Постанова

від 09.06.2020 по справі 302/133/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/133/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 червня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Собослоя Г.Г., Куштана Б.П.,

за участі секретаря: Чучка Н.В.,

за участі представників - Керита М.В., Штаєр І.В., Шишола В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 11 листопада 2019 року, головуючий суддя Кривка В.П., у справі за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_1 до Колочавської сільської ради, ОСОБА_4 , ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, Міжгірської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог Басейнове управління водних ресурсів р.Тиса Державного агентства водних ресурсів України про визнання незаконними і скасування: рішень Колочавської сільської ради № 107 від 12.03.21010 р., № 69 від 09.09.2010 р., № 68 від 21.06.2013 р., № 14 від 03.01.2014 р.; свідоцтва про право власності від 11.04.2014 р. на земельну ділянку площею 0.04 га для ведення особистого селянського господарства (власник ОСОБА_4 ), кадастровий номер 2112482100:01:008:0008 та державну реєстрацію цієї земельної ділянки за № 2035448 (серія № НОМЕР_1 ); рішення державного земельного реєстратора Козіцького С.С. відділу в Міжгірському районі ГУ Держгеокадастру України в Закарпатській області від 13.01.2014 р. про державну реєстрацію земельної ділянки в державному земельному кадастрі,

В С Т А Н О В И В:

05.02.2018 адвокат Керита М.В., яка діє в інтересах недієздатної особи з інвалідністю 1 групи ОСОБА_2 , звернулась до суду із зазначеним позовом з таким обґрунтуванням вимог.

Рішенням Міжгірського районного суду від 11 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області та ОСОБА_4 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 (особа з інвалідністю з дитинства 1 групи, недієздатний) проживає в АДРЕСА_1 з опікуном (батьком) ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 .

Колочавська сільська рада за заявами ОСОБА_4 винесла такі рішення:

-№ 107 від 12.03.2010, яким надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку технічної документації для передачі у власність земельної ділянки площею 0,04 га в селі АДРЕСА_1 в урочищі За дорогою для ведення особистого селянського господарства;

-№ 69 від 09.09.2010, яким передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,04 га в селі АДРЕСА_1 урочищі АДРЕСА_2 За дорогою для ведення особистого селянського господарства;

-№ 68 від 27.06.2013, яким внесено зміни в рішення цієї ж ради № 69 від 09.09.2010 і надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,04 га в АДРЕСА_3 дорогою для ведення особистого селянського господарства;

-№ 14 від 13.02.2014, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2122482100:01:008:0008) у власність ОСОБА_4 площею 0,04 га в селі Колочава в урочищі За дорогою для ведення особистого селянського господарства.

Реєстраційною службою Міжгірського районного управління юстиції, державним реєстратором Галай В.В. 11.04.2014 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 2035448 земельну ділянку площею 0,04 га в с.Колочава Міжгірського району кадастровий номер 2122482100:01:008:0008 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із зазначенням власника ОСОБА_4 .

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2015 (справа № 302/1515/14-ц) відмовлено ОСОБА_1 (батьку позивача ОСОБА_2 ) у задоволенні позову до ОСОБА_4 , Колочавської сільської ради, державного реєстратора Галай В.В., третя особа відділ Держземагенства у Міжгірському районі про скасування рішень Колочавської сільської ради № 107 від 12.03.2010, № 14 від 03.02.2014, № 69 від 09.09.2010, № 68 від 27.06.2013, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 2035448 земельну ділянку площею 0,04 га в с. Колочава, Міжгірського району, виданого ОСОБА_4 і про зобов`язання виділити земельну ділянку площею 0,0150 га в урочищі По АДРЕСА_3 в селі АДРЕСА_3 для будівництва гаража для автомобіля сина - особи з інвалідністю.

Це рішення переглядалось в апеляційному порядку за скаргою ОСОБА_1 і ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13.03.2015 залишено без змін.

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2018 (справа № 302/692/16-ц) задоволено позов ОСОБА_4 і зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у праві власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,04 га на АДРЕСА_3 кадастровий номер 21224892100:01:008:0008 шляхом знесення гаража на цій земельній ділянці.

Рішення суду в цій частині залишено без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 27.08.2018 і постановою Верховного Суду від 23.07.2019. Цією ж постановою залишено без змін ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27.08.2018 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , оскільки не доведено, що судовим рішенням у цій справі вирішено питання про права ОСОБА_2 , а також поновлено виконання рішення Міжгірського районного суду від 05.02.2018 та постанови Апеляційного суду Закарпатської області в частині знесення самовільно збудованого гаража ОСОБА_1 на земельній ділянці ОСОБА_4 .

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач Колочавська сільська рада безпідставно відмовила йому надати земельну ділянку, на якій батьком позивача - особою з інвалідністю 1 групи з дитинства, споруджено гараж для зберігання автомобіля, призначеного для перевезення позивача, який має фізичні вади. Натомість позивач вважає, що Колочавська сільська рада надала у власність земельну ділянку, на частину якої претендує позивач, відповідачу ОСОБА_4 з порушенням земельного і водного законодавства.

З обставин справи, які встановлені вищезазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, а також з поданих у справу доказів у виді документів, пояснень сторін, їх представників вбачається, що позивач не має жодного документу про право користування, оренди, чи власності на земельну ділянку, на яку він претендує. Також встановлено, що батько позивача на земельній ділянці, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_4 , самовільно, тобто без дозвільних документів, передбачених законом, збудував гараж.

Доводи позивача на застосування положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" не заслуговують на увагу тому, що позивач вимагає позбавити права власності ОСОБА_4 , який набув це право власності на земельну ділянку в установленому порядку, що підтверджено рішеннями судів. Позивач не надав доказів, що стверджують надання йому земельної ділянки під будівництво гаража, дозволів на будівництво цього гаража.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частинами четвертою та п`ятою статті 82 ЦПК України: обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд, вважав спростованими доводи позивача на відсутність погоджень органом водного господарства проекту землеустрою земельної ділянки, відведеної у власність відповідачу ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 88 Водного кодексу України (надалі - ВК України) виділення вздовж річок у межах водоохоронних зон земельних ділянок під прибережні захисні смуги, які встановлюються по обидва береги річки уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок 25 метрів. Ця ж норма закону передбачає, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з врахуванням конкретних умов, що склалися. Статтею 89 ВК України встановлено режим обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах, зокрема заборонено будівництво гаражів. Пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 р. № 486) передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_4 і на яку претендує позивач, знаходиться у межах населеного пункту села Колочава Міжгірського району. Річка Колочавка віднесена до малих річок. Представником Головного управління надано пояснення, що в зазначеному населеному пункті раніше відведено земельні ділянки під прибережні захисні смуги, зокрема і до АДРЕСА_3 , яка відноситься до малих річок, струмків, відповідним рішенням органу місцевої влади на підставі розробленого проекту землеустрою і тому це враховано при погодженні проекту землеустрою земельної ділянки, відведеної у власність ОСОБА_4 . Згідно із технічною документацією по встановленню прибережних смуг малих річок, струмків і водойм Міжгірського району Закарпатської області, яка розроблена Закарпатським філіалом проектного інституту землеустрою в 1981 році і затверджена рішенням виконкому Міжгірської районної ради від 10.06.1981 № 157, встановлено зокрема, що мінімальна ширина прибережної смуги для малих річок, струмків по обидві сторони має становити 6 метрів.

Третя особа (орган водного господарства) не подав до суду графічні матеріали, геодезичну зйомку, план-схему тощо, які б стверджували знаходження спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги АДРЕСА_4 Колочавка. Акт комісії від 01.02.2016 та додані до нього матеріали не містять жодних вимірів, площ тощо. Натомість відсутність погодження водного господарства документації проекту землеустрою на спірну земельну ділянку саме по собі не є підставою для визнання недійсними рішень Колочавської сільської ради про надання дозволів та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 , на яку претендує позивач. Головне управління (відповідач), погоджуючи проект землеустрою, здійснюючи державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_4 не встановило порушень земельного і водного законодавства. У даній справі позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу і судом не встановлено факту, що земельна ділянка ОСОБА_4 повністю чи частково знаходиться в прибережній захисній смузі річки Колочавка, яка протікає в селі Колочава Міжгірського району.

Твердження апелянта, що судом не досліджувався Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 07 грудня 2018 року № 890/ДК/815/АП/09/01/-18, який на думку апелянта, спростовує викладені обставини, що містяться у відзиві відповідача та прийняв клопотання представника Головного управління про приєднання до матеріалів справи Технічної документації по встановленню прибережних смуг малих річок, струмків і водойм Міжгірського району Закарпатської області, яка розроблена Закарпатським філіалом проектного інституту землеустрою в 1981 році і затверджена рішенням виконкому Міжгірської районної ради від 10.06.1981 № 157, з грубим порушенням статей 183 та 222 ЦПК України є безпідставним, що підтверджується наступним.

Як вбачається, з технічною документацією по встановленню прибережних смуг малих річок, струмків і водойм Міжгірського району Закарпатської області, яка розроблена Закарпатським філіалом проектного інституту землеустрою в 1981 році і затверджена рішенням виконкому Міжгірської районної ради від 10.06.1981 № 157 встановлено зокрема, що мінімальна ширина прибережної смуги для малих річок, струмків по обидві сторони має становити 6 метрів. На даний час зазначена технічна документація, ніким не скасована і є чинною.

Судом встановлено, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 07 грудня 2018 року № 890/ДК/815/АП/09/01/-18, вбачається, що відстань від урізу води до ділянки становить приблизно 12 метрів. Зазначена перевірка проводилась у відповідності до поданих до перевірки старшому державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області документів, а саме: рішень Колочавської сільської ради, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та огляду на місцевості земельної ділянки. Тобто на момент перевірки і складання зазначеного акту державному інспектору не було надано Технічну документації по встановленню прибережних смуг малих річок, струмків і водойм Міжгірського району Закарпатської області, яка розроблена Закарпатським філіалом проектного інституту землеустрою в 1981 році і затверджена рішенням виконкому Міжгірської районної ради від 10.06.1981 № 157, і приналежність обрала перевірки до земель водного фонду визначалась тільки з пояснень третьої особи по справі.

Твердження апелянта про відсутність генерального плану села Колочава та

кадастрового плану не знаходять підтвердження, так як генеральний план цього

населеного пункту затверджений ще в 1969 році. Згідно з рішенням Колочавської

сільської ради від 05.02.2013 № 3 строк дії генерального плану с. Колочава

продовжено до розроблення нової містобудівної документації.

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не

надав жодного значення листу Виноградівського міжрайонного управління

водного господарства від 22.10.2019 № 530, в якому зазначено, що "на даний час

дана Технічна документації по встановленню прибережних смуг малих річок,

струмків і водойм Міжгірського району Закарпатської області, яка розроблена

Закарпатським філіалом проектного інституту землеустрою в 1981 році не є діюча

і враховувати її при оформленні документації із землеустрою присадибних ділянок

не є правомірно", не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса (далі - БУВР Тиси) є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України. БУВР Тиси у межах своїх повноважень відповідно до законодавства забезпечує у межах басейну р. Тиса реалізацію державної політики у сфері управління, використання, збереження та відтворення водних ресурсів, розвитку водного господарства, експлуатації гідротехнічних споруд, державних меліоративних систем, вирішує разом з органами виконавчої влади та іншими організаціями, установами, підприємствами питання забезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами.

Основними завданнями БУВР Тиси є: забезпечення державного управління водними ресурсами, реалізація державної політики у сфері використання, збереження та відтворення поверхневих вод, забезпечення потреб населення і галузей економіки водними ресурсами, виконання довгострокових комплексних програм щодо забезпечення надійної експлуатації водогосподарських систем, гідротехнічних споруд і окремих об`єктів інженерної інфраструктури, які перебувають у державній власності і знаходяться на балансі водогосподарських організацій, підпорядкованих БУВР Тиси, та здійснення заходів, пов`язаних із запобіганням шкідливій дії вод у межах сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист цих територій, реалізація заходів щодо розвитку водного господарства і меліорації земель, експлуатації об`єктів державного водогосподарського комплексу та міжгосподарських меліоративних систем у Закарпатській області.

У своїй роботі БУВР Тиса керується наказом Держводагентства України від 26.11.2018 № 887 "Про Затвердження Положення про Басейнову раду річки Тиса та її персонального складу", Положенням про Басейнову раду річки Тиса, Положення про секретаріат Басейнової ради річки Тиса (повний текст даних документів на офіційному сайті). Жодний з вищезазначених нормативних актів не наділяє БУВР Тиса повноваженнями, про надання висновку про недійсність Технічної документації по встановленню прибережних смуг малих річок, струмків і водойм Міжгірського району Закарпатської області, яка розроблена Закарпатським філіалом проектного інституту землеустрою в 1981 році.

Також не заслуговують на увагу твердження апелянта, що судом першої інстанції було грубо порушено норми статті 82 ЦПК України у частині п`ятій цієї статті, яка зазначає про те, що обставини, встановлені щодо певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, не доказуються при розгляді іншої справи проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2015 (справа № 302/1515/14-ц) відмовлено ОСОБА_1 (батьку позивача ОСОБА_2 ) у задоволенні позову до ОСОБА_4 , Колочавської сільської ради, державного реєстратора Галай В. В., третя особа - відділ Держземагентства у Міжгірському районі про скасування рішень Колочавської сільської ради від 12.03.2010 № 107, від 03.02.2014 № 14, від 09.09.2010 № 69, від 27.06.2013 № 68, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 2035448, земельну ділянку площею 0,04 га в с. Колочава Міжгірського району, виданого ОСОБА_4 , і про зобов`язання виділити земельну ділянку площею 0,0150 га в урочищі По АДРЕСА_3 для будівництва гаража для автомобіля сина - особи з інвалідністю. Це рішення переглядалось в апеляційному порядку за скаргою ОСОБА_1 і ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13.03.2015 рішення першої інстанції - залишено без змін.

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2018 (справа № 302/692/16-ц) задоволено позов ОСОБА_4 і зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у праві власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,04 га по АДРЕСА_3 за кадастровим номером 21224892100:01: НОМЕР_2 0008 шляхом знесення гаража на цій земельній ділянці. Рішення суду в цій частині залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27.08.2018 і постановою Верховного Суду від 23.07.2019. Цією ж постановою залишено без змін ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27.08.2018 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , оскільки не доведено, що судовим рішенням у цій справі вирішено питання про права ОСОБА_2 , а також поновлено виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2018 р. та постанови Закарпатського апеляційного суду в частині знесення самовільно збудованого гаража ОСОБА_1 на земельній ділянці ОСОБА_4 .

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 374 , 375 , 381-384ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду від 11 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 12 червня 2020 року .

Головуючий

Судді