Ухвала

від 13.07.2020 по справі 640/19466/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 липня 2020 року

Київ

справа №640/19466/19

адміністративне провадження №К/9901/16518/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Шипуліної Т.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі №640/19466/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фемілі Гарден до Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

03.07.2020 (згідно з трек-номером поштового відправлення) Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі №640/19466/19.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Скаржником зазначено, що касаційна скарга подається з урахуванням норм пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій не враховано норми, викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №820/9191/13-а, від 24.01.2019 у справі №826/13963/16, від 30.11.2018 у справі №808/1641/15, від 10.10.2019 у справі №825/1655/14/, від 16.12.2019 у справі №К/9901/23727/19.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на практику Вищого адміністративного суду України, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України передбачено врахування судами висновків Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковим органом зазначені фактичні обставини справи, норми законодавства, однак при цьому скаржником не зазначено у чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не доведено подібність правовідносин наведеної судової практики.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Скаржником зазначено про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи його без участі, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Суд зауважує, що податковим органом при цьому не вказано як підставу касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такі доводи підлягають перевірці під час касаційного перегляду судового рішення у цій справі.

Таким чином, скаржнику слід усунути зазначений недолік касаційної скарги шляхом належного зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Скаржником до касаційної скарги документу про сплату судового збору не надано.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позовної заяви (жовтень 2019 року) до суду першої інстанції (позов майнового характеру, ціна позову 1 340 605,00 грн) ставка судового збору становила 19 210,00 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, судовий збір за подання касаційної скарги складає 38 420,00 грн (19 210,00 грн х 200%).

Таким чином, скаржнику слід усунути зазначений недолік касаційної скарги шляхом надання до суду платіжного доручення щодо сплати судового збору у сумі 38 420,00 грн за подання касаційної скарги у справі №640/19466/19.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Призначення платежу: 101: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), номер справи(чи номер касаційного провадження), Верховний Суд .

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі №640/19466/19 залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення зазначених недоліків.

Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду