Постанова

від 27.11.2019 по справі 904/2308/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2308/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання: Вітко Г.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Дорбудпромсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 ( суддя Васильєв О.Ю.) у справі №904/2308/19

за позовом: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Дорбудпромсервіс", м. Дніпро

про стягнення 349 912, 84 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Дніпровська міська рада (позивач) звернулась до суду з позовом до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Дорбудпромсервіс" (відповідач) про стягнення 349 912, 84 грн. збитків внаслідок безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Позов обґрунтований тим, що в порушення вимог ст. 125,126 Земельного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Дорбудпромсервіс" користується земельною ділянкою без правоустановлюючих документів, що призвело до понесення позивачем збитків у вигляді недоотриманя доходів з орендної плати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2019 року по справі №904/2308/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Дорбудпромсервіс" (49000, м. Дніпро, вул. Романа Шухевича, буд.64; код ЄДРПОУ 33274586) на користь позивача - Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 26510514): 349 912, 84 грн. - заборгованості ; 5 572, 68 грн. - витрат на сплату судового збору.

Суд визнав позовні вимоги обгрунтованими та зазначив, що відповідач не здійснив оплати завданих позивачу збитків у вигляді неотриманої орендної плати.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішеннями місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Дорбудпромсервіс" звернулась до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2019 року у справі №904/2308/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки, визначеної в акті обстеження, до Державного земельного кадастру;

- матеріали справи не місять доказів того, що земельна ділянка, на якій розташовані нежитлові приміщення та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного періоду;

- позивачем не було надано до суду технічну документацію з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яку займає відповідач. Наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не містить даних щодо технічної документації та Витягу з нормативно грошової оцінки землі. З рахунку позивача неможливо встановити, чи правильно застосовано останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативно грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення. Також скаржник посилається на практику Верховного Суду, викладену, у постанові від 29.05.2018 року по справі №922/955/18, від 06.08.2019 по справі №922/3560/18, від 16.07.2019 року по справі №922/1046/18, від 29.08.2019 року по справі№922/3443/18

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись з висновками суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2019 року у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б, Чередка А.Є., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Дорбудпромсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі №904/2308/19 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2019.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

27.11.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2019 у справі №904/2308/19 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

31 жовтня 2017р. робочою групою з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Шевченківської районної у місті ради було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (вул. Героїв Сталінграду), 151, 151 -К.

За підсумками перевірки встановлено наступне : земельна ділянка (кадастровий номер відсутній) за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (вул. Героїв Сталінграда), 151 та 151-К, площею 0,52 (за наявними даними вимірювання по периметру ділянки) використовуються ТОВ "ВКФ ДБПС" по фактичному розміщенню будівель та споруд виробничого призначення. На ділянці розташовано дві споруди, адміністративного та виробничого призначення. Будівлі належать ТОВ "ВКФ ДБПС", а саме: нежитлова будівля за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького (вул. Героїв Сталінграду), 151-К на підставі договору купівлі - продажу № 3842 від 28.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.; нежитлова будівля за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького ( вул. Героїв Сталінграду), 151 - на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.07р. Земельні ділянки навколо двох споруд за адресами: проспект Богдана Хмельницького, 151 та 151-К - об`єднані, ознак розмежування не мають та огороджені єдиним залізобетонним парканом.

Згідно наданих представником користувача документів він розпочав оформлення правовстановлюючих документів на землю в квітні 2016 року. На протязі терміну користування ділянкою щомісячно сплачувався податок за займану земельну ділянку. Ділянка використовується при відсутності договору оренди землі, державного акту постійного землекористування, свідоцтва про право власності на земельну ділянку або будь яких інших правовстановлюючих документів на зайняття земельної ділянки.

Вивчивши наявні документи, провівши візуальне обстеження, група прийшла до висновку про наявність права власності на зазначене нерухоме майно, але в той же час - про відсутність належним чином оформлених документів на земельну ділянку, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України. За наслідками вищезазначеної перевірки було складено відповідний акт №175 від 31.10.17р., який підписаний представником відповідача без зауважень (а.с.13-15).

Відповідно до "Положення про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок", затвердженого рішенням міської ради від 19.06.2013 № 221 ( що діяло на момент засідання Комісії ) розрахунок розміру збитків здійснюється на підставі акта, який фіксує порушення земельного чи екологічного законодавства, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідки про сплату земельного податку або орендної плати за землю, а також інших документів, необхідних для з`ясування обставин заподіяних збитків.

За результатами опрацювання зазначених документів комісія з визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, дійшла висновку про необхідність здійснення розрахунку для визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді при використанні земельної ділянки.

Позивач, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, здійснив розрахунок збитків, заподіяних міській раді при використанні земельної ділянки за період з 01.01.14р. по 08.02.18р., який склав 537 162, 77 грн. , з урахуванням суми сплаченого земельного податку ( що підтверджується актом комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам , при використанні земельних ділянок №5 від 22.02.18р., протоколом засідання комісії №5 від 22.02.18р. ( а.с.29-30, 31-32) . Вищезазначений акт було затверджено рішенням Дніпровської міської ради №430 від 22.05.18р. (а.с.28).

30.05.18р. ТОВ "Виробничо-комерційній фірмі Дорбудпромсервіс" було направлено вимогу щодо сплати збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельної ділянки. (а.с.34-35, 36).

Проте, відповідач вищезазначені збитки не сплатив і не визнав.

6.Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Як на правові підстави для звернення з позовом позивач посилався на положення ст.ст.152, 157 Земельного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З огляду на викладене відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства про відшкодування збитків власникам земельних ділянок.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Отже, суд першої інстанції, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги взяв за основу розрахунок, наданий позивачем, який здійснений комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам, при використанні земельних ділянок, тобто визнав даний розрахунок обґрунтованим.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками господарського суду, оскільки вважає ці висновки зробленими всупереч положенням ст.86 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження обставин справи.

Ч.1 ст.74 та ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Згідно з частинами 1-4 статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18), однак оскаржуване судове рішення не містить встановлених обставин щодо формування земельної ділянки, за користування якою заявлені до стягнення суми.

Матеріали справи також не містять доказів сформування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, комісією для розрахунку збитків позивача, заподіяних відповідачем, взято за основу лист Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровській області від 06.12.2017 року №18-4-0.38-1848/107-17, однак в матеріалах справи відсутній витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Апеляційний суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, згідно з якими обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17

У даному випадку розрахунок недоотриманої орендної плати в частині застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки виконано позивачем без врахування вимог Закону України "Про оцінку земель".

З огляду на викладене, обставини щодо зберігання відповідачем коштів за користування земельною ділянкою саме в розмірі, визначеному позивачем, є недоведеними, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не надані.

Враховуючи приписи ст. 79 1 , Земельного кодексу України, ст.ст. 20,23 Закону України "Про оцінку земель", відсутність доказів сформування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, відсутність витягу з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції залишивши поза увагою зазначені обставини, дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, з підстав наведених у п.6 цієї постанови.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Права позивача не порушені.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2019 року по справі №904/2308/19 ухвалено без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи , які суд першої інстанції визнав встановленими, що в силу ст. 277 ГПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Дорбудпромсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі №904/2308/19 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2019 у справі №904/2308/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Дорбудпромсервіс" витрати зі сплати судового збору у сумі 7837,50 грн.

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 02.12. 2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко