Рішення

від 28.11.2019 по справі 620/2822/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2822/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобан Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом приватного підприємства ''СТВ'' до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство ''СТВ'' (далі - ПП ''СТВ'', позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) від 19 червня 2019 року (форма "Р") № 00001851400, (форма "С") № 00001881400, (форма "Р") № 00001861400, (форма "Н") № 00001871400, від 20 червня 2019 року (форма "Д") №00008511306, (форма "Д") № 00008531306 від 20 червня 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що прийняті податкові повідомлення-рішення, за якими збільшено суми податків та нараховані штрафні (фінансові) санкції суперечать законодавству з питань оподаткування, підлягають перегляду та скасуванню з огляду на наступне.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Протягом встановленого ухвалою суду строку представником відповідача подано відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що в у оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 залишено без задоволення клопотання Головного управління ДФС у Чернігівській області про розгляд справи за участю учасників справи в судовому засіданні у справі.

18.11.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано, позивач наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених у позові, з наданням додаткових пояснень.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов на відзив на позов, відзив на позов та відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне підприємство ''СТВ'' зареєстроване

У період з 15 квітня 2019 року по 22 травня 2019 року працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області проведена планова виїзна перевірка ПП СТВ (код за ЄДРПОУ 22818209) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, за наслідками якої складено акт № 426/14/22818209 від 29.05.2019, що не заперечується сторонами.

За результатами перевірки, встановлено порушення: п.120 прим.1.2 ст.120 прим.іп.176.2 ст.176, п. 177.2 , п.177.4 ст. 177, п. 198.5 ст. 198, п. 201. 10 ст.201, пп..1.1 п.16 прим. 1 підр. 10) Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755VІ зі змінами та доповненнями, ГУ ДФС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення (форма Р ) №00001851400 від 19 червня 2019 року, (форма С ) № 00001881400 від 19 червня 2019 року, (форма Р ) №00001861400 від 19 червня 2019 року, (форма Н ) № 00001871400 від 19 червня 2019 року, (форма Д ) №00008511306 від 20 червня 2019 року та (форма Д ) № 00008531306 від 20 червня 2019 року (а.с. 23, 24, 25, 26-27, 28, 29).

ПП ''СТВ'' вважаючи вказані податкові - повідомлення рішення такими, що суперечить законодавству з питань оподаткування, підлягають визнанню протиправними та скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно частин 3 та 4 ст. 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Діяльність, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності таких суб'єктів.

Тобто, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини, у тому числі спрямовані на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов функціонування підприємства є господарською діяльністю. Відповідно результати інвентаризації, використання пального та інші операції необхідні для підтримання матеріально-технічних умов функціонування підприємства та не можуть додатково обкладатися податковими зобов'язаннями.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів сторін, за результатами перевірки встановлено, що працівниками контролюючого органу протягом перевірки застосований єдиний принцип, який полягає у активному пошуку та підведенню проведених ПП СТВ операцій до операцій, що не є господарською діяльністю платника податків.

Як результат, працівниками контролюючого органу протиправно встановлено декілька фактів несплати податкових зобов'язань платником податків у зв'язку з порушенням пп."г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме при використанні товарів/послуг, необоротних активів у операціях, що не є господарською діяльністю підприємства. Зокрема, до таких операцій зараховані результати інвентарізації використання пального та інші.

Згідно абз. 6 п. 1 розділу ІІ Методичних рекомендацій розрахунок здійснюється на підставі показників податкової декларації з податку на прибуток та додатка ПЗ до податкової декларації. За показниками податкової декларації на прибуток дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначається за правилами бухгалтерського обліку. Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), також визначається у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Пункт 134.1, ст.134 Податкового кодексу України також передбачає, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, а саме п.п.15.9 п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, чітко надає поняття інші витрати , до яких відносяться внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо.

Разом з цим, за п.17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати адміністративні витрати та витрати на збут відносяться до витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

ПП СТВ розраховуючи пільгову діяльність здійснює розрахунок прибутку, звільненого від оподаткування шляхом вирахування з доходу собівартості придбаних (виготовлених) товарів, не здійснюючи при цьому включення до даного розрахунку в пропорційному відношенні суми адміністративних витрат (рах. 92) та витрат на збут (рах. 93).

Віднесення адміністративних витрат та витрат на збут до інших витрат не відповідають Положенню (стандартам) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Так, як вбачається з матеріалів справи ПП СТВ здійснювало розрахунок не внесених до державного бюджету сум податку на прибуток відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо визначення втрат бюджету від застосування пільг з податку на прибуток , наданих Державною податковою службою України для використання за листом від 06.06.2012 №15709/7/15-1217 (надалі іменуються Методичні рекомендації ). Згідно абз.4 п.1 розділу ІІ Методичних рекомендацій, розрахунок не внесених до державного бюджету сум податку на прибуток здійснюється за алгоритмом: сума пільги = (Доходи від діяльності, прибуток якої звільняється від оподаткування - собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), яка відноситься до діяльності, прибуток якої звільняється від оподаткування - інші витрати, які відносяться до діяльності, прибуток якої звільняється від оподаткування) х розмір ставки податку.

Але, ПП СТВ у рамках даних правовідносин виробництвом не займалось, що виключає порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 208780 грн по взаємовідносинам між ПП СТВ та Винси Конструксьон Гран Проже і БУЙГ Траво Пюблик .

Крім того суд наголошує на тому, що за результатами попередньої документальної планової перевірки ПП СТВ , проведеної ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області 06.05.2015 за актом № 833/22/22818209, при перевірці питань декларування прибутку, звільненого від оподаткування, або збитку від діяльності, прибуток від якого звільнений від оподаткування, за взаємовідносинами між ПП СТВ та Винси Конструксьон Гран Проже і БУЙГ Траво Пюблик , жодних порушень податкового законодавства, у тому числі заниження податку на прибутку, встановлено не було, хоча розрахунок прибутку здійснювався тим самим принципом.

Щодо не віднесення позивачем до податкових зобов'язань ПДВ від вартості списаних у ході інвентаризації товарів, які не були використані в господарській діяльності в сумі 68 362 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому суд зазначає, доводи відповідача та зазначені в акті перевірки висновки щодо не віднесення позивачем до податкових зобов'язань ПДВ від вартості начебто списаних у ході інвентаризації товарів, які не були використані в господарській діяльності в сумі 68 362 грн не підтверджуються жодними доказами, оскільки жодних інвентаризацій при проведенні перевірки відповідач проведено не було.

Відповідачем у своїх доводах не зазначено про номенклатуру товарів, крім того не обґрунтовано та не підтверджено факту включення та/або не включення під час придбання відповідних товарів суми податку до складу податкового кредиту, оскільки не всі товари придбаваються з ПДВ.

Відтак твердження відповідача в частині висновків про не віднесення позивачем до податкових зобов'язань ПДВ від вартості списаних у ході інвентаризації товарів, які не були використані в господарській діяльності в сумі 68362 грн є протиправними, оскільки не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Щодо висновків податкового органу про використання позивачем паливно-мастильних матеріалів поза межами господарської діяльності підприємства на загальну суму 24 005 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП СТВ придбало у власність нафтопродукти на умовах попередньої оплати у ТОВ ОККО-Бізнес Контракт за договором купівлі-продажу від 14.10.2014 №53ОБКТЛ-0237 (а.с. 15-18).

Згідно п.2.4, 2.8 цього договору право власності на товар переходи до ПП СТВ у момент підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної), протягом терміну (строку) зберігання право власності на товар від ПП СТВ до ТОВ ОККО-Бізнес Контракт не переходить. Отримання ПММ, що знаходились на зберіганні у ТОВ ОККО-Бізнес Контракт , здійснювалось працівниками ПП СТВ не за талонами, а за бланками-дозволами. Отримання працівниками ПП СТВ бланків-дозволів здійснювалось за Журналами реєстрації надання працівникам ПП СТВ бланків-дозволів на отримання пально-мастильних матеріалів, що надавались у ході перевірки. Використання ПММ у господарської діяльності підтверджується подорожними листами службового легкового автомобілю, що надані при перевірці, а також актами звірки використання відповідних бланків-дозволів, складених ПП ОККО-Бізнес Контракт та ПП СТВ (а.с. 19-24).

Щодо доводів відповідача про те, що ПММ були використані позивачем поза межами господарської діяльності, то суд зазначає, що вказаний факт відповідачем не обґрунтований, оскільки також відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували вказані доводи відповідача.

Посилання працівників контролюючого органу на Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою КМУ від 20.12.1997 №1442 також, на думку суду є неправомірним, оскільки як вбачається з матеріалів справи, придбання підприємством ПММ здійснювалось у порядку оптової торгівлі, у зв'язку з чим, розрахунковими документами щодо купівлі палива є платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, підстав робити висновки про використання ПП СТВ пально-мастильних матеріалів поза межами господарської діяльності - немає.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позицію Верховного Суду, викладену у справі №825/2075/17, то вона не має преюдиційного значення у даній справі, оскільки у зазначеній справі розглядались інші відносини, а саме право власності на ПММ у тій справі переходило в момент саме фактичного відпуску товарів і накладні складались по факту на отриманий за період товар. У даному ж випадку, право власності на ПММ, як і самі ПММ, перейшли до позивача саме в момент підписання видаткової накладної на партію товару, яка була оплачена шляхом безготівкового перерахування коштів на підставі відповідного рахунку, а не на АЗС, що підтверджується і п.2.4, 2.8 вищезазначеного Договору, згідно з якими право власності на товар переходять до ПП СТВ у момент підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної), протягом терміну (строку) зберігання право власності на товар від ПП СТВ до ТОВ ОККО-Бізнес Контракт не переходить. По суті на АЗС позивач лише забирав із зберігання частину своїх ПММ, які відповідно до договору вже являли його власністю.

Твердження відповідача про використання цих ПММ не у господарській діяльності до уваги судом не приймаються, оскільки питання їх використання в процесі перевірки взагалі не досліджувалось.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Тобто Податковий кодекс України передбачив відповідальність за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної. Водночас виходячи із суті поняття юридичної відповідальності, суд зазначає, що відповідальність у сфері податкового законодавства має наставати з умови вчинення винних протиправних дій, спрямованих на вчинення правопорушення.

Щодо висновку відповідача, що позивачем не складалися та не реєструвалися податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 68 362 грн за реалізацію товарів начебто списаних на підставі результатів інвентаризації та за результатами використання паливно-мастильних матеріалів поза межами господарської діяльності підприємства на загальну суму 24 005 грн, суд зазначає, що як вже було встановлено судом ПП СТВ у результаті інвентаризацій списання товарно-матеріальних цінностей не проводило, а також, ПП СТВ використовувало пально-мастильні матеріали в межах своєї господарської діяльності, отже й висновки щодо застосування до позивача штрафних (фінансові) санкції (штрафи) за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних є неправомірними.

Щодо порушення позивачем касових операцій, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, в ході перевірки було встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в КОРО згідно фіскального Z звіту, а саме, Z звіт №01438 за 24.07.2017? був роздрукований 25.07.2017, сума готівкового обігу за вищевказаним Z звітом становила 22345,84 грн, запис до розділу 2 КОРО був зроблений після фактичного роздрукування Z звіту № 01438.

За п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2017 ПП СТВ не мало можливості роздрукувати фіскальний звітний чек РРО (Z-звіту) у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили, а саме аварійного відключення електропостачання з 17:41 год. 24.07.2017 року до 00:10 год. 25.07.2017, що спричинило відключення усіх електроприладів та серверу ПП СТВ .

Факт відключення підтверджується листом Чернігівських міських електричних мереж ПАТ Чернігівобленерго №04/3750 від 09.08.2017 року (т. 1 а.с. 235).

Відключення трапилось у неробочий час адміністрації підприємства.

Як встановлено судом, робочий час адміністрації ПП СТВ з 8.00 год. до 17.00 год. з перервою з 12.00 год. до 13.00 год., у зв'язку з чим, наступне включення серверу, електроприладів, касових апаратів та можливість проведення Z-звіту відбулися наступного дня 25.07.2017 біля 8.00 год. та було проведено разом зі співробітником ЦСО з обслуговування РРО.

У зв'язку з викладеним, у діях працівників позиваач відсутня основна ознака складу такого правопорушення - вина, яка може полягати в умисній формі, або у формі необережності. Як доведено, обидві форми вини у діях працівників підприємства були відсутні.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо того, що відключення мережі електропостачання не може бути причиною несвоєчасного оприбуткування готівки в касі підприємства, так як згідно технічних характеристик РРО "Екселліо", застосованого на господарській одиниці що перевірялась, має вмонтовану акумуляторну батарею, яка передбачена для безперебійної роботи касового апарату у разі вимкнення електроенергії або інших обставин що перешкоджатимуть роботі РРО від електричної мережі живлення змінного струму, оскільки з листа ПрАТ Чернігівській ремонтно - монтажний комбінат від 11.09.2019 за вих. № 262 вбачається, що згідно технічних характеристик фіскальний реєстратор Екселліо FPU-550 немає можливості працювати та проводити касові операції при виключенні електроенергії, так як в даній моделі апарату не передбачений вбудований внутрішній акумулятор заводом виробника (т. 1 а.с. 234).

Щодо заниження нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 588,48 грн. при наданні молока робітникам підприємства за професіями газорізальник-стропольник, суд зазначає наступне.

Працівники контролюючого органу у своїх доводах за актом перевірки щодо заниження нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 588,48 грн при наданні молока робітникам підприємства за окремими професіями посилаються на відміну дії на території України з 01.03.2018 Розпорядженням КМУ від 18.12.2017 №1022-р щодо Порядку безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці , затвердженого Постановою Держкомітета СРСР і Президіума ВЦРПС від 16.12.1987 № 731/П-13 та ненадання документів, що засвідчують в роботі працівників підприємства за професіями газорізальника, кранівника та стропальника хімічних сполук за переліком, вказаним у цієї Постанови та фактів викидів (замірів) шкідливих забруднюючих хімічних речовин в навколишнє середовище на робочих місцях вказаних професій, що дозволяло проводити видачу молока без оподаткування.

Однак такі твердження відповідача не відповідають дійсності, враховуючи наступне.

Обов'язок безоплатного надання молока при важких умовах праці та роботах зі шкідливими умовами праці встановлений не Постановою Держкомітета СРСР і Президіума ВЦРПС від 16.12.1987 №731/П-13, а Кодексом законів про працю України (ст.166), Законом України Про охорону праці (ст. 7), Постановою КМУ від 27.06.2003 № 994 Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці (п.6 Переліку), Податковим кодексом України та іншими нормативними актами.

Постанова Держкомітета СРСР і Президіуму ВЦРПС від 16.12.1987 №731/П-13 визначала лише порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці. З відміною дії Постанови, втрачений порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів, а обов'язок роботодавця щодо безоплатного надання молока залишився. У зв'язку з чим, норми видачі молока застосовувались за аналогією права, тобто за нормами встановленими відміненою Постановою.

Підприємство в обов'язковому порядку та безоплатно надавало молоко лише газорізальникам-стропальникам, робочі місця, яких були атестовані згідно наказу №83 від 19.06.2014, протоколів атестації, протоколів про проведення досліджень важкості та напруженості праці, протоколів дослідження повітря робочої зони, протоколів проведення досліджень шумової характеристики, протоколів дослідження метеорологічних факторів, карт умов праці за професіями, зведених фотографій робочого дня, оцінки стану умов праці на робочих місцях.

Усі вказані документи були надані працівникам ГУ ДФС у Чернігівській області при проведені перевірці.

Згідно протоколів проведення дослідження важкості на напруженості праці від 04.07.2014 №143 та № 144 умови праці газорізальника-стропольника відповідно до Гигиенической классификации труда №4137-86 при різці металу за важкістю праці відносяться до допустимих - ІІ класу через масу піднімання та переміщення вантажу, статичне навантаження та нахил корпусу, до шкідливих ІІІ класу 1 ступеню через робочу позу. За напруженістю праці умови газорізальника-стропольника при різці металу при керуванні краном відносяться до допустимих ІІ класу через тривалість зосередженого спостереження та до шкідливих ІІІ класу 2 ступеню через ризик для власного життя. Протоколи складені, завірені печаткою та підписані Лікарем Чернігівського міського відділу лабораторних досліджень ДУ Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України Дегтяревою І.А.

Необхідність видачі молока підтверджується і Приписом Управління Держпраці у Чернігівській області № 3 від 06.11.2015 виконання якого з боку позивача є обов'язковим.

У зв'язку з викладеним, висновки відповідача щодо заниження позивачем нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 588,48 грн, також є неправомірними.

Щодо заниження нарахування військового збору в сумі 381,88 грн при наданні молока робітникам підприємства за професіями газорізальник-стропольник, суд зазначає.

Працівники контролюючого органу у своїх доводах за актом перевірки щодо заниження нарахування військового збору в сумі 381,88 грн при наданні молока робітникам підприємства за окремими професіями посилаються на не включення до загального місячного оподаткованого доходу, доходу наданого платникам у вигляді безоплатно отриманого товару (молока).

З приводу цього потрібно зауважити, що вказані доходи не включаються до сукупного місячного оподатковуваного доходу платників податку на підставі пп.165.1.9 п.165.1 ст.165 ПК України, оскільки факт безоплатного надання молока та не включення його до загального місячного оподаткованого доходу вже було встановлено судом.

У зв'язку з викладеним, висновки працівників контролюючого органу щодо заниження нарахування військового збору в сумі 381,88 грн також є неправомірними.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за №1300/27745, передбачена необхідність висвітлювати показники на підставі первинних документів податкового та фінансового обліку, чітко викладати зміст порушень з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, додавати до актів письмові пояснення осіб підприємства щодо встановлених порушень, зазначати первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліках, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, з відображенням повного переліку порушень, вказувати назву, дату, номер документу, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції з посиланням на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені, тощо. Обов'язковість виконання вказаних вимог посадовими особами органів державної податкової служби встановлена в силу положень п.1, п.4 та п.5 Порядку.

Співробітники ДПІ при здійснені перевірки та складанні акту, порушили вимоги вказаного вище Порядку оформлення результатів документальних перевірок, оскільки висновки щодо порушень законодавства не відповідають дійсності, не базуються на даних податкового та бухгалтерського обліку, не містять посилань на первісні документи, які б зафіксували конкретні факти порушень, тощо.

За таких обставин, висновки про існування у платника податків порушень законодавства з питань оподаткування, не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству.

Враховуючи наведене, суд вважає, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують відсутність в діяльності позивача ознак податкових правопорушень, які були встановлені у акті перевірки, за результатами якого винесені оскаржувані податкові - повідомлення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Велика палата Верховного Суду у справі № 826/19939/16 (ухвала від 26.03.2018) зазначила, що у кожній конкретній справі суд має дати правову оцінку встановленим фактичним обставинам.

При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності має доводити порушення позивачем податкового законодавства як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов ПП СТВ слід задовольнити у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 19 червня 2019 року (форма "Р") № 00001851400, (форма "С") № 00001881400, (форма "Р") № 00001861400, (форма "Н") № 00001871400, від 20 червня 2019 року (форма "Д") № 00008511306, (форма "Д") № 00008531306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь приватного підприємства ''СТВ'' 8052 грн (вісім тисяч п'ятдесят дві) грн 70 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: приватне підприємство ''СТВ'' (вул. Івана Мазепи, 67, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ - 22818209).

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЭДРПОУ - 39392183).

Повне судове рішення складено 28 листопада 2019 року.

Суддя Д.В. Лобан