Постанова

від 26.11.2019 по справі 922/875/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа № 922/875/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Терпелюк Є.В., ордер, адвокат

від відповідача: Попівенко О.Ю., довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект", м. Харків (вх. № 2682 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019р., повний текст складено 01.08.2019р. (суддя Жигалкін І.П.),

у справі № 922/875/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект", м.Харків

до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків

про стягнення 19 880,47 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення 19 880,47грн., в т.ч., інфляційних втрат у розмірі 15 753,13 грн., 3% річних у розмірі 4 127,34 грн., у зв`язку з довготривалим невиконанням рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2015р. у справі №922/4919/15. Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2019р. у справі №922/875/19 у позові відмовлено повністю.

Судом зазначено, що рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов`язання грошового характеру, тому що зобов`язання боржника завжди передує судовому рішенню, яке у цьому разі не виступає юридичним фактом, що породжує зобов`язання, а слугує підтвердженням факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання, отже дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019 р. у справі №922/875/19 та постановити у справі нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" інфляційні втрати у розмірі 15 753,13 грн., 3% річних у розмірі 4 127, 34 грн.; витрати на правничу допомогу у розмірі 18 900,00грн., які складаються з витрат понесених в суді першої інстанції та апеляційної інстанції.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Наголошує, що статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи вказаної статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц.

Зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Вважає, що оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання, то і подальше застосування до таких сум наслідків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України є правомірним. Згідно з приписами ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду, відтак, якщо таке зобов`язання є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019 р. у справі №922/875/19; встановлено строк для подання Комунальним підприємством "Харківводоканал" відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у відзиві. Просить рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019 р. у справі №922/875/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України, передбачають насамперед договірні правовідносини, про що свідчить системний аналіз положень розділу І Загальні положення про зобов`язання книги 5 цього Кодексу, в якому розміщено статтю 625 ЦК України. Рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов`язання грошового характеру, тому що зобов`язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення у цьому разі не виступає юридичним фактом, що породжує зобов`язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання.

Посилається на те, що з прийняттям господарським судом Харківської області рішення від 05.10.2015 у справі № 922/4919/15, не виникло нового грошового зобов`язання, яке тягне за собою можливість застосування ст.625 Цивільного кодексу України, а лише встановлено факт неналежного виконання КП "Харківводоканал" грошового зобов`язання, яке виникло раніше та у зв`язку із чим застосовано особливу міру відповідальності, яка полягає у відшкодуванні майнових втрат кредитора, яких він поніс у зв`язку із неналежним виконанням боржником своїх обов`язків, які виникли на підставі Договору № 112/12-кс/11 від 22.12.2011р. та Договору №113/12-кс/11 від 22.12.2011р., заборгованість за яким погашена в повному обсязі ще в 2014році. Заявлено про застосування строку позовної давності. Розмір витрат на правову допомогу вважає неспівмірним із ціною позову (майже 98% від його ціни). Крім того, справа про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не являє собою справу значної складності, вирішення справи не впливає на репутацію сторони та не становить жодного публічного інтересу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019р. у справі №922/875/19 на 10.10.2019 р. о 12:00 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги члена колегії судді Склярук О.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2019 р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Терещенко О.І.

В судовому засіданні 10.10.2019р. у справі №922/875/19 оголошено перерву до 19.11.2019р. об 11:30год. та до 26.11.2019р. об 11:00год.

26.11.2019 ТОВ Жилбудкомплект подано додаткові пояснення щодо судових витрат на правничу допомогу, в яких, поміж іншого зазначено, що докази обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги на ведення справи у суді апеляційної інстанції та їх вартості, будуть надані до суду протягом 5-ти днів з дня постановлення судового рішення у справі.

Представник позивача у судових засіданнях підтримував вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2015року у справі № 922/4919/15, рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2014р. по справі №922/4240/13 частково задоволені позовні вимоги ТОВ "Жилбудкомплект" та стягнуто з КП Харківводоканал на користь ТОВ "Жилбудкомплект": за Договором №112/12-кс/11 від 22.12.2011 року 49 032 грн. основного боргу, пеню в сумі 8 352,42 грн. та три проценти річних у сумі 2 825,84 грн.; за Договором №113/12-кс/11 від 22.12.2011 року 232 516,80 грн. основного боргу, пеню в сумі 33 768,75 грн. та три проценти річних у сумі 9 010,30 грн.; судовий збір у сумі 6 710,12 грн.; витрати на проведення судових експертиз у сумі 7 064 грн. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2014 року, рішення господарського суду Харківської області скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення судових експертиз у сумі 3 532 грн.; у решті дане рішення залишено без змін.

Враховуючи виконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2014р. по справі №922/4240/13 - 19.09.2014р., ТОВ Жилбудкомплект звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з КП Харківводоканал : 6 285,16 грн. інфляційних втрат та 1 354,09 грн. 3 % річних за несвоєчасну сплату заборгованості за Договором підряду №112/12-кс/11 від 22.12.2011 року; 30 227,06 грн. інфляційних втрат та 6 503,59 грн. 3 % річних за несвоєчасну сплату заборгованості за Договором підряду № 113/12-кс/11 від 22.12.2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2015р. у справі №922/4919/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" 36 512,22 грн. інфляційних втрат; 7 857,68 грн. 3 % річних; 1827,00 грн. судового збору.

На примусове виконання рішення від 05.10.2015р., господарським судом Харківської області видано наказ від 23.10.2015р. у справі №922/4919/15, який прийнято до виконання та 01.02.2016року Київським Відділом державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження №49984269.

Сторонами не оспорюється та матеріалами справи підтверджується, що за платіжним дорученням №676 від 19.03.2019р. Київським відділом державної виконавчої служби м. Харків перераховано ТОВ "Жилбудкомплект" 46 196,90грн., з призначенням платежу: борг згідно вд №922/4919/15 від 23.10.2015, де божником вказано - КП Х ВК , ВП №49984269.

Отже, в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 23.10.2015р. у справі №922/4919/15 на суму 46 196,90грн., рішення суду виконано повністю 19.03.2019р.

Позивач, посилаючись на норми статей 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові № 686/21962/15-ц від 16.05.2018р., звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, яке виникло з рішення суду у справі № 922/4919/15, за період з 26.03.2016 по 19.03.2019 (з урахуванням трирічного строку позовної давності) у загальній сумі 19 880,47 грн., з яких: інфляційні втрати у розмірі 15 753,13 грн. та 3% річних у розмірі 4127,34 грн.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що зобов`язання між сторонами виникли з Договорів підряду №112/12-кс/11 від 22.12.2011року, №113/12-кс/11 від 22.12.2011 року, заборгованість за якими стягнута з відповідача рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2014р. у справі №922/4240/13.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статі 525 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2014р. по справі №922/4240/13, з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2014 року, з КП Харківводоканал стягнуто на користь ТОВ "Жилбудкомплект": за Договором №112/12-кс/11 від 22.12.2011 року 49 032 грн. основного боргу, пеню в сумі 8 352,42 грн. та три проценти річних у сумі 2 825,84 грн.; за Договором №113/12-кс/11 від 22.12.2011 року 232 516,80 грн. основного боргу, пеню в сумі 33 768,75 грн. та три проценти річних у сумі 9 010,30 грн.; судовий збір у сумі 6 710,12 грн.

Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням.

З аналізу наведених норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Сторони не заперечують, про що також зазначено в рішенні господарського суду Харківської області від 05.10.2015р. у справі №922/4919/15, що рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2014р. по справі №922/4240/13 виконано відповідачем 19.09.2014року в повному обсязі.

Отже, прийняті на себе зобов`язання відповідача за договорами підряду є припиненими з 19.09.2014року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2015р. у справі №922/4919/15 стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" 36 512,22 грн. інфляційних втрат; 7 857,68 грн. 3 % річних; 1827,00 грн. судового збору.

Питання стягнення суми основного боргу за договорами підряду у справі № 922/4919/15 не вирішувалося.

Наведене рішення у справі №922/4919/15 не трансформує вже виконане грошове зобов`язання ТОВ Харківводоканал , що виникло з правовідносин підряду за Договорами №112/12-кс/11 від 22.12.2011 року, №113/12-кс/11 від 22.12.2011 року, а тому не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, оскільки лише підтверджує факт несвоєчасного виконання КП Харківводоканал грошового зобов`язання, яке вже припинилося шляхом виконання.

Отже, доводи скаржника щодо виникнення з рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2015р. у справі №922/4919/15 самостійного грошового зобов`язання, суперечать природі спірних правовідносин, які виникли між сторонами з підстав несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договорами підряду.

За положеннями ч.5 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, за приписами вказаної норми, рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі, як то встановлено, наприклад, частиною четвертою статті 36, статтями 43, 46, частиною третьою статті 334, частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України, тощо.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Рішення суду не може породжувати зобов`язання грошового характеру, тому що зобов`язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення у цьому разі не виступає юридичним фактом, що породжує зобов`язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання. Навіть у тому випадку, коли конкретна сума грошового зобов`язання встановлюється судовим рішенням, вона ґрунтується на факті вчиненого раніше порушення, обраховує борг із моменту вчинення порушення. Тому судове рішення не породжує, а підтверджує підставу виникнення зобов`язання.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів (боргу) фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 15.11.2019 у справі №905/1753/18, якою враховано актуальні висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах (постанова від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Проте, враховуючи виконання КП Харківводоканал 19.09.2014року грошового зобов`язання, що виникло з договорів підряду, ще до звернення позивача з позовом, за результатами якого господарським судом Харківської області від 05.10.2015р. у справі №922/4919/15 ухвалено відповідне рішення про стягнення 3% річних, інфляційних (за період до припинення основного зобов`язання) та витрат по сплаті судового збору, господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суми 3% річних, інфляційних втрат та судового збору, стягнутих рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2015р. у справі №922/4919/15.

Судом першої інстанції правомірно не застосовані у розглядуваній справі висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, оскільки останні стосуються відмінних за змістом та підставами виникнення деліктних правовідносин, що згідно з пунктами 21, 27 цієї постанови, виникли внаслідок завданої злочином майнової (матеріальної) і моральної шкоди, що підтверджено вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.06.2009, в якій спір виник через тривале, на думку позивачки, невиконання вироку суду в кримінальній справі про стягнення на її користь з відповідача завданих матеріальних збитків та моральної шкоди. Договірних правовідносин між сторонами, які б давали підстави стверджувати про наявність грошового зобов`язання перед позивачкою як кредитором, у справі не встановлено.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Враховуючи відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог, підстави для застосування позовної давності у даному випадку відсутні.

Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови у позові на позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами, та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019р. у справі №922/875/19.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019р. у справі №922/875/19 покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019р. у справі №922/875/19 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019р.( повний текст складено 01.08.2019р.) у справі №922/875/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.12.2019 року.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Терещенко