Рішення

від 21.11.2019 по справі 640/13129/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2019 року №640/13129/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство Київські каштани про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство Київські каштани (далі - відповідач), в якому просить:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство Київські каштани на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 45 684 (сорок п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривень 82 коп.;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство Київські каштани пеню у розмірі 2 220 (дві тисячі двісті двадцять) гривень 21 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в установленому порядку у 2018 році не виконано встановлений статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а саме, за даними поданого товариством звіту форми №10-ПІ за 2018 рік з необхідного нормативу кількості осіб з інвалідністю, що має бути працевлаштована - одна особа, однак відповідачем не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем не виконано в повній мірі обов`язку з інформування центрів зайнятості про вільні вакантні посади для працевлаштування інвалідів. У зв`язку з цим та на підставі вказаного Закону щодо відповідача підлягають застосуванню адміністративно-господарські санкції, які позивачем не були сплачені в установлений строк та які мають бути стягнуті судом. Окрім того, на підставі згаданого Закону за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій з відповідача належить стягнути пеню.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ТОВ Автотранспортне підприємство Київські каштани 47 904,83 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені (адміністративно-господарська санкція 45 684,82 грн., пеня 2 220,21 грн.) за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Слід зауважити, що вимоги ухвали суду відповідачем не виконано, не надано відзиву на позовну заяву та доказів в спростування заявленого адміністративного позову.

Згідно з частиною шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2019 товариство з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство Київські каштани подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік по формі 10-ПІ (Річна Поштова), затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42.

Згідно вказаного звіту відповідачем вказано, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2018 році становила 26 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 особа з інвалідністю, однак відповідачем не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Київським міським відділенням Фонду за результатами проведеної перевірки зазначеного Звіту форми №10-ПІ, з урахуванням отриманої від Київського міського центру зайнятості інформації щодо поданої товариством з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство Київські каштани за період 2018 року звітності про інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН, зроблено висновок, що відповідачем не виконано 4% нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

На підставі викладеного позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у зв`язку з чим звернувся до суду із позовом про їх стягнення разом з пенею.

За наданим позивачем розрахунком розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з ТОВ Автотранспортне підприємство Київські каштани становить 45 684,82 грн. та пеня 2 220,21 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №875-ХІІ).

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 \ Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", форма №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі - звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб (далі - роботодавці).

Разом з тим, згідно приписів пунктів 3-5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Відповідачем не надано доказів подання звітів за формою № 3-ПН у спірний період або листів про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Отже, матеріалами справи не підтверджується, що відповідач сприяв працевлаштуванню інвалідів та виконував усі вимоги законодавства щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування у повному обсязі.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2018 році, а також відсутність вжиття будь-яких заходів по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів.

Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

Окрім того, згідно з частиною 2 статті 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається із розрахунку, позивачем обчислено пеню за ставкою НБУ (з 15.03.2019 по 25.04.2019) обліковою ставкою НАБУ (з 26.04.2019) станом на 05.07.2019, яка за один день прострочення з 16.04.2019 по 05.07.2019 становить 27,41 грн. (17,5*120/100/365=0,06%, 45 684,62*0,06%= 27,41 грн.), за час існування боргу пеня становить 2 220,21 грн. (27,41*81 день= 2 220,21 грн.).

Загальна сума заборгованості ТОВ Автотранспортне підприємство Київські каштани згідно розрахунку становить 47 904,83 грн (45 684,62 грн. (адміністративно-господарська санкція) + 2 220,21 грн. (пеня) = 47 904,83 грн. (загальна сума боргу, що підлягає стягненню).

Таким чином, з відповідача належить стягнути борг у розмірі 47 904,83 грн.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Отже, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, згідно якої обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що відповідач ужив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. При цьому, якщо жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку товариства.

При цьому, суд зазначає, що роботодавець не вживав необхідних заходів для недопущення порушення, з огляду на що факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв`язку з їх відсутністю, може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій.

На підставі викладеного, аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що роботодавець не вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, тому є підстави для застосування до відповідача зазначених адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Враховуючи відсутність в даній справи таких витрат, судові витрати в цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, 241-246, 257-263, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104, ЄДРПОУ 22869098) задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство Київські каштани (02097, м. Київ, вул. Радунська, буд. 42/10, кв./офіс 17, ЄДРПОУ 32528314) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104, ЄДРПОУ 22869098, отримувач: ГУ ДКСУ м. Києва, рахунок 31215230026001 , МФО 899998, ЄДРПОУ 37993783) адміністративно-господарські санкції у розмірі 45 684 (сорок п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривень 82 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство Київські каштани (02097, м. Київ, вул. Радунська, буд. 42/10, кв./офіс 17, ЄДРПОУ 32528314) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104, ЄДРПОУ 22869098, отримувач: ГУ ДКСУ м. Києва, рахунок 31215230026001, МФО 899998, ЄДРПОУ 37993783) пеню у розмірі 2 220 (дві тисячі двісті двадцять) гривень 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко