Рішення

від 27.11.2019 по справі 240/9882/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/9882/19

категорія 109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Світанок" до Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не визначення розміру збитків за заявою від 25.10.2018 Селянського (фермерського) господарства Світанок ;

- зобов`язати Брусилівську районну державну адміністрацію Житомирської області повторно розглянути заяву Селянського (фермерського) господарства Світанок від 25.10.2018, визначити розмір заподіяних збитків у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, та Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

В обґрунтування позовних вимог С(Ф)Г "Світанок" зазначено, що на належних, на праві оренди, земельних ділянках було посіяно кукурудзу фуражну, однак, восени 2016 року працівники ТОВ "Аграрні Системні Технології" здійснили рейдерський захват земельних ділянок та самовільно зібрали врожай, завдавши при цьому матеріальних збитків позивачу. 25.10.2018 С(Ф)Г "Світанок" звернулося до відповідача із заявою щодо створення Комісії з приводу визначення розміру збитків та визначення розміру заподіяної шкоди, на що, отримало лист, яким повідомлено про неможливість прийняття рішення за заявою. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви, позивач звернувся із позовом до суду та рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №240/1712/19 було зобов`язано відповідача повторно розглянути вказану заяву. На виконання вимог суду, Брусилівська РДА повторно відмовила позивачу з підстав відсутності документів, які б підтверджували викладені у зверненні доводи. Зауважив, що Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовими призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою КМУ від 25.07.2007 №963 для визначення розміру збитків передбачає врахування відповідних показників, перелік яких є виключним. До переліку таких показників Методики не відносяться перелічені в акті №1 від 26.04.2019 документи про фіксацію рейдерського захвату, фінансово-господарські документи про посів, догляд, оренди техніки, статистичних даних. Зважаючи на це вважає, що відповідач умисно не виконав і повторно прийняв рішення, яке протирічить законодавству. Вважає зазначене бездіяльністю відповідача, яка захищає інтереси іншого суб`єкта господарювання, надаючи йому переваги та право використовувати орендовані позивачем земельні ділянки.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 16.10.2019.

Представники сторін у судове засідання не прибули, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Представник відповідача причини неявки до суду не повідомив.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Під час розгляду справи в письмовому провадженні до суду від Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, а також письмові пояснення щодо ненадання відзиву у встановлений строк.

Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що доводи позивача щодо застосування при розгляді його звернення Методики є безпідставними та необґрунтованими, адже Методика застосовується у разі, якщо протиправні дії, які полягають у незаконному зборі врожаю кукурудзи на орендованих земельних ділянках були підтверджені відповідними документами, а оскільки позивач не надав Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам жодного підтверджуючого документа, то Комісія не мала права застосовувати вказану Методику для розрахунку розміру спричиненої шкоди.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що 25.10.2018 Селянське (фермерське) господарство "Світанок" звернулося до Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області із клопотанням про визначення розміру збитків, завданих ТОВ "Аграрні Системні Технології" при рейдерському захопленні земельних ділянок за кадастровими номерами 1820983500:05:000:1352, 1820983500:05:000:1353 та самовільному зборі врожаю кукурудзи на цих земельних ділянках.

Листом №02-22/201 від 21.01.2019 Брусилівська районна державна адміністрація Житомирської області за результатами розгляду повідомила позивача про неможливість прийняття рішення. Рішення відповідача мотивовано ненаданням позивачем статистичних даних за формою статистичної звітності 4-СГ (Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур) та за формою 29-СГ (Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду), тобто документів, які підтверджують викладені у зверненні доводи.

Позивач, вважаючи вказане протиправною бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з позовом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі № 240/1712/19 задоволено позов Селянського (фермерського) господарства "Світанок". Визнано протиправною бездіяльність Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області щодо неналежного розгляду звернення Селянського (фермерського) господарства "Світанок" від 25.10.2018 про визначення розміру збитків, завданих при користуванні в 2016 році земельними ділянками за кадастровими номерами 1820983500:05:000:1352, 1820983500:05:000:1353 та зобов`язано розглянути таке звернення у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284.

Як підтверджено матеріалами справи, розпорядженням голови районної державної адміністрації №262 від 11.10.2017 утворено комісію для визначення збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам у складі згідно з додатком.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації №284 від 12.11.2018 затверджено новий склад комісії для визначення збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

26 квітня 2019 року за результатами засідання Комісії із визначення розміру збитків, заподіяних власнику землі та землекористувачам, створеної відповідно до розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації від 11 жовтня 2017 року № 262 та від 12 листопада 2018 року № 284, вирішено відмовити в розрахунку розміру завданих збитків Селянському (фермерському) господарству Світанок , оскільки останнім не надано жодного підтверджуючого документу по факту даного звернення, про що складено акт № 1 про відмову з визначення розміру збитків, заподіяних СФГ Світанок .

Вказаний акт затверджено розпорядженням голови Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 02.05.2019 № 76.

Листом №02-22/1179 від 03.05.2019 Брусилівська районна державна адміністрація Житомирської області повідомила ОСОБА_1 ) ОСОБА_2 "Світанок" про те, що заяву від 25.10.2018 №02-22/1637 повторно розглянуто та зазначено, що відмовлено у задоволенні вказаної заяви у зв`язку із відсутністю документів, які б підтверджували викладені у зверненні доводи. До листа додано: копію розпорядження голови Брусилівської райдержадміністрації від 02.05.2019 №76 "Про затвердження акту про відмову з визначення розміру збитків, заподіяних СФГ "Світанок" від 26.04.2019№1" та копію акту про відмову з визначенням розміру збитків, заподіяних СФГ "Світанок", від 26.04.2019 №1.

Позивач, вважаючи зазначене бездіяльністю допущеною відповідачем щодо не визначення розміру збитків за заявою від 25.10.2018, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 152 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Положеннями частини 3 вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі.

Частиною першою статті 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року № 586-XIV.

Згідно із п.4 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", голови місцевих державних адміністрацій утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад.

В силу положень статей 6 і 41 наведеного Закону, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 157 Земельного кодексу України).

19 квітня 1993 року Кабінет Міністрів України постановою № 284 затвердив Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок №284).

Положеннями п.1 Порядку № 284 встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

За змістом пункту 2 Порядку № 284 розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

У відповідності до п. 3 Порядку № 284 відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно із п. 4 Порядку № 284, розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до п. 1 вказаної Методика вона спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

В контексті наведених правових норм і вирішення цієї справи суд враховує позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 18 жовтня 2016 року у справі №500/2776/14-а та постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 820/3190/17, за змістом якої відповідно до Порядку № 284 до повноважень суб`єкта владних повноважень віднесено визначення в установленому порядку розмірів відшкодування збитків, завданих власникам землі та землекористувачам; що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення міської ради; такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Саме в такому випадку при вирішенні позову буде перевірена в судовому порядку правомірність визначення цим органом збитків власнику землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/1773/18.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що у випадку самовільного зібрання врожаю фуражної кукурудзи позивача іншою юридичною особою СФГ Світанок могли бути нанесені матеріальні збитки у вигляді затрат на посів, догляд за посівами, а також упущеної вигоди від використання земельної ділянки без отримання врожаю, що, як наслідок, могло бути правовою підставою для настання правових наслідків, передбачених ст.157 Земельного Кодексу України та Порядком № 284. При цьому саме відповідач у даному випадку має повноваження скласти акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його рішенням, у разі встановлення обставин, що свідчать про ймовірні збитки позивача.

Подібного висновку дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 червня 2019 року (справа № 820/2639/18).

Разом з цим, суд враховує, що загальні положення про відшкодування шкоди визначені положеннями статті 22 та глави 82 Цивільного кодексу України.

Збитками, згідно зі ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 вказаного Кодексу).

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

У контексті наведеного суд приходить до висновку, що власник землі та/або землекористувач звертаючись до Комісії із заявою про визначення та відшкодування збитків, заподіяних певною особою, повинен надати документи, що підтверджують вилучення та/або тимчасове зайняття такої земельної ділянки, врожаю.

Селянським (фермерським) господарством Світанок під час розгляду даної справи доводи відповідача, які були фактичною підставою для відмови в розрахунку розміру завданих збитків, з приводу відсутності документів про фіксацію рейдерського захвату земельних ділянок кадастрові номери № 1820983500:05:000:1352, № 1820983500:05:000:1353, посів, догляд, оренду техніки, спростовані не були. Позовна заява жодних посилань на документальне підтвердження завдання позивачу збитків (упущеної вигоди) у зв`язку із зайняттям земельних ділянок іншою юридичною особою не містить.

Позивачем належними доказами завдання збитків, включаючи і неодержані доходи, тимчасовим зайняттям вказаних земельних ділянок іншою юридичною особою суду надано не було, що виключає можливість складення відповідачем акту про визначення та відшкодування збитків Селянському (фермерському) господарству Світанок , а також затвердити його рішенням.

Окрім цього, суд зауважує, що згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на все викладене вище, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що в даній справі відсутні обставини, за наявності яких необхідно було б з метою захисту прав позивача визнати протиправною бездіяльність Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не визначення розміру збитків за заявою від 25.10.2018 Селянського (фермерського) господарства Світанок та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву Селянського (фермерського) господарства Світанок від 25.10.2018, визначити розмір заподіяних збитків у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, та Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

Також суд наголошує, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не визначення розміру збитків за заявою від 25.10.2018 Селянського (фермерського) господарства Світанок та зобов`язання повторно розглянути заяву Селянського (фермерського) господарства Світанок від 25.10.2018, за наявності чинного рішення відповідача від 02.05.2019 № 76, не сприяє ефективному відновленню порушеного, на думку позивача, права.

У свою чергу, рішення відповідача від 02.05.2019 № 76, яким затверджено акт про відмову з визначення розміру збитків, заподіяних С(Ф)Г "Світанок", не входить в межі розгляду даної справи, позаяк не оскаржувалося позивачем.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги викладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Селянського (фермерського) господарства Світанок .

Приймаючи до уваги обставини даної справи та положення ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

В силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати позивача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (вул. Житомирська, 229, с. Биків, Брусилівський район, Житомирська область, 12642, код ЄДРПОУ: 32549072) до Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Небесної сотні, 2, смт Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ: 13559306) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко