Рішення

від 18.11.2019 по справі 640/19466/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2019 року № 640/19466/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ФЕМІЛІ ГАРДЕН доГоловного управління ДФС у Київській області Головного управління ДПС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участі представників:

від позивача - Макаренко М.Д.,

від відповідача - Менькової М.Д.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕМІЛІ ГАРДЕН (далі також - позивач, ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН ) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2019 №0002221202.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність висновків акта перевірки від 11.06.2019 №492/10-36-12-02/40986671 щодо порушення ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 18, п. 189.1 ст. 189, пп г п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, які були покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Позивач стверджує, що відповідно до норм п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН не мало нараховувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками операцій по списанню біологічних саджанців, та відповідно складати зведену податкову накладну. Крім того, позивач вважає, що при проведенні документальної позапланової перевірки посадові особи ГУ ДФС у Київській області допустили перевищення наданих їм законом повноважень, а саме - вийшли за межі предмету проведення перевірки. Так, окрім дослідження питання достовірності нарахування платником сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2019 року, перевіряючі додатково аналізували вчинені ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН господарські операції, які за своїм змістом та сутністю не були пов`язанні із заявленим бюджетним відшкодуванням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено дану справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Представник відповідача подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в тексті якої заперечував проти задоволення позовних вимог. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки зафіксовано порушення ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН норм Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Зокрема, в ході здійсненої перевірки перевіряючі встановили, що факт списання платником у березні 2019 року біологічних активів (саджанців рослин), як такі, ще недоцільно використовувати в подальшому. У зв`язку з цим контролюючий орган дійшов висновку, що платник повинен був у цьому ж звітному періоді скласти зведену податкову накладну, зареєструвати таку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідно здійснити нарахування податкових зобов`язань на підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, було залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача Головне управління ДПС у Київській області та постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні з`явились представники сторін. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши викладені у відзиві доводи, в яких зазначено про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши усні пояснення їх представників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.04.2019 ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН подало до ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період березень 2019 року (реєстр. №9075530866 від 16.04.2019) з відповідними додатками (в т.ч. довідкою про суми від`ємного значення звітного (податкового ) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду). В цій декларації позивач задекларував, зокрема, наступні показники: в ряд. 19 розд. ІІІ Розрахунки за звітний період ( від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення) ) - 8 201 561 грн.; ряд. 20.2.1 ряд. 20.2 ряд. 20 ( Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку ) - 527 264 грн.; ряд. 20.3 ряд. 20 ( Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) - 7 674 297 грн.; ряд. 21 ( Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) ) - 7 674 297 грн.

Пізніше працівниками ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2019 року, за результатом якої складений акт від 11.06.2019 №492/10-36-12-02/40986671 (далі також - акт перевірки). Як вбачається з текстів наказу ГУ ДФС у Київській області від 21.05.2019 №1069, направлень на перевірку від 22.05.2019 за №1328 і №1329, на підставі та згідно яких була реалізована вказана документальна позапланова виїзна перевірка позивача, метою цієї перевірки було встановлення правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2019 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення з податку на додану вартість.

Згідно висновку цього акта перевірки перевіряючі:

- не виявили порушень ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН вимог Податкового кодексу Українив частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації за березень 2019 року у сумі 527 264 грн., та водночас

- встановили порушення позивачем норм пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 18, п. 189.1 ст. 189, пп г п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ним суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду на 1 340 605 грн.

В основу таких висновків були покладені наступні обставини та міркування, що наведені в тексті акта перевірки. Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН є вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, зокрема, саджанців жимолості, лохини, чорниці. За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 15227 Придбання (виготовлення) основних засобів - біологічних активів, у 2017 році ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН були придбані саджанці жимолості та лохини, всього у кількості 46 475 штук на загальну суму 6 703 025,74 грн. У відповідності до правил бухгалтерського обліку всі витрати з моменту висаджування саджанців та до досягнення ними плодоносного віку відображаються на субрахунку 152. Згідно наказу керівника підприємства від 04.02.2019 №4/ОД була призначена комісія для огляду саджанців. Даною комісією за результатами огляду встановлено, що саджанці, посаджені у 2017 році в кількості 46 475 штук мають незадовільний стан (виявлено велику зріджувальність рослин, завмирання за чинення росту рослин), внаслідок чого визнано за недоцільне експлуатацію останніх. Такі саджанці були викопані на полі, про що складені висновки за результатами обстеження саджанців та оформлено наряди за період березень 2019 року на конання робіт з викопування саджанців. На підставі висновків про результати обстеження саджанців за березень 2019 року ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН здійснило списання біологічних активів - саджанців в кількості 46 475 штук, всього на загальну суму 6 703 025,74 грн. згідно актів на списання багаторічних насаджень. Списання біологічних активів також було відображено у бухгалтерському обліку товариства. За наведених обставин перевіряючі дійшли висновку, що оскільки у зв`язку із списанням біологічних активів на загальну суму 6 703 025,74, останні не могли приймати участь в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності Товариства, то ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбулося списання біологічних активів, тобто, в березні 2019 року - повинно було скласти зведену податкову накладну та здійснити нарахування податкових зобов`язань на підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України. Також контролюючий орган дійшов умовиводу про те, що ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН мало нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування списання біологічних активів - саджанців у кількості 46 475 штук, всього на суму 6 703 025,74 грн., використання яких, на думку ГУ ДФС у Київській області, не відноситься до господарської діяльності та не пов`язано з отриманням доходу.

05.07.2019 ГУ ДФС у Київській області на підставі цього акта перевірки прийняло спірне у справі податкове повідомлення-рішення за №0002221202 (форми В4 ), яким зменшило розмір задекларованого ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН у податковій декларації за березень 2019 року (реєстр. №9075530866 від 16.04.2019) від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 1 340 605 грн.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 16.09.2019 №2002/6/99-60-08-05-25 зазначене податкове повідомлення-рішення від 05.07.2019 було залишене без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 05.07.2019 №0002221202 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті суд виходив з наступного.

За змістом норм норм п.п. 200.1, 200.2 і 200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є операції платника податку, зокрема, з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (пп. а );

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пп. б ).

Згідно з абз. 1 - 3 п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу ).

У свою чергу п. 189.9 ст. 189 ПК України закріплено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Таким чином, ліквідація основних засобів (до яких в т.ч. відносяться біологічні активи) прирівнюється до їх постачання за звичайними цінами. Однак в абз. 2 п. 189.9 ст. 189 Кодексу зазначено, що податкові зобов`язання з податку на додану вартість не нараховуються в разі, якщо основні засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, або коли платник податку подає до органу ДФС відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, унаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

При цьому, ані в процитованій вище нормі ст. 189 ПК України, ані в інших нормам цього Кодексу окремо, не визначений порядок подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів. У зв`язку із цим та виходячи зі змісту норми абз. 1 ст. 19 Конституції України (в силу якої, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством) та враховуючи встановлений ПК України принцип презумпція правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України), суд приходить до висновку, що у наведеному випадку платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу. Дані висновки суду кореспондуються зі змістом чинної Узагальнюючої податкової консультації щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 №673.

В даному розглядуваному випадку, актом перевірки зафіксовано, що платник (позивач) надав під час перевірки всі необхідні та достатні первинні та інші документи (перелік таких документів наведений на стор. 3, 10 - 11 акта перевірки), що підтверджують обставин списання ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН раніше придбаних біологічних активів у зв`язку з їх незадовільним станом на момент проведення обстеження саджанців в лютому місяці 2019 року. Також, як видно з тексту акта перевірки, контролюючий орган не ставить під сумнів ані факт списання платником біологічних активів у зв`язку зі знищенням таких, ані наявність у платника підстав для знищення та списання біологічних активів, та заперечує проти правильності документального оформлення платником процесу знищення біологічних активів.

Враховуючи вищенаведене суду приходить до висновку про нормативну та документальну необгрунтованість висновку контролюючого органу про порушення позивачем норм пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 18, п. 189.1 ст. 189, пп г п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при формуванні суми від`ємного значення з податку на додану вартість за звітний період березень 2019 року.

Надаючи окремо оцінку посиланням позивача на відсутність у контролюючого органу повноважень на дослідження в межах призначеної документальної позапланової виїзної перевірки з питання достовірності сформованого бюджетного відшкодування за березень 2019 року господарських операцій платника, що не пов`язані із формуванням суми такого бюджетного відшкодування суд зазначає наступне.

З текстів Наказу від 21.05.2019 №1069 та акта документальної позапланової виїзної перевірки від 11.06.2019 вбачається, що розглядувану перевірку було призначено на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 ПК України, згідно з яким документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Тобто, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначає, що підставою для проведення документальної позапланової перевірки є подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Поряд з цим, у п. 200.11 ст. 200 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Проаналізувавши наведені норми ПК України у їх сукупності Верховний Суд в тексті своєї постанови від 14.11.2018 у справі №808/2911/17 дійшов висновків, що: контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

У такому разі перевірка від`ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо бюджетного відшкодування) не буде різною за своєю суттю, як про це стверджує позивач, за умови якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

З досліджуваних матеріалів справи (наказу та направлень на перевірку) суд встановив, що предметом призначеної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлено актом від 11.06.2019 №492/10-36-12-02/40986671, мало бути виключно питання достовірності декларування платником (позивачем) суми бюджетного відшкодування, а не декларування ним суми від`ємного значення з податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Також, як пояснив представник позивача в тексті позовної заяви, заявлена до бюджетного відшкодування сума податку була сформована виключно за рахунок імпортних операцій з придбання саджанців, здійснених в березні 2019 року. Наведені обставини також зафіксовано в тексті акта перевірки та відповідачем під час розгляду справи не заперечувались.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 11.06.2019 №492/10-36-12-02/40986671, та формуванні висновку про завищення позивачем суми від`ємного значення податку контролюючий орган вийшов за межі визначеного ним при призначенні такої перевірки предмету та мети перевірки.

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 21.10.2019 №145 підтверджено, що ТОВ ФЕМІЛІ ГАРДЕН під час звернення до суду з вказаними позовом сплатило судовий збір у розмірі 19 210 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у вказаній сумі повністю за рахунок бюджетних асигнувань ГК ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕМІЛІ ГАРДЕН (код ЄДРПОУ 40986671, адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 22) до Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а), Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.07.2019 №0002221202.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю ФЕМІЛІ ГАРДЕН (код ЄДРПОУ 40986671, адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 22) документально підтверджені судові витрати у розмірі 19 210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

Повний текст рішення виготовлено 28.11.2019.