Рішення

від 28.11.2019 по справі 640/15121/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2019 року № 640/15121/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕРТИКАЛЬ-МОНТАЖ

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕРТИКАЛЬ-МОНТАЖ (далі - позивач та/або ТОВ ВЕРТИКАЛЬ-МОНТАЖ ) звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий орган) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00048026151401 від 17.04.2019р.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №048126151401 від 17.04.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач, стверджуючи про реальність господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства.

Ухвалою суду від 14.08.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.09.2019р. представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 25.09.2019р. відмовлено ГУ ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено, оскільки ухвалою суду від 14.08.2019 у контрагентів позивача були витребувані належним чином засвідчені копії документів щодо взаємовідносин з позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.12.2018 позивачем було отримано запит ГУ ДФС у м. Києві від 10.12.2018 №120729/10/26-15-14-01-02, яким відповідач зобов`язав позивача надати пояснення і завірені належним чином копії документів для підтвердження взаємовідносин з ТОВ ПАРКІНС ГРУП (код ЄДРПОУ 41681794) за квітень 2018 року та червень 2018 року, а також з ТОВ ЛЕКСМАКР ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41602597) за травень 2018 року.

Листом від 08.01.2019 вих. № 1 позивач надіслав на адресу відповідача пояснення щодо запитуваної інформації, додатково додавши належним чином посвідчені копії документів стосовно взаємовідносин з ТОВ ПАРКІНС ГРУП за квітень 2018 року та червень 2018 року, а також з ТОВ ЛЕКСМАКР ТРЕЙД за травень 2018 року.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 20.02.2019 № 2241, було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з метою дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ ПАРКІНС ГРУП (код ЄДРПОУ 41681794), показників податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, червень 2018 року, та з ТОВ ЛЕКСМАКР ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41602597), показників податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2018 року та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у деклараціях з податку на прибуток.

За результатом перевірки складено Акт перевірки від 14.03.2019

№151/26-15-14-01-02/32829219 (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44; п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999

№ 966-XIV із змінами і доповненнями, п. 5, п. 6, п. 7, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 142 128 грн., в тому числі за 2018 рік - на

142 128 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010

№ 2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податок на додану вартість всього на загальну суму 157 920 грн., у т. ч. по періодам: квітень 2018 року - 43 857 грн.; травень 2018 року - 97 396 грн.; червень 2018 року - 16 667 грн.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №00048026151401 від 17.04.2019 та №048126151401 від 17.04.2019, якими було донараховано ТОВ ВЕРТИКАЛЬ-МОНТАЖ податкові зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 197 400,00 грн. (з яких за основним платежем 157 920,00 грн., та за штрафними санкціями 39 480,50 грн.) та за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 177 660,00 грн. (з яких за основним платежем

142 128,00 грн., та за штрафними санкціями 35 532,50 грн.)

Не погоджуючись з висновками викладеними у Акті перевірки позивачем подано до контролюючого органу заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень контролюючим органом листом від 04.07.2019 №30602/6/99-99-11-04-01-25 повідомлено позивача, що висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

В контексті приписів п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

У той же час, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, згідно з Національним положенням (стандарт) ) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2003 року №73 (далі - НП(С)БО 1), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Так, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У пункті 7 П(С)БО 16 визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 17 П(С)БО 16 встановлено, що витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, ТОВ ВЕРТИКАЛЬ-МОНТАЖ мав господарській взаємовідносини з контрагентами: ТОВ ПАРКІНС ГРУП (код ЄДРПОУ 41681794), а також з ТОВ ЛЕКСМАКР ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41602597).

На думку відповідача господарські операції позивача із зазначеними контрагентами не мали на своїй меті досягнення реальних наслідків, що, в свою чергу, свідчить про те, що ТОВ ВЕРТИКАЛЬ-МОНТАЖ занизив податок на прибуток та податок на додану вартість.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що між позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ ПАРКІНС ГРУП та ТОВ ЛЕКСМАКР ТРЕЙД надано до суду наступні документи: дозвіл на проведення робіт № 2091.17.32; видаткову накладну РН-00000129 від 29.05.2018; рахунок-фактуру № СФ-00000129 від 29.05.2018; акт списання секції башти рядової до баштового крану 1 шт., анкерної секції до баштового крану 2 шт. від 30.06.2018; видаткову накладну РН-00000131 від 30.05.2018; рахунок-фактуру № СФ-00000131 від 30.05.2018; акт списання кабеля шлейфового до підйомників від 30.06.2018; договір про надання послуг з ремонту баштового крану № 18/14 від 01.03.2018 року; додаток № 1 до Договору про надання послуг з ремонту баштового крану № 18/14; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00205 від 27.06.2018; видаткову накладну № 1104-7 від 11.04.2018; рахунок на оплату № 1104-7 від 11.04.2018; акт списання Електродвигунів повороту до баштового крану FO/23 4 шт. від 30.06.2018; акт надання послуг № 2606-37 від 26.06.2018; рахунок на оплату № 2606-37 від 26.06.2018; договір № 21/1 на послуги з механізації будівельно-монтажних робіт баштовим краном POTAIN MC 235 B від 01.06.2016 року; додаткову угоду № 2 до Договору № 21/1 на послуги з механізації будівельно-монтажних робіт баштовим краном POTAIN MC 235; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00201 від 15.06.2018; договір підряду № 3384 на виконання робіт баштовими кранами від 01.12.2017; акт № ОУ-00237 від 30.06.2018; акт надання послуг № 1704-13 від 17.04.2018; рахунок на оплату № 1704-13 від 17.04.2018; акт № ОУ-00120 від 27.04.2018; договір № 10 на послуги з механізації будівельно-монтажних робіт баштовим краном FO/23 B від 20.02.2018; додаткову угоду № 1 до Договору № 10 на послуги з механізації будівельно-монтажних робіт баштовим краном FO/23 B; акт № ОУ-00119 від 24.04.2018; договір № 11 на монтаж, обслуговування та експлуатацію баштового крана JASO, зав. №0091 від 29.03.2018; акт № ОУ-00116 від 13.04.2018; платіжне доручення № 339 від 15.05.2018; платіжне доручення № 362 від 17.05.2018; платіжне доручення № 608 від 31.07.2018; оборотно-сальдову відомість по рахунку 10 основні засоби); оборотно-сальдову відомість по рахунку 201, ТМЦ канат ф-14; оборотно-сальдову відомість по рахунку 205, ТМЦ кабель шлейфовий до підйомників; оборотно-сальдову відомість по рахунку 207, ТМЦ Електродвигун повороту до баштового крану FO/23 B; оборотно-сальдову відомість по рахунку 207, ТМЦ Секція башти рядова до баштового крану FO/23 B; оборотно-сальдову відомість по рахунку 207, ТМЦ Анкерна секція до баштового крану FO/23 B; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 Контрагент ТОВ Паркінс Груп ; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 Контрагент ТОВ Лексмарк Трейд ; журнал проводок по рахунку 311 за травень 2018 року; журнал проводок по рахунку 311 за 31.07.2018; картку рахунку 20 ТМЦ Електродвигун повороту до баштового крану FO/23 B; картку рахунку 20 ТМЦ Секція башти рядова до баштового крану FO/23 B; картку рахунку 20 ТМЦ Секція башти рядова до баштового крану FO/23 B; картку рахунку 20 ТМЦ канат ф-14; картку рахунку 20 ТМЦ кабель шлейфовий до підйомників; журнал проводок по рахунку 91 послуги автокрана вантажопідйом 60 тн.; журнал проводок по рахунку 91 послуги автокрана вантажопідйом 50 тн., в копіях.

Як слідує з акту перевірки, доводи відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами мотивовано, зокрема, наявністю ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18.12.2018 по справі № 755/19040/17 в рамках кримінального провадження за статтею 205 КК України, допитами директорів підприємств, податковою інформацією щодо не виконання контрагентами своїх обов`язків.

Суд критично ставиться до вищенаведених доводів мотивуючи це наступне.

Так, акт перевірки хоч і містить посилання на номер кримінального провадження, проте відповідачем не надано суду жодних належних та достатніх доказів на підтвердження наявності вироку, що набрав законної сили по контрагентам позивача, що вказані вище.

Крім цього, суд наголошує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу на кримінальне провадження відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, є безпідставними, оскільки останнє не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання даним контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

Також, суд звертає увагу, що невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3526/17.

Що ж стосується посилання контролюючого органу на наявність протоколів допиту, суд звертає увагу, що в силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 КК України.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

У частині 1 ст. 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 24.01.2019 у справі №804/15563/15.

В частині посилань контролюючого органу на відсутність трудових та матеріальних ресурсів слід вказати наступне.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

При цьому, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справах № 814/937/15, № 815/3526/17).

Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд приходить до висновку, що відповідачем поверхнево досліджено господарські операції по зазначеним вище контрагентами, не досліджено первинні документи в повному обсязі.

В той же час, з матеріалів справи слідує, що подані позивачем первинні документи в частині зазначених вище контрагентів є належним чином оформлені, підтверджують реальність вчинення господарських операцій, що свідчить про хибність висновку контролюючого органу в цій частині.

Суд вважає за необхідне наголосити, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Зазначена правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.

Отже, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання зобов`язань за договорами, за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

В постанові Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №805/4979/15-а адміністративне провадження №К/9901/24933/18, зокрема, зазначено, що неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків .

Викладені відповідачем аргументи для збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додатну вартість є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на прибуток та на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що доводи контролюючого органу ґрунтуються лише на аналізі взаємовідносин контрагента позивача із іншими особами, інформація про яких наведена у акті, проте, без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із цими підприємствами.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.08.2018 по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18).

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними : при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

У той же час, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-якого позивача та контрагента (позивача) за ознаками злочину, передбаченого

ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише на умовах, передбачених законом і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття закону ) вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 (№К/9901/51373/18).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019 №00048026151401, №048126151401 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другої ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 72, 73, 77, 143, 241-246, 250, 295 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕРТИКАЛЬ-МОНТАЖ (01025, м. Київ, провулок Десятинний, 7, код ЄДРПОУ 32829219) до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00048026151401 від 17.04.2019, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №048126151401 від 17.04.2019, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві.

4. Судові витрати в розмірі 5625,90грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕРТИКАЛЬ-МОНТАЖ (01025, м. Київ, провулок Десятинний, 7, код ЄДРПОУ 32829219) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39669867).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін