Постанова

від 20.11.2019 по справі 343/2041/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/2041/17

Провадження № 22-ц/4808/1439/19

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої Пнівчук О.В.

суддів : Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.

секретаря Турів О.М.

з участю апелянта ОСОБА_1 , її представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника ТзОВ Долина-Агро Палятинського В.І.

представника Долинської міської ради Федор М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 13 вересня 2019 року, в складі судді Монташевич С.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа: Малотурянська сільська рада до ТзОВ Долина-Агро , Долинської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Малотурянської сільської ради від 30.12.1993 року ОСОБА_4 (її батьку) передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,5949 га, з яких: ділянка № НОМЕР_1 - 0,0804 га (ріллі - 0,0544 га), № НОМЕР_2 - 0,1130 га (ріллі - 0,1130 га), №3------, № НОМЕР_3 - 0,2190 га (ріллі - 0,2190 га), № 5 - 0.0525 га (ріллі - 0,0525 га) та №6 - 0,1300 га (ріллі - 0,1300 га) в користування - 0,0984 га.

Після смерті батька вона прийняла спадщину, тобто в порядку спадкування набула право власності на вказані земельні ділянки.

У 2016 році, рішенням Долинської міської ради про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9000 га для обслуговування виробничої бази по АДРЕСА_1 за рахунок земель міської ради та з метою підтвердження за територіальною громадою міста Долини права комунальної власності, Долинська міська рада фактично захопила спадкове майно - належну їй земельну ділянку в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_4

Далі Долинська міська рада своїм рішенням від 26.01.2017 затвердила проект землеустрою на вказану земельну ділянку (у масив якої входить земельна ділянка площею 0,5949 га), та цим же рішенням затвердила, що на дану земельну ділянку право оренди підлягає продажу на земельних торгах. П`ятого квітня 2017 року відбувся земельний аукціон, на якому вказана земельна ділянка була продана за 39742 грн ТзОВ Долина Агро .

Позивач, посилаючись на порушення її прав як власника земельної ділянки просила ухвалити рішення яким усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення № 312-10/2016 від 23.06.2016 (із змінами від 29.09.2016 № 463-16/2016) Долинської міської ради про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9000 га для обслуговування виробничої бази по АДРЕСА_1 за рахунок земель міської ради та з метою підтвердження за територіальною громадою міста Долини права комунальної власності на відведену земельну ділянку; визнання незаконним та скасування рішення від 26.01.2017 № 609-21/2017 Долинської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9000 га, та про те, що на дану земельну ділянку (кадастровий номер 2622010100:01:012:0094) право оренди підлягає продажу на земельних торгах; визнання земельного аукціону на якому земельна ділянка продана за 39742,00 грн ТзОВ Долина Агро , таким, що не відбувся.

Ухвалою Долинського районного суду від 06 грудня 2017 року до участі в справі залучено третю особу без самостійних вимог на стороні позивачки Малотурянську сільську раду.

Рішенням Долинського районного суду від 13 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа Малотурянська сільська рада до ТзОВ Долина Агро , Долинської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду правовій позиції висловленій у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/5635/13-ц, та ряду Постанов Верховного Суду України від 30.05.2012 року (справа № 6-31 цс), від 10.06.2015 року (справа № 6-267цс15) та 7.10.2015 року (справа № 6-1275цс15).

Апелянт зазначила, що в 1952 році її батьку, ОСОБА_4 виконавчим комітетом Долинської районної ради депутатів трудящих було надано дозвіл на будівництво житлового будинку на участку с. Обліски згідно плану затвердженого Мало-Турянсткою сільською радою, площа забудови - 79 кв.м

30 грудня 1993 року рішенням Малотурянської сільської ради ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку пл. 0,5949 га за місцем знаходженням житлового будинку по АДРЕСА_2 , яка з 1952 року знаходиться в безперервному користуванні її сім`ї.

Після сметрі батька ОСОБА_4 в 1996 році згідно свідоцтва про право на спадщину вона є єдиним спадкоємцем та прийняла спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_2 . Що стосується земельних ділянок, то у зв`язку з тим, що у батька був відсутній державний акт на право власності на землю, то в свідоцтві про спадщину земельні ділянки не були зазначені.

Вказані обставини підтверджені будинковим паспортом з дозволом виконавчого комітету Долинської районної ради депутатів трудящих від 15.03.1952 року, рішенням Малотурянської сільської ради від 30.12.1993 року, планами №1 та №2 земельних ділянок та свідоцтвом про спадщину за законом від 03.04.2002 року.

Апелянт вважає, що хоча вона і не отримала державний акт про право власності на землю, однак є належним та добросовісним користувачем та власником спірної земельної ділянки, оскільки як зазначено в п. 3 Декрету КМУ №15-92 від 26.12.1992 року Про приватизацію земельних ділянок право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст.1 цього Декрету, а саме ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю, тобто документом що посвідчує право власності на земельну ділянку може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Згідно п.7 Перехідних положень ЗК України 2001 року - громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством зберігають свої права на ці ділянки. До такого висновку дійшов Верховний Суд України в своїй постанові від 30.05.2012 року у справі № 6-31цс, аналогічна позиція зазначена і в рішенні Великої Палати ВС від 12.12.2018 року у справі № 372/5635/13-ц.

Спірна земельна ділянка не була вилучена у неї, вона не відмовлялась від права користування даною земельною ділянкою, а посилання відповідачів на те, що земельна ділянка відійшла до відання Долинської міської ради, а також те, що у неї не має державного акту не може бути підставою визнання прийнятих рішень Долинською міською радою законними.

Посилання відповідачів на той факт, що земельна ділянка площею 0,5949 яка надана рішенням Малотурянської сільської ради від 30.12.1993 року ОСОБА_4 в приватну власність передана не правильно, оскільки знаходилась на території земель м. Долина, а не на території земель с. Мала Тур`я є безпідставним, оскільки як вбачається з листа №П-501-13 від 12.06.2017 року Долинської міської ради її було повідомлено, що відповідно до проектів формування території і встановлення меж м. Долина та с. Мала Тур`я, а також відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення межі м. Долина, погодженого рішенням міської ради від 29.09.2011 року № 386-11/2011 та рішенням районної ради від 10.11.2011 року №172-9/2011 щодо змін меж населених пунктів. Тобто тільки 25.11.2011 року рішенням Івано-Франківської обласної ради №227-11/2011 року про внесення змін у межі населеного пункту с. Мала Тур`я були змінені межі населеного пункту.

Будь-яких доказів про наявність рішень щодо зміни меж населених пунктів с. Мала Тур`я до 25.11.2011 року відповідачем не долучено, а тому зміна меж населених пунктів в даному випадку не є підставою для припинення права власності або користування земельною ділянкою.

Посилаючись за зазначені обставнини апелянт просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задоволити її позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Долинська міська рада зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, судом повно та всебічно досліджено всі докази по справі та прийнято рішення згідно норм чинного законодавства.

Інші сторони правом на відзив не скористались.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 , її представники ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представники відповідачів ТзОВ Долина-Агро Палятинський В.І. та Долинської міської ради Федор М.М. заперечили доводи апеляційної скарги, посилаючись на обрунтованість висновків суду обставинам справи.

Представник третьої особи на стороні позивача Малотурянської сільської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, поясенення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що позивачка жодним чином не довела те, що вона на законних підставах, правомірно користується земельною ділянкою на території м. Долина, Спірна земельна ділянка, на яку вказує позивач ОСОБА_1 була та є на території м. Долина, а оскаржувані рішення Долинською міською радою приймалися в межах її повноважень, відповідно до вимог земельного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Малотур`янської сільської Ради народних депутатів від 30.12.1993 №Д-477 Про передачу земель у приватну власність - ОСОБА_4 , батькові позивачки, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,5949 гектарів, в тому числі по ділянках № НОМЕР_1 - 0,0804 га (ріллі - 0,0544 га), № НОМЕР_2 - 0,1130 га (ріллі - 0,1130 га), №3------, № НОМЕР_3 - 0,2190 га (ріллі - 0,2190 га), № НОМЕР_4 - 0,0525 га (ріллі - 0,0525 га) та №6 - 0,1300 га (ріллі - 0,1300 га), в користуванні - 0,0984 га. Вказане рішення та плани земельних ділянок складають собою тимчасові документи на приватизацію земельних ділянок ОСОБА_4 (т.1 а.с.10-12, 153-155, 184-186, т.2 а.с.152-155).

Згідно з даними архівного витягу №137/04-02/П-11 від 26.06.2017 із рішення 22 позачергової сесії 21 скликання Малотур`янської сільської Ради від 30.12.1993 Про приватизацію земель в с. Мала Тур`я , сесія сільської ради вирішила приватизувати земельні ділянки перерахованим жителям села Мала ОСОБА_6 , в тому числі ОСОБА_4 0,5949 га.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого повторно 04.03.2002 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.161, т.2 а.с.76).

Відповідно до записів в погосподарській книзі №1 Малотур`янської сільської Ради за 1991-1995 роки за ОСОБА_4 рахувалося господарство в АДРЕСА_2 , в особистому користуванні господарства вказано земельні ділянки всього у 1990-1991 р.р. - 0,23 га, 1992- 1993 р.р. - 0,58 га, 1994 р.-0,8586 га, 1995 р. - 0,5949 га. Крім ОСОБА_4 , членом господарства зазначена також його дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.181-183).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03.04.2002 року державним нотаріусом Долинської районної державної нотаріальної контори спадкоємцем майна ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дружина ОСОБА_7 , спадкове майно на яке видано свідоцтво, складається з житлового цегляного будинку, житловою площею 56,7 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 (т.2 а.с.74).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 26.09.2007 Малотур`янською сільською радою Долинського району (т.2 а.с.77).

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Малотур`янської сільської ради 09.09.1997 року, зареєстрованого в реєстрі за №14, ОСОБА_7 на випадок смерті зробила розпорядження, відповідно до якого всю землю, її майно, яке буде належати їй на праві особистої власності, заповіла ОСОБА_9 (т.2 а.с.72).

20.05.2009 року державним нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори Петрівській Г.Д. видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №793, спадкове майно складається з домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2 .

Згідно записів в погосподарській книзі Малотур`янської сільської ради №1 вул. Тур`янська у 2006 - 2010 роках головою домогосподарства за адресою в АДРЕСА_3 а вказана ОСОБА_7 , членом господарства зазначена її дочка ОСОБА_1 За господарством рахується 0,59 га землі, з яких для ОЖБ - 0,10 га, для ОСГ - 0,49 га, також вказані сільськогосподарські угіддя площею 0,56 га (т.1 а.с.190-194).

У записах книги №1 на 2016-2023 роки у яку внесені облікові картки об`єктів погосподарського обліку АДРЕСА_2 ради - ОСОБА_1 вказана як власник житлового будинку по АДРЕСА_3 та зазначено про наявність у її користуванні земельної ділянки усього площею 0,59 га землі ( для ОЖБ - 0,10 га, для ОСГ -0,49 га, згідно примітки - земельна ділянка площею 0,4703 га рішенням сільської ради від 14.07.2017 року надана ОСОБА_2 (т.2 а.с.67-69).

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 26 червня 2017 року звернулася до Малотур`янської сільської ради із заявою про надання їй у власність земельної ділянки по АДРЕСА_3 а площею 0,0804 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належала її батькові ОСОБА_4 (т.1 а.с.159).

У цей же день до сільської ради звернувся також син позивача - ОСОБА_2 із заявою про надання йому у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського госоподарства в с. Мала Тур`я: в урочищі Помірки площею 0,0987 га та земельні ділянки 2, 3 і 4 в с. Мала Тур`я урочище біля Виноградової відповідно площею 0,1469 га, 0,2247 га та 0,2247 га які належали ОСОБА_4 (т.1 а.с.163-166).

Відповідно до рішень за № 319-12/17 та № 320-12/17 сесії Малотур`янської сільської ради Долинського району від 14.07.2017 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) , надано дозвіл:

- ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею - 0,0804 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 та передачу у власність;

- ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки загальною площею 0,4703 га та передачу у власність, а саме: ділянка № НОМЕР_1 - 0,0987 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мала Тур`я урочище "Помірки "; ділянка № НОМЕР_2 - 0,1469 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мала Тур`я урочище "біля Виноградової"; ділянка № НОМЕР_7 - 0,2247 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мала Тур`я урочище "біля Виноградової" (т.2 а.с.65-66).

Встановлено, що рішенням Долинської міської ради від 23.06.2016 № 312-10/2016 із змінами від 29.09.2016 № 463-16/2016 надано дозвіл Долинській міській раді на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9000 га для обслуговування виробничої бази по АДРЕСА_1 , за рахунок земель міської ради та з метою підтвердження за територіальною громадою міста Долини права комунальної власності на відведену земельну ділянку .(т.1 а.с.45,46).

На виконання вказаного рішення Долинською міською радою виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Долинської міської ради для обслуговування виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 2622010100:01:012:0094 (2,9000) та отримано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серія та номер: НВ-2602306132017, сформований 14.02.2017, згідно з яким земельна ділянка площею 2,9000 гектарів, кадастровий номер 2622010100:01:012:0094, розташована в АДРЕСА_1 , призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (цільове призначення), знаходиться у комунальній власності, дата державної реєстрації земельної ділянки 20.01.2017 (т.1 а.с.47-55, 56-60).

Рішенням Долинської міської ради від 26.01.2017 № 609-21/2017 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , для обслуговування виробничої бази та присвоєно даній земельній ділянці поштову адресу: АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням підтверджено за територіальною громадою міста Долини право комунальної власності на вказану земельну дялнку, а також затверджено вказану земельну ділянку (цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) як таку, право оренди якої підлягає продажу на земельних торгах. Затверджено стартовий розмір річної орендної плати і встановлено термін оренди земельної ділянки п`ять років (т.1 а.с.61).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №79962416, сформованого 09.02.2017 - земельна ділянка площею 2,9 га, кадастровий номер 2622010100:01:012:0094, розташована в АДРЕСА_1 , призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (цільове призначення), знаходиться у комунальній власності.

На виконання рішення Долинської міської ради від 26.01.2017 № 609-21/2017 проведено аукціон з продажу права оренди на вищевказану земельну ділянку, згідно Протоколу земельного аукціону за №19/1 від 05 квітня 2017 року переможцем аукціону стало ТзОВ Долина-Агро , яким в цей же день укладено Договір оренди земельної ділянки із Долинською міською радою та проведено його державну реєстрацію, про що свідчить витяг №84723669 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформований 11.04.2017. ТзОВ Долина-Агро також оплачено орендну плату та проведено відшкодування втрат спричинених вилученням сільськогосподарських угідь в сумі 39742 грн, що було передбачено умовами аукціону. 11 квітня 2019 року між цими ж сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду (т.1 а.с.64- 67).

Позивач ОСОБА_1 пред`явила позов про усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 0,5949 га шляхом визнання незаконним та скасування рішень Долинської міської ради про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9000 га для обслуговування виробничої бази по АДРЕСА_1 , про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, продажу права оренди даної земельної ділянки на земельних торгах та визнання земельного аукціону таким, що не відбувся.

Частинами 1, 2 статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа, згідно ч.1 ст.4. ч.1 ст.5 ЦПК Украхїни має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона являється власником земельної ділянки площею 0,5949 га в с. Мала Тур`я, яка рішення сільської ради у 1993 році була надана її батьку ОСОБА_4 у порядку спадкування.

До складу спадщини, згідно ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Разом з тим, як встановлено судом, спадкоємцем ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 була не позивач ОСОБА_1 , а його дружина ОСОБА_7 , їй видано свідоцтво про право наспадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 . Вказане будинковолодіння в свою чергу згідно заповіту успадкувала позивач ОСОБА_1 , що підтверджується виданим 12 травня 2009 року свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

Державний акт на земельну ділянку ОСОБА_4 не отримав, земельна ділянка не була внесена у державний реєстр власників земельних ділянок.

Таким чином, земельні ділянки площею 0,5949 га, на які посилається позивач не були предметом спадкування після смерті ОСОБА_4 .

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування надано роз`яснення про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X Перехідні положення ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року N 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року N 509-VI).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами.

Суду не представлено доказів того, що позивач виготовила технічну документацію на земельні ділянки, які відповідно до позовних вимог перебувають у її фактичному користуванні після смерті батька.

Натомість встановлено, що за заявою ОСОБА_1 Малотур`янською сільською радою прийнято рішення про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею - 0,0804 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 та передачу у власність. Доказів звернення про надання їй інших земельних ділянок матеріали справи не містять.

Про надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,4703 га, належних ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_2 (син позивачки), за результатами розгляду його заяви сільською радою прийнято аналогічне рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж даних земельних ділянок.

Згідно поясненнь позивача ОСОБА_1 та її представників у засіданні апеляційного суду встановлено, що земельна ділянка площею 0,5949 га не являється земельною ділянкою єдиного масиву, а відповідно до поданих позивачем доказів складається із шести окремих земельних ділянок, спір існує щодо земельної ділянки № НОМЕР_8 ( біля гаражів ) площею 0,1300 га, яка рішенням Малотур`янської сільської ради від 30.12.1993 року передана у власність ОСОБА_4 , а станом на даний час, на думку апелянта, неправомірно віднесена до земель комунальної власності територіальної громади міста Долина.

Із матеріалів справи вбачається, що судом з метою визначення місця знаходження земельних ділянок, які були передані у власність ОСОБА_4 було призначено судову експертизу із землеустрою, однак експертиза не проведена оскільки позивачем не здійснено оплату вартості та не надано за клопотанням експерта інших додаткових матеріалів необхідних для її проведення.

Долинською міською радою надано суду належні та допустимі докази того, що спірна земельна ділянка, щодо якої виник спір знаходиться на території м. Долина та не була ні чиєю власністю, а оскаржувані рішення приймалимся в межах її повноважень та відповідно до вимог земельного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування.

Те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , право на оренду якої продано на земельних торгах, знаходиться на території м. Долина та належить до земель територіальної громади м. Долина, розмір та межі якої не змінювалися з 1964 року, підтверджено рядом письмових доказів, зокрема: актом на право користування землею, виданим 21 лютого 1964 року, до якого долучено план земель, наданих в постійне користування місту Долині; викопіюванням з генерального плану м. Долина 1981 року із копією умовних позначень до нього; викопіюванням із коректури планового матеріалу м. Долина Долинського району; викопіюванням з проекту формування за 1992 рік, викопіювання з генплану с. Мала Тур`я 2012 року, викопіювання з генплану с. Мала Тур`я за 2008 рік проектом формування території та встановлення меж Долинської міської ради і населених пунктів м. Долина та села Новичка Долинського району Івано-Франківської області 1997 року, проектом формування території та встановлення меж Малотур`янської сільської ради і населеного пункту с. Мала Тур`я Долинського району Івано-Франківської області 1997 року; каталогом координат кутів зовнішніх меж землекористування земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:012:0094 , рішенням від 27.08.199 №188-9/99 дев`ятої сесії Івано-Франківської обласної ради Про проекти формування територій та встановлення меж сільських, селищних та міських рад з додатками №1,2,3 до нього.

Суд першої інстанції аналізуючи зазначені письмові докази дійшов правильного висновку про те, що межа між м. Долина і с. Мала Тур`я проходить по річці Тур`янка - м. Долина знаходиться по лівій стороні, а с. Мала Тур`я по правій стороні річки. Тобто, межі вказаних населених пунктів співпадають, не накладаються один на одний та не змінювалися.

Зазначені виновки суду апелянтом не спростовано.

Посилання апелянта на те, що судом не застосовано положення п.7 Перехідних положень ЗК України 2001 року, відповідно до якого громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством зберігають свої права на ці ділянки не заслуговуюь на увагу, оскільки позивач ОСОБА_1 не отримувала у власність спірну земельну ділянку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела той факт, що в АДРЕСА_1 . Обліски їй на законних підставах належить на праві власності чи праві користування земельна ділянка, та що оскаржуваними рішеннями Долинськогї міської ради порушено її права на вказану земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За змістом ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 13 вересня 2019 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови скадено 29 листопада 2019 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

Л.В. Ясеновенко