Постанова

від 26.11.2019 по справі 910/2022/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа№ 910/2022/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.06.2019

у справі №910/2022/19 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія"

до Фонду державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача :

1) Товариство з обмеженою відповідальністю

"Новий Львів Розвиток"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача :

2) Товарна біржа "Товарно-сировинна біржа "Галконтракт"

3) Державне публічне акціонерне товариство

"Будівельна компанія "УКРБУД"

про визнання недійсним результату електронного аукціону

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марія" (далі - позивач, ТОВ Марія ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач, Фонд державного майна України) про визнання недійсним результату електронного аукціону №UА-РS-2018-12-20-000010-2 з продажу єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект", що відбувся 22.01.2019 і оформлений протоколом про результати електронного аукціону, що затверджений Наказом Фонду держаного майна України № 82 від 31.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в інформаційному повідомленні про продаж об'єкта малої приватизації Фондом державного майна України було надано недостовірну інформацію про об'єкт малої приватизації - будівлі гаражів загальною площею 257,7 кв.м. за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 24А, а опис об'єкту малої приватизації суттєво відрізнявся від його дійсних технічних характеристик.

Фонд державного майна України проти позову заперечував, посилаючись на те, що інформаційне повідомлення про продаж єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" складено у відповідності до п. 24 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 Про затвердження Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу . Зокрема, відомості у інформаційне повідомлення були включені на підставі проведеної інвентаризації майна та на підставі технічного паспорту. Також, відповідач посилався на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, та цей спосіб не передбачено ст. 30 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , якою визначено способи захисту порушеного права. Крім того, позивач не скористався своїм правом стосовно звернення з запитами щодо нерухомого майна, яке виступало предметом продажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/2022/19 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним результат електронного аукціону №UА-РS-2018-12-20-000010-2 з продажу єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект", що відбувся 22.01.2019, і оформлений протоколом про результати електронного аукціону, що затверджений Наказом Фонду державного майна України №82 від 31.01.2019. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у встановленому законом порядку доведено, що під час проведення електронного аукціону з приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" Фондом державного майна було порушено вимоги Порядку щодо внесення достовірних відомостей в Інформаційне повідомлення стосовно об'єкта нерухомості (будівлі гаражів), який входить до складу вказаного майнового комплексу, та знаходиться в м. Львові по вул. Тернопільській, 24А в літ. А-2, що суттєво вплинуло на результати електронного аукціону та призвело до порушення прав та інтересів позивача як переможця цього аукціону. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, а саме, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації - результатів електронного аукціону, у даному випадку є належним, ефективним та таким, що відповідає нормам Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та господарського процесуального законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (Фонд державного майна України) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/2022/19 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що:

- згідно з даними інвентаризації, проведеної ДП "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект", до складу єдиного майнового комплексу входить, зокрема, гараж 1968 року побудови у кількості 1 одиниця; зведений акт інвентаризації був затверджений Фондом державного майна України 15.11.2018, а згідно з наданими Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства копіями технічних паспортів, будівля гаражів площею 257,7 кв.м. за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 24А належить ДП "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект";

- у разі погодження позивачем завершення процедури приватизації об'єкту, переможцем аукціону якого було визначено позивача, останнім було б набуто право власності саме на зазначені у інформаційному повідомленні об'єкти нерухомості, відомості про які чітко встановлені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості з якого не оскаржувались позивачем;

- інформаційне повідомлення про продаж єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" складено у відповідності до п. 24 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432;

- інформаційне повідомлення було опубліковано у засобі масової інформації (газеті Відомості приватизації ), на офіційному веб-сайті Фонду та в електронній торговій системі з 19.12.2018, проте, позивачем не було реалізовано право на ознайомлення та огляд об'єкта приватизації, як не реалізовано право щодо направлення запитань в межах електронного майданчику торгів;

- судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги експертний висновок судової будівельно - технічної експертизи № 10 від 12.04.2019, складений на замовлення позивача, оскільки на переконання скаржника, інвентаризаційна справа є більш змістовним документом, проте, використані експертом вихідні дані були недостатніми для здійснення належного експертного висновку;

- позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не передбачено ст. 30 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , якою визначено способи захисту порушеного права;

- судом першої інстанції безпідставно не було закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019 апеляційну скаргу Фонду державного майна України передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/2022/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 поновлено Фонду державного майна України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/2022/19, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2022/19 та призначено її розгляд на 17.09.2019.

У зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 справу №910/2022/19 за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

17.09.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" (ІКЮО - 05516406).

17.09.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач наголошував на тому, що:

- під час проведення електронного аукціону з приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект", Фондом державного майна України було порушено вимоги стосовно внесення відомостей в інформаційне повідомлення, що суттєво вплинуло на результати електронного аукціону та призвело до порушення прав та інтересів позивача, як переможця аукціону;

- ознайомлення з об'єктом аукціону - є виключно правом учасника аукціону, а саме на організатора аукціону покладено обов'язок щодо достовірного інформування про об'єкти приватизації та порядок їх приватизації;

- експертний висновок судової будівельно - технічної експертизи № 10 від 12.04.2019, складений на замовлення позивача - є належним доказом, а зроблені експертом висновки є достовірними та зроблені за наявності повної та достовірної інформації про розміщення об'єктів нерухомості в натурі, а використані експертом вихідні дані та документи - є достатніми для складення належного висновку судової будівельно - технічної експертизи;

- обумовлені п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підстави для закриття провадження у справі - відсутні.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 119, ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність прийняття до розгляду відзиву на апеляційну скаргу, поновивши позивачу відповідний строк на його подачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 розгляд справи відкладено до 15.10.2019.

11.10.2019 та 15.10.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Львів Розвиток" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа вказувала про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування в апеляційному порядку. Кім того, третя особа просила суд апеляційної інстанції проводити розгляд справи без участі її представника.

У зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Мартюк А.І., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 справу №910/2022/19 за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Мартюк А.І., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №910/2022/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №910/2022/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №910/2022/19 - задоволено, вирішено здійснювати розгляд справи №910/2022/19 за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у раніше призначену дату 26.11.2019 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 26.11.2019 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/2022/19 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові повністю

В судовому засіданні 26.11.2019 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Товарна біржа "Товарно-сировинна біржа "Галконтракт", Державне публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія "УКРБУД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Львів Розвиток" в судове засідання 26.11.2019 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином за адресами свого місцезнаходження. Крім того, ТОВ "Новий Львів Розвиток" у своїх письмових заявах, направлених суду, просило слухати справу без участі його представника.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка учасників справи в судове засідання 26.11.2019 обов'язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників третіх осіб належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом - не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі також - Закон) приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 (із змінами) (надалі також - Порядок). Даний документ визначає механізм проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Відповідно до п. 21 Порядку, інформація, яка підлягає внесенню до електронної торгової системи під час опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, включає:

назву, дату і номер рішення Фонду державного майна про затвердження переліку об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, або про включення нового об'єкта (об'єктів) до переліку, прийнятого відповідно до частини третьої статті 11 Закону;

назву, дату і номер рішення місцевої ради щодо включення нового об'єкта до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, прийнятого відповідно до частини четвертої статті 11 Закону;

щодо об'єктів нерухомого майна - адресу, площу об'єкта і повне найменування балансоутримувача об'єкта нерухомого майна, інформацію про балансову вартість або її відсутність, а також інформацію про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна та дата реєстрації) або стан здійснення такої реєстрації.

За приписами п. 24 Порядку, інформаційне повідомлення, що публікується органом приватизації, містить такі відомості:

щодо об'єктів нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва:

- дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площу, цільове призначення земельної ділянки, інформацію про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або користування, про наявність обтяжень на земельну ділянку, функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними;

- інформацію про договори оренди об'єкта або його частини із зазначенням за кожним договором найменування орендаря, орендованої площі, розміру місячної орендної плати, строку дії договору оренди;

- інформацію про балансоутримувача (найменування, його місцезнаходження і контактні дані);

- рівень будівельної готовності (щодо об'єктів незавершеного будівництва);

- план будівлі (за наявності) (у разі прийняття рішення органом приватизації);

- фотографічне зображення об'єкта (у разі прийняття рішення органом приватизації).

Як вбачається з Інформаційного повідомлення, опублікованого відповідачем щодо приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" (місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 10), у розділі "Відомості про об'єкт" вказано таке:

- будівля адміністративно-лабораторного корпусу - загальна площа 3052,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 10;

- будівля гаражів - загальна площа 257,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А;

- будівля водонапірної башти - загальна площа 268, 8 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А;

- обладнання, устаткування та інвентар.

Інформація про укладені договори оренди:

1. ТзОВ "Спільне підприємство "Сігма" (ЄДРПОУ 23951152) за адресою: м.Львів, вул.Тернопільска, 24а (гараж). Площа об'єкта оренди - 228,9 кв.м. Орендна плата за жовтень 2018 року - 27492,28 грн. (в т.ч. ПДВ 4582,05 грн.). Строк дії договору по 07.01.2020.

2. ТзОВ "Науково-дослідний інститут "Будматпроект" (ЄДРПОУ 40804492), за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 10 (Лабораторний корпус). Площа об'єкта оренди - 3052, 0 кв.м. Орендна плата за жовтень 2018 року - 245 469,17 грн. в т.ч. ПДВ 40 911,53 грн.). Строк дії договору по 19.09.2027.

Інформація про земельні ділянки:

Земельна ділянка №1: Місцезнаходження: м. Львів, вул. Тернопільська, 10. Кадастровий номер: 4610136800:01:004:0019. Площа: 0,1833 га. Цільове призначення: обслуговування будівлі інституту. Підстава для використання: Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 21.02.2007.

Земельна ділянка №2: Місцезнаходження: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А. Орієнтовна площа: 0,1 га. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, кадастровий номер відсутній.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна:

- будівлю адміністративно-лабораторного корпусу - загальна площа 3052,0 кв.м. Реєстраційний номер: 1355924246101. Дата реєстрації: 14.09.2017;

- будівлю гаражів - загальна площа 257,7 кв.м. Реєстраційний номер: 1590078146101. Дата реєстрації: 04.07.2018;

- будівлю водонапірної башти - загальна площа 268,8 кв.м. Реєстраційний номер: 1589719846101. Дата реєстрації: 03.07.2018.

Відповідно до матеріалів Інвентаризаційної справи Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки щодо об'єктів нерухомості по вул. Тернопільській, 24 А, а саме: технічних паспортів, складених 01.10.2002, за літерою А-2 значаться гаражі № 1 (площа 39,7 кв.м.), № 2 (площа 189,2 кв.м.), № 3 (площа 28,8 кв.м.).

Згідно з відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно, за адресою м. Львів, вул. Тернопільська, будинок 24а, за Державним акціонерним товариством "Будівельна компанія "УКРБУД" зареєстровано нежитлові приміщення в літ. А-2 загальною площею 542,8 кв.м., дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 25.09.2007, форма власності - державна, підстава виникнення права власності - постанова Кабінету Міністрів України № 897 від 13.07.2004, акт приймання-передачі майна до статутного фонду Державному акціонерному товариству "Будівельна компанія "УКРБУД" від 31.01.2005.

Належність Державному акціонерному товариству "Будівельна компанія "УКРБУД" нежитлових приміщень в літ. А-2 загальною площею 542,8 кв.м. по вул. Тернопільській, 24А, у м. Львові, також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 25.09.2007 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

З урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що за адресою розміщення об'єкта малої приватизації, а саме, гаражів, які є частиною єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект", по вул. Тернопільській, 24А в літ. А-2 зареєстровано інше нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 542,8 кв.м., які перебувають у власності Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "УКРБУД".

Відповідно до листа Фонду державного майна України, наданого у відповідь позивачу на його звернення № 03/05-01 від 05.02.2019 щодо вказаної обставини, від 12.02.2019 № 10-20-27115, нежитлове приміщення площею 542,8 кв.м. до складу єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" - не входить та не відноситься до об'єкта приватизації.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи Висновок експерта № 10 судової будівельно-технічної експертизи, складений 12.04.2019 судовим експертом Бутаковою М.А., у якому викладено наступне:

1. В результаті проведеного візуального натурного обстеження будівлі літ. А-2, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А, а також співставлення результатів обстеження із технічними паспортами на приміщення гаражів №1 та №2 встановлено, що частина першого поверху двоповерхової частини будівлі літ. А-2, в якій розміщувались приміщення гаражів №1 та №2 була реконструйована шляхом об'єднання приміщень гаражів №1 та №2 в одне нежитлове приміщення, яке використовується як виставкова зала салону меблів "Сігма", що свідчить про невідповідність об'єктів нерухомості - приміщень гаражів №1, №2 будівлі під літ. А-2 даним технічних паспорті на ці приміщення. Приміщення гаража №3, розташоване на першому поверсі триповерхової частини будівлі літ. А-2 (літ. А 1 -2 згідно технічного паспорту на гараж №3), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А відповідає даним технічного паспорту на це приміщення.

2. Об'єкт нерухомого майна загальною площею 257,7 кв.м. під літ. А-2, розташований на першому поверсі будівлі літ.А-2 за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 24А, що належить державі Україні в особі міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та входить до складу Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" є частиною такої будівлі.

3. Об'єкт нерухомого майна загальною площею 257,7 кв.м. під літ.А-2 за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 24А, що належить державі Україні в особі міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та входить до складу Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект", відповідно до чинних будівельних норм та Інструкції "Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна" затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 є реконструйованими приміщеннями гаражів №1 та №2 під нежитлові приміщення та приміщенням гаражу №3.

4. В результаті проведеного дослідження по першому - третьому питаннях було встановлено, що об'єкт нерухомого майна загальною площею 257,7 кв.м. під літ.А-2 за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А являє собою реконструйовані приміщення гаражів №1, №2 під нежитлове приміщення та приміщення гаражу №3 та не є будівлею, а лише частиною такої будівлі, а тому встановлено, що даний об'єкт нерухомого майна не відповідає опису в Інформаційному повідомленні Фонду державного майна України про продаж об'єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" (електронний аукціон иА-Р8-2018-12-20-000010-2) згідно якого він є будівлею гаражів.

5. Приміщення гаражу №3 площею 28,8 кв.м., яке є частиною об'єкту нерухомості під літ. А-2, загальною площею 257,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А, що належить державі Україні в особі міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та входить до складу Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" та приміщення IV (гараж) площею 28,6 кв.м., що входить до складу нежитлових приміщень в будівлі під літ. А-2, загальною площею 542,8 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А, які належать на праві власності Державному акціонерному товариству "Будівельна компанія "УКРБУД".

Як встановлено судом апеляційної інстанції, висновок експерта № 10 судової будівельно-технічної експертизи, складений 12.04.2019 судовим експертом Бутаковою М.А., яка має повну вищу освіту будівельно - технічну освіту, освітньо - кваліфікаційний рівень - спеціаліст, спеціальність Інженер з будівництва , кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових будівельно - технічних , земельно - технічних, оціночно - будівельних експертиз по спеціальностях: 10.6 - Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів; 10.7 - Розподіл земель і визначення порядку користування земельними ділянками ; 10.10 - Визначенян оціночної вартості будівельних об'єктів і споруд ; кваліфікаційне свідоцтво судового експерта № 1840 від 25.11.2016, видане на підставі рішення Центральної експертно - кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України; термін дії свідоцтва - до 25.11.2019; стаж експертної роботи - з 2016 року. Крім того, у висновку містяться відомості, що відповідний висновок складено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

За приписами ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки поданий позивачем Висновок експерта № 10 судової будівельно-технічної експертизи від 12.04.2019 не викликає сумнівів у його правдивості та обґрунтованості, складений особою, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", яка були попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, а тому вказаний експертний висновок в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України приймається як належний та допустимий доказ того, що належна третій особі-3 частина приміщення площею 28,6 кв.м. входить до складу будівлі гаражів (літ. А-2) у м. Львів по вул. Тернопільська, 24А, які були включені відповідачем до єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект".

Крім того, встановлені у вказаному висновку обставини підтверджуються також поясненнями третьої особи - Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "УКРБУД" та поданими ним доказами.

Доводи скаржника про те, що інвентаризаційна справа є більш змістовним документом, проте, використані експертом вихідні дані були недостатніми для здійснення належного експертного висновку, а тому він не може бути прийнятий як доказ - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки висновок експерта містить відомості про те, що експертом було проведено огляд об'єкта дослідження в присутності представника заявника, дослідження проводилось методом візуального натурного обстеження об'єктів дослідження, проведено обміри, фотографування з фотофіксацією (додатки до висновку), а також вивчено документи, надані на дослідження, опис яких наведено у дослідницькій частині висновку, а тому експертом використано усі дані в сукупності для надання відповідей на поставлені питання.

Таким чином, експертний висновок судової будівельно - технічної експертизи № 10 від 12.04.2019, складений на замовлення позивача - є належним доказом, а зроблені експертом висновки є достовірними та зроблені за наявності повної та достовірної інформації про розміщення об'єктів нерухомості в натурі, а використані експертом вихідні дані та документи - є достатніми для складення належного висновку судової будівельно - технічної експертизи.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Кабінет Міністрів України, який реалізує від імені держави права власника на нежитлові приміщення в літ. А-2 загальною площею 542,8 кв.м. по вул. Тернопільській, 24А, у м. Львові, рішення про продаж такого майна - у визначеному законом порядку - не приймав, і доказів протилежного матеріали справи не містять.

Проте, наведення відповідачем в Інформаційному повідомленні у відомостях про об'єкт формулювання "будівля гаражів - загальна площа 257,7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А" - не відповідає дійсності, оскільки відповідно до встановлених вище обставин фактично відчужувалась не одна будівля гаражу, площа якої 257,7 кв.м., а декілька окремих будівель.

В свою чергу, відповідачем у встановленому порядку відповідними належними та достатніми доказами в порядку статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України не спростовано встановлених вище обставин.

Доводи скаржника про те, що інформаційне повідомлення складено згідно з п. 24 Порядку на підставі інформації та документів, наданих Державним підприємством "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" та Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зокрема, даних інвентаризації та технічних паспортів - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

За приписами ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", організатор аукціону - Фонд державного майна України, його регіональні відділення, представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, органи приватизації територіальних громад або залучені ними юридичні особи, які діють відповідно до договору, укладеного з державними органами приватизації; органи приватизації - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, органи приватизації територіальних громад.

Відповідно до п.п. 1-5 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158, (надалі також - Положення), це Положення визначає порядок проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), та оформлення її результатів.

Інвентаризація майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), проводиться за рішенням державних органів приватизації (під час корпоратизації - органів, уповноважених управляти державним майном) чи орендодавців.

Інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майно державних підприємств та організацій, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об'єкти невиробничого призначення, діючі об'єкти, об'єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс.

Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.

Для проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), утворюється інвентаризаційна комісія за наказом державного органу приватизації про проведення інвентаризації.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надання Державним підприємством "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" та Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України документації на об'єкти нерухомості, що входять до складу єдиного майнового комплексу, не виключає обов'язок Фонду державного майна України, як органу приватизації та організатора аукціону відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Положення, перевіряти надану інформацію, проводити інвентаризацію майна та публікувати достовірні відомості щодо такого майна, що узгоджується з принципом приватизації щодо повного, своєчасного та достовірного інформування про об'єкти приватизації та порядок їх приватизації, закріпленого у ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Також, матеріалами справи підтверджується, і що вірно зазначено судом першої інстанції при розгляді спору, відомості інвентаризаційної справи, технічні паспорти складені у 2002 році, однак були взяті відповідачем до уваги без урахування спливу значного проміжку часту між їх складанням та проведенням аукціону.

Також, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що у разі погодження позивачем завершення процедури приватизації об'єкту, переможцем аукціону якого було визначено позивача, останнім було б набуто право власності саме на зазначені у інформаційному повідомленні об'єкти нерухомості, відомості про які чітко встановлені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості з якого не оскаржувались позивачем - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки позивачем не заперечується право власності Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" на об'єкти нерухомості, які перебувають у складі майнового комплексу, оскілки позивачем оспорюється проведений відповідачем аукціон з тих підстав, що у інформаційному повідомленні зазначено недостовірну інформацію про об'єкт малої приватизації - будівлі гаражів загальною площею 257,7 кв.м. за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 24А, а опис об'єкту малої приватизації суттєво відрізнявся від його дійсних технічних характеристик.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини спірних правовідносин та наведені норми законодавства, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем у встановленому законом порядку доведено обставину, що під час проведення електронного аукціону з приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" Фондом державного майна було порушено вимоги Порядку щодо внесення достовірних відомостей в Інформаційне повідомлення стосовно об'єкта нерухомості (будівлі гаражів), який входить до складу вказаного майнового комплексу, та знаходиться в м. Львові по вул. Тернопільській, 24А в літ. А-2, що суттєво вплинуло на результати електронного аукціону та призвело до порушення прав та інтересів позивача як переможця цього аукціону, що є підставою для визнання недійсними результатів проведеного електронного аукціону №UА-РS-2018-12-20-000010-2.

Стосовно доводів скаржника про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не передбачено ст. 30 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, до числа яких належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За призначенням способи захисту можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, наявності якого вимагає ця стаття, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з урахуванням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.

Строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсними результатів приватизації об'єкта великої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта великої приватизації становить три роки.

Строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці. Строк позовної давності для звернення з позовом про оскарження рішення органу приватизації про недопущення до участі в аукціоні або про неукладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону складає один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, а саме, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації - результатів електронного аукціону, у даному випадку є належним, ефективним та таким, що відповідає нормам Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та господарського процесуального законодавства, а також узгоджується з закріпленими у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України принципами господарського судочинства.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не було закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається зі змісту поданого позову, позивач звернувся з матеріально-правовою вимогою про захист його охоронюваного законом інтересу до відповідача про визнання недійсним результату електронного аукціону №UА-РS-2018-12-20-000010-2 з продажу єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект", що відбувся 22.01.2019 і оформлений протоколом про результати електронного аукціону, що затверджений Наказом Фонду держаного майна України № 82 від 31.01.2019.

Вказаний спір за своїм суб'єктним складом та правовою природою має ознаки господарського спору, а відтак має вирішуватися господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Варто зазначити, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, у даній справі спір між сторонами існує не тільки у зв'язку із самим фактом наявності результатів оспорюваного аукціону, а і у зв'язку із порушенням права позивача на придбання певного об'єкту щодо якого мали б бути розміщені достовірні відомості щодо його характеристик. При цьому, позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, наголошував саме на факті порушення його законних прав та інтересів як учасника та переможця аукціону і спір між сторонами щодо відповідних обставин - не врегульовано, а предмет спору - існує.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними, були доведені належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому обгрунтовано задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/2022/19 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/2022/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/2022/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Фондом державного майна України.

4. Матеріали справи №910/2022/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 02.12.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.І. Буравльов