знаходиться у межах населеного пункту села Колочава Міжгірського району. Річка Колочавка віднесена до малих річок. Представник органу Держкомзему пояснив, що в зазначеному населеному пункті раніше відведено земельні ділянки під прибережні захисні смуги, зокрема і до річки Колочавка, яка відноситься до малих річок, струмків, - відповідним рішенням органу місцевої влади на підставі розробленого проекту землеустрою і тому це враховано при погодженні проекту землеустрою земельної ділянки, відведеної у власність ОСОБА_4 . Згідно з технічною документацією по встановленню прибережних смуг малих річок, струмків і водойм Міжгірського району Закарпатської області, яка розроблена Закарпатським філіалом проектного інституту землеустрою в 1981 році і затверджена рішенням виконкому Міжгірської районної ради від 10.06.1981 № 157, встановлено зокрема, що мінімальна ширина прибережної смуги для малих річок, струмків по обидві сторони має становити 6 метрів.

Третя особа (орган водного господарства) не подав до суду графічні матеріали, геодезичну зйомку, план-схему тощо, які б стверджували знаходження спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги річки Колочавка. Акт комісії від 01.02.2016 року та додані до нього матеріали не містять жодних вимірів, площ тощо. Натомість відсутність погодження водного господарства документації проекту землеустрою на спірну земельну ділянку саме по собі не є підставою для визнання недійсними рішень Колочавської ради про надання дозволів та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 , на яку претендує позивач. Орган Держкомзему (відповідач), погоджуючи проект землеустрою, здійснюючи державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_4 не встановив порушень земельного і водного законодавства. У розглядуваній справі позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу і судом не установлено факту, що земельна ділянка ОСОБА_4 повністю чи частково знаходиться в прибережній захисній смузі річки Колочавка, яка протікає в селі Колочава Міжгірського району.

До встановлених обставин суд також застосовує правову позицію (висновок), викладений в постанові Верховного Суду України від 29.-3.2017 (справа № 6-1590 цс 16).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів суду свої позовні вимоги, а відповідачі запереченнями позову, їх обґрунтуванням спростували позовні вимоги повністю. Суд вважає, що на підставі встановлених обставин справи, поданих доказів, які визнані судом належними і допустимими, вищевикладених норм цивільного, земельного і водного законодавства, слід забезпечити захист права власності відповідача на земельну ділянку, що гарантується статтею 41 Конституції України і підлягає судовому захисту згідно з положеннями статті 15 ч.1 ЦК України.

Судових витрат до стягнення у справі не має, бо позивач як особа з інвалідністю 1 групи звільнений від сплати судового збору, згідно з статтею 5 ч.1 п. 9 закону Про судовий збір під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Інших судових витрат у справі не має.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати у виді судового збору віднести на рахунок держави.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 21.11.2019 року

Суддя: В. П. Кривка