Постанова

від 07.02.2020 по справі 620/2822/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2822/19 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В.,Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (правонаступником якого є - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства СТВ до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (правонаступником якого є - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП СТВ звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 19.06.2019 (форма Р ) № 00001851400, (форма С ) № 00001881400, (форма Р ) № 00001861400, (форма Н ) № 00001871400, від 20.06.2019 (форма Д ) № 00008511306, (форма Д ) № 00008531306 від 20.06.2019.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 15.04.2019 по 22.05.2019 працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області була проведена планова виїзна перевірка ПП СТВ (код за ЄДРПОУ 22818209) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, за наслідками якої складено акт № 426/14/22818209 від 29.05.2019, що не заперечується сторонами.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем: п. 120 прим.1.2 ст. 120 прим.іп. 176.2 ст. 176, п. 177.2 , п. 177.4 ст. 177, п. 198.5 ст. 198, п. 201. 10 ст.201, пп..1.1 п.16 прим. 1 підр. 10) Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755VІ зі змінами та доповненнями.

На підставі виявлених порушень Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 00001851400 (форма Р ) від 19.06.2019, № 00001881400 (форма С ) від 19.06.2019, № 00001861400 (форма Р ) від 19.06.2019, № 00001871400 (форма Н ) від 19.06.2019, № 00008511306 (форма Д ) від 20.06.2019 та № 00008531306 (форма Д ) від 20.06.2019 (а.с. 23 - 29).

ПП СТВ , вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними та такими що підлягають скасуванню, звернулось до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом, при проведенні перевірки та складанні акту ПП СТВ , порушено вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок, оскільки висновки щодо порушень законодавства не відповідають дійсності, не базуються на даних податкового та бухгалтерського обліку, не містять посилань на первісні документи, які б зафіксували конкретні факти порушень. Також, суд першої інстанції зазначив, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують відсутність в діяльності позивача ознак податкових правопорушень, які були встановлені у акті перевірки, за результатами якого винесені оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції було неповно та неналежним чином досліджено докази та обставини справи, що призвело до неправомірного застосування норм права, зокрема, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ч. 3, 4 ст. 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Діяльність, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності таких суб`єктів.

Тобто, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини, у тому числі спрямовані на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов функціонування підприємства є господарською діяльністю. Відповідно результати інвентаризації, використання пального та інші операції необхідні для підтримання матеріально-технічних умов функціонування підприємства та не можуть додатково обкладатися податковими зобов`язаннями.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, за результатами перевірки працівниками контролюючого органу протягом перевірки застосований єдиний принцип, який полягає в активному пошуку та підведенню проведених ПП СТВ операцій до операцій, що не є господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до абз. 6 п. 1 розділу ІІ Методичних рекомендацій розрахунок здійснюється на підставі показників податкової декларації з податку на прибуток та додатка ПЗ до податкової декларації. За показниками податкової декларації на прибуток доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначається за правилами бухгалтерського обліку. Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), також визначається у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Пункт 134.1, ст.134 Податкового кодексу України також передбачає, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, а саме п.п. 15.9 п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, чітко надає поняття інші витрати , до яких відносяться внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо.

При цьому, за п. 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати адміністративні витрати та витрати на збут відносяться до витрат, пов`язаних з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

ПП СТВ розраховуючи пільгову діяльність здійснює розрахунок прибутку, звільненого від оподаткування шляхом вирахування з доходу собівартості придбаних (виготовлених) товарів, не здійснюючи при цьому включення до даного розрахунку в пропорційному відношенні суми адміністративних витрат (рах. 92) та витрат на збут (рах. 93).

Віднесення адміністративних витрат та витрат на збут до інших витрат не відповідають Положенню (стандартам) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП СТВ здійснювало розрахунок невнесених до державного бюджету сум податку на прибуток відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо визначення втрат бюджету від застосування пільг з податку на прибуток , наданих Державною податковою службою України для використання за листом від 06.06.2012 № 15709/7/15-1217 (надалі іменуються Методичні рекомендації ). Згідно абз. 4 п. 1 розділу ІІ Методичних рекомендацій, розрахунок не внесених до державного бюджету сум податку на прибуток здійснюється за алгоритмом: сума пільги = (доходи від діяльності, прибуток якої звільняється від оподаткування - собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), яка відноситься до діяльності, прибуток якої звільняється від оподаткування - інші витрати, які відносяться до діяльності, прибуток якої звільняється від оподаткування) х розмір ставки податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці, що ПП СТВ у рамках даних правовідносин виробництвом не займалось, що виключає порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 208 780, 00 грн. по взаємовідносинам між ПП СТВ та Винси Конструксьон Гран Проже і БУЙГ Траво Пюблик .

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за результатами попередньої документальної планової перевірки ПП СТВ , проведеної Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області 06.05.2015 за актом № 833/22/22818209, при перевірці питань декларування прибутку, звільненого від оподаткування, або збитку від діяльності, прибуток від якого звільнений від оподаткування, за взаємовідносинами між ПП СТВ та Винси Конструксьон Гран Проже і БУЙГ Траво Пюблик , жодних порушень податкового законодавства не встановлено, у тому числі заниження податку на прибутку.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом протиправно встановлено декілька фактів несплати податкових зобов`язань платником податків у зв`язку з порушенням пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме при використанні товарів/послуг, необоротних активів у операціях, що не є господарською діяльністю підприємства. Зокрема, до таких операцій зараховані результати інвентарізації використання пального та інші.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Щодо невіднесення позивачем до податкових зобов`язань ПДВ від вартості списаних у ході інвентаризації товарів, які не були використані в господарській діяльності на суму 68 362 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом, в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому, колегія суддів доводи апелянта щодо невіднесення позивачем до податкових зобов`язань ПДВ від вартості начебто списаних у ході інвентаризації товарів, які не були використані в господарській діяльності в сумі 68 362, 00 грн., не підтверджуються жодними доказами, оскільки жодних інвентаризацій при проведенні перевірки відповідача проведено не було.

З наданих податковим органом доказів не вбачається інформації про номенклатуру товарів. Крім того, податковим органом не обґрунтовано та не підтверджено факту включення та/або не включення під час придбання відповідних товарів суми податку до складу податкового кредиту, оскільки не всі товари придбаваються з ПДВ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про невіднесення позивачем до податкових зобов`язань ПДВ від вартості списаних у ході інвентаризації товарів, які не були використані в господарській діяльності у сумі 68 362, 00 грн., є протиправними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо висновків податкового органу про використання позивачем паливно-мастильних матеріалів поза межами господарської діяльності підприємства на загальну суму 24 005, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ПП СТВ придбало у власність нафтопродукти на умовах попередньої оплати у ТОВ ОККО-Бізнес Контракт за договором купівлі-продажу від 14.10.2014 № 53ОБКТЛ-0237 (а.с. 15-18).

Згідно п. 2.4, 2.8 цього договору право власності на товар переходить до ПП СТВ у момент підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної), протягом терміну (строку) зберігання право власності на товар від ПП СТВ до ТОВ ОККО-Бізнес Контракт не переходить. Отримання ПММ, що знаходились на зберіганні у ТОВ ОККО-Бізнес Контракт , здійснювалось працівниками ПП СТВ не за талонами, а за бланками-дозволами. Отримання працівниками ПП СТВ бланків-дозволів здійснювалось за Журналами реєстрації надання працівникам ПП СТВ бланків-дозволів на отримання пально-мастильних матеріалів, що надавались у ході перевірки. Використання ПММ у господарської діяльності підтверджується подорожними листами службового легкового автомобілю, що надані при перевірці, а також актами звірки використання відповідних бланків-дозволів, складених ПП ОККО-Бізнес Контракт та ПП СТВ (а.с. 19-24).

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи податкового органу щодо використання пально-мастильних матеріалів ПП СТВ поза межами господарської діяльності є необгрунтованими, оскільки податковим органом ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували такі твердження.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що придбання підприємством ПММ здійснювалось у порядку оптової торгівлі, у зв`язку з чим, розрахунковими документами щодо купівлі палива є платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

Щодо посилань апелянта на позицію Верховного Суду, викладену у справі №825/2075/17, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана справа немає преюдиційного значення у даній справі, оскільки у зазначеній справі розглядались інші відносини, а саме право власності на ПММ у тій справі переходило в момент саме фактичного відпуску товарів і накладні складались по факту на отриманий за період товар. У даному ж випадку, право власності на ПММ, як і самі ПММ, перейшли до позивача саме в момент підписання видаткової накладної на партію товару, яка була оплачена шляхом безготівкового перерахування коштів на підставі відповідного рахунку, а не на АЗС, що підтверджується і п.2.4, 2.8 вищезазначеного договору, згідно з якими право власності на товар переходять до ПП СТВ у момент підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної), протягом терміну (строку) зберігання право власності на товар від ПП СТВ до ТОВ ОККО-Бізнес Контракт не переходить. По суті, на АЗС позивач лише забирав із зберігання частину своїх ПММ, які відповідно до договору вже були його власністю.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ПП СТВ у результаті інвентаризацій списання товарно-матеріальних цінностей не проводило, а також ПП СТВ використовувало пально-мастильні матеріали в межах своєї господарської діяльності, а тому й висновки щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафіі) за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних є неправомірними, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем касових операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки було встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в КОРО згідно фіскального Z звіту, а саме, Z звіт № 01438 за 24.07.2017, який був роздрукований 25.07.2017, сума готівкового обігу за вищевказаним Z звітом становила 22 345, 84 грн., запис до розділу 2 КОРО був зроблений після фактичного роздрукування Z звіту № 01438.

Відповідно до п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2017 ПП СТВ не мало фактичної можливості роздрукувати фіскальний звітний чек РРО (Z-звіту) у зв`язку з виникненням непердбачуваних обставин, а саме аварійного відключення електропостачання з 17:41 год. 24.07.2017 до 00:10 год. 25.07.2017, що спричинило відключення усіх електроприладів та серверу ПП СТВ .

Факт відключення підтверджується листом Чернігівських міських електричних мереж ПАТ Чернігівобленерго № 04/3750 від 09.08.2017 (т. 1 а.с. 235).

Відключення трапилось у неробочий час адміністрації підприємства.

Робочий час адміністрації ПП СТВ з 8.00 год. до 17.00 год. з перервою з 12.00 год. до 13.00 год., у зв`язку з чим, наступне включення серверу, електроприладів, касових апаратів та можливість проведення Z-звіту відбулися наступного дня 25.07.2017 біля 8.00 год. та було проведено разом зі співробітником ЦСО з обслуговування РРО.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що у діях працівників позивача відсутня основна ознака складу такого правопорушення, яка може полягати в умисній формі, або у формі необережності.

Доводи апелянта про те, що відключення мережі електропостачання не може бути причиною несвоєчасного оприбуткування готівки в касі підприємства, так як згідно технічних характеристик РРО "Екселліо", застосованого на господарській одиниці що перевірялась, має вмонтовану акумуляторну батарею, яка передбачена для безперебійної роботи касового апарату у разі вимкнення електроенергії або інших обставин що перешкоджатимуть роботі РРО від електричної мережі живлення змінного струму, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до листа ПАТ Чернігівській ремонтно-монтажний комбінат від 11.09.2019 за вих. № 262 вбачається, що згідно технічних характеристик фіскальний реєстратор Екселліо FPU-550 немає можливості працювати та проводити касові операції при виключенні електроенергії, так як в даній моделі апарату не передбачений вбудований внутрішній акумулятор заводом виробника (т. 1 а.с. 234).

Щодо висновків податкового органу щодо заниження нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 588, 48 грн. при наданні молока робітникам підприємства за професіями газорізальник-стропольник, колегія суддів зазначає наступне.

До таких висновків податковий орган дійшов через відміну з 01.03.2018 дії на території України розпорядженням КМ України від 18.12.2017 № 1022-р щодо Порядку безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці , затвердженого постановою Держкомітета СРСР і Президіума ВЦРПС від 16.12.1987 № 731/П-13, та ненадання контролюючому органу документів, що засвідчують в роботі працівників підприємства за професіями газорізальника, кранівника та стропальника хімічних сполук за переліком, вказаним у цій постанові та фактів викидів (замірів) шкідливих забруднюючих хімічних речовин в навколишнє середовище на робочих місцях вказаних професій, що дозволяло проводити видачу молока без оподаткування.

З такими висновками податкового органу колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Обов`язок безоплатного надання молока при важких умовах праці та роботах зі шкідливими умовами праці встановлений не постановою Держкомітета СРСР і Президіума ВЦРПС від 16.12.1987 № 731/П-13, а Кодексом законів про працю України (ст.166), Законом України Про охорону праці (ст. 7), постановою КМ України від 27.06.2003 № 994 Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці (п.6 Переліку), Податковим кодексом України та іншими нормативними актами.

Постанова Держкомітета СРСР і Президіуму ВЦРПС від 16.12.1987 №731/П-13 визначала лише порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці. З відміною дії постанови, втрачений порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів, а обов`язок роботодавця щодо безоплатного надання молока залишився. У зв`язку з чим, норми видачі молока застосовувались за аналогією права, тобто за нормами встановленими відміненою постановою.

Як вбачається з матеріалів справи ПП СТВ в обов`язковому порядку та безоплатно надавало молоко лише газорізальникам-стропальникам, робочі місця, яких були атестовані згідно наказу № 83 від 19.06.2014, протоколів атестації, протоколів про проведення досліджень важкості та напруженості праці, протоколів дослідження повітря робочої зони, протоколів проведення досліджень шумової характеристики, протоколів дослідження метеорологічних факторів, карт умов праці за професіями, зведених фотографій робочого дня, оцінки стану умов праці на робочих місцях.

Вищевказані документи були надані працівникам Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області при проведені перевірці.

При цьому, згідно протоколів проведення дослідження важкості на напруженості праці від 04.07.2014 №143 та № 144 умови праці газорізальника-стропольника відповідно до Гигиенической классификации труда № 4137-86 при різці металу за важкістю праці відносяться до допустимих - ІІ класу через масу піднімання та переміщення вантажу, статичне навантаження та нахил корпусу, до шкідливих ІІІ класу 1 ступеню через робочу позу. За напруженістю праці умови газорізальника-стропольника при різці металу при керуванні краном відносяться до допустимих ІІ класу через тривалість зосередженого спостереження та до шкідливих ІІІ класу 2 ступеню через ризик для власного життя. Протоколи складені, завірені печаткою та підписані лікарем Чернігівського міського відділу лабораторних досліджень ДУ Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України Дегтяревою І.А.

Необхідність видачі молока підтверджується і приписом управління Держпраці у Чернігівській області № 3 від 06.11.2015, виконання якого з боку позивача є обов`язковим.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача щодо заниження позивачем нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 588, 48 грн., також є неправомірними, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Висновки податкового органу щодо заниження нарахування військового збору в сумі 381, 88 грн. при наданні молока робітникам підприємства за професіями газорізальник-стропольник, не беруться колегією суддів до уваги, у зв`язку з тим, що вказані доходи не включаються до сукупного місячного оподатковуваного доходу платників податку на підставі пп.165.1.9 п.165.1 ст.165 ПК України, оскільки факт безоплатного надання молока та не включення його до загального місячного оподаткованого доходу вже було встановлено колегією суддів вище, а тому такі висновки відповідача є неправомірними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (правонаступником якого є - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області) залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.